ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/330/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Кабінету Міністрів України: Полець Д.М.
від Южненської міської ради Одеського району Одеської області: Денов Г.В.
від Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни: не з`явився
від Одеської районної ради Одеської області: не з`явився
від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Попкова Ю.П.
від Державного підприємства Адміністрація морських портів України: Донченко Н.С.,
від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України: Колесник І.Ю.
від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії Техагро: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 року, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якого складено 16.07.2024, в м. Одесі
у справі: №916/330/24
за позовом: Держави в особі Кабінету Міністрів України
до відповідачів:
1) Южненської міської ради Одеського району Одеської області;
2) Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни;
3) Одеської районної ради Одеської області;
4) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Державного підприємства Адміністрація морських портів України;
2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії Техагро
про усунення перешкод у користуванні майном та розпорядженні майном, повернути у користування земельні ділянки
В С Т А Н О В И В:
В січні 2024 року Держава в особі Кабінету Міністрів України (надалі КМУ) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (в подальшому - Южненська МР, ЮМР), державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А. І. (в подальшому - Держреєстратор), Одеської районної ради Одеської області (в подальшому - Одеська райрада, ОРР), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (в подальшому ГУ ДЗК в Одеській області, ГУ ДЗК), в якому просило суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме:
1) усунути існуючі перешкоди у користуванні та розпорядженні Державі в особі Кабінету Міністрів України, акваторією Аджалицького лиману та наступними земельними ділянками під нею площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), шляхом скасування:
-рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
-рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
-рішення Новобілярської селищної ради від 21.12.2018 №442-VI1 "Про надання ТОВ "Компанія "Техагро" дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морською транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
-скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 та з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
-рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Компанія "Техагро" земельної ділянки в оренду строком па 49 років та падання в оренду земельної ділянки, розташованої на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
-скасування рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А. І, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289 площею 2,5119 та, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області(код ЄДРГЮУ: 05406037);
-пунктів 2, 3 рішення Новобілярської селищної ради від 08.06.2018 № 357-VII «Про надання ТОВ "Компанія "Техагро" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
-скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
-рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 25.01.2019 №451-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині що стосується земельної ділянки площею 0.8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286);
-скасування рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А. 1. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га. за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (код СДРПОУ: 05406037);
2) повернути у користування та розпорядження Держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки під акваторію Аджалицького лиману: площею 0,8600 га та площею 2,5119 га, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за номерами: 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, які розташовані під Аджалицький лиманом, є акваторією державного морського порту "Південний" і є, в силу законодавства України виключно, державною власністю, а тому в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок Відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ці ділянки належать до державної власності, отже набуття комунальної власності на них є неможливим.
Проте, всупереч приписам чинного законодавства України, Відповідачами вчинені дії, за наслідками яких спірні земельні ділянки вибули з державної власності та були передані до комунальної власності відповідних територіальних громад всупереч закону.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24 в задоволенні позову Держави в особі Кабінету Міністрів України до Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни відмовлено. Позов Держави в особі Кабінету Міністрів України до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Одеської районної ради Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні держави в особі Кабінету Міністрів України, акваторією Аджалицького лиману та наступними земельними ділянками під нею: площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий помер: 5122755400:01:002:0289).
Скасовано рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII «Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області (в часині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
Скасовано рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новібілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
Скасовано рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 512275 5400:01:002:0289 площею 2.5119 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 05406037;
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
Скасовано рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 05406037;
Повернуто у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, № 12/2, м. Київ, 01008) земельну ділянку під акваторією Аджалицького лиману площею 0,8600 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:002:0286;
Повернуто у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, № 12/2, м. Київ, 01008) земельну ділянку під акваторією Аджалицького лиману площею 2,5119 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:0 02:0289;
Стягнуто з Южненської міської ради Одеського району Одеської області на користь Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України судовий збір в розмірі 9 084 грн; стягнуто з Одеської районної ради Одеської області на користь Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України судовий збір в розмірі 9 084 грн; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України судовий збір в розмірі 9 084 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване наступним:
-в частині позовних вимог про скасування оспорюваних рішень державного реєстратора належним відповідачем є Южненська міська рада (правонаступник Новобілярської селищної ради), щодо якої були вчинені реєстраційні дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а відтак, заявлені Позивачем позовні вимоги до державного реєстратора, в силу висновків ВП ВС у справі №910/15792/20 є позовом, пред`явленим до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині позовних вимог до державного реєстратора Шевчук А.І.;
- щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим: розташування земель водною фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом (постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). З метою ефективного захисту своїх прав власника як спірних земельних ділянок, які є дном Аджалицького лиману, так і самого водного об`єкту - акваторії Аджалицького лиману, що є частиною акваторії морського порту "Південний" на яку поширюється режим права державної власності, як на водний об`єкт розташований над земельною ділянкою на переконання суду, Позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні державі в особі КМУ державною власністю - акваторією Аджалицького лиману та землями під нею;
- щодо позовних вимог про скасування рішення Новобілярської селищної ради, якими Компанії "Техагро" були надані дозволи на розробку проекту відведення для передачі в оренду строком на 49 років із земель комунальної власності земельної ділянки орієнтовною площею 0,8600 га (п.2, 3 рішення від 08.06.2018 № 357- VII) та земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га ( рішення від 21.12.2018 за № 442-VII), а також рішення, якими були затверджені проекти відведення спірних земельних ділянок та Компанії "Техагро" ці земельні ділянки передані в оренду строком на 49 років (рішення від 25.01.2019 за № 451-VII та від 26.04.2019 за № 492-VII), суд зазначив, що договори оренди землі були розірвані, а спірні земельні ділянки повернуті Южненській міській раді. Виходячи з того, що на час розгляду цієї справи, оспорювані рішення вичерпали свою дію фактичним виконанням внаслідок укладання відповідних договорів оренди, суд дійшов висновку, що задоволення вимог про визнання такого рішення недійсним та його скасування не відновить порушені права Позивача у цій справі, такі вимоги не є ефективним способом захисту права Позивача, а тому в їх задоволенні слід відмовити;
- щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 за № 291-VII та рішення Лиманської райради від 03.04.2018 за № 372-VII, за якими до меж смт Нові Біляри та до комунальної власності були включені землі державної власності, зокрема, спірні земельні ділянки, суд зазначив, що право користування акваторією морського порту відповідно до постанови КМУ №1073 від 30.08.2007 належить ДП АМПУ, а виключне право розпорядження таким об`єктом - Державі в особі КМУ. Спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, знаходяться в акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту "Південний", а тому незаконне набуття Новобілярською селищною радою на підставі оскарженого рішення з перевищенням своїх повноважень у комунальну власність земель водного фонду акваторії Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту "Південний" без відповідного волевиявлення КМУ, а також наступне затвердження цього рішення відповідним рішенням Лиманської районної ради, є таким що порушує права держави в особі КМУ як власника спірних земельних ділянок, є не законним, а тому суд дійшов висновку що вимога Позивача про скасування рішення Новобілярської селищної ради № 291-VII від 22.12.2017 та рішення Лиманської районної ради Одеської області №372-VII від 03.04.2018 є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню;
- щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що державна реєстрація спірних земельних ділянок, проведена 22.01.2019 та 05.04.2019 є незаконною, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки у встановленому законодавством порядку не вибували з державної власності, віднесені до категорії земель водного фонду і в силу чинного законодавства України є державною власністю. Вищезазначені обставини унеможливлювали здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок в силу приписів ч.6 ст. 24 Закону "Про державний земельний кадастр", що ГУ ДЗК в Одеській області здійснено не було. Відтак, з огляду на невідповідність поданих для здійснення державної реєстрації земельних ділянок документів чинному законодавству та здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок, які фактично знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману, який є частиною акваторії морського порту "Південний" та перебувають у власності держави, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Держави в особі КМУ щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок;
-щодо скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки, суд з урахуванням висновків щодо скасування рішень Новобілярської селищної ради та Лиманської районної ради, зазначив, що рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 512275 5400:01:002:0289 площею 2,5119 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 05406037) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286) площею 0,8600 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 05406037) є протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню;
-щодо зобов`язання повернути державі спірні земельні ділянки, то за умови встановлення судом неправомірності реєстрації права комунальної власності за Новобілярською селищною радою на спірні земельні ділянки, невизнання Южненською міською радою права державної власності на ці земельні ділянки, суд вважав правомірним вжитий Позивачем спосіб захисту в інтересах держави щодо усунення перешкоди у користуванні майном, шляхом повернення у користування та розпорядження держави в особі КМУ земельних ділянок площею 0,8600 га та 2,5119 га з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 (відповідно), а тому зазначена позовна вимога держави в особі КМУ до Южненської міської ради підлягає задоволенню.
06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає наступне:
-всі землі, розташовані за межами населених пунктів у межах Южненської міської територіальної громади, в т.ч. спірні земельні ділянки, вважаються землями комунальної власності цієї громади (крім земель, які залишаються у державній власності згідно п.п. а-е п. 24 розд. X "Перехідні положення" ЗК України). Дата набрання чинності п. 24 розд. X "Перехідні положення" ЗК України (27.05.2021) є датою фактичного переходу земель водного фонду (за межами населеного пункту, на території Новобілярської сільської ради), які перебували у власності держави, у комунальну власність Южненської міської територіальної громади в особі Южненської міської ради. Тому задоволення позовних вимог Держави в особі Кабінету Міністрів України, щодо повернення у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, № 12/2, м. Київ, 01008) земельних ділянок під акваторією Аджалицького лиману: площею 0,8600 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:002:0286 та площею 2,5119 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:0 02:0289 суперечить ст. ст. 122 ,125, п. 24 розд. X "Перехідні положення" ЗК України;
-відповідно до вимог ст.122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених законодавством, в тому числі земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому, Кабінет Міністрів України не є розпорядником земельної ділянки дна Аджалицького лиману;
-станом на момент реєстрації права комунальної власності за Радою, право постійного користування за Державним підприємством Морський торговельний порт Южний або за іншою особою оформлено не було, а тому рішення державного реєстратора щодо реєстрації права комунальної власності за Южненською міською радою на спірну земельну ділянку є таким, що не потребує скасування;
-позивач помилково посилається на постанову Кабінету Міністрів України Про надання акваторії у користування Державному підприємству Морський торговельний порт Южний №1073 в редакції від 30.08.2007 року, оскільки до даної постанови були внесені зміни згідно постанов Кабінету Міністрів України №406 від 03.06.2013 року, №341 від 17.04.2019 року, №44 від 20.01.2021 року. На думку апелянта, на момент набуття чинності Закону України від 28.04.2021 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, застосована позивачем постанова визначала фактично лише межі акваторії морського порту;
-позивач, подаючи негаторний позов обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку Позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. На думку Южненської міської ради, в межах даного провадження ефективним способом захисту порушеного права є витребування з незаконного володіння.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Зокрема, позивач зазначає, що є безпідставними доводи Южненської міської ради про те, що земельні ділянки водного фонду в силу приписів ЗК України та ВК України можуть перебувати у комунальній власності, оскільки, Аджалицький лиман відноситься до водних об?єктів загальнодержавного значення, якій не може перебувати у комунальній або приватній власності, окрім того морський порт «Південний» в силу приписів чинного законодавства України відноситься до стратегічних підприємств держави, а акваторія морського порту надана йому у користування власником водного об?єкту.
Крім того, є безпідставним твердження Южненської міської ради про те, що землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пункту 24 розділу Х ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки не могли перейти із державної у комунальну власність, так як такі знаходились у державній власності, перебували у постійному користуванні ДІ АМПУ, є частиною поверхні дна водного об?єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману та є акваторією морського порту
«Південний». а отже розпорядження таким землями належить виключно до компетенції
Кабінету Міністрів України.
Додатково позивач зазначив, що у постанові ВС від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, (за позовом прокурора про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію, що власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку Ураховуючи наведене, суди, встановивши, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, не мали застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння замість приписів статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 3К України, а тому мали відмовити у задоволенні вимог, які не спрямовані на усунення перешкод у користування та розпорядженні цією ділянкою.
До суду апеляційної інстанції від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення, в яких останнє, зокрема, зазначає, що скаржник не спростовує встановленого судом факту, що акваторія Аджалицького лиману є власністю Держави та не може надаватися в приватну чи комунальну власність. По друге, розпорядженням КМУ № 720-р від 12.06.2020 встановлено виключно межі території Южненської міської територіальної громади, яка поміж себе включає земельні ділянки як приватної та комунальної, так і державної форм власності. Зазначеною постановою не визначено, що територія Аджалицького лиману є комунальною власністю територіальної громади.
Додатково зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 р. № 406 «Деякі питання акваторій морських портів» надано державному підприємству «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, у тому числі акваторію ДП «МТП «Южний», межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання. Таким чином вбачається, що з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, наданої актами Уряду. Зазначений факт є беззаперечним, а твердження апелянта про те, що таке право постійного користування за АПМУ не оформлено не спростовує зазначених вище фактів.
Від Державного підприємства Адміністрація морських портів України також надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини справи, врахував подані сторонами пояснення та докази, здійснив повний та всебічний розгляд справи, в результаті чого виніс рішення із правильним застосуванням норм матеріального права, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.
24.09.2024 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить задовольнити апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі № 916/330/24 та відмовити Позивачу в задоволенні вимог виставлених до Головного управління та зазначає, що діями Головного управління не порушено права Позивача, що в свою чергу, спростовує заявлені позовні вимоги до Головного управління в зв`язку із необгрунтованістю та не дає правових підстав для їх задоволення.
Від Южненської міської ради Одеської області надійшла відповідь на відзив, в якій скаржник додатково зазначає, що аналіз статті 122 Земельного Кодексу вказує, що у теперішний час розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0289 та 5122755400:01:002:0286 відноситься саме до повноважень Южненської міської ради, а чинним законодавством України не встановлено норму, відповідно до якої земельна ділянка, що розташована під водним об`єктом не може перебувати в комунальній власності.
До суду апеляційної інстанції від Южненської міської ради Одеської області надійшли додаткові пояснення, в яких остання, зокрема, зазначила, що не підлягають задоволенню вимоги щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII «Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289), так як зазначені рішення є нормативно правовим актами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Такі доводи скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі не були зазначені.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24 та призначено справу до розгляду на 01.10.2024 об 11:30.
В судовому засіданні 01.10.2024 прийняли участь представники Кабінету Міністрів України,
Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державного підприємства Адміністрація морських портів України та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Представники Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни, Одеської районної ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії Техагро не з`явились, про дату, час та місце судового засідання судом повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни, Одеської районної ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії Техагро, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, постановою КМУ від 30.08.2007 №1073 "Про надання акваторії у користування державному підприємству "Морський торговий порт "Южний" (із змінами внесеними № 406 від 03.06.2013), згідно з додатку (в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень), акваторія Аджалицького лиману (до урізу води) включена до меж акваторії морського порту Южний.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р "Про надання державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" було надано ДП МТП "Южний" земельну ділянку земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (із змінами, внесеними розпорядженням КМУ № 990-р від 12.12.2018) була погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури щодо реорганізації підприємств морського транспорту за переліком шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільних балансів та зобов`язано Міністерство інфраструктури: здійснити заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту; після державної реєстрації ДП АМПУ підготувати пропозиції про внесення змін, зокрема, у додаток до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"; до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ № 1734 від 23.12.2004, тощо.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" була здійснена реорганізація державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів та утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України" установлено, що Адміністрація морських портів є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та утворена комісія з реорганізації державних підприємств морського транспорту, зазначених у додатку до цього наказу, тощо.
Постановою КМУ від 03.06.2013 за № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" були внесені зміни, зокрема, у п. 2 постанови КМУ 1073 від 30.08.2007, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" було змінено на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" і назву додатка, яким визначались межі порту змінено на "Про межі акваторії морського порту Южний".
Рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII був затверджений генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області, а також був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 за № 372-VІI був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри, а також встановлені межі селища загальною площею 1291,9300 га.
На підставі рішення Лиманської райради від 03.04.2018 за №372- VII 25.05.2018 до Державного земельного кадастру були внесені відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці - смт Нові Біляри, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,9300 га.
Новобілярська селищна рада рішенням "Про надання дозволу Компанії "Техагро" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області" від 08.06.2018 за № 357-VII (п. 2 рішення) та рішенням від 21.12.2018 за № 442-VII надала ТОВ Компанії "Техагро" дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,86 га та 2,52 га (відповідно) в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
На підставі вищезазначених рішень Компанією "Техагро" були замовлені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,86 га та 2,52 га в оренду.
Проектами землеустрою, розробленими на замовлення Компанії "Техагро", було передбачено зміну цільового призначення спірних земельних ділянок з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту). Проекти землеустрою були погоджені у встановленому законом порядку з відповідними державними органами та службами та по ним були отримані позитивні висновки державної експертизи землевпорядної документації.
На підставі постанови КМУ "Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів КМУ" від 17.04.2019 № 341 морський порт Южний був перейменований на морський порт Південний.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001320632022 від 22.11.2022 державна реєстрація земельної ділянки площею 0,86 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286), форма власності комунальна, у Державному земельному кадастрі була проведена 22.01.2019.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 451-VII був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Компанії "Техагро" в оренду терміном на 49 років, загальною площею 1,0913 га, з них: 0,2313 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0287) та 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради, а також земельні ділянки загальною площею 1,0913 га, з них: 0,2313 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0287) та 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) були передані в оренду терміном на 49 років, тощо.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001320412022 від 22.11.2022 державна реєстрація земельної ділянки площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), форма власності комунальна, у Державному земельному кадастрі, була проведена 05.04.2019.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 за № 492-VII був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території Новобілярської селищної ради, а також ця земельна ділянка загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) була надана Компанії "Техагро" в оренду терміном на 49 років, тощо.
17.05.2019 між Новобілярською селищною радою та Компанією "Техагро" були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких Рада передала, а Компанія прийняла в строкове, платне користування земельні ділянки із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Згідно із розділом 3 договору, він укладений строком на 49 років.
Відповідно до Актів приймання-передачі земельних ділянок, земельні ділянки загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) були передані Новобілярською селищною радою та прийняті Компанією "Техагро".
Державним реєстратором Фонтанської сільради Шевчук А.І. 28.05.2019 право користування земельними ділянками загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) на підставі договорів оренди від 17.05.2019 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.с. 1, а.с.130-135).
У квітні 2020 ДП АМПУ в особі Південної філії (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та Компанії "Техагро" про:
- визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 за № 451-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та
- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та Компанії "Техагро" (справа № 916/875/20);
- визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 року № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Компанії "Техагро" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2017, укладеним Новобілярською селищною радою з Компанії "Техагро" (справа № 916/876/20).
За результатами розгляду справи № 916/875/20 постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, залишеною без змін постановою КГС ВС від 24.05.2023 у задоволені позовних вимог ДП АМПУ було відмовлено повністю, а за результатами розгляду справи № 916/876/20 рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2021, залишеного в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та постановою КГС ВС від 17.05.2023 у задоволені позовних вимог ДП АМПУ було відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що ДП АМПУ вибрало не ефективний спосіб захисту свого порушеного права.
Судом у справі №916/876/20 також було встановлено, що станом на момент розгляду справи договори оренди землі від 17.05.2019 на підставі рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 700-VIII від 30.09.2021 та угоди від 08.10.2021 були розірвані, а спірні земельні ділянки повернуті Южненській міській раді.
14.05.2020 набув чинності Закон України від 16.04.2020 № 562-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", яким було встановлено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює КМУ.
КМУ на виконання положень ч. 3 ст. 11 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", розпорядженням від 27.05.2020 № 623-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області" затвердив перспективний план формування територій громад Одеської області.
Розпорядженням КМУ №720-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" визначив адміністративні центри та затвердив території територіальних громад Одеської області.
Верховна Рада 17.07.2020 прийняла постанову "Про утворення та ліквідацію районів" відповідно до якої, зокрема, в Одеській області утворено Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) у складі територій Авангардівської селищної, Біляївської міської, Великодальницької сільської, Великодолинської селищної, Вигодянської сільської, Визирської сільської, Дальницької сільської, Дачненської сільської, Доброславської селищної, Красносільської сільської, Маяківської сільської, Нерубайської сільської, Овідіопольської селищної, Одеської міської, Таїровської селищної, Теплодарської міської, Усатівської сільської, Фонтанської сільської, Чорноморської міської, Чорноморської селищної, Южненської міської, Яськівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеної постанови Одеська районна рада стала правонаступником, зокрема, Лиманської районної ради.
В результаті об`єднання Южненської міської ради із Новобілярською селищною та Сичавською сільською радами 17.07.2020 була утворена Южненська міська територіальна громада, на підставі чого Южненська міська рада стала правонаступником Новобілярської селищної та Сичавської сільської рад.
На думку позивача, наведені обставини свідчать про незаконне розпорядження Відповідачами спірними земельними ділянками, які належить до державної власності та які знаходяться під об`єктом водного фонду, а саме, під акваторією Аджалицького лиману, що в свою чергу, є частиною акваторії порту, яка була надана в користування ДП АМПУ на підставі рішення КМУ, у зв`язку із чим не може знаходитись у комунальній власності згідно з приписами чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду рішення є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Державі в особі Кабінету Міністрів України, акваторією Аджалицького лиману та наступними земельними ділянками під нею площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), шляхом скасування відповідних рішень рад, а також зобов`язання повернути у користування та розпорядження Держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки під акваторію Аджалицького лиману: площею 0,8600 га та площею 2,5119 га, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за номерами: 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 відповідно.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 84 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі під водними об`єктами загальнодержавного значення (частина 2 статті 84 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
За змістом частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, статті 4 Водного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.
Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 Водного кодексу України).
Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.
За змістом частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.
Окрім того, статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Аджалицький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.
Отже, відповідно до наведених норм матеріального права управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення належить до відання Кабінету Міністрів України
Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 22.09.2021 у справі № 910/11648/19, від 17.05.2023 у справі №916/978/22.
Межі акваторії морського порту Південний було визначено Постановою КМУ №1073 від 30.08.2007.
Так, постановою КМУ №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту "Южний"" (з урахуванням змін) визначені межі акваторії морського порту "Южний" (нині - порт "Південний"), зазначено, що акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46 36' 03,3" північної широти, 31 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 31' 47,3" північної широти, 30 57' 12,4" східної довготи; 46 32' 47,3" північної широти, 31 59' 55,4" східної довготи; 46 31' 59,3" північної широти, 31 00' 24,4" східної довготи; 46 30' 53,3" північної широти, 31 59' 55,4" східної довготи; 46 30' 13,3" північної широти, 30 58' 06,4" східної довготи; 46 28' 55,3" північної широти, 30 58' 42,4" східної довготи; 46 28' 35,3" північної широти, 30 57' 48,4" східної довготи; 46 29' 52,3" північної широти, 30 57' 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 34' 29,3" північної широти, 31 00' 42,4" східної довготи; 46 35' 41,3" північної широти, 31 05' 42,4" східної довготи; 46 35' 04,3" північної широти, 31 05' 54,4" східної довготи; 46 33' 53,3" північної широти, 31 01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 33' 47,3" північної широти, 31 03' 54,4" східної довготи; 46 34' 52,3" північної широти, 31 07' 28,4" східної довготи; 46 34' 33,3" північної широти, 31 09' 06,4" східної довготи; 46 34' 14,3" північної широти, 31 09' 06,4" східної довготи; 46 32' 53,3" північної широти, 31 06' 18,4" східної довготи.
Згідно пп. 1, 2 цієї постанови ДП «МТП «Южний» надано у користування акваторію в межах згідно з додатком (у тому числі акваторію Аджалицького лиману) за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено ДП «Морський торговельний порт «Южний» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії порту Южний.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» відповідно до статей 13, 69 і 92 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Окрім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 за №133-р та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 за №163 здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту та утворено Державне підприємство «Адміністрацію морських портів України» (далі -ДП «АМПТУ»).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання акваторії морських портів» від 03.06.2013 за №406 надано ДП «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.
Також Постановою КМУ від 03.06.2013 за № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" зокрема, надано ДП «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.
Таким чином, акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України та земельні ділянки, що розташовані в їх межах є державною власністю та перебувають у користуванні ДП «Адміністрація морських портів України».
При цьому, вказані вище обставини свідчать про те, що починаючи ще з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, наданої актами Уряду, а тому твердження апелянта про те, що таке право постійного користування за АПМУ не оформлено судова колегія відхиляє як необґрунтовані та не підтверджені жодним належним чином.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, спірні земельні ділянки також відносяться до земель водного фонду, знаходяться в акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту "Південний".
Відповідно до частини першої статті 58 3К України до земель водного фонду
належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об?єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
Частинами першою другою статті 59 ЗК України закріплено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Крім того, частинами першою, другою статті 74 ЗК України, також закріплено що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об?єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до частин першої - другої статті 83 ЗК України землі, які належать на
праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та
державної власності;
6) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого
майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;
в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли
у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Частинами першою-третьою статті 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через
органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів припинення державної власності на спірні земельні ділянки, що віднесені до земель водного фонду на яких розташований водний об`єкт загальнодержавного значення - Аджалицький лиман, у межах якого знаходиться акваторія порту Південний.
Таким чином, землі водного фонду, які є дном акваторії морських портів перебувають виключно у власності держави і не можуть надаватись у комунальну чи приватну власність.
А тому, земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0289 і 5122755400:01:002:0286 є частиною (дном) водного об`єкта загальнодержавного значення та об`єкта стратегічної портової інфраструктури - акваторії Аджалицького лиману, яка є невід`ємною частиною морського порту «Південний».
Відтак, спірні земельні ділянки не можуть належати на праві власності територіальним громадам.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289).
Вказаними рішеннями до меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області та до комунальної власності були включені спірні земельні ділянки.
У зв`язку з викладеним, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконне набуття Новобілярською селищною радою на підставі оскарженого рішення з перевищенням своїх повноважень у комунальну власність земель водного фонду акваторії Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту "Південний" без відповідного волевиявлення КМУ, а також наступне затвердження цього рішення відповідним рішенням Лиманської районної ради, є таким, що порушує права держави в особі КМУ як власника спірних земельних ділянок, є не законним, а тому вимога Позивача про скасування рішення Новобілярської селищної ради № 291-VII від 22.12.2017 та рішення Лиманської районної ради Одеської області № 372-VII від 03.04.2018 є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню.
Відтак, є безпідставними доводи скаржника про те, що земельні ділянки водного фонду в силу приписів ЗК України та ВК України можуть перебувати у комунальній власності, оскільки, Аджалицький лиман відноситься до водних об?єктів загальнодержавного значення, якій не може перебувати у комунальній або приватній власності, окрім того морський порт «Південний» в силу приписів чинного законодавства України відноситься до стратегічних підприємств держави, а акваторія морського порту надана йому у користування власником водного об?єкту.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Южненська міська рада Одеської області вимоги щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 №291-VII «Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289), розглядаються в рамках господарського судочинства, оскільки зазначені рішення стосуються не в цілому генерального плану смт. Нові Біляри, а позовні вимоги поєднані з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та заявлені також до ТОВ Компанії Техагро.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».
Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження (Постанова КГС ВС від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22).
Аргументи скаржника , що спірна земельна ділянка станом на 28.05.2021 року не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, а тому вона перейшла у власність Южненської міської територіальної громади на підставі п.24 розділу Х Земельного кодексу України, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Так, Законом України від 28.04.2021 за №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» доповнено пунктом « 8» частину 2 ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Пунктом 58 вказаного закону, у розділі Х "Перехідні положення" доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Відповідно до вимог ч. 1, абз. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Водночас, колегія суддів наголошує, що спірні земельні ділянки із кадастровимм номерами 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 саме в силу закону не перейшли та не могли перейти з державної у комунальну власність, оскільки останні перебувають у загальнодержавній власності та постійному користуванні Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», бо є частиною донної поверхні водного об`єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, є акваторією морського порту «Південний» та відносяться до внутрішніх морських вод загальнодержавного значення, тобто можуть перебувати виключно у державній власності, її законним розпорядником є Кабінет Міністрів України.
Отже, розпорядження таким землями належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України, чим спростовуються помилкові доводи скаржника, що спірна земельна ділянка станом на 28.05.2021 року не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, а тому вона перейшла у власність Южненської міської територіальної громади на підставі п.24 розділу Х земельного кодексу України.
Щодо доводів скаржника про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушених інтересів держави, колегія суддів зазначає таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав законодавство виокремлює такий спосіб захисту як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.
Частиною ст. 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).
Також, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10131/14-ц, від 22.05.2018 у справі №469/120З/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, (за позовом прокурора про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння) Велика Палата Верховного Суду виклала таку правову позицію:
« 74. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов?язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46)).
75. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (абзац п?ятий пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 40)).
76. Ураховуючи наведене, суди, встановивши, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, не мали застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння замість приписів статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 3К України, а тому мали відмовити у задоволенні вимог, які не спрямовані на усунення перешкод у користування та розпорядженні цією ділянкою».
Відповідно до частини другої статті 152 3К України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому, на переконання суду, Позивачем вірно обрано спосіб захисту прав держави.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні державі в особі Уряду України державною власністю шляхом скасування відповідних рішень та зобов`язання повернути у користування та розпорядження державі спірні земельні ділянки, оскільки земельні ділянки, які є дном Аджалицького лиману, так і самого водного об`єкту - акваторії Аджалицького лиману, є частиною акваторії морського порту «Південний» на яку поширюється режим права державної власності, як на водний об`єкт розташований над земельною ділянкою.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, порушення норм процесуального чи матеріального права судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/330/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.10.2024.
Головуючий суддяА.І. Ярош
Судді:Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2024 |
Оприлюднено | 08.10.2024 |
Номер документу | 122112642 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Ярош А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні