Рішення

від 04.10.2024 по справі 420/18532/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18532/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2022 року між компанією «Deep Ocean I LLC» (США) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (як покупцем) було укладено Контракт №13/01/21 від 13.01.2021 року, за яким постачальник зобов`язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом.

На виконання умов зазначеного контракту компанія «Deep Ocean I LLC» (США) поставила позивачу партії товарів, а саме морожене філе гігантського кальмара.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 27.05.2024 року представник ТОВ «Аквафрост» подав до Львівської митниці митну декларацію №24UА209230048089U9, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду по справі №420/18532/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи від Львівської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано всіх додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.

З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом.

Таким чином відповідач вважає, що Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Південна торгова компанія».

Від сторони позивача також до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду надано не було.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (далі ТОВ «Аквафрост») зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 33798852.

Основним видом економічної діяльності товариства є 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків.

Під час здійснення основного виду економічної діяльності, між компанією «Deep Ocean I LLC» (США) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (як покупцем) (далі сторони) було укладено Контракт №13/01/21 від 13.01.2021 року (далі Контракт), за п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі.

Згідно п.3.2 Контракту поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.

За п.4.1 Контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару.

На виконання вимог Контракту, продавцем було складено проформу-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року та комерційний інвойс №50 від 31.03.2024 року на наступний товар: заморожене філе гігантського кальмара вагою 27 000 кг, на загальну суму 51 300 дол. США, порт завантаження Коронель, Чилі, порт призначення Клайпеда, Литва, умови оплати 30%, при поданні копії повного пакету оригінальних документів 70%, інкотерм (умови постачання) CFR Клайпеда Литва.

Також продавцем було оформлено Додаток №50 від 31.03.2024 року до комерційного інвойсу №50 від 31.03.2024 року на вищевказаний товар, водночас вагою на 20 000 кг, на загальну суму 38 000 дол. США, CFR Клайпеда Литва.

Також продавцем було складено прайс-кулькуляцію згідно Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року на поставку товару - заморожене філе гігантського кальмара, а саме: сировина 1,00 дол. США/кг, пакування продукту 0,10 дол. США/кг, логістичні витрати 0,35 дол. США/кг, витрати в порту розвантаження 0,11 дол. США/кг, маржинальний дохід 0,34 дол. США/кг, загалом 1,90 дол. США/кг.

На підтвердження здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року надано банківські документи (SWIFT) від 04.03.2024 року та 03.03.2024 року на рахунок компанії «Deep Ocean I LLC».

На виконання умов Контракту, на адресу позивача компанією «Deep Ocean I LLC» було поставлено партії товарів - заморожене філе гігантського кальмара.

З метою митного оформлення імпортованого товару, представник позивача подав до Львівської митниці митну декларацію №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, у якій в графі 42 до товару зазначено, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 38 000 дол. США.

При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- сертифікат якості від 31.03.2024 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №50 від 31.03.2024 року;

- автотранспортна накладна від 23.05.2024 року;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 23.05.2024 року;

- сертифікат про походження товару від 04.04.2024 року;

- додаток до інвойсу №50 від 23.05.2024 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 24.05.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.01.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 13.01.2021 року;

- договір про надання послуг митного брокеру від 30.10.2021 року;

- договір (контракт) про перевезення від 25.03.2022 року;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації;

- копія митної декларації №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Під час здійснення Львівською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу ТОВ «Аквафрост», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, у тому числі рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.05.2024 №055135, відсутні витрати стосовно розвантажувально-завантажувальних робіт у порту Клайпеда, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації брокерські витрати), портові збори, страхування вантажу під час переміщення його морським видом транспорту;

2) розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 885 км, а вартість 37000 грн. - що становить 41,81 грн/км, відстань по території України 574 км, а вартість 33000 грн. - що становить 57,49 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 24.05.2024 року №055135 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

3) відповідно до вимог п. 1.3 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 року №13/01/21-56 зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі коносамент (товаросупровідний документ). Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;

4) відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 року №13/01/21-56 зазначено, що за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням бажаної дати відвантаження товару. Постачальник висилає проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Проте, проформу-інвойс декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даного договору;

5) відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 №13/01/21-56 зазначено, що сума, умови та валюта контракту повинні зазначатись у інвойсі до контракту на кожну поставку. Відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 31.03.2024 року №50, по даній зовнішньоекономічній операції передбачено 30% авансу (передплати). Проте платіжний документ по факт виконання вимог даного пункту контракту декларантом не надано митному органу;

6) відповідно до вимог п. 2.1 договору про перевезення від 25.03.2022 року №25/03 встановлено, що Замовник надає Перевізнику Заявку на перевезення, яка має містити істотні умови перевезення, частиною договору. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.

Враховуючи вищевказане, 28.05.2024 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року, в якому зазначено, що рівень митної вартості за даним видом товару, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим та становить 2,6 дол. США за кг (митна декларація №UА209170/2024/033228 від 22.04.2024 року), аніж заявлено декларантом. Застосовано метод визначення митної вартості товару 2ґ (ст. 64 МК України). Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надані усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.

Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001834 від 28.05.2024 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження в адміністративній справі №420/18532/24.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугувала митна декларацію №UА209170/2024/033228 від 22.04.2024 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» (оскільки саме ця база містить відомості про інші митні декларації), мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень також посилається на те, що згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, у тому числі рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.05.2024 №055135, відсутні витрати стосовно розвантажувально - завантажувальних робіт у порту Клайпеда, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації брокерські витрати), портові збори, страхування вантажу під час переміщення його морським видом транспорту.

Суд з цього приводу зауважує, що стороною позивача до суду було надано прайс-кулькуляцію згідно Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року на поставку товару - заморожене філе гігантського кальмара, згідно якої пакування продукту становить 0,10 дол. США/кг, логістичні витрати 0,35 дол. США/кг, витрати в порту розвантаження 0,11 дол. США/кг, маржинальний дохід 0,34 дол. США/кг, загалом 1,90 дол. США/кг.

Тобто, посилаючись на наявність прайс-кулькуляції до Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року, а також зазначених в ній відомостей відносно пакування продукту, логістичних витрат та витрат в порту розвантаження, то суд доходить висновку, що вартість розвантажувально - завантажувальних робіт та здійснення митних формальностей вже включено до вартості імпортованого позивачем товару.

Крім того суд враховує посилання позивача на те, що заявлена до декларування партія товару, прямувала автомобільним шляхом (тобто суходолом та з застосуванням автоперевезення) по маршруту Клайпеда (Литва) Київ (Україна).

Судом також встановлено, що Литва є країною експорту, виходячи з відомостей митної декларації №24UA209230048089U9, а відправником є компанія «Deep Ocean I LLC», що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 23.05.2024 року. Відповідно до Додатку №50 від 31.03.2024 року до комерційного інвойсу №50 від 31.03.2024 року, умовою поставку вищевказаного товару було визначено CFR Клайпеда Литва.

Відповідно до змісту терміну CFR групи С (А.6. Розподіл витрат) Інкотермс 2010 всі витрати в країні експорту покладені на постачальника товару/ на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту/ витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Крім того, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 23.05.2024 року вказано, що товар перевозили автомобільним шляхом вантажівки за реєстраційним номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Факт перевезення товару цими вантажівками підтверджується рахунком на оплату №055135 від 24.05.2024 року.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 прийшов до висновку, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що позивачем документально підтверджені витрати на транспортування товару, що відповідачем за час розгляду справи спростовано не було.

Крім того суд критично ставиться до посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність інформації щодо страхування вантажу під час переміщення його морським видом транспорту, оскільки транспортування вантажу проводилось наземним видом транспорту, а саме вантажівками.

Щодо посилань митного органу на те, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, що свідчить про формування відомостей щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину з порушенням принципів пропорційного розподілу, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не відповідає Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, оскільки такий нормативний акт містить лише рекомендаційний характер, що підтверджується п.2 цих же Методичних рекомендацій, де зазначено, що Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і

пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Крім того, чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Суд також зауважує, що незгода митного органу без надання детального обґрунтування та відповідних розрахунків такої вартості транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.

Враховуючи вищевказане, суд відхиляє зауваження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, оскільки такі відомості не доведені митним органом за час розгляду справи по суті.

Щодо посилань митного органу на те, що до митного оформлення не було надано коносамент як товаросупровідний документ, проформи-інвойс та заявки на перевезення товару, що є порушенням вимог Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З цього приводу суд зазначає, що в даному випадку коносамент як товаросупровідний документ та заявки на перевезення товару не є основними документами, які можуть стверджувати про числове значення заявленої декларантом митної вартості товарів, а тому факт їх ненадання до митного органу не може бути причиною для коригування митної вартості та відмови у митному оформленні товарів.

Суд зауважує, що документами, які можуть стверджувати про числове значення заявленої декларантом митної вартості товарів даному випадку є рахунок-фактура (інвойс) №50 від 31.03.2024 року та додаток до інвойсу №50 від 23.05.2024 року. Крім того суд критично ставиться до посилань митного органу щодо ненадання декларантом проформи-інвойсу при розмитненні товару, оскільки вказане зауваження спростовується відомостями з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001834 від 28.05.2024 року.

Щодо посилань митного органу на те, що декларантом не надано до митного органу платіжний документ про факт оплати 30% авансу (передплати) відповідно до інвойсу на поставку товару, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, на виконання вимог Контракту, продавцем було складено проформу-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року та комерційний інвойс №50 від 31.03.2024 року на наступний товар: заморожене філе гігантського кальмара вагою 27000 кг, на загальну суму 51300 дол. США, порт завантаження Коронель, Чилі, порт призначення Клайпеда, Литва, умови оплати 30%, при поданні копії повного пакету оригінальних документів 70%, інкотерм (умови постачання) CFR Клайпеда Литва.

Також продавцем було оформлено Додаток №50 від 31.03.2024 року до комерційного інвойсу №50 від 31.03.2024 року на вищевказаний товар, вагою на 20 000 кг, на загальну суму 38 000 дол. США, CFR Клайпеда Литва.

На підтвердження здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року надано банківські документи (SWIFT) від 04.03.2024 року та 03.03.2024 року на рахунок компанії «Deep Ocean I LLC», відомості відносного чого митним органом спростовано за час розгляду справи не були.

Крім того, дані щодо загальної вартості, кількості та ваги імпортованого позивачем товару є однаковими як в комерційному інвойсі №50 від 31.03.2024 року, так і в митній декларації №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року.

Аналізуючи всі вищевказані доводи сторін, суд доходить висновку, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь товариства суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3 028,00 грн. з Львівської митниці.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький