Ухвала

від 30.09.2024 по справі 295/12024/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12024/24 Головуючий у 1-й інст.

ОСОБА_1 провадження №11-сс/4805/519/24

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря: ОСОБА_5

власника майна: ОСОБА_6 ,

представника власника майна: Мелешка М,А,

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024060000000041 від 17.07.2024 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого суду Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2024 року накладено арешт на майно, належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на: -автомобіль MERSEDES-BENZ VITO 108 CDI 2000 р.в, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:04:000:0299 площею 0,12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 218977718254);

-земельну ділянку з кадастровим номером 1820388600:05:000:0253 площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800856018203).

Тимчасово,до скасуванняу встановленомуКПК Українипорядку,позбавлено власникаі третіхосіб прававідчужувати,розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що оскільки майно, на яке старший слідчий просить накласти арешт, може бути використане як доказ на підтвердження обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження, взявши до уваги стадію досудового розслідування, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, та вважав за можливе задовольнити клопотання та накласти на вказане майно арешт.

В апеляційнійскарзі здоповненнями представник власника майна ОСОБА_8 . просить поновити строки на подання скарги, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотаннястаршого слідчого(здислокацією ум.Житомирі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Хмельницькомув кримінальномупровадженні №42024060000000041від 17.07.2024на накладенняарешту намайно ОСОБА_6 -відмовити

Зазначає, що здійснено розгляд клопотання на арешт майна, що належить підозрюваному на правах приватної власності без повідомлення власника такого майна та осіб у користуванні яких перебуває таке майно.

Зазначає про порушення вимог статті 35 КПК України при авторозподілі клопотання. Авторозподіл здійснено між 2 слідчими суддями: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , в результаті такого розподілу головуючим обрано ОСОБА_1 . Однак, як вбачається з сайту Богунського районного суду ОСОБА_10 не перебував у відпустці.

На думку заявника, в даному кримінальному провадженні в період з 05.08.2024 року по 09.08.2024 року в усіх клопотаннях, що подавались стороною обвинувачення здійснювалось фактичне втручання в систему автоматизованого розподілу таким чином, що всі відомі рішення за результатами розгляду поданих клопотань розглядав слідчий суддя ОСОБА_1

Твердить, що в жодному документі не значиться адреса: АДРЕСА_1 - як місцезнаходження другого слідчого відділу ТУ ДБР розташоване у м. Хмельницькому.

Зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту на майно, інші наслідки, які суттєво можуть позначитися на інтересах інших осіб, в тому числі й на орендарі земельної ділянки з кадастровим номером 1820388600:05:000:0253 площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800856018203) - ТОВ «Житомир- АГРО-ІНВЕСТ», ЄДРПОУ 40307316.

Стверджує, що слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання про арешт майна, без повідомлення ТОВ «Житомир-АГРО-ІНВЕСТ», яке у відповідності до ст. 64-2 КПК України, у даному кримінальному провадженні перебуває в статусі третьої особи.

Крім цього, автомобіль MERSEDES-BENZ VITO 108 CDI 2000 р.в. з моменту його реєстрації і по сьогоднішній день перебуває в користуванні підрозділів ЗСУ.

Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного нерухомого майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами вказаної третьої особи ТОВ «Житомир-АГРО-ІНВЕСТ» та гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник власника майна крім іншого зазначає, шо заяви від 17.07.2024 року та 29.07.2024 року не містять вимог щодо внесення відомостей до ЄРДР та не вбачають посилань на зміст кримінального правопорушення за кваліфікацією передбаченого ч. 3 статті 368 КК України.

Вважає, що постанови про призначення групи прокурорів та доручення здійснення досудового розслідування не містить кваліфікаційного електронного підпису.

Зазначає, що постановою про призначення групи прокурорів визначено старшим групи прокурорів ОСОБА_7 , однак постанова про доручення здійснення досудового розслідування винесена ОСОБА_11 .

Також зазначає, що 18.07.2024 року заступником керівника обласної прокуратури ОСОБА_12 виноситься процесуальне рішення «про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні» зі змісту якого вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирї) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницький здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024060000000041 від 17.07.2024. Однак, я вбачається з матеріалів справи рішення про направлення матеріалів кримінального провадження відбулося 19.07.2024 року і на супровідному листі міститься рукописна відмітка про номер вхідного від 20.07.2024 року.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі з доповненнями зазначає про провокацію злочину.

Від прокурора у кримінальному провадженні відділу обласної прокуратури ОСОБА_13 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , в яких він просить у задоволенні клопотання про скасування арешту майна адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.08.2024 про арешт майна ОСОБА_6 відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Заслухавши доповідача, власника майна ОСОБА_6 та представника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив частково задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно без заборони користування, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 117 КПК України, колегія суддів вважає, що причини, зазначенні представником власника майна ОСОБА_8 щодо пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного рішення слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2024 року є поважними, а тому, клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В свою чергу, відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею фактично дотримано.

Як вбачається з матеріалів судового провадження №295/12024/24, в провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУДБР, розташованого у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024060000000041 від 17.07.2024 за підозрою ОСОБА_14 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.07.2024 ТОВ «Медібор» звернулось з заявою та відповідними документами до Управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - УБН ГУНП в Житомирській області) щодо видачі дозволу на здійснення вказаним товариством діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У подальшому, під час виконання службових обов`язків щодо розгляду вказаної заяви у заступника начальника управління начальника відділу УБН ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 та старшого оперуповноваженого 2 відділу УБН ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від ТОВ «Медібор» за видачу зазначеного дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння,19.07.2024 приблизно о 18 год. 30 хв. під час зустрічі у приміщенні УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, ОСОБА_14 висунув медичному директору ТОВ «Медібор» ОСОБА_15 вимогу надати неправомірну вигоду у розмірі 50 тис. грн. за прийняття рішення про видачу вказаного дозволу. При цьому, останній повідомив, що надання дозволу погоджено з його керівництвом та у випадку передачі йому грошових коштів, рішення щодо видачі дозволу буде прийняте позитивно протягом одного двох днів.

У подальшому, 22.07.2024 приблизно о 17 год. 10 хв. під час зустрічі у приміщенні УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду у розмірі 50 тис. грн. за прийняття рішення про видачу дозволу на здійснення ТОВ «Медібор» діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

05.08.2024 під час обшуку приміщення УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, у службовому кабінеті ОСОБА_6 виявлено та вилучено частину зазначеної неправомірної вигоди у розмірі 36 тис. грн.

Крім того, встановлено, що у червні 2024 року ТОВ «Нова Надія» звернулось з заявами та відповідними документами до УБН ГУНП в Житомирській області щодо видачі дозволів на здійснення вказаним товариством діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У подальшому, під час виконання службових обов`язків щодо розгляду вказаної заяви у ОСОБА_6 та ОСОБА_14 виник злочинний умисел, спрямований на повторне отримання неправомірної вигоди від ТОВ «Нова Надія» за видачу зазначених дозволів.

З цією метою, ОСОБА_14 було запрошено до приміщення УБН ГУНП в Житомирській області співвласника ТОВ «Нова Надія» ОСОБА_16 .

На виконання спільного злочинного плану, направленого на отримання неправомірної вигоди групою осіб, у ході зустрічі, яка відбулась 30.07.2024 у приміщенні УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, за участі ОСОБА_17 - співвласника ТОВ «Нова Надія» ОСОБА_14 представив останньому ОСОБА_6 , як свого безпосереднього керівника. У свою чергу, у ході спілкування ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_17 надавати йому неправомірну вигоду за сприяння у прийнятті рішень про видачу вказаних дозволів, на що ОСОБА_17 вимушений був погодитись.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне одержання неправомірної вигоди групою осіб, діючи умисно, з корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння,приблизно о 11 год. 05.08.2024 під час зустрічі у приміщенні УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, ОСОБА_6 висунув співвласнику ТОВ «Нова Надія» ОСОБА_16 вимогу надати неправомірну вигоду у розмірі 40 тис. грн. за прийняття рішення про видачу вказаних дозволів.

У подальшому, приблизно о 17 год. 45 хв. 05.08.2024 під час зустрічі у приміщенні УБН ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 4, м. Житомир, ОСОБА_6 повторно отримав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 40 тис. грн. за прийняття рішення про видачу дозволів на здійснення ТОВ «Нова Надія» діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

06.08.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянину України, уродженцю м. Житомир, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , заступнику начальника управління начальнику відділу Управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції в Житомирській області, підполковнику поліції, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України прийнятті пропозиції, обіцянки, а такожодержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб повторно та поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

По даномуфакту булорозпочате досудоверозслідування зач.3ст.368КК Українита відомостіпро кримінальнеправопорушення 17.07.2024були внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань за №42024060000000041.

Також встановлено, що відповідно до Реєстраційної картки на транспортний засіб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві власності належить автомобіль MERSEDES-BENZ VITO 108 CDI 2000 р.в, з реєстраційним номером НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_3 .

Крім цього, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві власності належить 2 земельні ділянки: з кадастровим номером 1825483600:04:000:0299 площею 0,12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 218977718254) та з кадастровим номером 1820388600:05:000:0253 площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800856018203).

В даному випадку, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту майно з підстав його відповідності критеріям передбаченим статтею 98 КПК України, відповідно до повідомленої підозри.

Крім того, в клопотанні слідчого такі підстави для застосування арешту не зазначалися, оскільки слідчий ініціював арешт лише з підстави забезпечення можливої конфіскації майна, а слідчий суддя вирішуючи клопотання вийшов за межі судового розгляду, не дотримався вимог ст. 22 КПК України, а фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення.

Слід зазначити, що вказане майно речовим доказом не визнавалося і цим критеріям не відповідає, так як воно жодного відношення до кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 не має, а було ним набуту у власність задовго до дати вчинення кримінальних правопорушень відповідно з підозрою.

Крім того, слідчий суддя вийшов за межі клопотання слідчого про арешт зазначеного майна і в частині обраного способу арешту у виді заборони не тільки на відчуження, як просив слідчий, але й заборони розпоряджатися та користуватися цим майном, при цьому і не врахувавши розумність, співмірність цього способу арешту та наслідки для осіб, які правомірно користуються цим майном, а зокрема інтереси ТОВ «Житомир-АГРО-ІНВЕСТ», в оренді якого перебуває земельна ділянка площею 2 га.

За таких обставин ухвала слідчого судді не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали за результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна згідно правил визначених у ч.3 ст. 407 КПК України.

Що стосуються інших доводів апеляційної скарги захисника про незаконний склад суду та порушення положень ст. 35 КПК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ст.35 КПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою згідно Засад використання автоматизованої системи документообігу Богунського районного суду міста Житомира, затвердженого рішенням зборів суддів Богунського районного суду міста Житомира від 28.09.2015 року № 31 (із змінами) (надалі Засад).

У справі №295/12024/24 визначення слідчого судді для розгляду клопотання було здійснено автоматизованою системою документообігу Богунського районного суду міста Житомира на підставі пункту 2.3.39 Засад, згідно якого слідчий суддя визначається за правилами автоматизованого розподілу судових справ між суддями - черговими (не менше двох) згідно затвердженого зборами суддів графіку. У разі надходження заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді, у авторозподіл такої заяви включати всіх слідчих суддів. У разі надходження заяви про відвід (самовідвід) судді у кримінальному провадженні (справі), який здійснює судове провадження одноособово, у авторозподіл такої заяви включати чергових слідчих суддів відповідно до графіку розгляду клопотань щодо вчинення слідчих дій. У разі надходження заяви про відвід (самовідвід) судді, заявлений у справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), у авторозподіл такої заяви включати суддів, які спеціалізуються на розгляді кримінальних проваджень (справ) та справ про адміністративні правопорушення. Якщо в даному випадку неможливо утворити склад суду для розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді, заявлений у справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), у авторозподіл такої заяви включати чергових слідчих суддів відповідно до графіку розгляду клопотань щодо вчинення слідчих дій.

Посилання представника власника майна, що стороною обвинувачення здійснювалось фактичне втручання в систему автоматизованого розподілу є очевидно надуманими, скільки клопотання про арешт майна надійшло до Богунського районного суду м. Житомира 09.08.2024 року та в цей день, з дотриманням вимог ст. 35 КПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу в Богунському районному суді, без будь-якого втручання була розподілена слідчому судді.

Отже, апеляційний суд вважає, що Богунським районним судом не порушено вимоги ст.35 КПК України при автоматизованому розподілі даного провадження.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя незаконно розглянув клопотання слідчого без виклику власника майна та третьої особи є помилковими, оскільки транспортний засіб та земельні ділянки належні ОСОБА_6 не вилучалися, а тому відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України суд вправі був здійснювати такий розгляд без повідомлення власника та третіх осіб, оскільки цього вимагає забезпечення арешту відповідного майна.

Доводи представника власника майна щодо незаконності подачі клопотання слідчим ДБР ОСОБА_18 через систему «Електронний суд», є необґрунтованими.

Слідчим ОСОБА_18 подано клопотання у відповідності до вимог ст.171 КПК України за погодженням з прокурором.

Також, з матеріалів клопотання вбачається, що слідчий ОСОБА_18 є повноважним слідчим у даному провадженні, саме він складав та повідомляв про підозру ОСОБА_19 та зазначений у витягу з ЄРДР, в якому та зазначено назву органу досудового розслідування: Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ( а.п. 6).

Згідно вимог ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку приміщення УБН ГУНП в Житомирській області за адресою вул. Героїв Чорнобиля, 4 м. Житомир знаходиться під юрисдикцією другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому.

Відповідно до вимог частини другої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (відповідно до якої клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини; 2) у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду) клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого суддіподається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться слідчий відділ територіального управління Державного бюро розслідувань.

Отже, до Богунського районного суду м. Житомира можуть бути подані виключно клопотання Другого слідчого відділу ДБР.

За таких обставин, доводи представника власника майна, в тій частині що порушено територіальну підсудність розгляду клопотання про арешт майна є безпідставними.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, як майна, що може підлягати конфіскації, оскільки ч.3 ст. 368 КК України передбачає обов`язкове покарання у виді конфіскації майна, а майно на яке накладено арешт на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 і такі обставини стороною захисту в апеляційному суді не спростовані. Не дає підстав для незастосування арешту і використання транспортного засобу в ЗСУ, про що вказує апелянт, оскільки це майно відповідно до реєстраційної картки ТЗ належить саме підозрюваному, а у інших осіб перебуває лише в користуванні.

Не може апеляційний суд погодитися і з доводами апелянта про необґрунтованість підозри та не підтвердження її матеріалами долученими до клопотання.

Так, до клопотання долучено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в якому є відмітка про отримання такої підозри ОСОБА_6 06.08.2024 р. о 16 год. 34 хв. з роз`ясненням йому його прав.

Розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснювався слідчим суддею у порядку визначеному ч.2 ст. 172 КПК України без виклику власника майна з метою збереження майна, а тому на думку колегії суддів орган досудового розслідування не допустив порушень при поданні клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України щодо його змісту та переліку доданих документів, оскільки вказана норма закону не вимагає надання слідчому судді доказів обґрунтованості підозри, а надає слідчому, прокурору дискреційні повноваження самим визначати, які документи слід долучати до клопотання на підтвердження своїх вимог.

Вказана ухвала слідчого судді, в подальшому підлягала апеляційному оскарженню з мою захисту власником майна свого права власності і він, в свою чергу вправі надавати докази апеляційній інстанції на спростування доводів сторони обвинувачення, в тому числі і щодо необґрунтованості підозри.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що сторона захисту не довела необґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_6 , в тому числі і судових рішень, якими ці обставини є встановленими, в порядку визначеному п.10 ч.1 ст. 303 КПК України.

Апеляційний судвраховує, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

З долучених стороною захисту документів, в тому числі і результатів НСРД вбачається, що ОСОБА_6 можливо вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, а саме вимагання неправомірної вимоги висуваючи прохання особі, яка залучена до конфіденційного співробітництва та яка зверталася за дозволом на здійснення діяльності у наданні коштів і частина наданих коштів була вилучена у кабінеті підозрюваного.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин апеляційний суд, діючи в межах визначених ч.3 ст. 407 КПУ України вважає, що клопотання слідчого про арешт майна належного підозрюваному ОСОБА_6 на праві власності та щодо якого може бути застосовано покарання у виді конфіскації майна підлягає задоволенню шляхом заборони його відчуження.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024060000000041 від 17.07.2024 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_18 - задовольнити.

Накласти арешт із забороною на відчуження на належне підозрюваному ОСОБА_6 майно:

-автомобіль MERSEDES-BENZ VITO 108 CDI 2000 р.в, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:04:000:0299 площею 0,12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 218977718254);

-земельну ділянку з кадастровим номером 1820388600:05:000:0253 площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800856018203).

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: