Рішення

від 01.10.2024 по справі 519/507/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/507/24

Провадження № 2/519/328/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

01.10.2024 м. Южне

Южний міський судОдеської області у складі:

головуючого суддіЛемця С.П.,

при секретарі судового засіданняВолковій Н.О.,

представника АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Поплавської О.В.,

представника ОСОБА_1 адвоката Єгорова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., про визнання недійсним договору дарування посвідченого 13.07.2020 приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою О.В. за № 448,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувсядо судуз вищевказанимпозовом,мотивуючи своївимоги тим,що рішеннямвід 17.02.2021Южного міськогосуду Одеськоїобласті судуу справі№519/1174/20стягнуто з ОСОБА_2 заборгованостіза кредитнимдоговором врозмірі 73152,22гривень та2102гривень судового збору на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк».

Приватним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем відкрито виконавчі провадження ВП№65734865 та ВП№65735529 з виконання виконавчих листів, які було видано на виконання рішення суду.

При перевірці майнового стану боржника було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та було встановлено, що у боржника станом на дату відкриття виконавчих проваджень відсутнє нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення. Однак, під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_2 мав у власності нерухоме майно та здійснив його відчуження.

Відповідно до отриманої Інформації ОСОБА_2 на праві власності належало наступне нерухоме майно: 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 64,82 кв.м., житловою 39,60 кв.м. 1/3 частка даної квартири належала Боржнику на підставі свідоцтва про право власності, на житло, серія та номер: 4248, виданий 08.12.2006, яка була подарована матері боржника ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки квартири , серія та номер: реєстровий номер 448, виданий 13.07.2020, видавник: Кармасьова О.В., приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області.

Позивач вважає, що метою укладення ОСОБА_2 даного договору дарування було на меті приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Южногоміського судуОдеської областівід 10.04.2024 заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 15.04.2024 позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., про визнання недійсним договору дарування, залишено без руху.

Ухвалою Южногоміського судуОдеської областівід 23.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.05.2024до судунадійшов відзивна позовнузаяву,згідно якогопредставник ОСОБА_1 адвокатЄгоров О.О.просить взадоволенні позовнихвимог відмовитив повномуобсязі.Відзив обґрунтованозокрема тим,що упозовній заяві позивач не наводить жодних доказів наявності умислу обох сторін правочину. Навпаки надані позивачем докази свідчать що ОСОБА_1 не могла знати про існування таких боргів, оскільки як вбачається з наданих позивачем документів, рішення суду про стягнення боргу у розмірі 73152,22 грн прийняте 17.02.2021 року, а виконавче провадження відкрито 08.06.2021 року, тобто зі спливом більше ніж півроку після укладення договору дарування.

Крім того, згідно ч.7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. 08.06.2021 відкрито виконавче провадження про стягнення з Відповідача -1 на користь Банку 73152,22 грн та судового збору 2102 грн. Станом на дату відкриття виконавчого провадження мінімальна заробітна плата дорівнювала 6000 грн. Таким чином сума, що підлягала стягненню за виконавчим провадженням не перевищувала 20 розмірів мінімальної заробітної плати (120000 грн). Отже Відповідач-1 вчиняючи правочин на відчуження власної частки квартири, в силу Закону України «Про виконавче провадження» не міг створити умови задля недопущення звернення стягнення на майно боржника та порушити майнові інтереси Банку, оскільки розмір боргу перед банком виключає його частку квартири, як єдиного житла, з переліку майна за рахунок якого може бути стягнуто борг.

Також представник заявляє про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

05.06.2024 до суду від приватного виконавця Цинєва В.О. надійшла відповідь на відзив, яка 30.07.2024 на підставі ст. 126 ЦПК України протокольною ухвалою залишена без розгляду.

10.06.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», у яких представник просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.06.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких приватний виконавець Цинєв В.О. зазначає, що 17.08.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України»

та боржником укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії. АТ «Ощадбанк» виконав свої зобов`язання, надавши кредиту вигляді відновлювальної лінії на платіжну картку, однак позичальник в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29.09.2020 складає 73152,22 гривень. Згідно зазначеного розрахунку від 29.09.2020, на 24.11.2019 вже існувала вся заборгованість, яку суд стягнув на користь кредитора з ОСОБА_2 , тобто заборгованість існувала на момент здійснення фраудаторного правочину 17.07.2020, заборгованість підтверджена рішенням суду від 17.02.2021 по справі №519/1174/20, яке перебуває на виконанні. Також приватний виконавець вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Ухвалою Южногоміського судуОдеської областівід 30.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. в судове засідання не з`явився, при цьому в матеріалах справи наявна його заява про проведення судового розгляду справи за його відсутності.

Представник Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - адвокат Поплавська О.В. в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Єгоров О.О. просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В. в судове засідання не з`явились, із заявами та клопотаннями не звертались.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

17.08.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та боржником укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (а.с.92, 93).

РішеннямЮжного міськогосуду Одеськоїобласті судувід 17.02.2021 усправі №519/1174/20стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість закредитним договоромв сумі73152,22гривень та2102гривень судового збору на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» (а.с.4).

ОСОБА_2 на праві власності належала 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була подарована матері боржника ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 13.07.2020 (а.с.8-12).

Приватним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем 08.06.2021 відкрито виконавчі провадження ВП №65734865 та ВП №65735529 з виконання виконавчих листів, які було видано на виконання вищевказаного рішення суду (а.с.1-2).

Надані сторонами доказі свідчать про те, що ОСОБА_2 має кредитні зобов`язання перед АТ « Ощадбанк», які на час розгляду справи не виконані.

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приватний виконавець звернувся до суду з позовом до відповідачів , в якому просить визнати що відповідачі вчинили фраудаторний правочин, для того, щоб приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду (грошового зобов`язання) та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»)

Окрім цього Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234Цивільного кодексуУкраїни, кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц).

При фіктивному правочинові має бути відсутнім намір створити правові наслідки на момент його вчинення, і як наслідок неможливе виникнення будь-яких майнових наслідків (передача майна), оскільки такий правочин не може їх породжувати.

Згідно частини третьої статті13 Цивільного кодексу Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства за приписами пункт 6 статті3 Цивільного кодексу Україниє добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи, відповідно до положень ст. 13 Цивільного процесуального кодексу Українирозпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін.

Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 08 червня 2022 року у справі № 1303/1459/12).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Частиною першою статті203 Цивільного кодексу Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьоїстатті 203 Цивільного кодексу Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною п`ятою статті203 Цивільного кодексу Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Устатті 204 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюютьсястаттєю 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 717Цивільного кодексу Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом статей 203,717 Цивільного кодексу Українидоговір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин формально і заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Ознаками фіктивності договору є: наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині.

Тобто має місце лише імітація правочину, а у діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним (фіктивним), повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, діяли умисно, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до частини третьої статті12 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76Цивільного процесуального кодексуУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання сторони позивача, що вказаний договір був укладений з метою приховання майна від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення не може бути взято до уваги, у зв`язку з наступним.

Згідно умов п.6 договору дарування від 13.07.2020 право власності у Обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, Обдарований свідчить що він дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригіналу цього договору після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру, на підставі договору дарування частки квартири від 13.07.2020.

Слід зазначити, щоматеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження умислу обдарованої особи ОСОБА_1 на укладенняспірного договору без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Суд констатує, що на момент укладення спірного договору,не існувало жодних обтяжень, арештів, інших заборон чи обмежень у використанні та розпорядженнівказаною квартирою.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» якщо сума, що підлягає стягнення за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (120000 грн станом на дату відкриття виконавчого провадження), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Стороною позивача не заперечувалось, що квартира, яка подарована за спірним договором, була єдиним житлом боржника, а сума стягнутої судовим рішенням заборгованості складала 73152,22 грн, тобто на вказану квартиру заборонено звертати примусове стягнення.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що після відчуженнямайна уборжника відсутнєінше майно,за рахунокякого вінможе відповідатиза своїмизобов`язаннямиперед кредитором.Довідка №371136602від 23.03.2024на якупосилається сторонапозивача свідчитьлише провідсутність у ОСОБА_2 нерухомого майна,а невідсутність іншогомайна зарахунок якоговін можевідповідати засвоїми зобов`язаннямиперед кредитором.

Слід також зазначити, що станом на 13 липня 2020 року (день укладання спірногоправочину), судового рішення у справі № 519/1174/20 за позовомАТ «Ощдбанк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощдбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не було ухвалено, заходи забезпечення позову не застосувались. Більше того, АТ «Ощдбанк» звернувся із позовом в суд до ОСОБА_2 в листопаді 2020 року, таким чином спірний правочин було учинено за 4 місяці до звернення позивача із позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Крім того,як вбачається з рішення Южного міського суду Одеської області у справі № 519/1174/20 позичальник ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29.09.2020 складає 73152,22 грн, тоді як спірний договір укладено 13.07.2020, тобто за 2 місяці до вищевказаного розрахунку заборгованості.

Таким чином, доводи позивача є припущеннями,а відповідно до частини шостої статті81 Цивільного процесуального кодексу Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Судуу постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного виконавця Цинєва В.О. є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд відмовляє у позові по суті справи позовна давність в даному випадку не застосується .

Згідно зі положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 , що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», код 00032129, місцезнаходження за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 17.

Відповідач: ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів: Приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 4/3.

Дата складання повного судового рішення та його проголошення 07.10.2024 о 16.30.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ