Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/2809/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2809/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023 року;

третьої особи - не з`явився;

1-го відповідача не з`явився;

2-го відповідача адвокат Шелудько А.Д., свідоцтво серії ВОЗ №496686;

3-го відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2655Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі №922/2809/19, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.), повний текст якого складено 10.08.2021 року

за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

до 1-го відповідача Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області, село Берестове, Харківська область

до 2-го відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська", село Берестове Близнюківського району Харківської області

до 3-го відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалової Олександри Миколаївни, м. Лозова Харківської області

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №922/2809/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.04.2021 року, касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 року у справі № 922/2809/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив на таке.

Суди попередніх інстанцій не врахували та не аналізували, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці набуте внаслідок викупу майнових сертифікатів. За таких обставин, дослідженню підлягало питання чи було у фізичних осіб членів КСП ім. Леніна належним чином оформлено та зареєстровано відповідне право на таку земельну ділянку. Суди мали дослідити доводи прокурора про те, що чинне законодавство не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі №922/2809/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора; справу розглядати за участю представника прокуратури.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про підтвердження переходу права на землі колективної власності, визначені Державним актом на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000224 від 16.02.1996 року, від імені КСП імені Леніна до ПСГП імені Леніна та СГТОВ ПСП ім. Леніна.

Спірна земельна ділянка площею 0,9533 га, кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 є комунальною власністю, належить до меж населеного пункту с. Берестове Близнюківського району Харківської області.

Розпорядником спірної земельної ділянки станом на дату прийняття спірного рішення (10.10.2018 року) був орган місцевого самоврядування Берестівська сільська рада Близнюківського району Харківської області.

Всупереч ст. 76 ГПК України, обставини приналежності будівель їдальні площею 221 кв.м. та будівлі пекарні площею 143,3 кв.м. до спірної земельної ділянки площею 0,9533 га, кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 встановлено господарським судом першої інстанції за відсутності допустимих доказів та помилково застосовано до спірних правовідносин з набуття СГТОВ Агрофірма Берестівська відповідного обсягу правомочностей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320681001:01:000:0237 (у разі перебування на ній зазначених об`єктів нерухомості) ст. 120 ЗК України.

Підстави набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна будівлі контори, гаражів, їдальні та пекарні є одні і ті ж самі як для СГТОВ Агрофірма Берестівська, так і для СГТОВ ПСП ім. Леніна, а також КСП ім. Леніна, оскільки останні є правопопередниками СГТОВ Агрофірма Берестівська.

Право власності на нерухоме майно СГТОВ Агрофірма Берестівська оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених з фізичними особами, а не шляхом укладення відповідних правочинів з КСП ім. Леніна.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №911/3665/16.

Берестівська сільська рада не мала повноважень визначених ст. 120 ЗК України для передачі спірної земельної ділянки у власність СГТОВ Агрофірма Берестівська.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №826/11885/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 року, для розгляду справи суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

08.09.2021 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання (вх.№10417), в якому останній просив долучити до матеріалів справи докази надіслання копії апеляційної скарги 1-му відповідачу Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області, яке, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі; позивачу, відповідачам та третій особі встановлено строк до 06.10.2021 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на "11" жовтня 2021 року о 12:00 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

16.09.2021 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10774), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року розгляд справи відкладено на 03 листопада 2021 року о 12:00 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 року зупинено апеляційне провадження у справі №922/2809/19 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; учасникам справи ухвалено повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024 року, касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року у справі № 925/1133/18 скасовано; справу № 925/1133/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 року поновлено провадження у справі №922/2809/19; призначено справу №922/2809/19 до розгляду на "25" вересня 2024 року о 09:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

09.08.2024 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшла заява (вх.№10466), в якій останній на виконання п.6 ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 року, у справі №933/2809/19 повідомляє про безпосередню участь у розгляді справи.

18.09.2024 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№ 12099), в якому останнє просило провести судове засідання у справі № 922/2809/19, призначене 25.09.2024 року на 09:00 год. за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити Головне управління у встановленому законодавством порядку.

У судовому засіданні 25.09.2024 року прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник 2-го відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалу суду від 29.07.2024 року було надіслано засобами поштового зв`язку: Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (№0600279860478); Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" (№0600279860435); Державному реєстратору прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловій Олександрі Миколаївні (№0600279860451).

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.07.2024 року надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, Близнюківській селищній раді Близнюківського району Харківської області та Харківській обласній прокуратурі до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.07.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню та вчинення інших дій, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, беручи до уваги існуючі обставини небезпеки, спричинені збройною агресією проти України, з метою забезпечення утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією проти України, дотримання захисту життя і здоров`я відвідувачів і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених особливим режимом роботи Східного апеляційного господарського суду під час дії воєнного стану, розгляд апеляційної скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника 2-го відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" №666/94 від 10.11.1994 року, рішенням V сесії ХХІІ скликання Близнюківської районної ради було затверджено Державний акт на право колективної власності на землю серія ХР-03 00 000224 від 16.02.1996 року КСП імені Леніна.

Відповідно до вказаного акта, КСП імені Леніна було передано в колективну власність 4562,5 га державних земель, до яких входили і землі, на яких розташовані приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні колишнього колективного сільгосппідприємства. Співвласниками цієї землі стали 446 громадян, членів КСП імені Леніна.

На підставі Указу Президента України від 29.01.2001 року № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки та Наказу Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62 "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільгосппідприємств" протоколом №1 від 05.09.2007 року та протоколом № 1 від 15.09.2007 року загальних зборів співвласників колишнього КСП імені Леніна було затверджено виділення майна в натурі, по структурі, цілісним майновим комплексом ПСП імені Леніна, згідно зі свідоцтвами про право власності на майновий пай серії ХА № 264506 від 10.04.2007 року та ХА № 264507 від 04.09.2007.

Також, відповідно до протоколу № 1 від 15.09.2007 року, загальними зборами співвласників колишнього КСП імені Леніна затверджено акт прийому-передачі майна КСП імені Леніна довіреною особою Дещенко М.М. приватному сільськогосподарському підприємству імені Леніна в особі директора ПСП Биченко І.М.

31.01.2013 року за передавальним актом були передані всі активи та пасиви (майно, капітал та зобов`язання) від юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна, організаційно-правову форму якої змінено (проведено перетворення відповідно до статті 108 ЦК України) з приватного підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна, внаслідок чого всі права та обов`язки приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна перейшли до утвореного шляхом перетворення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна.

На спірній земельній ділянці площею 0,9533 га розташовані приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні, які належали СТОВ ПСП імені Леніна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 8379114 від 22.08.2013 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8379486 від 22.08.2013 року, у відповідності до якого за СТОВ ПСП імені Леніна зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою вулиця Леніна, 12, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області нерухоме майно будівля, їдальня, загальною площею 221 кв. м., приміщення їдальні А-ІІ; прибудова а; ганок а.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8374150 від 22.08.2013 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8374993 від 22.08.2013 року за СТОВ ПСП імені Леніна зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою вулиця Леніна, будинок 14, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області нерухоме майно будівля, пекарня, загальною площею 143,3 кв. м., будівля пекарні з підвалом Б-і.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 8370633 від 22.08.2013 року підтверджується факт наявності у СТОВ ПСП імені Леніна права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою вулиця Леніна, будинок 10/1, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області будівля, гараж, загальною площею 156,7 кв. м., будівля гаражу для легкових автівок Г, Г; замощення - І.

20.01.2016 року рішенням загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна, погоджено зміну назви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська".

Рішенням Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватну власність Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" передано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, кадастровий номер 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: вулиця Миру, село Берестове, Близнюківський район, Харківська область.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 13.05.2019 року за № 166308534, за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 10.10. 2018 року було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га.

Вважаючи вказане рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII незаконним, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII; скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363; зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га, що розташована в межах населеного пункту за адресою: вулиця Миру, с. Берестове, Близнюківський район, Харківська область ніколи не перебувала у приватній власності жодної фізичної чи юридичної особи, а також те, що жодною нормою земельного законодавства не передбачено можливості безоплатної передачі земель державної чи комунальної власності у власність юридичним особам, другий відповідач міг набути її у власність виключно через процедуру викупу, який можливо здійснити після закінчення дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності. Недотримання першим відповідачем вимог законодавства призвело до незаконного вибуття 0,9533 га земель сільськогосподарського призначення вартістю 506 716,51 грн. шляхом передачі її у власність другому відповідачеві, чим підривається авторитет держави в особі органу місцевого самоврядування, який уповноважений на виконання функцій держави.

04.08.2021 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що прокурор не підтвердив належними та допустимими доказами вибуття спірної земельної ділянки ані з власності юридичної особи, ані зі спільної власності громадян - співвласників земельних ділянок, отже, не довів, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а тому його доводи щодо порушення при винесенні спірного рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII, інтересів держави є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ст.1 Закону України Про прокуратуру, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. За приписами ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 року зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 року у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18.

У зв`язку з тим, що Берестівська сільська рада Близнюківського району, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у даній справі відповідачем-1, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (ст.ст. 6, 9, 10), Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення), повноваження з реалізації державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (п. 5-1 Положення).

Водночас, предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII; скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363; зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернення земельної ділянки кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Тому, прокурор правомірно набуває статусу позивача та самостійно звертається до суду з даною позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18, де, зокрема, зазначено на таке.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України Закону України Про прокуратуру визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII, слід зазначити на таке.

Так, відповідно до рішення комісії від 05.09.2007 року Про виділення майна в натурі, по структурі, цілісним майновим комплексом приватному сільськогосподарському підприємства ім. Леніна, згідно свідоцтв про право власності на майновий пай серія ХА №264506 від 10.04.2007 року на суму 7 267 090,00 грн. та ХА №264507 від 04.09.2007 року на суму 178 420,00 грн., затвердженого протоколом №1 від 15.09.2007 року загальних зборів співвласників колишнього КСП ім. Леніна, до структури зазначеного майна увійшло наступне майно та майнові права на загальну суму 7 445 510,00 грн.: будівлі та споруди 3 290 915, 42 грн., транспортні засоби, техніка, автомобілі та передаточні пристрої 2 092 188, 31 грн., фінансові активи 506 294, 68 грн., запаси та витрати 1 556111, 59 грн.

Проте, рішення загальних зборів співвласників КСП ім. Леніна, оформлене відповідним протоколом №1 від 15.09.2007 року та Передавальний акт, затверджений рішенням співвласників ПСГП ім. Леніна від 31.01.2013 року не містять жодних відомостей про входження до структури майна, переданого від ПСГП ім. Леніна до СГТОВ ПСП ім. Леніна земельної ділянки, право колективної власності КСП ім. Леніна на яку виникло на підставі рішення V сесії Близнюківської районної ради ХХІІ скликання від 20.03.1995 року та яке посвідчено Державним актом від 16.02.1996 року.

Посилаючись на відсутність оціночної вартості земель, право на які посвідчено Державним актом від 16.02.1996 року як причину невідображення цих земель у передавальному балансі, господарським судом першої інстанції не наведено норм матеріального права, яка визначає подібний механізм переходу права колективної власності на землю правонаступника колгоспу.

Згідно ч. 3 ст. 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Стаття 80 ЗК України передбачає, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом ч. 1 ст. 83 ЗК України, Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч. 2 ст. 83 ЗК України).

Отже, спірна земельна ділянка, площею 0,9533 га, кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 є комунальною власністю за ознакою її належності до меж населеного пункту с. Берестове Близнюківського району Харківської області, на підставі положень ч. 2 ст. 83 ЗК України.

Крім того, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.09.2018 року у розділі щодо суб`єкта права власності вказано Берестівська сільська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Згідно п. б ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

А отже, беручи до уваги те, що вказаними вище положеннями законодавства передбачено реалізацію права комунальної власності через органи місцевого самоврядування, то розпорядником спірної земельної ділянки станом на дату прийняття спірного рішення 10.10.2018 року був саме орган місцевого самоврядування Берестівська сільська рада Близнюківського району Харківської області.

Разом з цим, місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за допомогою яких можливо встановити підстави набуття СГТОВ ПСП ім. Леніна права власності на об`єкти нерухомого майна будівлі їдальні площею 221 кв. м., пекарні площею 143, 3 кв.м., гаражу площею 156,7 кв.м., контори площею 388,7 кв.м., а також встановити приналежність цього нерухомого майна саме до спірної земельної ділянки.

Обставини щодо знаходження об`єктів нерухомого майна - будівлі їдальні площею 221 кв. м., пекарні площею 143, 3 кв.м., гаражу площею 156,7 кв.м., контори площею 388,7 кв.м. саме на спірній земельній ділянці, господарський суд першої інстанції встановив на підставі наданих 2-м відповідачем свідоцтв про право власності на нерухоме майно та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту вказаних свідоцтв про право власності на нерухоме майно та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що підставою набуття СГТОВ ім. Леніна права власності на вказане нерухоме майно є свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8379114, №8374150, №8370633, №8368188 від 22.08.203 року, видані державним реєстратором Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Іваненко Ю.І.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 22.08.2013 року) передбачався порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, шляхом видачі державним реєстратором свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 вказаного закону.

За змістом п. 1, 3-5, 7-8, 8-1 9 ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 22.08.2013 року), свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності юридичної особи при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно видається: на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна : у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); юридичними особами, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується; юридичним особам, що вийшли зі складу засновків (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; у разі виділення окремого об`єкту нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів; на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові та навпаки; фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки з земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування; в інших випадках, встановлених законом.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження віднесення спірних об`єктів нерухомого майна до категорій, визначених положеннями п. 1, 3-5, 7-8, 8-1 9 ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 22.08.2013 року).

Крім того, зі змісту Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки площею 0,9533 га, виданого відділом у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області 18.07.2019 року за №429/0/193-19, слідує, що місце розташування вказаної земельної ділянки Харківська область, Близнюківський район, с. Берестове, вул. Леніна, 10.

Проте, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8379114 від 22.08.2013 року, будівля їдальні, загальною площею 221 кв.м. розташована по вул. Леніна, 12 у с. Берестове, Близнюківського району Харківської області.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8374150 від 22.08.2013 року, будівля пекарні, загальною площею 143,3 кв.м. знаходиться по вул. Леніна, 14 у с. Берестове, Близнюківського району Харківської області.

Таким чином, обставини приналежності будівель їдальні та пекарні до спірної земельної ділянки, загальною площею 0,9533 га встановлені господарським судом першої інстанції за відсутності належних доказів.

Згідно п. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та ч. 7 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні, при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

КСП ім. Леніна не припинялось, а було реорганізоване у вересні 2007 року в СГТОВ ПСП ім. Леніна, а надалі в січні 2016 року на СГТОВ Агрофірма Берестівська, тобто шляхом перетворення змінило організаційно правову форму та існує на даний час у формі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю.

Вище вказано, що на підставі Передавального акту від 31.01.203 року були передані всі активи та пасиви (майно, капітал та зобов`язання) від юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна, організаційно-правову форму якої змінено (проведено перетворення відповідно до статті 108 ЦК України) з приватного підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна, внаслідок чого всі права та обов`язки приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна перейшли до утвореного шляхом перетворення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна.

Рішенням загальних зборів учасників СГТОВ ПСП ім. Леніна від 20.01.2016 року погоджено зміну назви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП ім. Леніна на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берестівська.

Отже, підстави набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна будівлі контори, гаражів, їдальні та пекарні є одні і ті ж самі як для СГТОВ Агрофірма Берестівська , так і для СГТОВ ПСП ім. Леніна, оскільки останні є правонаступниками СГТОВ Агрофірма Берестівська.

Положення ст. 120 ЗК України вступили б в дію для СГТОВ Агрофірма Берестівська та підлягали б застосуванню за умови набуття 2-м відповідачем права на жилий будинок, будівлю або споруду саме від іншої особи, а не від самої ж себе, в результаті реорганізації та зміни назви в подальшому.

Втім, доказів наявності умов, викладених вище, матеріали справи не містять.

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЗК України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

За змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Аналогічні положення закріплено статтею 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції).

Отже, вказаною нормою передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно -правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого та зареєстрованого належним чином.

Разом з цим, Верховний Суд, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не аналізували, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці набуте внаслідок викупу майнових сертифікатів. За таких обставин, дослідженню підлягало питання чи було у фізичних осіб членів КСП ім. Леніна належним чином оформлено та зареєстровано відповідне право на таку земельну ділянку, втім земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП ім. Леніна на праві колективної власності та не підлягали паюванню та на яких розташоване належне 2-му відповідачу нерухоме майно так і залишились у розпорядженні КСП ім. Леніна.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №911/3665/16, де, зокрема, вказано на те, що положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином; позивач звертаючись з позовом до суду зауважував, що нерухоме майно було набуте ним у власність у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП (окрім кошари для великої рогатої худоби), на той час як земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП "Раставиця" на праві колективної власності та не підлягали паюванню, і на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП "Раставиця", правонаступником якого на час звернення до суду є ПОП "Раставиця", а отже право власності на нерухоме майно ПСП "Янтарне" оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особа, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП "Раставиця", чи його правонаступником - ПОП "Раставиця"; зазначені обставини унеможливлюють застосування положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, які визначено позивачем підставою його позовних вимог до ПОП "Раставиця" про визнання права власності на земельні ділянки у зв`язку із придбанням нерухомого майна.

А тому, вказані вище обставини унеможливлюють застосування положень ст. 120 ЗК України, яку визначено юридичною підставою для прийняття спірного рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Разом з тим, диспозиція норми ст. 120 ЗК України, покладеної Берестівською сільською радою Близнюківського району Харківської області в основу прийнятого спірного рішення не містить умови переходу права власності на земельну ділянку до набувача нерухомого майна у залежності від рішення органу місцевого самоврядування.

Норма ст. 120 ЗК України, як і норма ст. 377 ЦК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, незалежно від волевиявлення розпорядника цієї земельної ділянки.

За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізмом роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість та правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухоме майно.

Таким чином, Берестівська сільська рада не мала повноважень, визначених приписами ст. 120 ЗК України для передачі спірної земельної ділянки у власність 2-го відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

А тому, в основу інтересів держави зокрема належить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі та національного багатства.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №826/11885/16, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який використовував дозвіл і протягом попереднього періоду забезпечив безумовне дотримання у своїй діяльності всіх вимог законодавства у сфері надрокористування. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363, слід зазначити на таке.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18, де, зокрема, вказано на те, що втручання у право на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як ГУ Держгеокадастру у Харківській області, так і ОСОБА_1 , втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції встановлено порушення Берестівською сільською радою Близнюківського району Харківської області повноважень, визначених приписами ст. 120 ЗК України для передачі спірної земельної ділянки у власність СГТОВ Агрофірма Берестівська та задоволення позовних вимог в цій частині, позовні вимоги про зобов`язання Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363, також, підлягають до задоволення, як похідні від основної вимоги.

Отже, висновки місцевого господарського суду не відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

А отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати повністю, ухваливши нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю; визнати незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII; скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363; зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, розподіливши судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, ст. 277, ст. 280, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року у справі №922/2809/19 скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 року № 364-VII.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363.

Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Стягнути з Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області, (Харківська область, Близнюківський район, с.Берестове, вул. Миру, 4, код ЄДРПОУ 04400044) на користь Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 9535,62 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська", (Харківська область, Близнюківський район, с.Берестове, код ЄДРПОУ 30360492) на користь Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 9535,62 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалової Олександри Миколаївни, (Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, 10а) на користь Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 9535,62 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.10.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман