Постанова

від 30.09.2024 по справі 915/859/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/859/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Шафранчук О.В.

від Єланецької селищної ради: не з`явився

від Фермерського господарства "Тандем": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., в м. Миколаєві

у справі №915/859/24

за позовом: керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Єланецької селищної ради

до відповідача: Фермерського господарства "Тандем"

про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих об`єктів нерухомості

В С Т А Н О В И В:

В липні 2024 року Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Єланецької селищної ради з позовною заявою, в якій просив суд усунути перешкоди Єланецькій селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4823081000:04:000:0404 площею 131,5786 га, яка розташована в межах Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, та зобов`язати Фермерське господарство «Тандем» знести (демонтувати) самочинно збудований комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул.Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область і складається з:

-сторожки літ.А-1 площею забудови 72 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів загальна площа складає 36,8 кв.м., а площа забудови 63,3 кв.м.);

-господарчого блоку літ.Б, площею забудови 152 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 150 кв.м.);

-вбиральні літ.В, площею забудови 5 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 1,5 кв.м.);

-тимчасової споруди господарського призначення площею забудови 23 кв.м. (за даними державного реєстру речових прав та технічних паспортів вказана споруда не значиться).

Разом з позовною заявою прокурором подано суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область;

-заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу;

- заборони ФГ «ТАНДЕМ» (ЄДРПОУ 32229988) вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область дії, спрямовані на його поділ, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішення суду, відповідач відчужить будь-яким способом спірне нерухоме майно на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу нерухомого майна та реєстрації прав на новостворені об`єкти нерухомості виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірний комплекс будівель та споруд виробничого призначення та заборона здійснювати будь-які реєстраційної дії, унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ФГ «ТАНДЕМ» та інших осіб щодо спірної земельної ділянки.

Вказує, що з метою запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави належним заходом забезпечення позову є заборона ФГ «ТАНДЕМ» укладати договори, вчиняти інші правочини щодо комплексу будівель та споруд виробничого призначення.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірного комплексу будівель та споруд відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 1 ст.137 ГПК України. Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірного комплексу будівель та споруд виробничого призначення у володінні відповідача в незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Єланецької селищної ради, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 у справі №915/859/24 у задоволенні заяви керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову відмовлено повністю.

01.08.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, в якій останній просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 у справі №915/859/24 скасувати; прийняте нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зокрема, скаржник зазначає, що чинне законодавство не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Подаючи заяву про забезпечення позову, прокурор зазначив, що власником самочинно збудованого комплексу будівель та споруд виробничого призначення наразі є ФГ «ТАНДЕМ», яке може розпорядитись ним на власний розсуд. Наявність у ФГ «ТАНДЕМ» правомочностей власника на вказаний комплекс будівель та споруд виробничого призначення вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним нерухомим майном на користь інших осіб. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Єланецької селищної ради, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

На підтвердження реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду прокурором зазначено той факт, що ФГ «ТАНДЕМ» збудувало вказані об`єкти в межах прибережної захисної смуги навколо водосховища та набуло право власності на них, на підставі завідомо неправдивого документа - свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Вказане свідчить про вільну можливість у будь-який час вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо них, що може призвести до необхідності заміни відповідачів у справі, зміни виду судочинства та затягування вирішення спору по суті.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 у справі №915/859/24 та призначено розгляд даної справи на 30.09.2024 о 12:45.

В судовому засіданні 30.09.2024 прийняв участь прокурор, інші учасники в судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Єланецької селищної ради та Фермерського господарства "Тандем" за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі виступають вимоги прокурора про усунення перешкод Єланецькій селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4823081000:04:000:0404 площею 131,5786 га, яка розташована в межах Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, зобов`язання Фермерського господарства «Тандем» знести (демонтувати) самочинно збудований комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул.Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про порушення відповідачем вимог законодавства при використанні земель водного фонду на території Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та будівництва комплексу будівель та споруд виробничого призначення.

За доводами позивача, ФГ «ТАНДЕМ» в порушення умов вищевказаних договорів та вимог чинного законодавства, попри встановлену п. «г» ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України та вищезазначеними договорами оренди заборону забудови наданої для риборозведення земельної ділянки, в межах прибережної захисної смуги орендованого водного об`єкту здійснило будівництво об`єкту нерухомості - комплексу будівель та споруд виробничого призначення, який складається з сторожки, господарчого блоку та вбиральні, а також побудувало тимчасову споруду господарського призначення.

Прокурор зазначив, що опрацюванням даних Порталу державної електронної системи у сфері будівництва не встановлено інформації про отримані ФГ «ТАНДЕМ» дозвільні документи на будівництво сторожки, господарчого блоку, водостоків, водогону, захисної дамби за адресою за адресою с. Возсіятське, вул. Степова, 1- Б, Вознесенський (Єланецький) р-н, Миколаївська обл. , видачу свідоцтва №1400000268 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України в розпорядженні останніх інформація та паперові дозвільні документи щодо будівництва комплексу будівель та споруд виробничого призначення, який складається з сторожки, господарчого блоку та вбиральні, видачі свідоцтва № 1400000268 від 13.10.2009, прийняття Інспекцією ДАБК у Миколаївській області акту готовності об`єкта до експлуатації від 06.10.2009 не перебувають. Згідно інформації Єланецької селищної ради погодження, містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4823081000:04:000:0404 не надавалися.

На думку позивача, ФГ «ТАНДЕМ» уникаючи установленого чинним законодавством обов`язку отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а також набуття прав на земельну ділянку самочинно збудувало вказані об`єкти в межах прибережної захисної смуги навколо водосховища та набуло право власності на них, на підставі завідомо неправдивого документа - свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №1400000268 від 13.10.2009. Безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить вимогам Закону України «Про основи містобудування», ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст.61 та пункту «а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, ст.ст.24, 26 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, ст.1 Закону України «Про землеустрій», ст.328 ЦК України ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та призводить до порушення майнових прав та інтересів держави, а саме використання земельної ділянки та експлуатації нерухомого майна відповідачем з порушенням вимог містобудівного, земельного та водного законодавства, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Єланецької селищної ради.

А тому, зважаючи на такі обставини, прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу та заборони ФГ «ТАНДЕМ» вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область дії, спрямовані на його поділ, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель водного фонду. Натомість ФГ «ТАНДЕМ», як власник самочинно збудованого комплексу будівель та споруд виробничого призначення, може розпорядитись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цього комплексу будівель та споруд, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.

Таким чином, на думку заявника, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову сприятимуть запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення порушених прав, насамперед, в розумінні ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що посилання прокурора на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позаяк прокурором не надано суду належного, допустимого та достовірного в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу стосовно наміру чи вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного об`єкту чи зміну об`єкту позову.

В даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність у застосуванні судом арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення та заборони ФГ «ТАНДЕМ» вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що відповідачем вчиняються дії на розпорядження спірним майном; заява не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які б засвідчували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Суд зазначив, що заява прокурора про забезпечення позову в цілому не містить будь-яких обґрунтованих доводів та доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Судова колегія не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020).

Враховуючи наведені висновки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 ще раз підкреслила, що ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові вказала також про те, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що оскільки за відповідачем вже зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості, тобто останній існує як об`єкт цивільних правовідносин, відповідно, право власності чи користування на нього, або на його частину, може у будь-який час перейти до третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Прокурором у заяві наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

Колегія суддів також зазначає, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.

По суті, такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю права власності на спірне нерухоме майно, під час розгляду якого відповідачем можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження його на користь третіх осіб, а також щодо земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, дії з проведення будівельних робіт на якій можуть мати наслідком створення нових об`єктів будівництва.

Зазначені у заяві керівника Вознесенської окружної прокуратури заходи забезпечення позову не несуть для відповідача ФГ «ТАНДЕМ» негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від можливого вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії з майном, не призведуть до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Тобто вказані заходи лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Висновки місцевого господарського суду, про те, що Прокурор не подав до суду доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не подав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси держави, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, які наведено в пункті 5.21 цієї постанови.

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на спірне майно, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів на спростування підстав для накладення арешту на майно.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора.

Ураховуючи наведені приписи ГПК України, оцінивши наведені позивачем обґрунтування та подані докази, судова колегія дійшла висновку про те, що заява про забезпечення позову у цій справі підлягає задоволенню, оскільки таке забезпечення є співмірним із позовними вимогами і адекватним, тоді як у разі невжиття пропонованих заходів ефективний захист та поновлення прав позивача може істотно ускладнитися або унеможливитись.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду відповідно - скасуванню.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 у справі №915/859/24 - скасувати.

Заяву заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу.

Заборонити Фермерському господарству «ТАНДЕМ» (ЄДРПОУ 32229988) вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення, розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область будь-які правочини, спрямовані на їх відчуження та поділ.

Стягувач: Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, ЄДРПОУ: 0291004824">0291004824).

Боржник: Фермерське господарство "Тандем" (55542, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Возсіятське, вул. Степова, 33, ЄДРПОУ: 32229988).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська