Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/12474/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа №910/12474/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

Хакімов О.О. (особисто)

Батрин М.В. (особисто)

від позивача: Неведомський В.О.

від відповідача: Батрин М.В., Хакімов О.О.

від третіх осіб-1, 3, 5-14: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 (повний текст складено 12.07.2024)

за заявою ОСОБА_1

у справі №910/12474/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_1

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

8. ОСОБА_8

9. ОСОБА_9

10. ОСОБА_10

11. ОСОБА_11

12. ОСОБА_12

13. ОСОБА_13

14. ОСОБА_14

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/12474/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції".

21.05.2024, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив стягнути з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, місцевий господарський суд не погодився з тим, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 грн є співрозмірними до предмета спору та складності справи, у зв`язку з чим, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви представника ОСОБА_1 адвоката Батрина С.В. в повному обсязі.

Так, в апеляційні скарзі позивач зазначає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин щодо нарахування вартості правничої допомоги і підлягає скасуванню.

Також, скаржник вказує, що з огляду на висновки зроблені в оскаржуваному додатковому рішенні, судом першої інстанції забезпечено формальних підхід до визначення обсягів здійснюваних представником послуг.

Крім того, на переконання скаржника, враховуючи обставини не надання заявником в поданій заяві доказів направлення її з додатками усім учасникам справи, з урахуванням вимог статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подана заява підлягала поверненню без розгляду.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 26.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" у справі №910/12474/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

06.08.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2024. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.09.2024.

05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12474/23.

У судове засідання 25.09.2024 з`явилися представники сторін та треті особи-2, 4.

Треті особи-1, 3, 5-14 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представники відповідача та треті особи-2, 4 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб-2, 4, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підтвердження витрат у сумі 20 000,00 грн представник ОСОБА_1 надав до суду копію договору про надання правової допомоги від 24.11.2023, акт передачі-приймання наданих послуг про надання правової допомоги від 16.05.2024.

Крім того, матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000746 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1354537.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 статті 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги 5 цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Так, 24.11.2023 між адвокатом Батриним Станіславом Віталійовичем (адвокат) та Забарою О.С. (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1 клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується, відповідно до завдання-доручення клієнта, надати йому правову допомогу: консультування з питань права (включно, матеріального та процесуального права) та представництво інтересів клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" від імені та в інтересах якого діє ТОВ "КУА "Активні Інвестиції" до ОСББ "Грінвіль Парк Київ" про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", в якій клієнт приймає участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Предмет договору охоплює надання клієнту правової допомоги у судах всіх інстанцій у межах справи №910/12474/23.

За змістом пункту 1.2 договору, на виконання завдання клієнта, адвокат може здійснювати представництво клієнта: у всіх судах всіх інстанцій України; у відносинах з фізичними та юридичними особами; перед третіми особами. Для даних цілей, адвокат наділяється усіма правами, якими клієнт наділений відповідно до чинного законодавства та відповідного процесуального статусу у суді.

Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної пунктом 1.1 договору (фіксований розмір гонорару) у суді першої інстанції становить - 20 000,00 грн. Вказана сума сплачується у повному обсязі у 45-денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь клієнта (4.1 договору).

Як зазначалось вище, на доведення розміру заявленої стягнення суми витрат на правничу допомогу, позивач надав копію акта передачі-приймання наданих послуг про надання правової допомоги від 16.05.2024, що підтверджує суму гонорару у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до вищенаведеного акта передачі-приймання наданих послуг від 16.05.2024, на виконання пункту 1.1 договору від 24.11.2023, адвокатом надано правову допомогу - консультування з питань права та представництво інтересів клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" від імені та в інтересах якого діє ТОВ "КУА "Активні Інвестиції" до ОСББ "Грінвіль Парк Київ" про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", в якій клієнт брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 року у справі №910/12474/23 у задоволенні позову відмовлено, що є корисним результатом для клієнта, відповідно до пункту 1.3 договору про надання правової допомоги. Клієнт не має претензій до якості та обсягу наданої правової допомоги. Послуги надані адвокатом вичерпно, невідкладно, відповідно до завдання-доручення клієнта. Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної пунктом 1.1 договору (фіксований розмір гонорару) у суді першої інстанції склала 20 000,00 грн та сплачується у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь клієнта.

Як зазначалося вище, частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Разом із тим, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У запереченнях на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне:

- представник ОСОБА_1 не надав детального опису робіт адвоката Батрина С.В.;

- представник ОСОБА_1 не довів співмірність витрат на правничу допомогу;

- у матеріалах заяви відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення;

- представник ОСОБА_1 до судових дебатів не надав договір про надання правової допомоги від 25.11.2023, в якому визначено розмір понесених судових витрат;

- адвокат Бантрин С.В. формально здійснював представництво ОСОБА_1 під час розгляду даної справи.

За приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При оцінці заявленого до відшкодування розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру, з урахуванням обставин справи.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, місцевий господарський суд не погодився, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 грн є співрозмірні складності справи.

Одночасно судом першої інстанції враховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом Забари О.С. процесуальних документів та тривалість розгляду справи.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи представника позивача щодо формального здійснення представництва ОСОБА_1 адвокатом Батриним С.В., оскільки представник приймав участь у підготовчих та судових засіданнях та подавав до суду процесуальні документи, в яких сформовано позицію клієнта відносно заявлених позовних вимог.

Крім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з твердженнями представника позивача щодо відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція обґрунтовується правовими висновками, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19,

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статі 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині 4 статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про розподіл судових витрат шляхом стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведені обставини та матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки сторонами оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/12474/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12474/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 07.10.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов