Постанова

від 04.10.2024 по справі 320/7471/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7471/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2022 №29960240102;

- відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними рішеннями ГУ ДПС у місті Києві, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання незаконним Податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2022 №29960240102, у порядку, передбаченому законодавством України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу на яких ґрунтується прийняття вказаного рішення є безпідставними та не ґрунтуються на приписах вимог чинного законодавства. Уповноваженими особами контролюючого органу при розрахунку податку на прибуток застосовано не правильний відсоток, що в свою чергу призвело до збільшення суми податкового зобов`язання.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте уповноваженими особами податкового органу в межах вимог чинного законодавства, зокрема, зі змісту положень п.167.5 ст.167 ПК України вбачається, що половинна ставки оподаткування доходів фізичних осіб, у розмірі 9%, на яку посилається позивач застосовується для доходів отриманих виключно у вигляді дивідендів. В свою чергу, відповідно до матеріалів та обставин справи вбачається, що позивачем було здійснено відчуження (продаж) цінних паперів на підставі відповідних договір купівлі-продажу, предметом яких були відповідні цінні папери а саме - інвестиційні сертифікати. При цьому, згідно з матеріалами справи емітентом інвестиційного сертифікату є товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Інвестиційний капітал - Фонд облігацій». Тобто, з огляду на правовий статус емітента даних інвестиційних сертифікатів та правову природу даних цінних паперів, передбачається можливість отримання позивачем дивідендів за такими цінними паперами. Проте, доходи, які були задекларовані позивачем, отримані не в результаті одержання дивідендів, а продажу даних інвестиційних сертифікатів. Отже, з огляду на вищезазначене, до даного виду доходів не може бути застосована ставка оподаткування, яка передбачена п.п.167.5.4 п.167.5 ст.167 ПК України, оскільки такі доходи не є отриманими у вигляді дивідендів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що висновки контролюючого органу на яких ґрунтується прийняття спірного рішення є безпідставними та не ґрунтуються на приписах вимог чинного законодавства. Уповноваженими особами контролюючого органу при розрахунку податку на прибуток застосовано не правильний відсоток, що в свою чергу призвело до збільшення суми податкового зобов`язання. Також звертає увагу на порушенні порядку проведення перевірки та невірному застосуванні розміру штрафної санкції.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідачем подано клопотання про повернення апеляційної скарги позивача, з огляду на пропуск позивачем строку подання апеляційної скарги, оскільки позивач отримав повний текст рішення 21.09.2023, а апеляційну скаргу подано лише 25.10.2023.

Колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивач отримав повний текст рішення 21.09.2023, останній день для подання апеляційної скарги був 21.10.2023, що припадав на вихідний день (субота), тому останній строк на апеляційне оскарження був 23.10.2023 (понеділок).

При цьому, відповідно до відмітки на поштовому конверті про направлення апеляційної скарги, остання була подана до суду апеляційної інстанції 21.10.2023, тобто у встановлений процесуальним законом строк.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДПС у м. Києві була проведена камеральна перевірка «уточнюючої» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (від 05.09.2022 №302882), за результатами якої складено акт від 04.10.2022 №29169/Ж5/26-15-24-01-02-03.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2022 №29960240102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 71 039,75 грн (в т.ч. за податком 54 645,96 грн, за штрафними санкціями 16 393,79 грн), яке було вручене 10.11.2022.

Позивачем подано «уточнюючу» податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік (від 05.09.2022 №302882), в якій платником задекларовано доходи, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу цінних паперів у розмірі 4 970 188,53 грн, з сумою витрат на придбання інвестиційного активу 4 363 011,10 грн, а саме, інвестиційний прибуток, отримано від продажу (зворотного викупу) інвестиційних сертифікатів ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал України» (код ЄДРПОУ 34486135), за результатами чого позивачем самостійно визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54 645,97 грн, та військового збору в сумі 9 107,66 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішення та висновками викладеними у ньому, позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 22.11.2022 в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2022 №29960240102.

Рішенням Державної податкової служби України від 04.01.2023 №327/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 03.11.2022 №29960240102, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з того, що доходи отримані позивачем є пасивними доходами (інвестиційним прибутком), до оподаткування яких повинна застосовуватись ставка, яка передбачається п.п.167.5.1 п.167.5 ст.167 ПК України, що свідчить про правомірність висновків контролюючого органу викладених у акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час проведення камеральної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

У свою чергу, за правилами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписи п. 76.1 ст. 76 ПК України визначають, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Перевірка достовірності та повноти нарахування і сплати податків є предметом документальної перевірки відповідно до вже згаданого підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 ПК України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 (справа №640/18801/18), від 20.01.2021 (справа № 824/62/16-а), від 03.10.2023 (справа №160/8243/22), від 21.10.2021 у справі № 600/2340/20-а, від 10.04.2018 у справі № 826/13195/16

Із змісту акту камеральної перевірки вбачається, що у ході її проведення контролюючим органом зроблено висновок, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником такого податку у податкові декларації, що підлягає сплаті до бюджету є меншою ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті (поверненню) до (з) бюджету на 54 645,96 грн.

Такий висновок ГУ ДПС у м. Києві обумовлений тим, що ставка податку на доходи фізичних осіб за даними платника податку зазначена 9%, в той час, як за даними камеральної перевірки встановлено 18%, тобто про заповненні податкової декларації платником податку порушено п.п.167.5.1 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено ставку 18 відсотків для пасивних доходів, крім зазначених у п.п.167.5.2 та 167.5.4 Податкового кодексу України.

Водночас, дане питання не могло бути предметом дослідження камеральної перевірки, а повинна була оцінюватись виключно в межах документальної перевірки, натомість відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань, які є предметом документальної перевірки.

Таким чином, на переконання колегії суддів, в даному випадку контролюючим органом було перевірено саме повноту нарахування і сплати податків, що є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 ПК України.

Дослідження первинних документів або інших додаткових документів з метою перевірки своєчасності (крім узгоджених податкових (грошових) зобов`язань), достовірності, повноти нарахування і сплати податків повинно здійснюватися в межах документальних перевірок. Отже, наведені обставини свідчать, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства виходять за межі та предмет камеральної перевірки.

Отже, проведення податкової перевірки не у спосіб, визначений ПК України, та, як наслідок протиправність результатів такої перевірки, є підставою для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками камеральних перевірок податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 320/11734/22.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2022 №29960240102 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування позивачу шкоду, заподіяну протиправними рішеннями ГУ ДПС у м. Києві, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання незаконним податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2022 №29960240102, у порядку, передбаченому законодавством України, оскільки відсутні будь-які належні докази заподіяння такої шкоди позивачу, натомість скасування спірного рішення контролюючого органу є достатнім, належним та повним поновленням порушених прав позивача.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог в частині, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2022 №29960240102.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 878,80 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 80 коп).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна