Ухвала

від 03.10.2024 по справі 200/315/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №200/315/22

адміністративне провадження №К/990/21415/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка"

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року

у справі №200/315/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка"

до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна установа "Державний науково-дослідницький і проектний інститут основної хімії"

про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" звернулося до адміністративного суду з позовом до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа "Державний науково-дослідницький і проектний інститут основної хімії", в якому просив:

- скасувати розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації №666/5-20 від 30 червня 2020 року в частині надання Державній установі "Державний науково дослідницький і проектний інститут основної хімії" земельної ділянки державної власності (кадастровий номер 1421555900:02:000:0035), в межах якої знаходиться земельна ділянка площею 8 га з координатами, вказаними в дозволі на користування надрами №6578 від 21 жовтня 2021 року;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 1421555900:02:000:0035).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року позов задоволено повністю.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" 24 травня 2023 року звернулося з касаційною скаргою, клопотанням про відстроченням сплати судового збору та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.

На обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" зазначає, що з моменту окупації селища Донське Волноваського району Донецької області (26 лютого 2022 року), директор, власники та працівники підприємства втратили доступ до майна підприємства, виробничих потужностей, архіву та особистого майна. Фактично підприємство припинило господарську діяльність, втратило фінансову можливість оплатити юридичні послуги свого представника в судовому процесі та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у справі №200/315/22. Зазначені доводи підтверджуються копією рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 18 жовтня 2022 року №280/02-32-04 та листом керівника Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області Івана Лубінця від 05 жовтня 2022 року №265 про підтвердження дати початку окупації селища Донське Волноваського району Донецької області.

Вирішуючи зазначене клопотання Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Велика Палата також вказала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Таким чином, вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду стосується також і можливості відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Аналогічного висновку щодо можливості відстрочення сплати судового збору юридичній особі Верховний Суд дійшов, зокрема, в ухвалах від 29 жовтня 2018 року у справі №826/15530/17, від 21 липня 2021 року у справі №460/3026/20 та від 25 серпня 2021 року у справі №9901/335/21.

Верховний Суд України в ухвалах від 21 грудня 2015 року у справі №924/1209/14 та від 28 грудня 2015 року у справі №2а/0470/5301/12 також зробив висновок про можливість відстрочення сплати судового збору до ухвалення Судом рішення у справі.

Окрім того, колегія суддів враховує запровадження на всій території України воєнного стану (вказане підтверджується, зокрема Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024), у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України.

При цьому Верховний Суд наголошує, що Конституційний Суд України у пункті 2.3 Рішення від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 вказав, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб які звертаються до суду. Вказане, за твердженням Конституційного Суду України, відповідає підпункту 12 пункту D Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7 (далі - Рекомендації), в якому зазначено, що в тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати. Отже, Суд вказав, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, але не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 цієї Конституції.

Згідно з положеннями частини першої статті 13 Основного Закону України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Крім того у цьому контексті можливості відстрочення сплати судового збору варто взяти до уваги те, що під час застосування загальних засад адміністративного судочинства суттєве значення має практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у рішеннях якого систематично розкривається суть та призначення універсальних засад судочинства, зокрема, права на доступ до суду.

У пункті 32 рішення "De Geouffre de la Pradelle v. France" (№12964/87) ЄСПЛ наголосив на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Подібних висновків щодо забезпечення гарантій справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду, дійшов ЄСПЛ у рішенні "Bellet v. France" (№23805/94, пункт 36) та у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (№20347/03, пункт 35). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (вказаний висновок висловлено з урахуванням пункт 57 рішення "Ashingdane v. the United Kingdom", №8225/78).

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на висновки, викладені у рішенні "Case of Balkыnas v. Lithuania" (№75435/17), де ЄСПЛ категорично не погодився з тим, що обмеження доступу заявника до Верховного Суду було необхідним та пропорційним. У пункті 39 ЄСПЛ вказав, що розмір судового збору, оцінений у світлі конкретних обставин конкретної справи, включаючи здатність заявника сплатити його, є факторами, які є суттєвими для визначення того, чи особа скористалась своїм правом на доступ до суду. Крім того, у пункті 43 цієї справи ЄСПЛ дійшов висновку про необхідність врахування того, чи є у заявника можливість сплатити судовий збір, враховуючи його фінансовий стан на основі комплексної оцінки його фінансової ситуації.

Крім того, як зазначено у пункті 24 Доповіді Венеціанської комісії №512/2009 "Про верховенство права" поняття "верховенство права", що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту. У пункті 37 Доповіді також вказано, що верховенство права включає в себе вісім складових, один з яких полягає в тому, що мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником доводів, враховуючи введення воєнного стану в Україні, а також те, що скаржником надано докази об`єктивної фінансової неможливості сплатити судовий збір на момент подання касаційної скарги, але заявлено клопотання про відстрочення (відтермінування в часі) сплати судового збору, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку та інтересами заявника щодо можливості доступу до суду в частині права на оскарження, гарантованого статтею 129 Конституції України, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" та відстрочити до ухвалення рішення судом касаційної інстанції сплату суми судового збору, який відповідно до Закону №3674-VI складає 4540,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" залишено без руху, оскільки, через відсутність підпису, заяву про поновлення строку залишено без розгляду та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Копія ухвали надійшла в електронний кабінет скаржника через систему "Електронний суд" 19 червня 2024 року о 19:50.

У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" звернулося до суду із заявою про поновлення строку.

На обґрунтування поважності пропуску строку представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" Шпильовий Л.В. зазначає, що копію постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року отримано ним лише 25 квітня 2024 року, оскільки з моменту окупації селища Донське Волноваського району Донецької області (26 лютого 2022 року), директор, власники та працівники підприємства втратили доступ до майна підприємства, виробничих потужностей, архіву та особистого майна. Фактично підприємство припинило господарську діяльність. У зв`язку з цим зазначає, що у підприємства була відсутня можливість бути повідомленим про розгляд справи. Таким чином, представник позивача дізнавшись з Єдиного державного реєстру судових рішень про існування постанови суду апеляційної інстанції одразу звернувся із заявою до суду про її отримання. Фактично копію постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року отримано ним 26 квітня 2024 року.

На підтвердження наведених у заяві про поновлення строку доводів представником позивача надані копія конверта у якому копію судового рішення було направлено на адресу представника позивача, копія рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 18 жовтня 2022 року №280/02-32-04, лист керівника міської військово-цивільної адміністрації Івана Лубінця від 05 жовтня 2022 року №265 про підтвердження дати початку окупації селища Донське Волноваського району Донецької області.

Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0600911226348, яким направлено Шпильовому Л.В. копію постанови від 21 грудня 2023 року, надіслане судом 18 квітня 2024 року та вручене адресату 26 квітня 2024 року.

Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що наведені позивачем підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" залишено без руху на підставі статті 330 КАС України, у зв`язку з незазначенням підстав касаційного оскарження та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.

У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" звернулося з касаційною скаргою у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пунктів 3, 4 частини першої статті 18-1 Кодексу України про надра за відсутності обґрунтованого висновку Верховного Суду.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією було обґрунтовано надано земельну ділянку Державній установі "Державний науково-дослідницький і проектний інститут основної хімії", оскільки позивач на момент прийняття спірного розпорядження від 30 червня 2020 року №666/5-20 не був надрокористувачем.

Так, позиція позивача полягає в тому, що положенням пункту 3 частини першої статті 18-1 Кодексу України про надра передбачено, що земельні ділянки не можуть передаватися у постійне користування будь-якій особі, крім користувача надр. Натомість земельна ділянка державної власності площею 227,4059 га (кадастровий номер 1421555900:02:000:0032), в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка площею 8 га з розташованим на ній техногенним родовищем корисних копалин, передана відповідачем за розпорядженням Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 30 червня 2020 року №666/5-20 третій особі, яка на момент прийняття цього розпорядження не була надрокористувачем або потенційним надрокористувачем, і не зверталася до Державної служби геології та надр України за відповідним дозволом.

Разом з тим позивач вважає, що положення пункту 4 частини першої статті 18-1 Кодексу України про надра передбачають можливість передання особам, які не є користувачами надр земельних ділянок, в надрах яких знаходяться корисні копалини, в оренду, на правах емфітевзису, суперфіцію та лише на строк до надання земельної ділянки користувачу надр. Таким чином Донецька обласна військово-цивільна адміністрація не мала законних повноважень передавати земельну ділянку в постійне користування Державної установи "Державний науково-дослідницький і проектний інститут основної хімії", а лише на строк до надання земельної ділянки користувачу надр.

На підставі вищенаведених доводів позивач просить Верховний Суд скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пунктів 3, 4 частини першої статті 18-1 Кодексу України про надра та формування відповідного правового висновку Верховним Судом.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/315/22 до ухвалення рішення Верховним Судом.

2. Визнати поважними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/315/22.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/315/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Мінералтехніка" до Донецької обласної військово цивільної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна установа "Державний науково дослідницький і проектний інститут основної хімії" про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії.

4. Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/315/22.

5. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

6. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

7. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа