Рішення

від 23.09.2024 по справі 638/16898/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16898/23

Провадження № 2/638/2074/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом представника Харківського приватного ліцею «Школа «Ранок» Харківської області адвоката Гужви Антона Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання освітніх послуг для учнів молодших класів (1-4 класів), -

ВСТАНОВИВ:

Харківський приватний ліцей «Школа «РАНОК» Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг № 369 від 19 червня 2020 року в розмірі 89468,79 грн., з яких: 40000,00 грн. основного боргу; 1966,03 грн. 3% річних; 10685,23 грн. інфляційних витрат, 28817,53 грн. пені, та 8000 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між сторонами укладено договір про надання освітніх послуг № 369 від 19 червня 2020 року. Невід`ємною частиною договору є додаткова угода № 2 від 03 червня 2021 року. При укладенні договору, сторони погодили, що ліцей зобов`язується надати учню освітні послуги відповідно до навчального плану та програм, а замовник зобов`язується оплатити освітні послуги на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Під терміном «освітні послуги» у цьому договорі розуміється надання ліцеєм послуг, пов`язаних з отриманням учнем повної загальної середньої освіти відповідно до навчальних плану та програм, а також у формі позакласної роботи шляхом відвідування учнем 2 (двох) гуртків на його вибір у вільний від обов`язкових занять час (п. 1.2. договору).

Одним з обов`язків ліцею є зарахувати учня на навчання за умови надання замовником заяви та необхідних для зарахування документів та здійснення замовником оплати надання освітніх послуг (п. 2.1.1. договору).

Ліцей зобов`язаний після закінчення навчання видати учню документ про освіту державного зразка за умови виконання учнем навчального плану в обсязі, необхідного для здобуття певного ступеню освіти (п. 2.1.8. договору).

З метою безпеки учасників навчального процесу після 24 лютого 2022 року ліцей перейшов на дистанційну форму навчання (онлайн). Відповідач від надання ліцеєм дистанційно навчальних послуг не відмовився, договір не розірвано, послуги за договором ліцеєм надані в повному обсязі і прийняті замовником.

В процесі виконання договірних положень, ліцей дотримувався вимог належного, своєчасного, повного та реального виконання умов договору. Замовник належним чином не виконував договірні обов`язки, а саме: оплата вартості освітніх послуг у розмірі та порядку, встановленому договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість в загальному розмірі 89468,79 грн., з яких: 40000,00 грн. основного боргу; 1966,03 грн. 3% річних; 10685,23 грн. інфляційних витрат, 28817,53 грн. пені, та 8000 грн. штрафу.

Враховуючи викладене, сторона позивача просить суд стягнути з відповідачки виниклу заборгованість.

Ухвалою суду від 30 листопада 2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

19 січня 2024 року представником відповідача по справі адвокатом Ашуровою А.Р. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на істотні порушення позивачем умов договору, умисне ухилення від укладання мирової угоди в контексті зменшення вартості освітніх послуг, враховуючи перехід ліцею на дистанційну форму навчання, порушення строків позовної давності при нарахуванні пені.

31 січня 2024 року представник позивача адвокат Гужва А.М. надав відповідь на відзив, відповідно до якого надав обґрунтування переходу ліцею на дистанційну форму навчання, вказав на виконання ліцеєм навчального плану, в тому числі, стосовно позакласної роботи, крім того, заперечив твердження представника відповідача про ухилення від укладання мирової угоди, зважаючи на відсутність судового провадження (наявності позову в провадженні суду) на момент обговорення вказаного позивачем питання про мирову угоду.

23 квітня 2024 року, з використанням електронного сервісу «Електронний суд» адвокат Гужва А.М. надав суду клопотання про долучення доказів, долучивши до матеріалів справи навчальний план ліцею (позивача) Харківського приватного ліцею «Школа «Ранок» Харківської області на 2021/2022 рік. Також представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, зменшивши розмір вимог в частині стягнення 3 % річних з 1966,03 грн. до 1832, 87 грн., в частині стягнення пені з 28817,53 грн. до 27929,87 грн., в частині стягнення інфляційного збільшення з 10685,23 грн. до 8114,24 грн., та в частині вимог про стягнення штрафу з 8000 грн. до 6000 грн. Крім того, представником позивача долучено копію звіту про виконання навчальної програми за 2021-2022 н. р. у Харківському приватному ліцеї «Школа «Ранок» за підписом директора Свердліченко Т.А.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Представники сторін надали через канцелярію суду заяви про розгляд справи без участі сторін та їх представників, за наявними матеріалами справи.

Технічна фіксація судового розгляду не здійснювалася з урахуванням вимог статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, врахувавши позиції сторін, дійшов наступних висновків.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості для подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вирішуючи питання про коло правовідносин, які склалися між сторонами, та їх нормативне регулювання, суд вбачає наявність договірних правовідносин приватного права.

Положеннями частини першої статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно достатті 6цього Кодексусторони євільними вукладенні договору,виборі контрагентата визначенніумов договоруз урахуваннямвимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості. Частиною другою вказаної статті ЦК України зазначено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Так, між сторонами укладено договір про надання освітніх послуг № 369 від 19 червня 2020 року. Невід`ємною частиною договору є додаткова угода № 2 від 03 червня 2021 року. При укладенні договору, сторони погодили, що ліцей зобов`язується надати учню освітні послуги відповідно до навчального плану та програм, а замовник зобов`язується оплатити освітні послуги на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Під терміном «освітні послуги» у цьому договорі розуміється надання ліцеєм послуг, пов`язаних з отриманням учнем повної загальної середньої освіти відповідно до навчальних плану та програм, а також у формі позакласної роботи шляхом відвідування учнем 2 (двох) гуртків на його вибір у вільний від обов`язкових занять час (п. 1.2. договору).

Одним з обов`язків ліцею є зарахувати учня на навчання за умови надання замовником заяви та необхідних для зарахування документів та здійснення замовником оплати надання освітніх послуг (п. 2.1.1. договору).

Ліцей зобов`язаний після закінчення навчання видати учню документ про освіту державного зразка за умови виконання учнем навчального плану в обсязі, необхідного для здобуття певного ступеню освіти (п. 2.1.8. договору).

З метою безпеки учасників навчального процесу після 24 лютого 2022 року ліцей перейшов на дистанційну форму навчання (онлайн).

З наданого договору № 369 про надання освітніх послуг для учнів молодших класів (1-4 класів) від 19 червня 2020 року суд вбачає порушення позивачем умов вказаного договору, які полягають в наступному.

Ліцей (позивач)зобов`язувався надатиучню освітніпослуги відповіднодо навчальногоплану тапрограм,а замовникзобов`язувався оплатитиосвітні послугина умовахта впорядку,встановлених договором(пункт1.1договору).Під терміном«освітні послуги»у договорірозуміється наданняліцеєм послуг,пов`язаних зотриманням учнемповної загальноїсередньої освітивідповідно донавчальних планута програм,а такожу форміпозакласної роботишляхом відвідуванняучнем двохгуртків на його вибір у вільний від обов`язкових занять час (п. 1.2 договору).

На підтвердження виконання позивачем зобов`язань щодо надання освітніх послуг відповідно до навчального плану, представником надано засвідчену копію звіту про виконання навчальної програми за 2021-2022 н.р. у Харківському приватному ліцеї «Школа «Ранок».

Суд ставиться до зазначеного вище, наданого позивачем доказу критично, враховуючи, що форма вказано документу визначена та регламентована наказом № 868 Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм звітності з питань діяльності закладів загальної середньої освіти та інструкцій щодо їх заповнення» від 30 липня 2021 року (форма ЗНЗ-1). Наданий позивачем доказ вказаній формі не відповідає, належного доказу надання освітніх послуг, в межах виконання навчального плану за договором про надання освітніх послуг суду не надано.

Крім того, у порушення пунктів 2.1.4 та 2.1.6 договору, відповідно до яких ліцей має забезпечувати догляд за учнем під час навчально-виховного процесу, забезпечити необхідні матеріально-побутові умови у процесі надання освітніх послуг (медичний пункт, організація харчування тощо), позивачем не надано доказів належного виконання зазначених пунктів договору, враховуючи проведення навчання (надання освітніх послуг) в дистанційному режимі.

Також судом вбачається сумнівним та таким, що не відповідає умовам договору, спосіб повідомлення відповідача позивачем про перехід на дистанційну форму навчання, вчинений, зокрема, повідомленням на месенджер невідомого походження, копію якого долучено до відзиву відповідача на позовну заяву.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан, на даний час його не було припинено чи скасовано. Від 24 лютого 2022 року навчальний процес, з об`єктивних причин, у ліцеї припинився, та частково відновлений 14 березня 2022 року, надалі проходив у дистанційному та скороченому режимі. Проте, відповідно до умов договору не передбачена можливість проведення дистанційних (або в режимі онлайн) освітніх послуг.

Відповідно до пункту 1.3 договору, освітні послуги надаються за місцем знаходження ліцею, яке вважається місцем виконання договору. У пункті 2.1.2 договору вказано, що ліцей зобов`язаний надати учню освітні послуги відповідно до вимог повної загальної середньої освіти, забезпечивши високу якість навчально-виховного процесу, забезпечивши учню можливість перебувати в ліцеї під час навчальних занять та позакласної роботи з 9:00 до 18:00. Ліцей повинен попереджати замовника про перенесення або про відміну навчальних занять. З наданих доказів суд не вбачає підтвердження перебування дітей (учнів) з 24 лютого 2022 року на території навчального закладу (за місцем виконання договору).

Суд зазначає, що порушення позивачем п. 1.3. договору стосовно місця виконання договору сталося хоча й з об`єктивних причин, враховуючи введення на території України правового режиму воєнного стану, проте порушення умови про місце виконання договору перебуває у прямій кореляції з ціною договору вартістю освітніх послуг, зважаючи на той факт, що вартість послуг, на отримання яких розраховував замовник під час укладення договору 19 червня 2020 року, скореговано не було, послуги в об`ємі, узгодженому між сторонами на момент укладення договору, відповідачу не надано.

Крім того, з наданих доказів суд вбачає, що відповідачем наадресу ліцеюнадсилався 25травня 2022року лист-вимогаіз пропозицієюзменшити вартістьосвітніх послугвідповідно донаданого об`єму,з оглядуна новітипи освітніхпрограм уліцеї,а саме:зробити перерахуноквідповідно допакету «Дистанційнаосвіта-50»,де клієнтузабезпечується проведеннягрупових консультаційонлайн всинхронному режиміз базовихдисциплін вкількості до12годин натиждень,вартістю 3800гривень намісяць,що відповідаєнаданій якостіпослуг відповідачуза минулімісяці,відповідач просилаперерахувати вартістьнаданих послугза періодберезень-травень2022року. 23 червня 2022 року ліцею направлена колективна вимога батьків учнів Харківського приватного ліцею «Школа «Ранок» Харківської області, також про перерахування суми оплати освітніх послуг за березень-червень 2022 року, зменшення її відповідно до об`єму наданих послуг, тобто в два рази менше, без врахування гуртків та уроків, що, враховуючи відсутність доказів зворотного, не були проведені, а також з огляду на те, шо з 9.00 до 18.00 батьки самостійно займалися із дітьми, та повернення надміру сплаченого батькам, які попередньо перерахували кошти за навчання. На вказану вимогу позивачем відповіді не надано, суду зворотного не доведено.

Суд, при вирішенні спору по суті, керується правовими позиціями Верховного Суд, викладеними, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 по справі № 664/2854/17-ц, та від 03 березня 2021 по справі № 522/799/16-ц.

Принцип тлумачення правочинів «contra proferentem» (від лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Розглядаючи справу № 664/2854/17-ц, Верховний Суд застосував вказаний вище принцип.

Вказаний вище принцип суд вважає за можливе застосувати й у провадженні за позовом Харківського приватного ліцею «Школа «Ранок» до ОСОБА_1 , оскільки текст угоди про надання освітніх послуг складено позивачем, тому саме позивач несе ризики невиконання складеного ним договору, зокрема, в частині неможливості виконання договору за місцем знаходження ліцею, об`єктивну неможливість виконати належним чином надання освітніх послуг відповідно до навчального плану, вартість за що передбачена додатковою угодою № 1 до договору.

Крім того,суд вважаєза необхіднезастосувати принцип«pactasuntservanda» «договорівнеобхідно дотримуватись». Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Зокрема, аналізуючи договір про надання юридичних послуг, Верховний Суд в постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 922/2056/20 зазначив: «втручання суду у договірні відносини в частині визначення розміру вартості або зменшення розміру стягнення такої вартості з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Суд констатує, що освітні послуги, узгоджені відповідачем шляхом укладення договору про надання освітніх послуг № 369 від 19 червня 2020 року в повному обсязі позивачем не виконано. Доказів виконання позивачем умов договору відповідно до ціни (вартості) надання освітніх послуг, погодженої відповідачем додатковою угодою № від 19 червня 2020 року, суду не надано.

Як зазначено в пункті 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та цим договором.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 ЦКУ. Законодавець, наводить у тексті ЦКУ зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 2 ст. 903 ЦК України зазначено, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Суд акцентує увагу, що відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані, зокрема, дотримуватись умов договору про надання освітніх послуг.

Згідно з частиною 6 статті 79 Закону України «Про освіту» розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього кодексу.

Частиною 2 ст. 77 та ч. 1 ст. 82ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно дост. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1ст. 903 ЦК Українизамовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2ст. 903 ЦК України, передбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК Україниу встановлений строк.

Згідно зіст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зіст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за надання освітніх послуг, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Законом України «Про освіту»визначені поняття: освітня послуга-комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання; освітня програма - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання (п.с.18,19 ч.1 статті).

Статтею 57-1 ЗУ «Про освіту»визначено, що здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування),залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників (ч.1 статті)

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду)у межах своєї компетенції здійснюють заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники.

Згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, в ході розгляду справи знайшла своє підтвердження обставина, що позивачем порушений передбачений договором обсяг наданих освітніх послуг та невідповідність фактичного наданих послуг умовам укладеного між сторонами договору, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, позивач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору про надання освітніх послуг.

Згідно зіст. 559 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій перебуває у прямій відповідності до первинної вимоги про стягнення основного боргу, тому задоволенню не підлягає. Крім того, суд зважає на невикористання позивачем положень розділу 3 договору № 369 від 19 червня 2020 року, враховуючи наявність правової волі відповідача щодо приведення вартості освітніх послуг за договором у відповідність до фактично наданих послуг.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом представника Харківського приватного ліцею «Школа «Ранок» Харківської області адвоката Гужви Антона Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання освітніх послуг для учнів молодших класів (1-4 класів) відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий