Постанова

від 24.09.2024 по справі 918/108/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Справа № 918/108/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

Арбітражний керуючий - не з`явився

Заявника - Шевченко П.П.

Боржника - Дудка І.О.

Кредитора - Омельчук І.В.

розглянувши у відкритому судому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 року у справі №918/108/24 (суддя Бережнюк В.В.)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" з грошовими вимогами до боржника у сумі 1 809 535, 62 грн заборгованість за тілом кредиту, - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 348 168, 60 грн пеня - 3 черга задоволення вимог кредиторів, 137 800, 00 грн - вимоги забезпечені заставою майна

за заявою ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у сумі 863 000, 00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів

у справі за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано частково вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), в розмірі: 995 439, 72 грн. (з яких 571 455,04 грн заборгованість по кредиту; 423 984, 67 грн заборгованість по прострочених відсотках) - забезпечені заставою; 42 910, 25 грн. заборгованість по прострочених відсотках, 101 439, 15 грн борг по комісії, витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654, 00 грн. 00 та 248, 60 грн. (стягнуті за рішеннями судів) - друга черга задоволення; 20 000, 00 грн пені - третя черга задоволення. У визнанні решти грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 16 836,66 доларів США процентів за користування кредитними коштами, 3 628,80 дол. США комісії, 328 168,60 грн. пені - відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_2 задоволено. Визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі: 863 000 грн. 00 коп. - друга черга задоволення. Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" у розмірі 6 056, 00 грн. та витрати на оплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 6 056, 00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 15.05.2024 року. Зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду до 20.06.2024 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою від 01.05.2024 у справі №918/108/24 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 . Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог АТ КБ "Приват Банк" у розмірі 995 439,72 грн такими, що забезпечені заставою - скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким визнати вимоги АТ КБ "Приват Банк" такими, що забезпечені заставою у розмірі 137 800,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі № 918/108/24 - залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №918/108/24 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. (том 2, а.с. 31-32).

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/108/24/3288/24 від 15.05.2024 витребувано матеріали оскарження ухвали у справі №918/108/24 у Господарського суду Рівненської області (том 2, а.с. 33).

29.05.2024 матеріали оскарження ухвали надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду (том 2, а.с. 34).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

10.06.2024 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 05.06.2024.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24; розгляд апеляційної скарги призначено на "02" липня 2024 р. об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

У судове засідання 02.07.2024 з`явились: представник кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів), яка підтримала доводи апеляційної скарги; арбітражний керуючий, представники боржника та кредитора ОСОБА_1 , які заперечили доводи апеляційної скарги та надали усні пояснення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на "03" вересня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/108/24/4558/24 від 04.07.24 у зв`язку з недостатністю для колегії суддів апеляційного господарського суду доказів, які містяться в матеріалах оскарження ухвали витребувано у місцевого господарського суду всі матеріали справи №918/108/24 (том 2, а.с. 63).

Від Господарського суду Рівненської області до Північно-західного апеляційного господарського суду 17.07.24 надійшли матеріали справи №918/108/24 (том 2, а.с. 70).

01.08.24 від представника кредитора ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №918/108/24.

03.09.24 від представника кредитора ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Також до відзиву надані докази й подано клопотання про поновлення строку на подання доказів у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.24 (том 2, а.с. 79-101).

03.09.24 у судове засідання з`явились арбітражний керуючий, представник боржника та кредиторів, які повністю підтримали свої доводи та заперечення, надані до суду апеляційної інстанції .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.24 розгляд апеляційної скарги відкладено "24" вересня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1".

10.09.24 через підсистему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_1 від 03.09.24 про долучення доказів до справи про неплатоспроможність від 03.09.24 (том 2, а.с. 109-112).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 виправлено допущену в п.1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №918/108/24 описку. Звернуто увагу, що слід вважати вірним п.1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №918/108/24, викладений в наступній редакції: "1. Розгляд справи відбудеться "24" вересня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1".

24.09.24 у судове засідання з`явились представник боржника - ОСОБА_3 та представники кредиторів - Омельчук Т.В та Шевченко Л.П., які підтримали свої доводи та заперечення. Арбітражний керуючий у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету (том 2, а.с. 115).

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 01.02.2024 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (том 1, а.с. 1-115).

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.02.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 (том 1. а.с. 125-128).

19.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення місцевого господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.

22.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.

16.04.2024 року від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни надійшов Звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог.

26.04.2024 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення щодо повідомлення арбітражної керуючої.

29.04.2024 від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни надійшов уточнений звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог.

29.04.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Омельчук Тетяни Василівни надійшли докази надіслання клопотання.

30.04.2024 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли заперечення щодо вимог ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 30.04.2024 арбітражна керуюча надала пояснення щодо результатів розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника.

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підтримав доводи, викладені у заяві з грошовими вимогами до боржника. Представник ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у заяві з грошовими вимогами до боржника. Представник боржника погодився з позицією арбітражної керуючої.

01.05.2024 року до місцевого господарського суду надійшли наступні документи: від ОСОБА_2 пояснення щодо використання коштів, які були позичені у ОСОБА_1 та докази в обгрунтування пояснень; від арбітражної керуючої Мельник І.А. пояснення по справі; арбітражної керуючої Мельник І.А. клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження обставин викладених у Звіті про результати перевірки декларації про майновий стан.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано частково вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), в розмірі: 995 439, 72 грн. (з яких 571 455,04 грн заборгованість по кредиту; 423 984, 67 грн заборгованість по прострочених відсотках) - забезпечені заставою; 42 910, 25 грн. заборгованість по прострочених відсотках, 101 439, 15 грн борг по комісії, витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654, 00 грн. 00 та 248, 60 грн. (стягнуті за рішеннями судів) - друга черга задоволення; 20 000, 00 грн пені - третя черга задоволення. У визнанні решти грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 16 836,66 доларів США процентів за користування кредитними коштами, 3 628,80 дол. США комісії, 328 168,60 грн. пені - відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_2 задоволено. Визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі: 863 000 грн. 00 коп. - друга черга задоволення. Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" у розмірі 6 056, 00 грн. та витрати на оплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 6 056, 00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 15.05.2024 року. Зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду до 20.06.2024 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою від 01.05.2024 у справі №918/108/24 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 . Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог АТ КБ "Приват Банк" у розмірі 995 439,72 грн такими, що забезпечені заставою - скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким визнати вимоги АТ КБ "Приват Банк" такими, що забезпечені заставою у розмірі 137 800,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі № 918/108/24 - залишити без змін.

Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів до суду апеляційної інстанції у справі №918/108/24 (том 2, а.с. 80-101), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Підставою поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів до суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 зазначає про зазначення неправильної адреси АТ КБ "Приват Банк" заявника під час подання апеляційної скарги.

За змістом ч.ч. 2,3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина як відсутність обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19, від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19, від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданому клопотанні про поновлення процесуального строку на подання доказів до суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 вказує про неможливість вчинення процесуальних дій вже при відкритті апеляційного провадження у справі, однак не аргументує поважність причин пропуску подання таких доказів саме під час розгляду заяви про визнання грошових вимог у суді першої інстанції.

Із огляду на необґрунтованість поважності причин унеможливлення подання доказів до суду місцевого господарського суду, із урахуванням приписів ст. 269 ГПК України та сформованої судової практики Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2024 про поновлення строку на подання доказів у справі №918/108/24 .

Стосовно оскарження АТ КБ "ПриватБанк" ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.05.24 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 , колегія суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113, надалі - КУзПБ).

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Із матеріалів справи слідує, що 22.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява з вимогами до боржника, у якій останній просить визнати грошові вимоги до боржника ОСОБА_2 на суму 863 000 грн. 00 коп. основного боргу, та 6056,00 грн сплаченого судового збору за подання цієї заяви.

Як місцевим, так і апеляційним господарськими судами встановлено, що заявник звернувся до місцевого господарського суду вчасно у межах строку передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

Заява фізичної особи ОСОБА_1 мотивована тим, що 10.12.2019 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 150 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 10.12.2019.

30.12.2020 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 100 000,00 грн на підтвердження чого укладено договір позики від 30.12.2020.

03.03.2021 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 50 000,00 грн, на підтвердження чого укладено договір позики від 03.03.2021.

16.09.2022 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 360 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 16.09.2022.

03.09.2023 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 140 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 03.09.2023.

30.01.2024 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 63 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 30.01.2024.

ОСОБА_2 позику позичальнику не повернув в повному обсязі, у зв`язку з чим остання звернулася до суду першої інстанції із заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 863 000 грн. 00 коп. Арбітражна керуюча Мельник Ірина Анатоліївна за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 подала повідомлення, в яких зазначила про визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в сумі 863 000 грн. 00 коп. - 2 (друга) черга задоволення. Також, в порядку ст. 133 Кодексу окремо як витрати пов`язані з веденням справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 визнано суму сплаченого судового збору в розмірі 6 056 грн. 00 коп.

29.04.24 через підсистему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" до місцевого господарського суду подано заперечення щодо заявлених грошових вимог кредитором ОСОБА_1 (том 1, а.с. 218-223). У поданих заперечення як і в поданій апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" звертає увагу на сумніви щодо обґрунтованості заявлених вимог ОСОБА_1 з огляду на їх фіктивність та "штучність" з метою отримання більшості голосів в комітеті кредиторів задля погодження такого плану реструктуризації боргів, який порушить інтереси реального кредитора.

Колегією суддів апеляційної інстанції приймаються до уваги, що загальні стандарти доказування у господарському процесі, передбачені ст. 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

Приписами ч. 1 ст. 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Із урахуванням зазначених приписів ст. КУзПБ колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на сформовану правову позицію Верховного Суду у постанові від 01.03.23 у справі №902/221/22: "Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково)".

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії Північно-західний апеляційний господарський суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у наступному:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст.ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1. ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Відтак за результати розгляду заяви фізичної особи кредитора з грошовими вимогами до боржника місцевим господарським судом встановлено, що 10.12.2019 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 150 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 10.12.2019. 30.12.2020 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 100 000,00 грн на підтвердження чого укладено договір позики від 30.12.2020. 03.03.2021 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 50 000,00 грн, на підтвердження чого укладено договір позики від 03.03.2021. 16.09.2022 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 360 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 16.09.2022. 03.09.2023 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 140 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 03.09.2023. 30.01.2024 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 63 000,00 грн на підтвердження чого укладено договір позики від 30.01.2024.

ОСОБА_1 надала відомості щодо підтвердження джерела походження цих коштів - відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

Також надано розписки, складені у присутності свідків про те, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 кошти за договорами позики (том 1, а.с. 187-189).

У свою чергу ОСОБА_6 надав пояснення та докази, на які цілі дані кошти були витрачені. Так, боржник має доньку, та кошти надавав колишній дружині як оплату боргів за аліментами та допомогу на утримання дитини. Такі обставини підтвердила колишня дружина боржника ОСОБА_7 у своїх розписках, долучених до матеріалів справи. Частина коштів витрачалася на особисті потреби ОСОБА_2

ОСОБА_2 позику позикодавцю не повернув в повному обсязі, у зв`язку з чим остання звернулася до місцевого господарського суду з заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 863 000 грн, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із огляду на наявність в матеріалах справи договорів позики, боргових розписок, із урахуванням презумпції правомірності правочину місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , які згідно з матеріалами справи становлять 863 000,00 грн та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів 2 черги задоволення. Також місцевим господарським судом звернуто увагу, що ОСОБА_1 понесено витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмірі 6 056,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ч. 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.03.23 у справі №902/221/22: "Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики."

Із урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність договорів позики, боргових розписок та застосування презумпції правомірності правочину під час розгляду заяв з грошовими вимогами до фізичної особи боржника у разі наявних сумнівів іншого кредитора (у даному випадку АТ КБ "Приват Банк") щодо реальності заявлених грошових вимог іншого кредитора, покладає обов`язок на такого заявника-кредитора (у даному випадку ОСОБА_1 ) підвищений стандарт доказування. Відтак місцевий господарський суд не повинен обмежуватися виключно наявністю договорів, боргових розписок в матеріалах справи та посилатися на принцип правомірності правочину без встановлення факту реальності такої заборгованості перед кредитором.

Досліджуючи правову природу виникнення правовідносин між ОСОБА_2 й ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зауважує, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

У постанові ВС КГС від 28.08.24 у справі 910/15043/21 (910/1668/24) визначено, що зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Відтак господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, у тому й числі, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутня довідка форми ОК-7 щодо відомостей про застраховану особу кредитора - ОСОБА_1 , про що помилково зазначив арбітражний керуючий в повідомленні про результати розгляду заяви про визнання кредитором ОСОБА_1 до боржника (том 1, а.с. 205 на звороті).

Водночас матеріали справи містять відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 станом на 16.04.2024 (том 1, а.с. 186), де вбачається, що за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2023 року ОСОБА_1 отримала загалом 1559 654, 44 грн доходу. При цьому 1 451 773, 42 грн, тобто 93,08% від усієї суми доходу вона отримала в жовтні 2023 року. Відтак до цього періоду (до жовтня 2023) в матеріалах справи наявні докази отримання доходу ОСОБА_1 76903,60 грн. При цьому згідно боргових розписок ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у період з 10.12.2019 по 16.09.2022 - 660 000 грн. Із урахуванням зазначеного колегія суддів виснує, що спроможність заявника ОСОБА_1 надати таку суму коштів не підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Інші докази під час розгляду заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 місцевим господарським судом не досліджувалися, а матеріали справи не містили.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи боржником під час подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 29.01.2015 у справі №569/2366/14-к (том 1, а.с. 81-107). Зокрема у даному вироку встановлені наступні обставини: "Крім того, ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння коштами членів Кредитної спілки "Спартак", зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення ст. 10 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 № 2664-ІІІ, згідно якої керівник або службовець фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийняті рішення щодо прийняття фінансовою установою будь-якого зобов`язання на їх користь, на користь установи або підприємства, в якому вони, їх близькі родичі мають діловий інтерес, без погодження з членами спостережної ради та кредитного комітету спілки, оформив кредити на себе, своїх близьких родичів, та незаконно вилучив із каси Кредитної спілки Спартак готівкові кошти в сумі 494055 грн., зокрема: ... ОСОБА_8 , яка являється йому сестрою, по кредитному договору №12/02-1 від 12.02.2009 у сумі 56 400 грн, строком на 30 місяців".

Відтак суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні відомості, які підтверджують, що кредитор ОСОБА_1 є рідною сестрою боржника ОСОБА_2 .. Про зазначені обставини звернуто увагу й в апеляційній скарзі АТ КМ "Приват Банк" та не спростовано іншими учасниками у даній справі.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд не в повній мірі дослідив докази, що були наявні під час розгляду заяви, які підтверджують/спростовують реальність грошових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , обмежившись застосуванням принципу правової визначеності та наявністю в матеріалах справи підписаних договорів позики та розписок. При цьому суд першої інстанції не врахував висновків суду касаційної інстанції, зокрема постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з доводами АТ КБ "ПриватБанк", викладеними в апеляційній скарзі та скасовує ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 року у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ..

Щодо незгоди АТ КБ "ПриватБанк" із ухвалою місцевого господарського суду від 01.05.24 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог у розмірі 995439, 72 грн такими, що забезпечені заставою, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

19.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява з вимогами до боржника, у якій просить визнати грошові вимоги до боржника ОСОБА_2 на суму: 1 809 535,62 грн. заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та судовим збором за подання позову та апеляційної скарги -2 черга задоволення вимог кредиторів; 348 168,60 грн. пеня - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 6 056,00 грн. сплачений судовий збір за подання заяви (позачергово); 137 800,00 грн. - вимоги забезпечені заставою майна.

Щодо вказаної заяви суд апеляційної інстанції зазначає, що банківською установою на підставі укладеного договору було надано ОСОБА_2 в позику грошові кошти, які останній зобов`язувався повернути у визначені в договорі строки, у зв`язку з чим кредитор просить визнати його вимоги.

На підтвердження обставин викладених в заяві зі сторони АТ КБ "Приват Банк" надано: копію кредитного договору №RОН0GF00000355 від 10.02.2005; копію договору іпотеки №RОН0GF00000355 від 11.02.2005; копію рішення Рівненського міського суду по справі №569/20876/14-ц від 17.07.2015 року; копію рішення Апеляційного суду Рівненської області по справі №569/20876/14-ц від 08.09.2015 року; розрахунки заборгованості; висновок про вартість майна та інші документи (том 1, а.с. 1-99).

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.02.2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" (Банк, Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник, Боржник) укладено кредитний договір №RОН0GF00000355.

Згідно п. 1.1. Договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки з каси на строк до 10.02.2020 включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 22 260,00 дол. США на наступні цілі: для покупки житла по програмі "Житло в кредит" в сумі 18 000,00 дол. США, на оплату страхових платежів в сумі 4 260,00 дол. США.

Сплата процентів за користування кредитом в розмірі 1,0% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,32 % від суми виданого кредиту.

Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Факт отримання боржником кредитних коштів у сумі 22 260,00 дол. США підтверджується Випискою/особовим рахунком з 10.05.2005 року по 19.02.2024 року.

ПАТ КБ "Приватбанк" надав боржнику кредит у розмірі встановленому договором, які були використанні для придбання квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 .

Строк повного погашення кредиту до 10.02.2020 р. та мав здійснюватися в наступному порядку: Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 275,65 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, комісією.

Дана квартира в подальшому була передана в забезпечення виконання вимог за вказаним кредитним договором шляхом підписання договору іпотеки від 11 лютого 2005 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за номером 937.

Згідно п. 6 договору іпотеки №RОН0GF00000355 сторони передбачили, що в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: трьохкімнату квартиру, заг. пл. 61,8 кв., житловою площею - 38,8 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Заставна вартість предмету іпотеки складає суму 137 800,00 грн. (п. 10 договору іпотеки).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 17.07.2015 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за даним кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість у розмірі 30 114,92 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988 грн. 22 коп. за кредитним договором №ROH0GF0000055 від 10 лютого 2005 року та судові витрати по справі у розмірі 3 654 гривень 00 копійок судового збору.

Згідно даного судового рішення Рівненським міським судом Рівненської області було встановлено, що "...підлягає до стягнення з відповідача заборгованість за договором кредиту ROH0GF0000355 від 10.02.2005 року в сумі 30114,92 дол. США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988,22 грн., з розрахунку: заборгованість за кредитом - 15269,98 дол.США; заборгованість по процентам за користування кредитом -12195,34 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2649,60 грн..."

У подальшому рішенням Апеляційного суду Рівненської області по справі №569/20876/14-ц від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_9 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором кредиту - скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором кредиту задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" пеню в сумі 20000 грн. 00 коп. за кредитним договором № ROH0GF00000355 від 10.02.2005 року.

Банк на підставі даного рішення заявив вимогу про стягнення на користь кредитора з боржника заборгованість, що складається з: 59 236,86 дол. США (курс НБУ до дол. США станом на день подання цієї заяви 15.03.2024 становить 38,6854), що в гривневому еквіваленті становить 2 291 601,62 грн., дана заборгованість є непогашеною та складається з: 14 926,46 дол. США- заборгованість за тілом кредита; 29 032,00 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 6 278,40 дол. США - заборгованість за комісією; 9 000,00 дол. США - заборгованість за пенею.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що провадження у даній справі відкрито 20.02.2024 року. Станом на 20.02.2024 року офіційний курс національної валюти України до долара США складав 38,2847 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

З набранням Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення. (Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16).

Зважаючи, що заявник та боржник не надали інших доказів щодо ринкової вартості заставного майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора мають бути включені до реєстру, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору іпотеки.

Як вже зазначено вище, 10 лютого 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ROH0GF00000355.

11.02.2005 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №RОН0GF00000355 за реєстровим номером 936, вказаним договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005.

Пунктом 6 договору іпотеки №RОН0GF00000355 сторони передбачили, що в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: трьохкімнату квартиру, заг. пл. 61,8 кв., житловою площею - 38,8 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заставна вартість предмету іпотеки складає суму 137 800,00 грн (п. 10 договору іпотеки).

Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки від 11.02.2005 року сторони погодили, що даний договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Таким чином, сторони погодили, що заставна вартість предмета іпотеки на дату укладення договору визначена в розмірі 137 800,00 грн., якої в контексті умов Договору іпотеки достатньо для забезпечення всіх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При аналізі умов договору іпотеки, в частині узгодженої сторонами договірної вартості предмета застави за основу береться не фактично вказана його вартість, яка визначена в національній валюті у відповідному пункті договору, а його вартість, яка буде еквівалентною валюті зобов`язання (кредиту, позики), яке забезпечується.

Згідно зі ст. 99 Конституції грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч.1, 2 ст.192 ЦК України).

Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Водночас, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Відповідно до абз. 6 п. 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на 20.02.2024 (дату відкриття провадження у справі) офіційний курс національної валюти України до долару США становив 38,2847 грн.

Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 22 260,00 доларів США., що за курсом НБУ на дату укладення кредитного договору становило 117 973,55 грн., оскільки станом на 10.02.2005 офіційний курс долара США до гривні за даними НБУ становив 5,2998 грн. за 1 долар США.

Водночас, пунктом 10 іпотечного договору вартість предмета забезпечення сторонами визначено в розмірі 137 800,00 грн., що в перерахунку на долар США за курсом НБУ станом на 10.02.2005 року становило 26 000,98 доларів США.

Із вказаного суд апеляційної інстанції виснує, що сторонами погоджено вартість заставного майна в розмірі 26 000,98 доларів США., що за курсом НБУ на дату укладення кредитного та іпотечного договору становило 137 800,00 грн.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що з огляду на погоджену вартість заставного майна станом на 11.02.2005 в сумі 137 800,00 грн (що за курсом НБУ становило 26 000,98 доларів США), відповідно станом на 20.02.2024 (дату відкриття провадження у справі) 26 000,98 дол. США еквівалентно 995 439,72 грн.

Відтак, оскільки вартість предмета іпотеки станом на дату відкриття провадження у даній справі (20.02.2024) становила 995 439,72 грн., тому суд апеляійної інстанції погоджується з висновками господарського суду , що вимоги кредитора є забезпеченими в частині вимог на суму 995 439,72 грн., з яких 571 455,04 грн заборгованість по кредиту, 423 984,67 грн. заборгованість по прострочених відсотках. Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відмовляє апелянту у задоволенні апеляційної скарги у цій частині.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу дії ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відтак колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ "Приват Банк" та часткове скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.05.24 у справі №918/108/24 .

Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 4542 грн (9084 : 2).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 03.09.24 про поновлення строку на подання доказів у справі №918/108/24.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 - задоволити частково.

3. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі №918/108/24 - залишити без змін.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 9084, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Матеріали справи та матеріали оскарження ухвали у справі №918/108/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "04" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.