Ухвала

від 04.10.2024 по справі 470/903/24

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-з/470/4/24

Справа № 470/903/24

У Х В А Л А

04 жовтня 2024 року с -ще Березнегувате

Суддя Березнегуватського районного суду Миколаївської області Орлова С.Ф. розглянувши заяву представника фермерського господарства «ВІКТАН» - адвоката Берестового Євгена Вікторовича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2024 року позивач фермерське господарство «ВІКТАН» звернулося до суду з позовом, який підписаний його представником адвокатом Берестовим Є.В. до ОСОБА_1 про визнання укладеними додаткових угод, у якому зазначило, що 06 липня 2017 року між ними було укладено договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки належні відповідачу площею 4,0884 та 1,8540 га ріллі з кадастровими номерами 4821155100:20:000:0051 та 4821155100:20:000:0086 відповідно, розташовані в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області. Строк дії договорів оренди землі становив 7 років з моменту реєстрації права оренди та спливає 09 жовтня 2024 року. Умовами договорів оренди землі, передбачене переважне право орендаря на їх поновлення на новий строк, в разі письмового повідомлення орендодавця про наміри продовжити їх дії не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, з долученням до листа повідомлення проєкту поновленого договору чи додаткової угоди. На виконання цих домовленостей позивач 06 вересня 2024 відправив відповідачу листами повідомленнями додаткові угоди до вказаних договорів, які відповідач не підписав, повідомивши що немає наміру продовжувати терміни дії договорів оренди землі та просив не залучати земельні ділянки до посівних робіт в 2024-2025 роках. Посилаючись на те, що така відмова відповідача не відповідає домовленостям сторін, крім цього відсутні підстави вважати припиненим переважне права позивача на укладення договорів оренди землі (їх пролонгації), позивач просив суд визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі від 06 липня 2017 року, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2017 року за № 22807831 та №22808129 у запропонованій ним редакції.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, яка підписана його представником адвокатом Берестовим Є.В. , у якому посилаючись на те, що позовні вимоги стосуються захисту пріоритетного права позивача як орендаря, який сумлінно виконував обов`язки по договору оренди, на продовження строку дії оренди землі, та те, що після спливу строку договору власник земельної ділянки матиме змогу передати їх іншій особі, з реєстрацією цього речового права, що в разі задоволення позову утруднить виконання рішення щодо продовження строку дії укладених між сторонами договорів оренди землі, позивач просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок належних відповідачу з кадастровими номерами 4821155100:20:000:0051 та 4821155100:20:000:0086 розташованими в межах території Березнегуватської селищної ради.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 153 ЦПК Українисуд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали додані до неї суддя доходить такого висновку.

Відповідно до ч. 1ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1ст.150 ЦПК Українипозов може забезпечуватися шляхом заборони вчиняти певні дії.

Згідно із ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням викладених заявником обставин та вищезазначених доказів, які надані заявником на підтвердження його вимог, суд доходить висновку, що предметом позову є визнання дійсними додаткових угод до договорів оренди землі. З огляду на предмет позову суд вважає, що забезпечення позову, шляхом заборони реєстраційним органам вчиняти реєстраційні дії щодо земельних ділянок належних відповідачу з кадастровими номерами 4821155100:20:000:0051 та 4821155100:20:000:0086 є ефективним захистом прав сторони по справі.

Судом враховано, що вказаний спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом заборони на вчинення реєстраційних дій щодо таких земельних ділянок, жодним чином не позбавляє власника права володіння і користування ними.

Згідноп. 10постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільногопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»заходи забезпечення позову маютьтимчасовийхарактері діють до виконання рішення суду,яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7ст. 158ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до закінчення розгляду даної справи по суті та ніяким чиномне обумовлює фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

При розгляді зазначеної заяви суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки забезпечення позову, правову підставу для заборони реєстраційних дій, та наявність обґрунтованих сумнівах в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини«Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Частиною 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

З огляду на викладене, заявлений заявником такий вид заходів забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову щодо вказаної цивільної справи.

Суд погоджується, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечити збалансованість інтересів сторін. Крім цього, такий захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Як передбачено ч. 7ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно зст. 258 ЦПК Україниє видом судового рішення, яке відповідно дост. 124 Конституції Українитаст. 18 ЦПК Україниє обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Відповідно до ч.1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника фермерського господарства «ВІКТАН» - адвоката Берестового Євгена Вікторовича про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити вчинення реєстраційних дій щодо:

- земельної ділянки площею 4,0884 га з кадастровим номером 4821155100:20:000:0051 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1 ;

- земельної ділянки площею 1,8540 га з кадастровим номером 4821155100:20:000:0086 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, власником якої є ОСОБА_1 .

Дані Позивача (Стягувача) Фермерське господарство «ВІКТАН» в особі голови Круглого Івана Івановича, код юридичної особи 31672228, адреса місцезнаходження: вул. Медова (Щорса), буд. № 7 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, індекс 56203.

Дані відповідача (Боржника): ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 01.02.1996 року Березнегуватським РВ УМВС в Миколаївській області.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню із дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється із наступного дня після її прийняття.

Копію ухвали для негайного виконання направити приватному нотаріусу Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С. Ф. Орлова