Постанова

від 24.09.2024 по справі 821/1371/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 821/1371/16

Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Дата і місце ухвалення 01.02.2017р., м. Херсон

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Монада" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" були задоволені частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 №0005022301/0; від 22.01.2010р. №0005022301/1; від 02.04.2010р. №0005022301/2 в частині збільшення зобов`язання з податку на прибуток на 713375,34 грн., у тому числі за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 року у справі №2-а-2042/10/2170 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009р. №0005022301/0, від 22.01.2010р. №0005022301/1, від 02.04.2010р. №0005022301/2 в частині збільшення зобов`язання з податку на прибуток на 713375,34грн., у тому числі за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн. - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 року №0005022301/0; від 22.01.2010 року №0005022301/1; від 02.04.2010 року №0005022301/2.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2024 року було скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року справу №821/1371/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року прийнято до провадження колегією суддів у складі судді-доповідача Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.

У поданій апеляційній скарзі апелянт не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 01.02.2017 року вказував на те, що наданими товариством документами підтверджено пов`язаність витрат, здійснених товариством на оплату послуг фізичним особам-підприємцям, про які зазначено в акті перевірки, з господарською діяльністю товариства та обґрунтував необхідність залучення вказаних ФОП, які також є штатними працівниками товариства, для здійснення робіт з монтажу, наладки та маркетингу щодо виготовленої продукції. Апелянт вказував на те, що етап розробки та виготовлення і випробування дослідницьких зразків виконувався працівниками підприємства- штатними працівниками, а на етапі серійного виробництва робота виконувалась підрядниками фізичними особами-підприємцями, які одночасно приймали участь у розробці продукції як штатні працівники.

Крім того в апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що отримання консультаційних та маркетингових послуг безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю товариства, оскільки аналіз ринку впливає на збут продукції, ціноутворення та ін. фактори, які впливають на ріст прибутку підприємства.

З огляду на зазначене апелянт вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими товариству збільшено податок на прибуток підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції, а тому просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі.

Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.09.2009 року по 14.10.2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Херсон була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.10.2009 року № 3221/12-8/19231110 (т.4 а.с.71-203).

У висновках акту перевірки контролюючим органом вказано на встановлення порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, аз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 527033,56 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2007 року в сумі 26567,50 грн., півріччя 2007 року в сумі 79404,75 грн., 3 квартали 2007 року в сумі 116075,75 грн., 11 місяців 2007 року у сумі 116075,75 грн., 2007 рік в сумі 142836,50 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 45704,75 грн., півріччя 2008 року в сумі 98900,00 грн., 3 квартали 2008 року в сумі 176656,00 грн., 11 місяців 2008 року в сумі 176656,00 грн., 2008 рік в сумі 253320,00 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 57773,00 грн., півріччя 2009 року в сумі 130877,00 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ НВФ «Монада» за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року задекларувало валові витрати у сумі 31 409 566 грн., однак перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2007 рок по 30.06.2009 року встановлено їх завищення в сумі 2 108 138,25 грн. внаслідок неправомірного, на думку відповідача, віднесення товариством до валових витрат витрат, отриманих від приватних підприємців, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Контролюючим органом було встановлено, що ТОВ НВФ «Монада» у перевіряємий період мало взаємовідносини з суб`єктами господарської діяльності, які надавали товариству послуги по виконанню електротехнічних робіт; налаштуванню (налагодженню), монтажу ремонту та встановленню контрольно-вимірювальних приладів (апаратури); виготовленню контрольно-вимірювальних приладів (техніки); з розробки програмного забезпечення; з розробки системи управління; веденню податкового обліку, а також маркетингові та консультаційні послуги.

Податковий орган за наслідками дослідження первинних документів, зокрема, актів здачі-прийняття робіт, актів виконаних робіт, дійшов висновку, що вказані документи складені з порушенням встановленого порядку, не містять обсягів господарських операцій, не визначають суті господарських операцій, а також не містять достатньої доказовості та факту виконання робіт, що свідчило б про зв`язок таких послуг з веденням господарської діяльності товариства.

В акті перевірки відображено відомості по взаємовідносинам ТОВ НВФ «Монада» з наступними фізичними особами-підприємцями:

ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які надавали товариству послуги з виконання електротехнічних робіт;

ПП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_6 , ПП ОСОБА_7 , ПП ОСОБА_8 , ПП ОСОБА_9 , ПП ОСОБА_10 , ПП Сторчовий С.С., ПП Шубін О.Є., ПП ОСОБА_11 , які надавали товариству послуги з налагодження та монтажу контрольно-вимірювальної техніки, налагодження контрольно-вимірювальної апаратури, налагодження контрольно-вимірювальної техніки, налагодження та монтажу контрольно-вимірювальної апаратури, монтажу та встановлення контрольно-вимірювальних приладів, налаштування та монтажу контрольно-вимірювальних приладів, налаштування та монтажу контрольно-вимірювальної техніки;

ПП ОСОБА_11 , який надавав позивачу послуги з виготовлення контрольно-вимірювальної техніки, виготовлення контрольно-вимірювальної апаратури;

ПП ОСОБА_12 , ПП ОСОБА_13 , ПП ОСОБА_14 , ПП ОСОБА_15 , які надавали позивачу послуги з розробки програмного забезпечення;

ПП ОСОБА_16 , який надавав послуги з розробки системного управління;

ПП ОСОБА_17 , яка надавала послуги по веденню податкового обліку.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що приватні підприємці, з якими товариство мало взаємовідносини одночасно є працівниками ТОВ НВФ «Монада» та у їх посадові обов`язки входить виконання робіт, які ними виконувались в якості фізичних осіб-підприємців за укладеними договорами про надання послуг.

Також відповідачем встановлено факт взаємовідносин ТОВ НВФ «Монада» з ПП ОСОБА_18 , який надавав консультаційні послуги, зокрема: консультаційні послуги із загальних питань управління консультації та надання допомоги в управлінні підприємством, організації структури і контролю над його внутрішнім функціонуванням, адміністративним управлінням, інформаційним забезпеченням; консультаційні послуги з питань управління фінансовою діяльністю; консультаційні послуги з питань управління виробництвом; консультаційні послуги по економічним питанням консультації по економічним питанням, розробка проектів договорів, калькуляцій, участь в розробці системи управлінського обліку та планування; послуги по маркетинговому дослідженню ринку систем контролю і датчиків контролю висіву на території України та за її межами.

Контролюючий орган дійшов висновку, що відсутність необхідних даних стосовно господарських операцій в актах виконаних робіт, здачі-прийняття робіт не дає можливості підтвердити фактичне надання послуг та їх зв`язок з господарською діяльністю ТОВ НВФ «Монада», а тому віднесення витрат за даними господарськими операціями до валових є, на думку відповідача необґрунтованим.

На підставі висновків наведеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 року № 0005022301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (т. 4 а.с.204).

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду поданих позивачем скарг контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення: від 22.01.2010 року № 0005022301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (т. 4 а.с.225); від 02.04.2010 року № 0005022301/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (т. 5 а.с.1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ НВФ «Монада» оскаржила їх в судовому порядку.

За наслідками судового розгляду справи за позовом ТОВ НВФ «Монада» до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2, після касаційного перегляду даної справи, зазначені податкові повідомлення-рішення були визнані правомірними та обґрунтованими в частині визначення позивачу податку на прибуток у розмірі 77175 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 52500 грн. та за штрафними санкціями - 24675 грн. Податок на прибуток в цій частині був визначений у зв`язку з визнанням безпідставним віднесення товариством до складу валових витрат витрат на надання консультативних послуг ПП ОСОБА_18 .

В свою чергу справа в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 713375,34 грн., у тому числі, за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн., була направлена для розгляду до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду даної справи Херсонський окружний адміністративний суд у постанові від 01.02.2017 року дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ НВФ «Монада».

Таким чином в даному випадку перегляду в апеляційному порядку підлягає постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року, ухвалена за наслідком надання судом правової оцінки правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2 в частині визначення ТОВ НВФ «Монада» податку на прибуток у розмірі 713375,34 грн., у тому числі, за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 01.01.2007 року між ТОВ НВФ «Монада» та ПП ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 244), ПП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 230) та ПП ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 168) були укладені договори про надання послуг, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи по електротехнічним роботам.

01.01.2007 року між ТОВ НВФ «Монада» та ПП ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 86 розробці програмного забезпечення), ПП ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 160), ПП ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 32), ПП ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 132), ПП ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 68), ПП ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 206 по розробці системи управління виконувала роботи по налагодженню та монтажу контр вимір апаратури ), ПП ОСОБА_10 , ПП ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 226), ПП ОСОБА_21 , ПП ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 93), за умовами яких Замовник (ТОВ НВФ «Монада») доручає, а Виконавці приймають на себе зобов`язання виконати роботи по розробці, налагодженню та монтажу контрольно-вимірювальної апаратури.

ТОВ НВФ «Монада» був укладений з ПП ОСОБА_11 , який надавав позивачу послуги з виготовлення контрольно-вимірювальної техніки, виготовлення контрольно-вимірювальної апаратури

Також між позивачем та ПП ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 25), ПП ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 63), ПП ОСОБА_14 , ПП ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 121) були укладені договори про надання послгу, за умовами яких, Замовник доручає, а Виконавці приймають на себе зобов`язання виконати роботи по розробці програмного забезпечення, а з ПП ОСОБА_16 01.12.2008 року був укладений договір про надання послуг (т. 2 а.с. 201), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи по розробці системного управління;

За укладеним з ПП ОСОБА_17 договором остання зобов`язувалась надавала послуги по веденню податкового обліку (т. 3 а.с. 134).

У підтвердження виконання зазначених робіт позивач надав до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено загальні відомості щодо виконаних робіт (послуг), до яких надано додатки до актів виконаних робіт в яких вказані загальні найменування робіт.

Додатково позивачем були надані копії наказів про прийняття на роботу, зокрема,

наказ від 01.05.2005 року № 28-К про прийняття на роботу ОСОБА_22 на посаду інженера-програміста для розробки програмного забезпечення;

наказ від 02.02.2004 року № 25-К про прийняття на роботу ОСОБА_23 на посаду інженера-наладчика для виконання налагоджувальних робіт дослідних зразків електронних пристроїв, які розробляються на підприємстві,

наказ від 01.08.2004 року № 26-К про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду інженера-наладчика та ОСОБА_1 на посаду радіомонтажника для виконання налагоджувальних і монтажних робіт дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 01.08.2005 року № 29-К про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду інженера-наладчика для виконання налагоджувальних робіт дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 03.05.2006 року № 35-К про прийняття на роботу ОСОБА_24 на посаду інженера-наладчика для виконання налагоджувальних робіт дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 06.05.2006 року № 34-К про прийняття на роботу ОСОБА_25 на посаду радіомонтажника для виконання монтажу дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 01.10.2005 року № 30-К про прийняття на роботу ОСОБА_20 на посаду інженера-наладчика для виконання налагоджувальних робіт дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 01.07.2001 року про прийняття на роботу ОСОБА_11 на посаду інженера-програміста для розробки програмного забезпечення проектів дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 14.04.2003 року № 24-К про прийняття на роботу ОСОБА_19 на посаду інженера-наладчика для виконання налагоджувальних робіт дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 01.06.2006 року № 36-К про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду інженера ОТК для виконання технічного контроля дослідних зразків електронних приладів, які розробляються на підприємстві;

наказ від 01.03.2006 року № 27-К про прийняття на роботу ОСОБА_14 та ОСОБА_26 на посади інженерів програмістів для розробки програмного забезпечення проектів дослідних зразків електронних пристроїв.

Також позивачем були надані копії свідоцтв про сплату єдиного податку, які видані вказаним вище особам к фізичним особам-підприємцям.

Як встановлено судом згідно із статутними та бухгалтерськими документами за період, який перевірявся, головним видом діяльності ТОВ НВФ «Монада» було виробництво контрольно-вимірювальних приладів з наступним їх продажем суб`єктам підприємницької діяльності, що спеціалізуються на виробництві технічних товарів та різного виду обладнання.

Для забезпечення реалізації товарів позивач мав договірні зв`язки з рядом українських та закордонних партнерів.

У підтвердження цьому позивачем були надані відповідні договори, які підтверджують наявність у позивача обов`язків з майбутнього постачання своїм партнерам контрольно-вимірювальної техніки, бортових комп`ютерів та іншого обладнання.

Також позивачем були надані накладні, вантажно-митні декларації, та інші документи у підтвердження фактичного виконання позивачем своїх договірних обов`язків з постачання зазначених вище товарів.

Як вказував позивач, його підприємницька діяльність базувалась на поетапному здійснені операцій з виготовлення контрольно-вимірювальних приладів, реалізації виготовлених товарів, обліку та розподілу доходів від ведення підприємницької діяльності.

Для здійснення зазначених господарських процесів позивач застосовував працю власних працівників та використовував можливості сторонніх суб`єктів підприємницької діяльності, які водночас були його працівниками.

Позивач вказував на те, що вказані особи основний час займались розробкою дослідних зразків електронних пристроїв до сільськогосподарської техніки, а саме: виготовлення креслень, ескізів, проектів дослідних зразків електронних пристроїв та їх випробування, розробка до них технологічних та маршрутних карт, розробка програмного забезпечення, програм та методик контролю та випробувань, протоколів випробувань, написання різноманітних програм. Тоді як в неробочий час (вихідні, святкові дні) зазначені вище працівники підприємства виконували за фахом роботу щодо виготовлення електронних пристроїв до сільськогосподарської техніки.

На думку позивача, документальним підтвердженням причетності витрат на оплату вартості робіт і послуг стороннім суб`єктам господарювання слугує калькуляція вартості виробів, які підприємство виготовляло у межах своєї господарської діяльності, яка характеризує витрати товариства на залучення до виготовлення товарів інших суб`єктів підприємницької діяльності та свідчить про те, що такі витрати відповідають головному напряму господарської діяльності позивача і дозволяють встановити їх належність до оподаткованих операцій.

В свою чергу доходячи висновку про безпідставність віднесення позивачем витрат на оплату суб`єктам господарювання, які одночасно були і працівниками вказаного товариства, за надання послуг, відповідач вказував на те, що відсутність детального переліку видів послуг у межах організації податкового обліку позивача унеможливлює встановлення приналежності цих витрат до господарської діяльності позивача.

За наслідком дослідження наявних в матеріалах справи первинних документів, наданих позивачем у підтвердження виконання приватними підприємцями послуг з виконання електротехнічних робіт, послуг по налагодженню та монтажу контрольно-вимірювальної техніки, виготовленню контрольно-вимірювальної техніки та апаратури, розробці програмного забезпечення, розробці системи управління за укладеними з ТОВ НВФ «Монада» договорами, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатків до них, актів виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказані документи складені позивачем всупереч Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вони не містять повної та достатньої інформації, необхідної для визначення суті цих операцій та визначення приналежності до власної, господарської діяльності платника податків.

Вказані первинні документи містять лише загальні відомості про види робіт та кількість одиниць їх виміру, однак при цьому не дають можливості конкретно встановити суть виконаних робіт, їх направленість на досягнення чітко окресленого матеріального результату, та, відповідно, їх безпосередню пов`язаність із господарською діяльністю позивача, кількість витраченого часу на їх виконання.

Позивач також не надав докази, які підтверджують неможливість виконання даних робіт без залучення власних працівників, які виконували ці ж роботи в період свого робочого часу, в якості приватних підприємців, які виконували ці ж самі роботи вже на умовах цивільно-правових договорів.

Слід зазначити, що законодавством передбачено можливість здійснення особою у статусі фізичної особи-підприємця, як суб`єктом господарювання, певних робіт (послуг) для інших юридичних чи фізичних осіб, з якими цією фізичною особою укладено ще й трудовий договір.

Предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Вданому випадку з досліджених договорів про надання послуг, які були укладені ТОВ НВФ «Монада» з власними працівниками, в якості приватних підприємців, вбачається, що вони не містять певного конкретно визначеного матеріального результату, який необхідно досягти в результаті виконання приватними підприємцями послуг. Надані договори містять загальні положення про обов`язок виконавців виконувати роботи з виконання електротехнічних робіт, надавати послуги по налагодженню та монтажу контрольно-вимірювальної техніки, по виготовленню контрольно-вимірювальної техніки та апаратури, розробці програмного забезпечення та по розробці системи управління.

Вказане у сукупності з відсутністю в актах здачі-прийняття робіт (надання) послуг детального переліку видів послуг (робіт), які виконувались приватними підприємцями не дає можливості встановити та відокремити надання послуг в рамках укладених договорів та виконання таких робіт вказаними особами в рамках трудових відносин з підприємством.

01.01.2007 року між ТОВ НВФ «Монада» та ОСОБА_17 був укладений договір про надання послуг №3, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок виконати роботи по веденню податкового обліку.

Додатком до договору №3 від 01.01.2007 року є протокол узгодження договірної ціни від 01.01.2007 року, відповідно до якого за виконання робіт по обробці первинної документації, складання звітності, складання та своєчасне здавання місячної та квартальної звітності по податковому обліку та фондам - по місячно в залежності від валового прибутку фірми ціна послуг складає не більше ніж 15000 грн в місяць без ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надані помісячні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.138-167, 43-71 т.3), в яких визначено найменування виконаних робіт (надання послуг по веденню податкового обліку), період виконання, кількість виконаної роботи та її вартість.

Також позивачем до суду наданий наказ ТОВ НВФ «Монада» № 16 від 29.12.2016 року, згідно з яким на ОСОБА_17 , як працівника підприємства - головного бухгалтера, було покладено ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, візування всієї звітності підприємства.

Відповідачем визнано не обґрунтованим віднесення позивачем витрат на сплату ПП ОСОБА_17 вартості послуг по веденню податкового обліку на загальну суму 137 836,0 грн. у зв`язку з неналежним чином оформленими бухгалтерськими документами, які підтверджують надання цієї послуги. Відповідач вказував на те, що відсутність детального переліку видів послуг у межах організації податкового обліку позивача унеможливлює встановлення приналежності цих витрат до господарської діяльності позивача.

З цього приводу судом першої інстанції зазначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися (ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Суд дійшов висновку, що наведена норма дає підстави для висновку, що товариство вільне у виборі форми організації бухгалтерського обліку серед яких користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

В свою чергу за положеннями ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку тісно пов`язані між собою.

За положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось вище, наказом ТОВ НВФ «Монада» «Про організацію бухгалтерського обліку» №16 від 29.12.2016 року на головного бухгалтера ОСОБА_17 покладено ведення бухгалтерського обліку та, зокрема, фінансової звітності, візування всієї звітності підприємства.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, з 29 грудня 2006 року ОСОБА_17 забезпечувала дотримання на товаристві позивача встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

В свою чергу з наданих до суду актів виконання послуг за договором №3 від 01.01.2007 року вбачається, що в них не визначено в чому саме полягали послуги, які надавались ПП ОСОБА_17 , яка одночасно займала посаду головного бухгалтера, в якості приватного підприємця, обсяг виконуваних робіт, не визначено, який обсяг документації опрацьовано виконавцем, не зазначено в чому полягає відмінність ведення фінансової звітності за наказом №16 від 29.12.2006 року від ведення податкового обліку за договором №3 від 01.01.2007 року.

Також позивачем не надано пояснень та доказів в обґрунтування неможливості ОСОБА_17 як головного бухгалтера товариства, який здійснює ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, здійснювати ведення податкового обліку товариства.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано посадової інструкції головного бухгалтера товариства ОСОБА_17 з метою дослідження її безпосередніх посадових обов`язків на вказаній посаді у ТОВ НВФ «Монада» та порівняння їх з діяльністю в якості приватного підприємця - самозайнятої особи за укладеним договором про надання послуг, як і не надано доказів доцільності укладання цього договору. Також позивачем не надано доказів наявності чи відсутності у штаті товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" інших бухгалтерів, окрім ОСОБА_17 .

З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно не підтвердження позивачем належними доказами надання ОСОБА_17 , в якості приватного підприємця, послуг по веденню податкового обліку недоцільність понесених товариством витрат пов`язаних з оплатою послуг ОСОБА_17 по веденню податкового обліку.

За наслідками касаційного перегляду судових рішень у даній справі, Верховний Суд вказував на те, що суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про реальність господарських операцій між позивачем та приватними підприємцями, не з`ясував мету придбання позивачем таких послуг у приватних підприємців, доцільність їх придбання у приватних підприємців, а також можливість останніми здійснювати надання замовленої кількості послуг, зважаючи на проміжок часу виконання таких послуг, виходячи з їх об`ємної кількості.

Також Верховний Суд вказував на те, що судом апеляційної інстанції не було перевірено належним чином доводи відповідача, що приватні підприємці в основний час працюють восьмигодинний робочий день на цьому ж підприємстві за трудовими договорами та не з`ясовано які трудові функції виконують зазначені вище фізичні особи на підприємстві, чи збігаються їх функції з предметом укладених договорів та відповідно чи було доцільно укладати відповідні договори.

Крім зазначеного Верховний Суд наголосив на тому, що залишилась нез`ясованою необхідність та доцільність залучення приватних підприємців до виконання певних робіт та послуг; чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови договорів; чи могли надати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання надання послуг; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, не з`ясовано і питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

З метою виконання вказівок суду касаційної інстанції та повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, судом апеляційної інстанції були витребувані від товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада":

-докази виникнення змін у роботі товариства, а саме початку виготовлення окремих партій приборів (серійне виробництво), які б обумовили необхідність та доцільність залучення приватних підприємців до виконання певних робіт та послуг (зокрема, але не виключно, договорів на виготовлення відповідних партій приборів, докази збільшення обсягів виготовлення та постачання підприємством відповідних електронних пристроїв після залучення до роботи згадуваних приватних підприємців у порівнянні з попередніми роками);

-письмові пояснення щодо необхідності та доцільності залучення до виконання зазначених вище робіт з розробки, налагодження і монтажу контрольно-вимірювальної апаратури; виготовлення контрольно-вимірювальної техніки та апаратури; з розробки програмного забезпечення; з розробки системи управління; з виконання електротехнічних робіт, з ведення податкового обліку, а також послуги з маркетингового дослідження саме приватних підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з урахуванням того, що вказані особи могли виконувати такі роботи, як зазначає позивач, лише у позаробочий час, у вихідні та святкові дні;

-письмові пояснення щодо неможливості виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 робіт за укладеними з ними як з фізичними особами-підприємцями договорами в якості штатних працівників підприємства у межах свого робочого часу;

- письмових пояснень щодо місця виконання зазначеними особами робіт за укладеними договорами, а також пояснень та доказів щодо обсягу виконаних ними робіт;

- письмові пояснення щодо причин неможливості усунення кадрового дефіциту підприємства шляхом збільшення штатної чисельності працівників;

- копії наказів про прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на роботу із зазначенням займаних ними посад та копії їх посадових інструкцій, за виключенням тих, які вже наявні в матеріалах справи;

- письмові пояснення та докази можливості виконання зазначеними вище фізичними особами-підприємцями обумовленого укладеними договорами обсягу робіт, з урахуванням виробничого, технологічного та кадрового потенціалу, а також докази наявності у вказаних осіб відповідної кваліфікації на виконання таких робіт.

На виконання вимог апеляційного суду позивач надав письмові пояснення, в яких вказував на правомірність віднесення витрат по оплаті наданих розглядуваними в акті перевірки приватним підприємцям послуг, з огляду на підтвердження їх виконання первинними документами, які вже наявні в матеріалах справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт та додатками до них, а також з огляду на їх пов`язаність із господарською діяльністю, що також підтверджується, на думку позивача, доказами, які вже надавались товариством, а саме: договорами на поставку товарів вимірювальної техніки, висновками недержавної експертизи щодо ідентифікації товару, сертифікатами радіаційного дослідження, довіреностями на отримання товару, вантажно- митними деклараціями, рахунками на оплату товару, які підтверджують використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Додатково позивачем надані лише докази наявності у приватних підприємців, з якими були укладені договори, відповідної кваліфікації для виконання такого роду робіт, а саме, дипломи, сертифікати.

Фактично позивачем не надано доказів та пояснень стосовно питань, з метою з`ясування яких апеляційним судом було постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме, щодо виникнення у товариства об`єктивних причин для залучення до розглядуваних вище приватних підприємців до виконання певних робіт та послуг та доцільності їх долучення, неможливості виконання ними робіт за укладеними з ними, як з фізичними особами-підприємцями договорами, в якості штатних працівників підприємства у межах свого робочого часу; щодо можливості виконання зазначеними особами робіт за укладеними договорами, з урахуванням восьмигодинного робочого часу в якості штатних працівників у ТОВ НВФ «Монада», місця виконання ними робіт. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Таким чином позивачем не підтверджено доцільність залучення приватних підприємців до виконання певних робіт та послуг; їх спроможність виконати умови договорів.

В свою чергу, згідно наданої позивачем посадової інструкції наладчика, затвердженої наказом директора ТОВ НВФ «Монада», до посадових обов`язків наладчика входить: забезпечення справного стану і безаварійну дослідних зразків виробів, швидко та якісно здійснювати налагодження та регулювання блоків згідно технічних схем, вміння роботи з КІП, розбиратися у схемотехніці та комп`ютері, при неякісному монтажу виявляти брак та віддавати його на виправлення на монтажну ділянку, вести необхідну документацію.

За затвердженою директором НВФ «Монада» 02.01.2006 року посадовою інструкцією програміста, інженер-програміст: на основі аналізу математичних моделей і алгоритмів вирішення економічних та інших задач розробляє програми, які забезпечують можливість виконання алгоритму та відповідно поставленої задачі, засобами обчислювальної техніки, проводить їх тестування та наладку для дослідного зразка виробу; розробляє технологію вирішення задач по всі етапам обробки інформації; здійснює вибір мови програмування для опису алгоритмів і структур даних, визначає інформацію, яка підлягає обробці засобами обчислювальної техніки, її об`єм, структуру, макети і схеми вводу, обробку, зберігання та виводу, методи її контроля; виконує роботу по підготовці програм до налагодження та проводить налагодження дослідного зразка виробу; визначає обсяг та зміст даних контрольних прикладів, які забезпечують найбільш повну перевірку відповідності програм їх функціональному призначенню, здійснює запуск налагоджених програм, введення вихідних даних, які визначаються умовами поставлених завдань, проводить корегування розробленої програми на підставі аналізу вихідних даних, розробляє інструкції по роботі з програмами, оформлює необхідну технічну документацію; визначає можливість використання готових програмних продуктів, здійснює супроводження запровадження програм та програмних засобів, розробляє та запроваджує системи автоматичної перевірки правильності програм, типові та стандартні програмні засоби, складає технологію обробки інформації, виконує роботу по уніфікації та типізації обчислювальних процесів, приймає участь у створенні каталогів та картотек стандартних програм, у розробці форм документів, які підлягають машинній обробці, у проектуванні програм, які дозволяють розширити галузь застосування обчислювальної техніки.

З аналізу змісту вказаних посадових інструкцій наладчика та інженера-програміста випливає, що посадові обов`язки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які займали вказані посади у ТОВ НВФ «Монада», не виключали можливості цих осіб виконувати роботи, до виконання яких вони були долучені в якості приватних підприємців.

В свою чергу позивачем були надані до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких позивачем наведено конкретний перелік робіт, які виконувались вказаними вище особами в якості штатних працівників та окремо в якості приватних підприємців, які дійсно містять відмінності, однак вказані пояснення не підтверджені жодним належним доказом та не містять посилань на будь-які розпорядчі чи інші документи, які б підтвердили таке розмежування виконуваних посадових обов`язків та робіт.

Не доведено товариством і наявності економічної мети, направленої на отримання економічної вигоди в спірних правовідносинах.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновки контролюючого органу стосовно неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті виконаних робіт переліченим в акті перевірки приватним підприємцям, з огляду на не підтвердження зв`язку таких робіт з господарською діяльністю товариства.

Що стосується віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по операціям з надання ПП ОСОБА_18 з надання маркетингових послуг, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_18 договору від 15.01.2009 р. № 20-МУ, приватний підприємець мав виконати для товариства маркетингові дослідження по наступним напрямам: можливості та перспективи застосування систем контролю сіяння і датчиків контролю сіяння; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, і т.д.); загальна характеристика обороту продукції конкурентів; стан розвитку ринкової інфраструктури; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів, технічні вимоги до продукції з боку споживачів; можливість, доречність та ефективність проведення рекламних компаній.

У підтвердження виконання вказаних робіт позивач надав акти виконаних робіт, згідно з якими маркетингові дослідження здійснювались по наступним напрямкам: можливості та перспективи застосування систем контролю висіву та датчиків контролю висіву; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, інше); загальна характеристика обороту продукції конкурентів (обсяг, якість, ціни, сервіс та інше); ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, мережі, зв`язки та інше); попит на продукцію, перспективи його розвитку.

В свою чергу матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про фактичне виконання ПП ОСОБА_18 послуг за укладеним договором, а саме, відсутні документи (звіти), які містять повну інформацію щодо проведених досліджень, тобто розкривають зміст наданих послуг, доказів, які б підтверджували використання зазначених досліджень у власній господарській діяльності, вплив таких досліджень на господарську діяльність позивача.

Позивачем не надано таких доказів і на вимогу суду апеляційної інстанції, зокрема, не надано матеріалів здійснених вказаним приватним підприємцем маркетингових досліджень та доказів їх використання товариством у власній господарській діяльності та вплив таких досліджень на господарську діяльність товариства (збільшення прибутку тощо).

Таким чином позивачем не підтверджено безпосереднього факту пов`язаності вказаних господарських операцій із господарською діяльністю підприємства, що виключає можливість віднесення таких витрат до складу валових, що вірно встановлено контролюючим органом.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова