Постанова

від 02.10.2024 по справі 914/3207/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 914/3207/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут": Дятлов О.Л.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД": Гринишин Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 16.05.2024, в м. Одесі

у справі: №914/3207/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД"

про стягнення 1 012 635,05 грн

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ-ЗАХІД», в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф за дострокове розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 1 012 635 грн 05 коп.

Позов мотивований тим, що 20 грудня 2018 року між ТОВ «Львівенергозбут» та ТОВ «АМ-ЗАХІД» було укладено Договір № 51991В про постачання електричної енергії споживачу.

10.06.2019р. позивач повідомив відповідача про зміну умов Договору шляхом внесення змін до Комерційної пропозиції №6, які набувають чинності з 01.07.2019.

Всі рахунки на оплату спожитої електричної енергії за новою ціною були сплачені ТОВ «АМ-ЗАХІД» без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем змін до комерційної пропозиції №6, якою, зокрема, також було продовжено строк дії Договору до 31.12.2022. Таким чином, відповідач - ТОВ «АМ-ЗАХІД», прийняв пропозицію ТОВ «Львівенергозбут» щодо внесення змін до Комерційної пропозиції №6, шляхом вчинення відповідних дій, зокрема, сплати вартості спожитої електричної енергії за новою ціною.

В подальшому листом - повідомленням від 10.07.2023р. за вих. №100701 відповідач повідомив позивача про зміну постачальника електричної енергії з 01.08.2023. Водночас ТОВ «АМ-ЗАХІД» мало повідомити ТОВ «Львівенергозбут» про дострокове розірвання/припинення Договору за 21 календарний день до 31.12.2023 згідно п.6.1.3 Правил.

Таким чином, в даному випадку має місце порушення ТОВ «АМ-ЗАХІД» умов Комерційної пропозиції №6 від 01.07.2019р., наслідком якого є нарахування Споживачу штрафних санкцій у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/ припинення договору відповідно до змін до Комерційної пропозиції №6 від 01.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2023р. у справі №914/3207/23 матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №914/3207/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" про стягнення штрафу за дострокове розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 1 012 635 грн 05 коп. - задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" штраф у розмірі 1 012 635 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 189 грн. 53 коп..

Судове рішення мотивоване доведеністю факту порушення ТОВ «АМ-ЗАХІД» умов Комерційної пропозиції №6 від 01.07.2019р., яке має наслідком нарахування Споживачу штрафних санкцій у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.

03.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №916/3207/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слід відноситись критично до твердження представника позивача, що оплата вартості електричної енергії після 01 липня 2019 року є підтвердженням факту акцептування Змін до Комерційної пропозиції № 6 від 01 липня 2019 року, оскільки як до 01 липня 2019 року, так і після цієї дати, Постачальник виставляв рахунки на оплату, які не відрізнялись (за виключенням ціни електричної енергії та розміру її споживання), а тому підстав вважати, що оплата вартості електричної енергії після 01 липня 2019 року, є акцептуванням Змін до Комерційної пропозиції, немає.

Скаржник вказує про відсутність доказів повідомлення Споживача про зміну умов Договору саме на умовах Змін до комерційної пропозиції від 01 липня 2019 року. Матеріали справи не містять жодних доказів підписання повідомлення від 10 червня 2019 року від імені Позивача та доказів підписання уповноваженими особами Позивача Змін до комерційної пропозиції № 6 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР» від 01 липня 2019 року, а тому висновок суду попередньої інстанції щодо погодження Споживачем цих Змін до комерційної пропозиції № 6 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР» від 01 липня 2019 року є передчасним. Відсутні у матеріалах справи також докази тому, що направлений листом від 10 червня 2019 року додаток під назвою «КП № 6_2.doc» є саме документом під назвою «Зміни до комерційної пропозиції № 6 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР» від 01 липня 2019 року».

Наголошує, що рішення суду, що набрало законної сили, яким було врегульовано спір між сторонами щодо внесення змін до Договору, відсутнє, підстави для односторонньої зміни умов Договору не передбачені ні Договором, ні законом, а внесення змін до Договору шляхом погодження Споживачем умов документу під назвою «Зміни до Комерційної пропозиції № 6 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР» від 01 липня 2019 року» не відбулось, так як останній навіть не направлявся Відповідачу у формі, визначеній Договором, тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що згідно п. 13.7. Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, або направленні електронною поштою на вказану в цьому договорі електронну адресу сторони. В заяві-приєднання до публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу, яка підписана та скріплена мокрою печаткою відповідача 20.12.2018р. в графі: «Електрона адреса (e-mail): bordun@outlook.com», вказано електронну адресу відповідача. Отже, позивачем було належним чином і у встановлений договором спосіб повідомлено відповідача про зміну умов публічного договору, а саме про внесення змін до Комерційної пропозиції №6 тарифний план «БАЗОВИЙ без тарифу ОСР», які вступили в дію з 01.07.2019 р.

В силу того, що публічний договір укладається із споживачами електричної енергії не у письмовій формі шляхом укладення договору в письмовій формі, а шляхом приєднання до публічного договору, запропонованого електропостачальником на своєму веб-сайті, то Законом, Правилами, договором передбачено процедура внесення електропостачальником змін до публічного договору - електропостачальник направляє споживачу зміни, які він розглядає і має право протягом 20 днів розірвати/припинити договір, якщо він не згідний із запропонованими змінами. Водночас, у випадку, якщо споживач протягом 20 днів не розірвав (припинив) договір у зв`язку із неприйняттям змін до публічного договору, то відповідно до ст. 205 ЦК України такі зміни до публічного договору вважаються прийнятими (акцептованими) ним за мовчазною згодою споживача. Тобто невчинення споживачем дій про розірванню договору у зв`язку із незгодою із запропонованими йому змінами до публічного договору і є мовчазною згодою на прийняття (акцепт) таких змін до публічного договору.

Відповідач у строк, встановлений п. 13.2. Договору, п. 11. ч. 1 ст. 58 та п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України вказаного Закону, пп. 11 п. 5.5.1. Правил (в редакції чинній на момент внесення змін в Договір, в теперішній редакції це пп. 18 п. 5.5.1. ПРРЕЕ) не заявив про розірвання/припинення публічного договору у зв`язку із неприйняттям ним таких змін до 01.07.2019р. до цього публічного Договору, а відтак вказані зміни до публічної Комерційної пропозиція №6 в новій редакції в цілому були прийняті (акцептовані) відповідачем з 01.07.2019р. Відповідач в строк до 01.07.2019 р. не скористався своїм правом споживача щодо розірвання чи припинення дії договору якщо Споживач не приймає нові умови. Після 01.07.2019 р. відповідач вчиняв фактичні дії щодо виконання умов вказаної публічної Комерційної пропозиції №6 зі змінами, які набрали чинності з 01.07.2019 р. та умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема шляхом оплати після 01.07.2019 р. рахунків позивача за електричну енергію включно по 01.08.2023р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що до поштової скриньки відповідача - bordun@outlook.com, яка була сказана у заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 року, мав доступ працівник ТОВ «АМ-ЗАХІД», який роздруковував лише рахунки на оплату спожитої електричної енергії та не звертав увагу на інші документи, що надходили на цю електронну адресу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №914/3207/23 у справі №914/3207/23, призначено справу до розгляду на 20.08.2024 об 12:30 та в подальшому оголошено перерву до 10.09.2024 о 10:30.

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкладено розгляд даної справи на 25.09.2024 о 15:00.

Між тим, з огляду на надходження повідомлення про замінування будівлі суду та, як наслідок, проведення евакуації відвідувачів і працівників суду, судове засідання у справі №914/3207/23, призначене на 25.09.2024 о 15:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку від 25.09.2024. Також 25.09.2024 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, мотивоване перебуванням представника останнього в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду призначено справу №914/3207/23 до розгляду на 02.10.2024 о 14:00.

В судовому засіданні 02.10.2024 прийняли участь представники учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови цього договору розроблені, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для усіх споживачів.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 1.1.1 Правил цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 року між Сторонами укладено Договір №51991В про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

За умовами п. 1.3. Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, постачальник та споживач зобов`язується керуватися чинним законодавством України та ПРРЕЕ.

Відповідач на підставі заяви-приєднання від 20.12.2018 приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу, на умовах публічної Комерційної пропозиції №6 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР», шляхом підписання заяви-приєднання та скріплення останньої печаткою, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно додатку №1 до Заяви-приєднання електроенергію постачалася на об`єкти електропостачання ТОВ «АМ-ЗАХІД», розташовані за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 58.

Додатком №2 до договору про постачання електричної енергії є Комерційна пропозиція №6 від 10.12.2018, якою, зокрема, встановлено строк її дії до 30.06.2019, а також розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору з ініціативи споживача.

Вказана Комерційна пропозиція підписана з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" та скріплена печаткою підприємства.

Зазначеною Комерційною пропозицією №6 від 10.12.2018, яка є Додатком №2 до договору встановлено, що, у разі дострокового розірвання договору з ініціативи Споживача у випадках не передбачених умовами Договору, Постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості договірних обсягів споживання електричної енергії на один розрахунковий період.

Електронним листом від 10.06.2019 позивач повідомив відповідача про зміну умов Договору шляхом внесення змін до Комерційної пропозиції №6, які набувають чинності з 01.07.2019 (а.с.27).

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність належних доказів повідомлення Споживача про зміну умов Договору саме на умовах Змін до комерційної пропозиції від 01 липня 2019 року, з огляду на таке.

Згідно п. 13.7. Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, або направленні електронною поштою на вказану в цьому договорі електронну адресу сторони.

Відповідно до 13.2. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Також, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Так, 10.06.2019 р. позивач повідомив відповідача про внесення змін до комерційної пропозиції шляхом відправлення електронного листа зі змінами до Комерційної пропозиціє №6 на поштову скриньку відповідача - bordun@outlook.com, яка була вказана в заві-приєднання додаток №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 року. Вказане підтверджується видруком прінтскріну з електронної поштової скриньки позивача ТОВ «Львівенергозбут» kanc@lez.com.ua - доказ скерування відповідачу електронного листа з змінами до публічної Комерційної пропозиції №6 назва файлу «КП №6_2.doc», назва листа «Зміни до комерційної пропозиції №6», який скерований 10.06.2019 р. о 19:31 год.

Суд зауважує, що Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 року є Додатком №1 до даного договору та є його невід`ємною частиною.

Отже, позивачем було належним чином і у встановлений договором спосіб повідомлено відповідача про зміну умов публічного договору, а саме про внесення змін до Комерційної пропозиції №6 тарифний план «БАЗОВИЙ без тарифу ОСР», які вступили в дію з 01.07.2019 р.

В ч. 3. ст. 205 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судова колегія наголошує , що після 01.07.2019 р. відповідач вчиняв фактичні дії щодо виконання умов вказаної публічної Комерційної пропозиції №6 зі змінами, які набрали чинності з 01.07.2019 р. та умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема шляхом оплати після 01.07.2019 р. рахунків позивача за електричну енергію включно по 01.08.2023р., які виставлялися відповідачу згідно змін до умов цієї Комерційної пропозиції №6 , що підтверджується довідкою про проведені оплати ТОВ «АМ-Захід» згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №51991 від 20.12.2018 року за період з 01.07.2019р. по 31.08.2023р. та платіжними інструкціями.

Такі фактичні дії відповідача по оплаті рахунків по новій ціні, яка визначена позивачем згідно змін до публічної комерційної пропозиції, підтверджують факт акцепту (прийняття) відповідачем змін до публічної Комерційної пропозиції №6, які набули чинності з 01.07.2019 р. в цілому.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач прийняв (акцептував) комерційну пропозицію в новій редакції за мовчазною згодою, та вчинив конклюдентні дії щодо підтвердження її прийняття (акцепт) вищевказаними фактичними діями.

Згідно змін до публічної Комерційної пропозиції №6, Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022, який пролонгований на наступний календарний рік - до 31.12.2023.

У Комерційній пропозиції №6 зі змінами передбачено, що у разі дострокового розірвання /припинення Договору з ініціативи Споживача, Постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання /припинення Договору. З метою уникнення Споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника, Споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абз.3 п.6.1.3 ПРРЕЕ ).

Судова колегія зауважує, що за змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Відповідно до приписів ч.10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Згідно ст.58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил).

За змістом п. 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави (пункт 6.1.6 ПРРЕЕ).

Такі ж умови передбачені і в укладеному між сторонами договорі, а саме:

-споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної Правилами, та умов цього договору (пункт 3.2);

-споживач має право: вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником (підпункти 10, 13 пункту 6);

-споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймі за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії; пункт 10.1);

-зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим Правилами (пункт 10.2);

При цьому у п. 13.5 договору сторони визначили, що дія цього договору також припиняється у разі зміни електропостачальника (підпункт 4 п. 13.5 договору).

З вищенаведеного слідує, що як Законом, Правилами, так і умовами договору передбачено зміну електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, за умови повідомлення споживачем попереднього електропостачальника.

Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника.

В даному випадку, відповідач листом-повідомленням за вих.№100701 від 10.07.2023р. повідомив ТОВ «Львівенергозбут» про зміну постачальника електроенергії з 01.08.2023, тобто за 21 календарний день до такої зміни, як то передбачено умовами п. 6.1.3 Правил, пунктів 3.2, 10.1, 10.2, підпункти 10, 13 пункту 6 договору.

При цьому, судова колегія зауважує, що визначення: «за 21 календарний день до такої зміни» чи «строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення», суперечать змісту договору з урахуванням Комерційної пропозиції № 6, ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилам, оскільки споживач у будь-який момент може змінити електропостачальника за умови повідомлення останнього, відповідно визначення: «до закінчення строку дії договору» суперечить вищенаведеним положенням «В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.».

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу наведених норм права вбачається, що розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть, як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГК України. Так, за змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, відповідач дотримався встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, отже негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати.

Умовами договору, складовою якого є Правила, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника.

Штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов`язку, який є складовою цивільного правовідношення.

Як вже було зазначено вище, за змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін.

Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність).

Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Для застосування такої міри відповідальності, як штраф, має бути встановлена протиправна поведінка суб`єкта (відповідача), яка характеризується порушенням умов договору, або чинного законодавства.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі №918/808/19.

Враховуючи ту обставину, що відповідач діяв у межах, визначених як Правилами, так і Закону України «Про ринок електричної енергії», відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача, власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури) такої зміни.

Комерційна пропозиція № 6 містить положення про відповідальність саме за факт розірвання договору, а не за порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дії договору. Дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв`язку із зміною електропостачальника не є випадком не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 13.3 договору.

У даній справі відповідач діяв в межах, визначених ПРРЕЕ, Законом України «Про ринок електричної енергії» та договором про постачання електричної енергії споживачу.

Дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв`язку із зміною електропостачальника не є випадком, не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій, згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовою колегією враховано останню (на момент перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі) позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.02.2023 у справі № 914/558/21, в якій зазначено:

«у справі № 926/1297/21 Верховний Суд, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про стягнення штрафу, виходив з того, що враховуючи принцип свободи договору, закріплений в статті 627 Цивільного кодексу України, та можливість встановлення санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії споживачу, передбачене статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", ТОВ "ЧОЕК" та СФГ "Благословіння" в договорі про постачання електричної енергії передбачили санкцію (штраф) за дострокове припинення (розірвання) договору з ініціативи споживача. При цьому така санкція (штраф) може бути накладена постачальником на споживача незалежно від того, чи передбачено договором постачання електричної енергії споживачу можливість його дострокового розірвання у зв`язку зі зміною електропостачальника, або ж розірвання договору у зв`язку зі зміною електропостачальника є випадком, не передбаченим умовами договору».

Враховуючи вищеописані норми права, умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що споживач (відповідач у справі) не порушив пункти 6.1.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що в свою чергу звільняє останнього від обов`язку сплатити штраф за дострокове припинення договору на користь попереднього електропостачальника (позивача у справі).

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №914/3207/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №914/3207/23 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-ЗАХІД" 22785 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська