Рішення
від 01.10.2024 по справі 810/2309/17
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року м.Київ № 810/2309/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АТАСС-Бориспіль" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "АТАСС-Бориспіль" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.06.2017 № 0024361401 (форма "Р"), від 29.06.2017 № 0024361401 (форма "П") та від 29.06.2017 № 0024371406 (форма "С").

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним. Позивач вказує, що відповідач помилково вважає, що відпуск нафтопродуктів за талонами на АЗС має здійснюватися обов`язково з роздрукуванням фіскального чеку, який є підставою для формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг за рахунок списання пального та надає право позивачу для формування ПК з ПДВ. Позивач стверджує, що між ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» та ТОВ «КЛОТІС», ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» укладено договори щодо придбання пального. Позивач перерахував грошові кошти на рахунки контрагентів, а останні повинні були видати покупцеві талони на всю кількість оплачених ПММ. Вартість оприбуткованих ПММ включено позивачем до собівартості реалізованої продукції та сформовано ПК. Позивач вказує, що відпуск пального водіям ПрАТ «АТАСС-Бориспіль», який надає послуги з пасажирських перевезень, у зв`язку з невиготовленням продавцями талонів, з метою запобігання простою транспорту підприємства, за згодою сторін відбувався згідно облікових відомостей на АЗС постачальників, тобто в альтернативний спосіб, який передбачений чинним законодавством. Облік отриманого водіями пального вівся за допомогою зведених відомостей-рахунків, виписаних продавцями. Факт придбання пального підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, оплата здійснена за пальне шляхом перерахуванням коштів по безготівковому рахунку. А тому товариство правомірно віднесло вартість придбаних ПММ до собівартості реалізованих продуктів та сформувало ПК з ПДВ. Щодо висновків відповідача про безпідставне нарахування товариством амортизаційних відрахувань на невиробничі основні фонди та врахування їх суми при визначенні адміністративних витрат, фінансового результату до оподаткування, і, як наслідок, об?єкту оподаткування з податку на прибуток, позивач вказує, що ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» є власником об?єкту - бази відпочинку «Дубки» в с. Кийлів Бориспільського району. Оскільки за своїм прямим призначенням - надання послуг з відпочинку, вона не використовується підприємством, то у відповідності з наявними потребами позивачем було прийнято рішення про те, щоб задіяти наявні на ній приміщення для зберігання обладнання, чохлів з сидінь, їх чистки, тощо, про що видано відповідний наказ. Дані обставини були повідомлені співробітникам ГУ ДФС України в Київській області, проте в ході перевірки вони до уваги прийняті не були. Також під час перевірки відповідачем встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» на загальну суму 58455,00 грн., а саме: після проведення розрахункових операцій (продаж квитків) готівкова виручка відображалась у квитково-облікових аркушах в день проведених розрахунків, а в касовій книзі оприбутковувалася на наступний робочий день, чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637. Проте, відповідачем під час перевірки не враховано, що відокремлені підрозділи підприємства працюють не тільки у робочі, а й у вихідні дні, а ведення книги здійснюється бухгалтерією та касиром юридичної особи, робочий графік яких не збігається з графіками відокремлених підрозділів, а тому запис у касовій книзі здійснювався наступного робочого дня, що не є порушенням вимог чинного законодавства.

Також, висновки відповідача про встановлення факту перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 07.12.2016 на суму 251 557, 00 грн. не відповідають дійсності, оскільки факт видачі готівки на суму 270 000,00 грн. підтверджений видатковим касовим ордером від 07.12.2016 №252. На вказаному ордері міститься підпис одержувача готівки ОСОБА_1 , проте дана обставина під час перевірки відповідачем не взята до уваги та в акті перевірки зазначено про відсутність підпису на ордері, що є порушенням п. 2.8 Положення №637.

Щодо порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у невидачі відповідних розрахункових документів встановленої форми та без застосування РРО на загальну суму 46 600, 00 грн, позивач вказує, що розрахункові документи відповідної форми були пред`явлені під час перевірки, але з невідомих причин враховані не були.

Відповідачем подано додаткові пояснення та заперечення на позовну заяву, в яких він проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що при дослідженні первинних документів було встановлено, що у підприємства відсутні чеки з АЗС, які являються підтвердженням фактичного отримання палива та, в свою чергу, дає право підприємству на формування витрат та ПК з ПДВ. Крім того, під час перевірки встановлено ряд порушень вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637, що виявилося у перевищенні перевищення ліміту залишку готівки в касі ПрАТ АТАСС-БОРИСПІЛЬ» у перевіряємому періоді на загальну суму 251 557,00 грн. та п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено факти проведення розрахункових операцій (приймання готівки в касу) у 2015 році (до 01.07.2015) за надання послуг (діагностика технічного стану ДТЗ) без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 46600,00 грн. Також під час перевірки встановлено, що протягом перевіреного періоду до складу адміністративних витрат товариством включено 56157,21 грн. амортизаційні відрахування, нараховані на основний засіб - база відпочинку "Дубки", яка не використовується товариством в своїй господарській діяльності. При цьому відмітив, що враховуючи відсутність первинних документів у позивача на момент перевірки, ГУ ДПС у Київській області і було зроблено висновок про встановлені Актом перевірки порушення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 31.07.2024 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2024 постановлено подальший розгляд справи на підставі ст. 194, 205 КАС України здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок платників податків, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» (код за ЄДРПОУ 5538833), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Під час перевірки встановлено, що між ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» та ТОВ «КЛОТІС» укладено Договір № 4-13 від 18.02.2013, згідно умов якого постачальник (ТОВ «КЛОТІС») зобов`язується забезпечувати безперебійну заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця (ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ») (п.1.1). Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначається згідно рахунків-фактур та видаткових накладних (п.1.2). Відпуск ПММ здійснюється на авторизованій станції постачальника, за адресою: м. Бориспіль, вул. Горького, 42А (п.1.3). Постачальник на підтвердження свого обов`язку, що випливає з цього Договору, видає покупцеві талони на всю кількість оплачених ПММ. Талони за Договором призначені виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ за цим Договором (п.1.4). Відпуск ПММ покупцеві (його представникам - особам, у яких наявні відповідні талони) здійснюється тільки після пред`явлення талонів (п.1.6).

Також, у ході перевірки встановлено, що між ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» та «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» укладено Договір № 05-03/014 від 05.03.2014, згідно умов якого постачальник (ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ») зобов`язується забезпечувати безперебійну заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця (ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ») (п.1.1). Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначається згідно рахунків- фактур та видаткових накладних (п.1.2). Відпуск ПММ здійснюється на авторизованій станції постачальника, за адресою: м. Бориспіль, вул.. Горького, 42А (п.1.3). Постачальник на підтвердження свого обов`язку, що випливає з цього Договору, видає покупцеві талони на кількість оплачених ПММ. Талони за Договором призначені виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ за цим Договором (п. 1.4). Відпуск ПММ покупцеві (його представникам - особам, у яких наявні відповідні талони) здійснюється тільки після пред`явлення талонів (п.1.6).

На виконання умов Договорів ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «КЛОТІС» складено зведені видаткові накладні та податкові накладні, які надавалися відповідачу під час перевірки та долучені до матеріалів справи.

У бухгалтерському обліку з оприбуткування ПММ за Договором № 4-13 відображені наступними записами: Дт 203 Кт 631 на суму 786279 грн. (оприбутковано паливо); Дт 644 Кт 631 на суму 157256 грн. (відображено ПДВ).

Вартість ПММ, оприбуткованих згідно вищезазначених первинних документів, включено до складу собівартості реалізованої готової продукції та відображено в бухгалтерському обліку наступними записами: Дт 231 Кт 203 на суму 786279 грн. (списано вартість пального на виробництво); Дт 903 Кт 231 на суму 786279 грн. (відображено собівартість реалізованих послуг перевезення).

У бухгалтерському обліку з оприбуткування ПММ за Договором № 05-03/014 відображені наступними записами: Дт 203 Кт 631 на суму 4134777,24 грн. (оприбутковано паливо); Дт 644 Кт 631 на суму 826955,46 грн. (відображено ПДВ). Вартість пального оприбуткованого згідно вищезазначених первинних документів включено до складу собівартості реалізованої готової продукції та відображено в бухгалтерському обліку наступними записами: Дт 231 Кт 203 на суму 4134777,24 грн. (списано вартість пального на виробництво); Дт 903 Кт 231 на суму 4134777,24 грн. (відображено собівартість реалізованих послуг перевезення).

Як зазначено в акті перевірки, у випадку відпуску нафтопродуктів за талонами Інструкцією №281 складання відомостей за формою № 16-НП за формою не передбачено. Натомість, у відповідності до вимог ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при проведенні безготівкової операції із застосуванням талонів оператор АЗС зобов`язаний проводити розрахункову операцію через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (фіскальний чек), на загальних підставах.

Таким чином, відповідач зазначає у акті перевірки, що документом, що засвідчує факт отримання пального згідно умов договорів №4-13 та № 05-03/014 є фіскальний чек, а не відомість на відпуск нафтопродуктів, надана позивачем під час перевірки. На письмовий запит від 18.05.2017 (вх. № 93 від 18.05.2017) до перевірки не надано розрахункових документів, що засвідчують проведення розрахункових операцій через РРО, тому підтвердити факт отримання пального у обсягах вказаних у видаткових накладних, наведених вище не вбачається можливим.

Враховуючи вищезазначене, відповідач під час перевірки дійшов висновку, що ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» порушено п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, безпідставно сформовано собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 4 921 056 грн. за 2014 рік., що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток та завищення ПК з ПДВ на 984 211, 46 грн.

До перевірки товариством не надано на письмовий запит від 18.05.2017 первинні документи, на підставі яких проведено списання палива на виробництво у зазначених вище обсягам.

Таким чином, встановлено, що ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» при веденні бухгалтерського обліку порушено вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, а саме - у бухгалтерському обліку записи проведено без наявності відповідних первинних документів.

Також, під час перевірки встановлено порушення товариством вимог п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: товариством безпідставно сформовано виробничу собівартість наданих послуг на загальну суму 331 208 грн, у тому числі у розрізі звітного періоду 2014 року, у зв`язку з ненаданням первинних документів, які підтверджують проведення списання палива на виробництво у обсягах, зазначених у Акті перевірки.

Крім того, перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено їх завищення на загальну суму 56157 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: 2015 рік - 14039 грн., І квартал 2016 року - 10530 грн., півріччя 2016 року - 2103 грн., з квартали 2016 року - 31589 грн., 2016 рік - 42118 грн.

У відповідності до наказів про облікову політику ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ використовувало наступні принципи бухгалтерського та податкового обліку основних фондів: облік основних фондів ведеться на бухгалтерських рахунках першого класу: 10 «основні засоби». Метод амортизації у бухгалтерському обліку - прямолінійний.

Протягом перевіреного періоду до складу адміністративних витрат включено 56157,21 грн. амортизаційні відрахування, нараховані на основний засіб - база відпочинку «Дубки (Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Гайова, 6 (інвентарний № 00519), У розрізі звітних періодів обсяг амортизаційних відрахувань становив: 2015 рік - 14039,32 грн., 1 квартал 2016 року - 10529,49 грн., півріччя 2016 року - 21058,98 грн., 3 квартали 2016 року - 31588,47 грн, 2016 рік - 42117,96 грн.

Базу відпочинку «Дубки» введено в експлуатацію 28.08.2015 згідно наказу керівника ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» від 28.08.2015 № 85а. Строк корисного використання встановлено у розмірі 25 років. У бухгалтерському обліку основний засіб включено до 3 групи (будівлі) за первісною вартістю 1052948,22 грн. Первісну вартість сформовано відповідно до витрат на приватизацію основного засобу згідно договору від 27.07.2015 купівлі продажу об`єкта державної власності, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області. Приватизацію затверджено наказом регіонального відділення Фонду державного майна України 27.08.2015 № 03-5/7.

Під час перевірки встановлено, що база відпочинку "Дубки" позивачем не використовується в господарській діяльності, дохід внаслідок використання бази відсутній, а тому підстав для нарахування амортизації у товариства не було.

Таким чином, ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» порушено вимоги п.п.138.3.2. п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно нараховано амортизаційні відрахування на загальну суму 56157,28 грн, у т.ч. у розрізі звітних періодів: 2015 рік - 14039,32 грн, І квартал 2016 року - 10529,49 грн, півріччя 2016 року - 21058,98 грн, 3 квартали 2016 року - 31588,47 грн, 2016 рік - 42117,96 грн., що вплинуло на заниження об`єкту оподаткування.

Порушення призвело до завищення різниць, що виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (вплив встановленого порушення на об`єкт оподаткування з податку на прибуток наведено в розділі 3.1.5, 3.1.6 цього акту).

Також, проведеною перевіркою встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» на загальну суму 58455,00 грн., а саме: після проведення розрахункових операцій (продаж квитків) готівкова виручка відображалась у квитково-облікових аркушах в день проведених розрахунків, а в касовій книзі оприбутковувалася на наступний робочий день, чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями).

У перевіряємому періоді діяли наступні ліміти залишку готівки в касі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ»: з 01.07.2014 по 31.07.2015 року - 64004,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 01.07.2014 № 45);

- з 01.08.2015 по 30.08.2016 року - 92253,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 31.07.2015 №81);

- з 01.09.2016 по кінець перевіреного періоду - 97161,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 01.09.2016 №68).

Перевіркою встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» на загальну суму 251557 грн. на 07.12.2016.

Так, при перевірці взято до уваги той факт, що у ВКО від 07.12.2016 №252 відсутній підпис одержувача готівки ОСОБА_1 на суму 270000,00 гривень.

Таким чином, встановлено факт порушення п. 2.8 Положення про ведення касових: операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Крім того, перевіркою касової книги та прибуткових касових ордерів ПрАТ «АТАСС- БОРИСПІЛЬ» встановлено факти проведення розрахункових операцій (приймання готівки в касу) у 2015 році (до 01.07.2015) за надання послуг (діагностика технічного стану ДТЗ) без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 46600,00 грн., чим порушено п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

За наслідками проведення перевірки податковим органом складено акт перевірки від 14.06.2017 № 383/10-36-14-02-13/05538833">05538833, яким встановлено наступні порушення ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ»:

1)п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 138.3.2138.3 ст. 138 Податкового кодексу України кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1102758 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: 2014 рік - 945408 грн.; 2015 рік - 92550 грн.; І квартал 2016 року - 16200 грн.; півріччя 2016 року - 18095 грн.; З квартали 2016 року - 30699 грн.; 2016 рік - 64800 грн.

2)п.п. «а» п. 198.1. та абз. 1 п.п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 022 034 грн.., у тому числі у розрізі звітних періодів: січень 2014 року - 74 950 грн., лютий 2014 року - 73 065 грн., березень 2014 року - 85 279 грн., квітень 2014 року - 96 618 грн., травень 2014 року - 106 172 грн., червень 2014 року - 155 698 грн., липень 2014 року - 173 813 грн., серпень 2014 року - 182 707 грн., вересень 2014 року - 17 999 грн., жовтень 2014 року - 1 998 грн., листопад 2014 року - 4 545 грн., грудень 2014 року - 11 368 грн., січень 2015 року - 2 257 грн., лютий 2015 року - 320 грн., березень 2015 року - 2 362 грн., квітень 2015 року - 5 013 грн., травень 2015 року - 1 807 грн., червень 2015 року - 10 310 грн., липень 2015 року - 3 980 грн., серпень 2015 року - 147 грн., вересень 2015 року - 591 грн., жовтень 2015 року - 11 035 грн.;

3)п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі на загальну суму 58455,00 грн.;

4)п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями), а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 251557,00 грн.;

5) п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: незастосування РРО та не видача відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 46600,00 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 29.06.2017 №024361401 (яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств 994 008 грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 248 502 грн.), №0024361401 (яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 1 022 034 грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 146 488 грн.), №0024371406 (яким застосовано штрафну санкцію за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 795 389 грн.).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо встановленого під час перевірки порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 138.3.2138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 102 758 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: 2014 рік -945408 грн.; 2015 рік - 92550 грн.; І квартал 2016 року - 16200 грн.; півріччя 2016 року - 18095 грн.; 3 квартали 2016 року - 30699 грн.; 2016 рік - 64800 грн. та порушення п.п. «а» п. 198.1. та абз. 1 п.п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, включення ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» до складу податкового кредиту суми податку на загальну суму 1 022 034 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки, податковий орган вважає, що ПрАТ «АТАСС-БОРИСПЛЬ» безпідставно сформовано собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 4 134 777 грн..

Також, до складу податкового кредиту позивачем включено суми податку на загальну суму 1 022 034 грн., яка сформувалася на підставі податкових накладних, які складені за наслідками господарських операцій з придбання ПММ у ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «КЛОТІС».

На думку податкового органу, у випадку відпуску нафтопродуктів за талонами Інструкцією № 281 складання відомостей за формою № 16-НП за формою не передбачено. Натомість, у відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при проведенні безготівкової операції із застосуванням талонів оператор АЗС зобов`язаний проводити розрахункову операцію через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (фіскальний чек), на загальних підставах.

Таким чином, документом, що засвідчує факт отримання пального згідно умов договору №4-13 та договору № 05-03/014 (ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ», ТОВ «КЛОТІС») є фіскальний чек, а не відомість на відпуск нафтопродуктів. На письмовий запит від 18.05.2017 (вх. № 93 від 18.05.2017) до перевірки не надано розрахункових документів, що засвідчують проведення розрахункових операцій через РРО, тому неможливо підтвердити факт отримання пального у обсягах вказаних у видаткових накладних.

Враховуючи вищезазначене, ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» при веденні бухгалтерського обліку порушено вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п. 15 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, а саме прийнято до виконання первинні документи по розрахунках з ТОВ «КЛОТІС» та ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ», які не передбачені чинним законодавством.

А відтак, на думку податкового органу, товариством безпідставно включено до собівартості реалізованих товарів сплачені суми за придбання ПММ, що вплинуло на об`єкт оподаткування та безпідставно сформовано ПК.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктами 138.4 та 138.5 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Як встановлено судом, ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» надає послуги з перевезення пасажирів. Основний вид діяльності (КВЕД) 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

З метою забезпечення виконання покладених на позивача завдань, останній використовував транспортні засоби, які знаходилася на його балансі.

Протягом 2014-2015 pp. з метою забезпечення себе можливістю здійснювати перевезення підприємство здійснювало закупівлю товарів (бензин А-95, дизельне паливо) у ТОВ «КЛОТІС» та ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» згідно укладених договорів № 4-13 від 18.02.2013 та № 05-03/014 від 05.03.2014.

Згідно умов Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцю нафтопродукти партіями, а Покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Предметом поставки є паливо-мастильні матеріали. Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначається згідно рахунків- фактур та видаткових накладних.

Відпуск ПММ здійснюється на авторизованій станції постачальника - АЗС.

Постачальник на підтвердження свого обов`язку, що випливає з цього Договору, видає Покупцеві талони на кількість оплачених ПММ. Талони за Договором призначені виключно для підтвердження повноважень представників Покупця на отримання ПММ за цим Договором ).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем по безготівковому рахунку було перераховано на рахунок постачальників кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

На виконання умов договору складено та долучено до матеріалів справи видаткові накладні за формою 16-НП, рахунки- фактури, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

Як зазначає у позовній заяві позивач, первинно договором було передбачено форму відпуску пального при пред?явленні водієм на АЗС талону, проте, внаслідок того, що вказані талони виготовлені не були, з метою запобігання простою транспорту підприємства та забезпечення виконання договорів на перевезення пасажирів, а також спрощення системи документообігу ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» було узгоджено з постачальником - ТОВ «КЛОТІС» та ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» зміну форми взаємовідносин, згідно якої відпуск пального водіям ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» здійснювався згідно облікових відомостей на АСЗ постачальника (ТОВ «КЛОТІС», ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ»), тобто в альтернативний спосіб, який передбачений чинним законодавством.

На вимогу ПрАТ «АТАСС-Бориспіль», ТОВ «КЛОТІС» та ТОВ «ТД «АГРО РЕСУРС ЕНЕРГІЯ» щомісяця надавались відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, заповнені згідно з вимогами чинного законодавства, на підтвердження кількості отриманого пального та осіб, що його отримували (відпустили).

У бухгалтерському обліку з оприбуткування ПММ за Договором №4-13 відображені наступними записами: Дт 203 Кт 631 на суму 786279 грн. (оприбутковано паливо); Дт 644 Кт 631 на суму 157256 грн. (відображено ПДВ). Вартість ПММ оприбуткованих згідно вищезазначених первинних документів включено до складу собівартості реалізованої готової продукції та відображено в бухгалтерському обліку наступними записами: Дт 231 Кт 203 на суму 786279 грн. (списано вартість пального на виробництво); Дт 903 Кт 231 на суму 786279 грн. (відображено собівартість реалізованих послуг перевезення).

У бухгалтерському обліку з оприбуткування ПММ за Договором № 05-03/014 відображені наступними записами: Дт 203 Кт 631 на суму 4134777,24 грн. (оприбутковано паливо); Дт 644 Кт 631 на суму 826955,46 грн. (відображено ПДВ). Вартість пального оприбуткованого згідно вищезазначених первинних документів включено до складу собівартості реалізованої готової продукції та відображено в бухгалтерському обліку наступними записами: Дт 231 Кт 203 на суму 4134777,24 грн. (списано вартість пального на виробництво); Дт 903 Кт 231 на суму 4134777,24 грн. (відображено собівартість реалізованих послуг перевезення).

Перелік паливно-мастильних матеріалів, що були списані відповідно до відомості форми №16-НП та подорожних листів без надання фіскальних чеків зазначені в Акті перевірки .

Відповідач стверджує про те, що підтвердити факт отримання пального у вказаних підприємством обсягах не можливо, оскільки на письмовий запит від 18.05.2017 до перевірки не надано розрахункових документів, що засвідчують проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

На обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно якої при проведенні безготівкової операції із застосуванням талонів оператор АЗС зобов`язаний проводити розрахункову операцію через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (фіскальний чек), на загальних підставах.

Таким чином, на думку відповідача, документом, що засвідчує фактичне отримання пального є фіскальний чек, а не видаткова накладна.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Отже, незалежно від форми розрахунків, покупцю видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі ПММ на відповідній АЗС.

Разом з тим, відповідно до розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

На думку суду, у випадку проведення розрахунків за продані нафтопродукти у безготівковій формі, факт фактичного відпуску покупцю ПММ на АЗС може підтверджуватися не лише фіскальним чеком РРО, а й іншими первинними документами (талоном, платіжним дорученням, накладною, видатковими накладними, відомостями тощо).

Відтак, доводи відповідача про те, що лише фіскальні чеки РРО підтверджують отримання, використання та списання ПММ та є підставою для оприбуткування пального на баланс позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у даному випадку відпуск ПММ на АЗС не здійснювався за готівку із видачою фіскального чеку, товариство здійснювало розрахунки у безготівковій формі (із застосуванням карток та талонів).

Суд погоджується із доводами позивача про те, що подані для перевірки та до суду первинні документи у своїй сукупності підтверджують факт придбання ПММ на АЗС у контрагентів та їх отоварення, а відсутність фіскальних чеків РРО сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв`язку із використанням у господарській діяльності.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони суб`єктам господарювання здійснювати оприбуткування та списання ПММ без наявності фіскального чека РРО у випадку їх придбання шляхом проведення розрахунків у безготівковій формі (із застосуванням скретч-карток та талонів) та за наявності інших первинних документів, які підтверджують операції з придбання ПММ та їх використання у господарській діяльності.

Суд зазначає, що у відомостях по списанню пального міститься кількість пального, підпис водія та касира, марка транспорту, час заправки, що дають змогу ідентифікувати відпуск палива саме позивачу.

Суд зазначає, що окремі недоліки ведення бухгалтерського обліку, недоліки в оформленні документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що під час судового розгляду виявлені в ході позапланової перевірки контролюючим органом порушення щодо завищення витрат по операціях із списання позивачем за даними обліку талонів на пальне та відомостей за формою №16 НП, що не є господарською діяльністю підприємства, не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач надав первинні документи, які спростовують зазначене порушення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові ШААС від 29.10.2019 у справі № 810/3766/18, у постанові ВС від 26.06.2018 у справі №825/3731/15-а, постанові ВС від 10.05.2023 у справі №140/765/20.

Так, відповідно до п. 10.3.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному споживачу за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов`язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість.

Звіряння розрахунків з споживачами за відпущені нафтопродукти здійснюється щомісяця не пізніше п`ятого числа наступного за звітним місяця.

Згідно із п. 10.3.3 вказаної Інструкції відпуск нафтопродуктів за талонами форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Враховуючи, що фактично бензин А-95 та дизельне пальне закуповувався позивачем з використанням талонів та відомостей, у позивача відсутній обов`язок підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності шляхом надання відповідних фіскальних касових чеків, оскільки придбавалось пальне у названих контрагентів шляхом безготівкової передплати оптових партій, що не заперечується контролюючим органом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що товариство на законних підставах включило до податкових декларацій з ПДВ у відповідних періодах суми податку за першою подією датою оплати товару та правомірно сформувало валові витрати, а тому донарахування податку на прибуток у розмірі та ПДВ у розмірі 1 022 034 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0024361401 та №0024361401 від 29.06.2017 є необґрунтованими, безпідставними і незаконними.

Щодо встановленого під час перевірки порушення товариством вимог п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: товариством безпідставно сформовано виробничу собівартість наданих послуг на загальну суму 331 208 грн, у тому числі у розрізі звітного періоду 2014 року, у зв`язку з ненаданням первинних документів, які підтверджують проведення списання палива на виробництво у обсягах, зазначених у Акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування включаються витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідними і достатніми підставами для включення платником податків до складу витрат є: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Представником позивача у судовому засіданні надано пояснення, що списання пального товариством відбувалося на підставі дорожніх листів.

Під час дослідження дорожніх листів, судом встановлено, що останні містять інформацію щодо відомостей про маршрут, виконаний водієм, відстань маршруту, номер рейсу, адреса відправлення та прибуття, підписи відповідальних осіб, що на думку суду, є достатнім для підтвердження списання обсягу пального на виробництво.

Крім того, факт списання пального підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, актами звірки між АЗС і товариством, свідоцтвами про реєстрацію ТЗ та наказами про закріплення за ТЗ водіїв.

Суд звертає увагу, що придбані позивачем паливно-мастильні матеріали були використані у власній господарській діяльності підприємства перевізника з метою отримання прибутку.

Також, позивач зазначив у судовому засіданні, що всі первинні документи, які підтверджують факт списання пального, були пред`явлені під час перевірки, проте з яких причин вони не враховані, йому не відомо. Даний факт підтверджується долученими до матеріалів справи відповідями підприємства на запити посадових осіб відповідача, які містять відомості про надання такої документації відповідачу.

Відтак, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що позивачем не було надано шляхових листів та/або товарно-транспортних накладних, актів списання ПММ по зазначених в акті автомобілях, документів установленої форми та змісту (фіскальний чек РРО, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо) в якості підтвердження використання транспорту для господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначене відповідає позицій, викладеній в Постанові Верховного Суду України від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, видаткові накладні, подорожні листи та документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС на автомобілях - розрахункових документів установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по автомобілям, а також дорожні листи, суд вважає, що вони містять необхідні відомості, які підтверджували реальність використання власних автомобілів та зв`язок мети їх використання з господарською діяльністю позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно сформовано виробничу собівартість наданих послуг на загальну суму 331 208 грн., що стало наслідком донарахування податку на прибуток, а тому ППР №0024361401 від 29.06.2017 в цій частині є необґрунтованим і безпідставним, що є підставою для його скасування.

Щодо встановленого під час перевірки порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» на загальну суму 58455,00 грн. (перелік на двох аркушах), оскільки після проведення розрахункових операцій (продаж квитків) готівкова виручка відображалась у квитково-облікових аркушах в день проведених розрахунків, а в касовій книзі оприбутковувалася на наступний робочий день, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 № 1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

06.07.1995 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і норма пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

При цьому, як було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом із тим, прийнятим 06.07.1995 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначено розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».

З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 прийнято 12.06.1995, а Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у правовідносинах щодо порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

За таких обставин, суд вважає протиправним в частині податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2017 №0024371401, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 292 275 грн. на підставі абзацу 3 статті 1 Указу №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування позивачем у касах готівки.

Щодо встановленого під час перевірки факту порушення п. 2.8 Положення про ведення касових, операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» на загальну суму 251557 грн. на 07.12.2016, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств-юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Пунктом 3.5 глави 2 Положення № 637 визначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 4.2 глави 4 цього Положення №637 передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пункту 4.3 глави 4 Положення №637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Згідно із пунктом 7.24 глави 7 Положення №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як убачається з акта перевірки, у перевіряємому періоді діяли наступні ліміти залишку готівки в касі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ»:

- з 01.07.2014 по 31.07.2015 року - 64004,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 01.07.2014 № 45);

- з 01.08.2015 по 30.08.2016 року - 92253,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 31.07.2015 №81);

- з 01.09.2016 по кінець перевіреного періоду - 97161,00 грн. (наказ «Про затвердження ліміту каси» від 01.09.2016 №68).

Так, при перевірці взято до уваги той факт, що у ВКО від 07.12.2016 №252 відсутній підпис одержувача готівки ОСОБА_1 на суму 270000,00 грн.

А тому, враховуючи норми п. 7.24 глави 7 Положення №637, відповідачем сказана сума була додана до залишку готівки в касі за 07.12.2016 і надалі зазначена сума не взята для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Дослідивши зміст ВКО від 07.12.2016 №252, копія якого наявна в матеріалах справи, судом встановлено, що останній містить дату складення, підписи отримувача та підпис особи, яка видала такий ордер.

А тому, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає необґрунтовані висновки відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» на загальну суму 251557 грн. на 07.12.2016 з огляду на те, що ВКО від 07.12.2016 №252 підтверджений підписом одержувача.

За таких обставин, суд вважає протиправним в частині податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2017 №0024371401, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 503 114 грн. на підставі абзацу 2 пункту 1 Указу №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Щодо встановленого під час перевірки позивачем порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме: перевіркою касової книги та прибуткових касових ордерів ПрАТ «АТАСС- БОРИСПІЛЬ» встановлено факти проведення розрахункових операцій (приймання готівки в касу) у 2015 році (до 01.07.2015) за надання послуг (діагностика технічного стану ДТЗ) без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 46600,00 грн., суд зазначає що згідно розрахунку сум штрафних санкцій до акту документальної перевірки за вказане правопорушення штрафна санкція не застосовувалася.

Однак, судом проаналізовано суть встановленого правопорушення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані: 1. проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. 2. надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з статтею 10 Закону № 265/95-ВР, перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної політики, формування та реалізацію державної фінансової політики.

Відповідно до п.7 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями ( далі Постанова № 1336) визначено перелік, в тому числі: роздрібна торгівля медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села, селища;

Згідно з п.2 Постанови № 1336 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у: пунктах 4 і 7 переліку - 250 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Відповідно до п. 5, п. 6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані:

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

- забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, розрахункові документи відповідної форми були пред`явлені позивачем під час перевірки посадовим особам відповідача, але з невідомих причин враховані не були.

У матеріалах справи містяться докази, на підтвердження проведення розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, а також надано копії відповідних актів, що підтверджують кожну операцію, копії прибуткових касових ордерів та актів прийому-передачі наданих послуг.

На думку суду, долучені до матеріалів перелічені документи підтверджують факт належного обліку наданих послуг в КОРО, що спростовує докази відповідача про порушення позивачем п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Щодо встановленого відповідачем під час перевірки ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» вимог п.п.138.3.2. п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно нараховано амортизаційні відрахування на загальну суму 56157,28 грн, що вплинуло на заниження об`єкту оподаткування, суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки , згідно з позицією ГУ ДФС України в Київській області в порушення вимог п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» безпідставно нараховано амортизаційні відрахування на невиробничі основні фонди та врахування їх суми при визначенні адміністративних витрат, фінансового результату до оподаткування, і, як наслідок, об?єкту оподаткування з податку на прибуток, на загальну суму 56157,28 грн.., оскільки база відпочинку "Дубки" не використовувалася товариством у своїй господарській діяльності, а відтак позивач не мав права здійснювати на неї амортизаційні відрахування.

Відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв`язку з їх консервацією.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Для цілей розрахунку різниці, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як убачається з матеріалів справи, ПрАТ «АТАСС-Бориспіль» є власником об?єкту - бази відпочинку «Дубки» в с. Кийлів Бориспільського району.

Оскільки за своїм прямим призначенням - (надання послуг з відпочинку ) вона не використовується підприємством, то у відповідності з наявними потребами позивачем прийнято рішення про те, щоб задіяти наявні на ній приміщення для зберігання обладнання, чохлів з сидінь, їх чистки, тощо, про що видано відповідний Наказ №85а від 28.08.2015 «Про введення в експлуатацію основного засобу», який надавався товариством під час перевірки.

Відповідно до Наказу №85а від 28.08.2015, передбачено введення в експлуатацію бази відпочинку «Дубки» як об`єкту для виробничих цілей, а саме для відкриття цеху по ремонту салону автомобілів. Також передбачалося в обліку базу відпочинку «Дубки» віднести до групи 3 «Будівлі, споруди, передавальні пристрої» з інвентарним номером №00519. Встановити строк корисного користування 25 років, визначено матеріально відповідальну особу, місце розташування та почато ведення обліку вищевказаних об`єктів.

Позивачем до матеріалів справи долучено виписку з відомості нарахування амортизації за 2015 рік та за 2016 рік, копії наказів на переміщення товарно матеріальних цінностей, копії актів на переміщення та копії актів інвентаризації, проведеної на базі «Дубки», що, на думку суду, підтверджує правильність амортизаційних нарахувань.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про безпідставне нарахування товариством амортизаційних відрахувань на невиробничі основні фонди та врахування їх суми при визначенні адміністративних витрат, фінансового результату до оподаткування, і, як наслідок, об?єкту оподаткування з податку на прибуток, на загальну суму 56157,28 грн., оскільки такі доводи спростовані в ході розгляду справи доказами, наданими позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено та не надано доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, тому суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового подвідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Київській області № 0024361401 від 29.06.2017 року, №0024361401 від 29.06.2017 року та №0024371406 від 29.06.2017 року такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду з даним адміністративним позовом за реквізитами Київського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 48 096 грн., а отже в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України останній підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області з податку на прибуток приватних підприємств від 29.06.2017 №0024361401 на загальну суму 1242 510,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями + 994 008,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 248 502,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області з податку на прибуток приватних підприємств від 29.06.2017 №0024361401 на загальну суму 1168 522,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за порушення норм з регулювання обігу готівки від 29.06.2017 №0024371406, яким застосовано штраф в розмірі 795 389 грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: (ЄДРПОУ 44096797, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ «АТАСС-БОРИСПІЛЬ» (місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. В. Момота 42; код ЄДРПОУ 05538833">05538833) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 48096 грн. (сорок вісім тисяч дев`яносто шість грн.) 31 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення01.10.2024
Оприлюднено07.10.2024
Номер документу122099897
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —810/2309/17

Ухвала від 09.01.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Постанова від 10.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Постанова від 10.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 08.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 04.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Рішення від 01.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лисенко В.І.

Ухвала від 19.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лисенко В.І.

Ухвала від 11.04.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лисенко В.І.

Ухвала від 19.02.2021

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Харченко С.В.

Ухвала від 15.08.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Харченко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні