Рішення

від 18.09.2024 по справі 362/1945/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1945/24

Провадження № 2/362/1621/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Шмагун М.С.,

розглянувши в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

25.03.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» нарахованої, але невиплаченої заробітної платні з урахуванням інфляції в сумі 2516,02 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 26.05.2021 р. до 11.06.2021 р. перебувала на посаді заступника директора КНП «Гребінківська Центральна лікарня», де при звільненні їй не було виплачено нараховану заробітну платню у розмірі 2516,02 грн.

20.05.2024 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем право на подання відзиву на позовну заяву не використано.

Строни правом на зміну правил розгляду справи з спрощеного на загальний, шляхом подання відповідних заяв, не скористалися.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України,фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи та доказів, наданих сторонами до позову та відзиву, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення про наступне.

Згідно журналу реєстрації наказів КНП «Гребінківська центральна лікарня» ГСР», повідомлень при прийнятя працівника на роботу, ОСОБА_1 наказом № 01-к від 24.05.2021 р. прийнято, а 11.06.2021 р. звільнено з посади заступника директора КНП «Гребінківська Центральна лікарня», період роботи з 26.05.2021 р. до 11.06.2021 р.

З оглядуіндивідуальних відомостейпро застраховануособу формиОК -7Пенсійного фондуУкраїни, ОСОБА_1 в травні2021р.отримала 1866,51грн.доходу.

Відповіднодо ст.116КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Трудове законодавство не передбачає виплату вихідної допомоги при звільненні працівника за згодою сторін. Обов`язок роботодавця - виплатити належні йому суми в останній робочий день (день звільнення), а саме: компенсацію за дні невикористаної відпустки; заробітну плату за відпрацьований час поточного місяця.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем при звільненні позивача не дотримано вимог КЗпП України та не здійснено виплату належних їй сум у день звільнення.

Добросовістність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова КЦС ВС від 16 травня 2018 р. у справі № 449/1154/14).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) та принципі добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У практиці касаційного суду вперше констатація можливості застосування venire contra factum proprium відбулася після окремої думки суддів КЦС ВС від 19.08.2020 р. у справі № 637/239/14-ц, в якій вказувалося про необхідність застосування доктрини venire contra factum proprium при вирішенні спорів, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2018 р. у справі № 911/205/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 237/142/16-ц (провадження № 61-16460св18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) відбулося її застосування на рівні практики Верховного Суду, причому без обмежень певною сферою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаних положень прослідковується загальне правило щодо доказування в цивільному процесі і можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio» який означає, що «хто стверджує, той і доводить».

Водночас Верховний Суд звертав увагу на те, що у справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (див. наприклад постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 207/1385/16-ц (провадження № 61-23193св18).

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо обґрунтованості позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують несвоєчасність та неповноту виплат позивачу при звільнені.

Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, - задовльнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» на користь ОСОБА_1 невиплачену під час звільнення заробітну плату з урахуванням інфляції в розмірі 2516 (дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 02 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Кравченко