Постанова

від 25.09.2024 по справі 160/4071/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4071/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/4071/24 за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000/33/32-00-07-04-19 від 19.01.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за липень 2023 року на суму 213 372 грн., прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновку акту перевірки № 1023/32-00-07-04-14/00186520 від 10.10.2023 з урахуванням рішення ДПС України № 1287/6/99-00-06-01-04-06 від 17.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків податкової перевірки щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», ТОВ «ДНІПРОАЗОТ», ТОВ «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, сформульованих у справах, в яких розглядались подібні правовідносини, у тому числі: щодо важливості податкової інформації та відповідності її нормам процесуального та матеріального права (справа №813/1200/18); щодо значення акту податкової перевірки як джерела доказової бази; щодо необхідності дослідження судом факту відсутності обізнаності позивача, як платника податків, про неправомірну поведінку контрагентів та злагодженості дій, які направлені на ухилення від сплати податків (справа №815/2417/16 та інш.); щодо відсутності відповідних первинних документів як підстави для висновку про нереальність господарської операції (справа №280/1197/20). Скаржник також вказує на те, що ним були вчинені дії щодо проведення зустрічних податкових перевірок шляхом направлення запитів до контролюючих органів за місцем обліку контрагентів позивача. Однак, проведення зустрічних перевірок є правом, а не обов`язком контролюючого органу. В апеляційній скарзі також наведені висновки податкової перевірки, які, на думку скаржника, безпідставно відхилені судом першої інстанції.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по робочі з великими платниками податків від 19.09.2023 №219-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186520) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року (вх. № 9212594020 від 21.08.2023) з урахуванням уточнюючого розрахунку. За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 10.10.2023 №1023/32-00-07-04-14/00186520., на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/1013/32-00-07-04-19 від 14.11.2023 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за липень 2023 р. на суму 245 577 грн. Після адміністративного оскарження позивачем цього ППР відповідачем 19.01.2024 було прийнято нове - № 000/33/32- 00-07-04-19, згідно з яким АТ "Нікопольський завод феросплавів" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за липень 2023 року на суму 213 372 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які врегульовані Податковим кодексом України (ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз зазначених нормативних актів свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як відображено в акті № 1023/32-00-07-04-14/00186520 «наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена АТ "Нікопольський завод феросплавів", та результати її опрацювання є відповідно до п.п. 19-1.1.46, п.19-1.1 ст.19-1, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст.83 Кодексу підставою для зазначених нижче висновків.

абз. а) п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2023 року на суму 245 577 гривень.

Вищезазначене призвело до порушення:

порушено п. 200.1, абз. в) н.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в липні 2023 року у розмірі 245 577 грн.» (т. 1 а.с.38).

Зазначений висновок ґрунтується на податковій інформації, опис якої наведено у Додатку № 4 до акту перевірки (т. 1 а.с.41-48).

Суд першої інстанції здійснив перевірку зазначених висновків та встановив наступне:

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ».

Між АТ НЗФ та ТОВ " ІНТЕКС ІНВЕСТ " було укладено Договір поставки № СК13/14/2203248 від 20.10.2022, відповідно до якого у червні-липні 2023 року на адресу АТ НЗФ було поставлено товар, скретч-карти на ПММ на загальну суму 807 200,00 грн., в тому числі ПДВ 116 714,02 грн. З метою документального забезпечення господарської операції ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" були оформлені видаткові накладні на постачання товару: від 20.06.2023 №0012/0000695 на суму 176 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 514,02 грн.; від 07.07.20232023 № 0012/0000828 на суму 631 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 105 200 грн. Розрахунки проведені в безготівковій формі згідно платіжних доручень: від 19.06.2023 року №271679 на суму 176 000,00 грн.; від 06.07.2023 року № 272154 на суму 345 200,00 грн.; від 06.07.2023 №272167 на суму 286 000,00 грн. Заборгованість між підприємствами відсутня.

Неможливість визнання вказаної господарської операції, як такої, що реально відбулась, відповідач пов`язує із наявністю щодо ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" рішення про відповідність його, як платника податків, критеріям ризиковості.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що таке рішення було прийнято після завершення господарських взаємовідносин ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" із позивачем.

Також, відповідач стверджує, що по ланцюгу постачання АТ «НФЗ» - ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ»- ТОВ «АЛЕТЕЯ», реєстрація податкових накладних, виписаних ТОВ «АЛЕТЕЯ» на адресу ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», зупинена, у зв`язку із чим підтвердити реальність взаємовідносин неможливо.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, на що вказував Верховний Суд у постановах від 12 червня 2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 08 травня 2018 р. у справі № 815/3526/17, від 23 травня 2018 р. у справі №804/2551/13-а.

Крім того, додатку № 4 до акту перевірки не зазначена дата зупинення реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ «АЛЕТЕЯ» на адресу ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ»; відсутня інформація і про дійсність такого рішення як на час виконання договору № СК13/14/2203248, так і на час проведення податкової перевірки позивача.

На думку колегії суддів, наведені відповідачем доводи, які стосуються зауважень щодо третьої особи, не можуть нести негативні наслідки для позивача, який документально підтвердив реальний характер господарської операції з ТОВ " ІНТЕКС ІНВЕСТ ".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ДНІПРОАЗОТ».

Між АТ НЗФ та АТ "ДНІПРОАЗОТ" було укладено Договір виконання будівельно- монтажних робіт та поставки продукції № 2301294 від 31.01.2023, на виконання якого АТ "ДНІПРОАЗОТ" у червні 2023 року на адресу АТ НЗФ було поставлено товар - блоки віконні із полівінілхлоридних профілів та Склопакети на загальну суму 357 717,62 грн., в тому числі ПДВ 59 619,61 грн. Зазначені віконні блоки разом із склопакетами були встановлені на ПКС «Електрометалург» ім. Б.Ф. Величка, замість пошкоджених внаслідок ракетних та артилерійських обстрілів підприємства. AT "ДНІПРОАЗОТ" були оформлені: видаткова накладна № АЗ-00000054 від 09.06.2023; видаткова накладна № АЗ-00000054/1 від 11.07.2023 та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну від 09.06.2023 № 143 на суму 357 717,62 грн., в т.ч. ПДВ 59 619,61 грн. AT «НЗФ» включило зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту у липні 2023 року. У червні-липні 2023 року розрахунки між підприємствами не відбувалися. Заборгованість між підприємствами становить: на 01.08.2023 Кт-377 908,39 грн.

Відповідач стверджує, що за даними податкової інформації (ЄРПН), протягом 2022-2023 років не встановлено придбання обладнання для виготовлення віконних блоків, тобто встановлена відсутність технічних можливостей АТ «ДНІПРОАЗОТ» для виготовлення віконних блоків.

Колегія суддів зазначає, що для виявлення наявності матеріальних цінностей (активів) на підприємстві необхідним є проведення інвентаризації. Відсутність ЄРПН, зареєстрованих у 2022-2023 роках, не є безумовним свідченням відсутності такого обладнання у ТОВ «ДНІПРОАЗОТ». Також, контролюючим органом не спростовані доводи позивача про фактичне встановлення віконних блоків на ПКС «Електрометалург» ім. Б.Ф. Величка, оскільки щодо позивача проводилась документальна невиїзна перевірка.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи неспроможними.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

Між AT НЗФ та ТОВ «НВК «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» укладено Договір поставки № 2005004 від 10.11.2020, на підставі якого ТОВ «НВК «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» у липні 2023 року на адресу AT «НЗФ» було поставлено Інгібітор Hidro FLOC, Флокулянт Hidro FLOC на загальну суму 222 229,20 грн., в тому числі ПДВ 37 038,20 грн. ТОВ «НВК «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» оформлені: ТТН № 5 від 24.07.2023; видаткова накладна № 5 від 24.07.2023, податкову накладну: від 24.07.2023 № 4 на суму 222 229,20 грн., в т.ч. ПДВ 37 038,20 грн. AT « НЗФ» включено суми ПДВ до складу податкового кредиту у липні 2023 року Розрахунки проведені в безготівковій формі згідно платіжних доручень: від 27.07.2023 № 272376 на суму 222 229,20 грн. Заборгованість між підприємствами відсутня.

Як зазначено відповідачем в акті податкової перевірки, «згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що протягом січня 2022 р. - липня 2023 року у TOB «НВК «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» відсутнє придбання або імпорт реалізованого товару (Інгібітор Hidro FLOC, Флокулянт Hidro FLOC) підприємству AT НЗФ, в результаті чого неможливо відстежити походження товару та фактичного його виробника. ТОВ «НВК «ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» не є виробником реалізованого товару, оскільки у ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА» відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва.»

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача в цій частині з підстав, які наведені щодо ТОВ «ДНІПРОАЗОТ».

Доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду спростовані змістом мотивувальної частини оскарженого рішення.

Додаткового колегія суддів зазначає, що у постанові від 18 жовтня 2022 р. у справі №804/6410/14 Верховний Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (п. 41).

Роблячи висновки щодо законності чи незаконності формування даних податкового обліку платником податків слід детально досліджувати саму суть господарських операцій та в залежності від суті таких визначати відповідний комплект документів, що повинен був складатися у ході такої господарської діяльності. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце (п.46).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведена судом касаційної інстанції послідовність та повнота дій суду при розгляді справ цієї категорії дотримана.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. в адміністративній справі №160/4071/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 25 вересня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяІ.В. Юрко

суддяО.О. Круговий