Рішення

від 30.09.2024 по справі 320/46869/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Київ№ 320/46869/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн»

доГоловного управління ДПС у Полтавській області,

Державної податкової служби України

провизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 № 00048810706, прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 15.03.2023 № 2384/16-31-07-06-06;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.08.2023 № 21154/6/99-00-06-01.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Рішення за результатами розгляду скарги не містить мотивувальної частини, яка б повною мірою визначала результати дослідження Державною податковою службою України матеріалів скарги та обставин, всіх доводів (аргументів) позивача.

Відповідач-1 щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що висновок Міністерства економіки України включає в себе терміни, що не поширюються на строки нарахування пені за спірною господарською операцією, а тому він правомірно не був взятий до уваги контролюючим органом.

Відповідач-2 також заперечив проти позовних вимог, оскільки рішення про результати розгляду скарги само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для платника податків, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача.

Позивач подав відповідь на відзив, якому наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає про безпідставність наведених у відзивах доводів

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 07.06.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Головне управління ДПС у Полтавській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 28.04.2022 № 28/04, укладеного з нерезидентом.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.03.2023 № 2384/16-31-07-06-02/41602141, в якому встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» уклало договір уклало договір постачання від 28.04.2022 № 28/04 з компанією «Tomris Limited» (Об`єднані Арабські Емірати) на придбання прозорого флоат скла.

На виконання вимог зазначеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» здійснило з власного валютного рахунку на користь контрагента-нерезидента оплату на загальну суму 1 570 000,00 доларів США згідно цих платіжних доручень:

- від 06.05.2022 на суму 400 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 01.11.2022,

- від 23.05.2022 на суму 100 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 18.11.2022,

- від 24.05.2022 на суму 100 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 19.11.2022,

- від 25.05.2022 на суму 100 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 20.11.2022,

- від 26.05.2022 на суму 100 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 21.11.2022,

- від 15.07.2022 на суму 270 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 10.01.2023,

- від 20.07.2022 на суму 500 000,00 доларів США з граничним строком надходження товару 15.01.2023.

Станом на момент проведення перевірки товар на митну територію України по зазначеному Договору не імпортувався (не надходив), повернення валютної виручки не здійснювалося.

У зв`язку з цим встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», що полягає у ненадходженні товару в установлені граничні терміни розрахунків, а саме:

- в сумі 400 000,00 доларів США на 121 день з 02.11.2022 (наступний день за граничним строком надходження товару, що встановлений договором) по 02.03.2023 (початок проведення перевірки);

- в сумі 100 000,00 доларів США на 104 день з 19.11.2022 по 02.03.2023;

- в сумі 100 000,00 доларів США на 103 день з 20.11.2022 по 02.03.2023;

- в сумі 100 000,00 доларів США на 102 день з 21.11.2022 по 02.03.2023;

- в сумі 100 000,00 доларів США на 101 день з 22.11.2022 по 02.03.2023;

- в сумі 270 000,00 доларів США на 51 день з 11.01.2023 по 02.03.2023;

- в сумі 500 000,00 доларів США на 46 день з 16.01.2023 по 02.03.2023.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у Полтавській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 № 00048810706, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 13 841 580,79 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 02.08.2023 № 21154/6/99-00-06-01 скаргу позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Уважаючи указане податкове повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду скарги протиправними, позивач звернуся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Отже, у разі імпорту товарів, їх поставка має бути здійснена у визначені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків 365 днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). При цьому, у разі якщо строк поставки умовами договорами не визначений також застосовується граничний строк розрахунків, що встановлений Національним банком України.

Суд встановив, що станом на момент проведення перевірки обумовлений договором строк поставки товарів закінчився, але фактично поставка товару не відбулася, що свідчить про порушення наведених вище граничних строків розрахунків.

Зазначені обставини відповідають наведеному вище правовому регулюванню, сторонами не заперечуються та не є проблемним питанням у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач, посилався на те, що відповідач безпідставно не врахував отриманий висновок Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Отже, висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який скасовує відповідальність за правопорушення й звільняє платника від відповідальності у вигляді сплати пені.

У цьому випадку висновком Міністерства економіки України від 10.05.2023 № 4432-09/2187-07 продовжено строки розрахунків між ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКШН» та компанією «Tomris Limited» за договором поставки від 28.04.2022 № 28/04, з урахуванням додаткової угоди від 23.09.2022, додаткової угоди № 2 від 23.02.2023, додаткової угоди № 3 від 05.03.2023, за всіма переліченими вище платіжними дорученнями, з 21.03.2023 до 15.11.2023.

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач звернувся до Мінекономіки за отриманням висновку вже після закінчення граничних строків розрахунку. При цьому отриманий ним висновок містить чіткі темпоральні межі - початкову та кінцеву дати його дії. Тому, при обчисленні пені до відповідного періоду включено лише той період, який передував висновку Мінекономіки та не був охоплений ним.

Суд уважає таку позицію відповідача хибною звертає увагу на позицію Верховного Суду про те, що висновок Мінекономіки видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14, від 10.04.2020 у справі № 810/1221/16, від 05.01.2021 у справі № 804/828/16, від 29.01.2021 у справі № 801/9330/13-а, від 15.02.2022 у справі № 160/16/20).

Також суд акцентує увагу на тому, що у постанові від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Хоча такі висновки суду касаційної інстанції у зазначених справах зроблені щодо правозастосування норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який втратив чинність, проте у новому Законі № 2473-VІІІ норми щодо продовження строків розрахунків є повністю ідентичними, а тому такі висновками є релевантними і до цієї справи.

Отже, за наявності висновку Мінекономіки, який був виданий після закінчення граничного строку розрахунків, контролюючий орган не може нараховувати пеню за період перед видачою висновку, але після закінчення граничних строків.

Проблемним питання у цій справі є можливість врахування контролюючим органом висновку Мінекономіки про продовження строків, який не був пред`явлений під час проведення перевірки.

У контексті зазначеного питання суд акцентує увагу, що у цьому випадку не може бути застосоване правило, закріплене у пункті 44.6 статті 44 ПК України. За цим правилом, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому цього пункту, платник не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності.

Водночас, у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи. Зі свого богу, висновок Мінекономіки про продовження граничних строків не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.

Натомість, у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 802/1069/13-а викладено такий висновок: «Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, - здійснюється документальна позапланова перевірка. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки».

Відтак підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України допускає виникнення такої ситуації, коли після проведення перевірки та/або після прийняття за наслідками перевірки рішення (під час процедури адміністративного оскарження) виникають певні обставини, які є новими та не були досліджені під час перевірки.

При цьому, зазначена норма надає платнику податку право посилатися на нові обставини у двох альтернативних випадках: 1) або у запереченнях на акт перевірки (тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення); 2) або у скарзі на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення (тобто на стадії процедури оскарження рішення в адміністративному порядку).

За наявності одного із таких випадків, контролюючий орган зобов`язаний прийняти до уваги зазначені платником податку обставини та надати їм належну оцінку у відповідному документі: у рішенні за результатами розгляду заперечень на акт перевірки або у рішенні за результатами розгляду скарги.

Ураховуючи встановлені у цій справі обставини, граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за оспорюваними зовнішньоекономічними операціями є продовженими, що виключає підстави для нарахування пені. При цьому, висновок Мінекономіки, хоча й був отриманий після проведення перевірки, але оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято вже після його видачі. А тому контролюючий орган мав законодавчо встановлені можливості та підстави для його врахування під час прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, надаючи оцінку вимогам в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України з питань розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульовано приписами статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 ПК України).

Згідно з абзацами 1, 4 пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 ПК України).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Разом з тим, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення Державної податкової служби України від 02.08.2023 № 21154/6/99-00-06-01 за результатами розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 26.06.2020 у справі № 826/15059/16, від 03.09.2020 у справі № 810/5742/15, від 08.09.2020 у справі № 826/24880/15, від 08.04.2021 у справі № 640/16779/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 29524,00 грн, але враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню суму судового збору у розмірі 26840 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 № 00048810706.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» (вул. І. Мазепи, 59, офіс 202, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, ідентифікаційний номер 41602141) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний номер 44057192) судовий збір у розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.