Постанова

від 07.10.2024 по справі 473/2574/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/812/71/24

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2024 року м. Миколаїв

справа №473/2574/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

заяву

Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, поданою її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною,

про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом

ОСОБА_1 до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом

Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся з позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що 29 грудня 2012 року між ним та Вознесенською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,0050 га, розташованої в межах території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району, з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 4822084500:04:000:0348, строком на 49 років, про що в Державному реєстрі земель вчинений запис за №48220000400827.

10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, як розпорядника земель в межах Прибужанівської об`єднаної територіальної громади, з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4822084500:04:000:0348, визначивши цільове призначення вказаної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району від 28 квітня 2023 року №10 позивачу відмовлено в зміні цільового призначення земельної ділянки та прийнято рішення розірвати договір оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Вознесенською районною державною адміністрацією, у зв`язку з її використанням орендарем не за цільовим призначенням.

Посилаючись на те, що оскільки рішення Прибужанівської сільської ради Вознесенського району від 28 квітня 2023 року №10 в частині відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки є необґрунтованим (відсутнє будь-яке його обґрунтування), а в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року є безпідставним, оскільки земельна ділянка використовувалася орендарем за цільовим призначенням, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати оскаржуване рішення, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути на сесії заяву позивача про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

В червні 2023 року Прибужанівська сільська рада Вознесенського району звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Прибужанівської сільської ради із заявою, в якій просив винести на сесію та змінити цільове призначення спірної земельної ділянки, з сінокосіння та випасання худоби на ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У зв`язку із заявою ОСОБА_1 та з метою з`ясування стану земельної ділянки та наявності підстав для зміни цільового призначення земельної ділянки, комісією була обстежена спірна земельна ділянка. На засіданні комісії було рекомендовано відмовити в зміні цільового призначення та розірвати договір оренди у зв`язку із встановленими фактами нецільового використання земельної ділянки, її розорюванням та використанням орендарем як орні землі.

Посилаючись на те, що земельна ділянка, яка надана в оренду для сінокосіння і випасання худоби, використовується ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарських культур, порушення права комунальної власності внаслідок використання ОСОБА_1 переданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, Прибужанівська сільська рада просила зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07 вересня 2023 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановлено розірвати договір оренди землі від 29 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Вознесенською районною державною адміністрацією стосовно земельної ділянки площею 31,0050 га, розташованої в межах території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 4822084500:04:000:0348.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Прибужанівській сільській раді Вознесенського району Миколаївській області земельну ділянку площею 31,0050 га, кадастровий номер 4822084500:04:000:0348.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки встановлений факт використання позивачем орендованої ним земельної ділянки не за видом її цільового використання, чим останнім істотно порушені умови укладеного договору оренди, наявні підстави для задоволення зустрічного позову щодо розірвання договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Вознесенською районною державною адміністрацією стосовно спірної земельної ділянки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Могилою Сергієм Миколайовичем, залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення

16 вересня 2024 року від Прибужанівської сільської ради надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, а саме стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 4500 грн.

Обґрунтовуючи заяву представник Прибужанівської сільської ради - адвокат Вуїв О.В. зазначала, що у зв`язку із поданням позивачем апеляційної скарги та розглядом справи у апеляційному суді відповідач Прибужанівська сільська рада понесла витрати з оплати правової допомоги, яка надавалася адвокатом Вуїв О.В. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Вуїв О.В. були надані такі послуги як складання та подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні. Дані послуги зазначені в акті від 12 вересня 2024 року та підписані адвокатом та Прибужанівською сільською радою.

Про понесення таких витрат стороною відповідача вказувалося у відзиві на апеляційну скаргу та зазначалося, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися. Від представника заявника Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області адвоката Вуїв О.В. надійшла заява, в якій вона просила розглянути заяву про ухвалення додаткового судового рішення у її відсутність та відсутність іншого представника Прибужанівської сільської ради. Заяву підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до суду повернувся конверт з поштовим відправленням на його ім`я, з позначкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Могили С.М. надійшла заява, в якій він просив заяву Прибужанівської сільської ради про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без задоволення, не розподіляти такі витрати між сторонами та повністю покласти їх на сторону, на користь якої ухвалене рішення. З датою, часом та місцем розгляду заяви Могила С.М. був обізнаний.

А тому неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати, не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальним законодавством передбачений механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Із матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2023 року між Прибужанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області в особі голови Прибужанівської сільської ради Тараненко О.А. та адвокатом Вуїв О.В. укладений договір про надання правової допомоги № 28 строком до 31 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 58-59).

07 червня 2023 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода № 02 до договору № 28 від 13 березня 2023 року про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 60).

Після закінчення строку дії попереднього договору, між Прибужанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області в особі голови Прибужанівської сільської ради Тараненко О.А. та адвокатом Вуїв О.В. 11 січня 2024 року був укладений договір про надання правової допомоги № 1, строком до 31 грудня 2024 року (т. 1 а.с. 255).

05 лютого 2024 року між тими ж самими сторонами була укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору (т. 1 а.с. 244).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, представник Прибужанівської сільської ради - адвокат Вуїв О.В. надала акт № 1 про приймання -передачі наданих послуг № 1 від 12 вересня 2024 року, згідно з яким адвокат виконав та передав наступні роботи (послуги) у цій справі: відзив на апеляційну скаргу (вартість послуги (4,50 години * 500 грн) 2250 грн; участь у судових засіданнях 09 вересня 2024 року (вартість послуги (1,5 години * 1500 грн) 2250 грн. (т. 2 а.с. 86).

Пунктом 3.1 вказаного договору про надання правової допомоги передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається рішеннями Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 22 грудня 2023 року № 11, від 05 лютого 2021 року № 7 та додатком до нього та згідно актів про надані послуги, підписаних сторонами.

В акті зазначено, що вартість робіт (послуг) визначена орієнтовним переліком послуг, затверджених рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району від 05 лютого 2021 року № 7 та за погодженням сторін становить 4500 грн, що відповідає пункту 3.1 договору про надання правової допомоги.

Оплата гонорару (винагороди), премії та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється в готівковій або в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу (пункт 3.4 вказаного договору).

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Вуїв О.В. був підготовлений і поданий відзив на апеляційну скаргу обсягом 10 сторінок (т. 2 а.с. 24-33).

Також адвокат Вуїв О.В. приймала участь у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції 09 вересня 2024 року тривалістю 44 хвилини (т. 2 а.с. 73).

Заперечуючи щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, 03 жовтня 2024 року представник позивача Дутчака А.О. - адвокат Сергій Могила подав до апеляційного суду заяву.

Обґрунтовуючи заяву він зазначав, зокрема, що акт-приймання передачі наданих послуг не розкриває суті реально виконаної роботи та не надає можливості реально оцінити її вартість, а тому, на його думку, заявляти зазначену суму (4500 грн) по справі та просити її стягнути з позивача свідчить про явне порушення співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом, наданих адвокатом послуг.

З урахуванням наведеного, надавши оцінку доказам щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесеним відповідачем у суді апеляційної інстанції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у суді апеляційної інстанції; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; наявністю заперечень позивача на розмір заявлених відповідачем витрат, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та стягнення з ОСОБА_1 на користь Прибужанівської сільської ради 2500 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Вуїв О.В. відповідачу обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

(Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 372/280/22).

Отже, колегія суддів вважає за можливе задовольнити частково заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, яким належить вирішити питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу і стягнути з ОСОБА_1 на користь Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 2500 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 381 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, поданою її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 473/2574/23 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова

Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 07 жовтня 2024 року.