Постанова

від 02.10.2024 по справі 560/20519/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20519/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" до Хмельницької митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» (ТОВ «Агро-Ормс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000251/2 від 26 вересня 2023 року;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2023 № UА400040/2023/000732.

19 березня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2023 між HAS Sentetik Dokuma San. ve Tic. A.S. (Туреччина) (продавець) та ТОВ "Агро-Ормс" (Україна) (покупець) укладено договір купівлі-продажу №21072023-1 (договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого:

-продавець продає, а покупець купує на умовах Інкотермс 2010 товари, іменовані надалі "товар", згідно зі Специфікацією, яка додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору купівлі-продажу);

- загальна сума договору складає 48 600,00 доларів США (п. 2.1. договору купівлі-продажу);

- продавець зобов`язаний поставити товар своєчасно, у відповідній кількості та належній якості, а також відповідно до всіх умов даного договору та специфікацій (п. 3.1. договору купівлі-продажу);

- умови та строки оплати: попередня оплата в розмірі 50% вартості товару, згідно з рахунком-фактурою, виставленим продавцем; попередня оплата в розмірі 50% вартості товару, згідно з рахунком-фактурою, виставленим продавцем перед відвантаженням товару (п. 6.3. договору купівлі-продажу);

- строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до "31" грудня 2023р. (п. 10.1. договору купівлі-продажу).

У специфікації №1 від 21.07.2023 сторони визначили, що продавець здійснює поставку поліпропіленових мішків для цукру з поліетиленовим вкладишем, з оверлоком на горловині мішка (96х56 см, 114 грн.), митний код 6305, в кількості 180 000,00 штук за ціною 0,27 доларів США на загальну суму 48 600 доларів США. Поставка здійснюється на умовах FCA - Gaziantep, Туреччина, автотранспортом покупця, термін відвантаження - до 10.09.2023.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2023 до договору купівлі-продажу, сторони виклали специфікацію № 1 в новій редакції від 01.09.2023, змінивши термін відвантаження до 20.09.2023.

Так, 27.07.2023 позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару в сумі 24 300,00 доларів США, а 12.09.2023 (перед відвантаженням товару) - решти 50% вартості товару в сумі 24 300,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару за договором купівлі-продажу, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію 23UA400040031634U0. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.

Також, декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

-договір купівлі-продажу №21072023-1 від 21.07.2023;

- специфікація №1 від 21.07.2023 до договору купівлі-продажу;

- додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу від 01.09.2023 зі специфікацією у новій редакції;

- розрахунок ціни від 21.07.2023;

- рахунок-проформа від 21.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) HSI12023000000190 від 13.09.2023;

- автотранспортна накладна А 770634 від 13.09.2023;

- сертифікат про походження товару Z 0846126 від 14.09.2023;

- сертифікат якості та результатів випробування від 22.08.2023;

- декларація про походження товару HSI2023000000190 від 13.09.2023;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 16 від 27.07.2023 та № 17 від 12.09.2023;

- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №329 від 25.09.2023;

- договір про надання послуг перевезення № 28082019 від 28.08.2019;

- договір про надання послуг митного брокера № 63 від 23.02.2018.

Однак, Хмельницька митниця 26.09.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000251/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів. У графі 33 цього рішення зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана через те, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема:

-відсутні окремі документи, передбачені договором перевезення, а саме рахунок на перевезення, заявка та банківські платіжні документи на перевезення;

- номер рахунку-фактури, зазначений в копії МД країни відправлення інший, ніж поданий до митного оформлення;

- наявні розбіжності в частині перевізника товару та особою, з якою укладено договір перевезення, що свідчить про наявність комісійної винагороди експедитора, яка не включена до вартості перевезення, що також підтверджується довідкою про транспортні витрати;

- наявні розбіжності в частині включення вартості завантаження до вартості перевезення та обов`язків щодо завантаження товару;

- номер контракту, зазначений в калькуляції собівартості не відповідає поданому до митного оформлення;

- калькуляція собівартості містить лише інформацію щодо витрат. При цьому інформація щодо рентабельності (прибутку) відсутня.

- заявлений рівень митної вартості (2,50 дол.США/кг) нижчий ніж рівень митної вартості ідентичного товару, оформленого раніше (3,14 дол.США/кг) та подібних товарів того ж виробника, оформлених іншими митницями в 2023 році (3,55 дол.США/кг).

Так, джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 16.06.2022 № UA400040/2022/017929 згідно якої за рівнем митної вартості 3,14 дол.США/кг імпортувались ідентичні товари.

За таких обставин, митним органом 26.09.2023 прийнято картку відмови №UА400040/2023/000732, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: "Порушення статті 257 Митного кодексу України та неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України.

Також, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.09.2023 UA400000/2023/000251/2 про відмову в митному оформленні.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення та картки відмови діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення та картка відмови прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 248 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно із ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною 1 ст. 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні повітряним транспортом:стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація); документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього; транспортні (перевізні) документи;комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться; визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності)відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна; відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу; список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість); найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів; відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини; відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно достатті 53цього Кодексу.

Так, ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

При цьому, згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарівза умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарівза умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Статтею 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Згідно положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно ч. ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Так, у митній декларації №23UA400040031634U0 позивачем митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно достатті 58 МК України.

Враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч. 4ст. 58 МК Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 10статті 58 МК Українипри визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5)витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9ст. 58 МКУ).

Так, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за МД №23UA400040031634U0 митним органом, зокрема, встановлені розбіжності в частині перевізника товару та особою, з якою укладено договір перевезення, що свідчить про наявність комісійної винагороди експедитора, яка не включена до вартості перевезення.

Так, позивач для митного оформлення та на вимогу митного органу надав: договір з ТОВ «У-Т-Ф» №28082019 на надання послуг у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом від 28.08.2019; довідку про транспортно-експедиційні витрати №329 від 25.09.2023.

Згідно з пунктом 1.2. договору ТОВ «У-Т-Ф», яке надало довідку №329 від 25.09.2023, як виконавець організовує на підставі інформації, наданої замовником і оформленої у вигляді заявки, за плату за рахунок замовника, транспортне перевезення вантажів, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (далі перевізник), що здійснює безпосередньо перевезення вантажів.

У довідці вказано, що вартість перевезення вантажу автомобілем державний номер: НОМЕР_1 /СЕ2309XF, що також вказаний у експортній декларації продавця, міжнародній товарно-транспортній накладній та митній декларації, по маршруту м. Газіантеп, Турречинна (місце завантаження згідно договору купівлі-продажу) - Порубне, Україна (Чернівецька митниця), складає 99 500,00 грн. Отже, інформація, що міститься довідці №329 від 25.09.2023 дає можливість ідентифікувати автомобіль, який транспортував товар, з посиланням на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення, вартість транспортно-експедиційних послуг.

При цьому, довідку про транспортні витрати надано не перевізником, а саме експедитором (ТОВ «У-Т-Ф»), і в самій довідці вказано про транспортно-експедиційні витрати. Тобто до транспортних витрат включено винагороду експедитору.

Крім того, у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 Верховний Суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. У цій же постанові вказано, що за таких обставин, враховуючи, що надані позивачем документи судами попередніх інстанцій не досліджувалися у сукупності, довідки про транспортні витрати не взяті до уваги як документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, висновок судів про не підтвердження товариством витрат на транспортування товару є передчасним.

Таким чином, позивач надав документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Щодо зазначення в спірному рішенні про те, що: номер контракту, зазначений в калькуляції собівартості не відповідає поданому до митного оформлення; калькуляція собівартості містить лише інформацію щодо витрат; інформація щодо рентабельності (прибутку) відсутня, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, розрахунок ціни, який сформовано виробником/продавцем, є документом, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість для певного товару. Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів для розрахунку ціни, оскільки вона не є первинним документом чи правочином, а тому, не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару.

Також, сторонами укладено договір купівлі-продажу №21072023-1, а в розрахунку допущено помилку та не зазначено цифру "1" (вказано №21072023), що не впливає на правильність визначення митної вартості позивачем.

При цьому, митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надані платіжні інструкції в іноземній валюті, які свідчать про повну оплату товару.

Стосовно тверджень апелянта про те, що позивачем заявлено рівень митної вартості, яка не підтверджена документально та нижча ідентичних товарів та пропозиції продажу направляючих в Польщі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач здійснив купівлю та митне оформлення поліпропіленових мішків для цукру з поліетиленовим вкладишем, з оверлоком на горловині мішка (96х56 см, 114 грн.), митний код 6305, у продавця, що знаходиться в Туреччині. При цьому, продавець (HAS Sentetik Dokuma San. ve Tic. A.S.) є виробником товару, що підтверджується сертифікатом походження, посвідченого Промисловою палатою м. Газіантеп (Туреччина). Відтак, пропозиція продажу направляючих в Польщі не має впливу на ціну товару в даному випадку.

Водночас, поставка товару за митною декларацією, на яку посилається відповідач, здійснювалась 16.06.2022, тобто, більше року до поставки у вересні 2023 року товару, щодо митного оформлення якого прийнято спірне рішення. Відповідно, за більше як рік, ціна на товар могла змінитись, яка при цьому встановлюється за домовленістю сторін.

При цьому, згідно з митною декларацією від 16.06.2022 №UA400040/2022/017929 позивачем здійснювалось митне оформлення придбаного по Специфікації №1 від 06.06.2022 до договору купівлі-продажу № 06/04/2022 від 06.04.2022 товару - мішків поліпропіленових з поліетиленовим вкладишем, з оверлоком на горловині мішка, розміром 96х56 см., вагою 120 грамм. Натомість у вересні цього року, позивач здійснював ввезення та митне оформлення мішків поліпропіленових з поліетиленовим вкладишем, з оверлоком на горловині мішка, розміром 96х56 см., вагою 114 грамм.

Тобто, порівнювальні товари не є ідентичними. При цьому, вага товару має суттєве та вирішальне значення для визначення вартості такого товару, адже середня вартість товару визначається саме за вагу товару, що в цьому випадку і вплинуло на вартість товару, митне оформлення якого здійснювалось минулого року та у вересні цього року.

Відтак, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №815/6833/17, від 02.07.2020 у справі №804/2061/17, від 25.06.2020 у справі №826/3096/16, від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19.

За таких обставин, подані декларантом документи не викликають сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас розбіжності, на які зіслався відповідач, спростовувалися наданими позивачем разом із декларацією документами.

Враховуючи вище викладене, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності застосування резервного методу для підтвердження заявленої митної вартості, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставну відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.