Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/1121/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1121/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників учасників справи:

прокурор Горгуль Н.В. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 № 072883,

від 1-го відповідача - Руденко Д.Ю. - на підставі посвідчення заступника відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №2921, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посадової інструкції, положення про відділ;

від 2-го відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. №2429 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 (суддя Сальнікова Г.І., повний текст складено та підписано 12.07.2021)

у справі №922/1121/21

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Автодент Метал" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати незаконним та скасувати пункт 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (код ЄДРПОУ 42809288) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначає, що розташування на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 (кадастровий номер 631013600:12:003:0094), нежитлових будівель, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", свідчить про те, що земельна ділянка, вид використання якої визначено для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, у відповідності до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та у відповідності до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України підлягає передачі в оренду в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу, на підставі розробленого, погодженого та затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою.

З огляду на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Автодент Метал" площею 0,5532 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Клочківській, 341 у Шевченківському районі м. Харкова на підставі висновку Головного управління Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 11273/82-19 від 13.12.2019 та висновку Департаменту містобудування та архітектури № 4954/0/605-19 від 01.10.2019, Харківська міська рада, діючи в межах наданих повноважень, прийняла оскаржувані рішення.

В свою чергу, на думку суду, прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання ТОВ "Атвтодент Метал" земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затверджені проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Також, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України вказує на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди, який укладений на підставі законних рішень Харківської міської ради з дотриманням всіх вимог законодавства, а також повернення спірної земельної ділянки 1-му відповідачу.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов прокурора задовольнити; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури; справу розглядати за участі представника Харківської обласної прокуратури.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про таке:

- в порушення норм ст. ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо явної невідповідності площі земельної ділянки під будівлями, належними другому відповідачу (0,05212 га) площі фактично наданої в оренду земельної ділянки (0,5532 га);

- судом не надано оцінки доводам прокурора щодо передбаченої ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України можливості отримання юридичною особою земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів з метою розміщення та обслуговування лише об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що під час ухвалення оскаржуваних рішень Харківська міська рада діяла в межах наданих повноважень, а спосіб надання спірної земельної ділянки у користування (поза конкурсом) відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Харківська міська рада не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд інакше, як за результатами проведених земельних торгів;

- судом не враховано висновків Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів щодо застосування норми ст. 134 Земельного кодексу України, які є обов`язковими для судів при застосуванні такої норми права.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 для розгляду справи №922/1121/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 задоволено клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 та призначено її до розгляду на 23.09.2021; встановлено сторонам у справі строк до 01.09.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, до 06.09.2021 - для подання заяв, клопотань тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 10078 від 31.08.2021) Харківська міська рада просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/1121/21 залишити без задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції у справі 1-й відповідач зазначає наступне:

- положеннями ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України визначено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів;

- державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26.04.2019, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та меж земельних ділянок для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходяться;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання 2-м відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації, не відповідності такої документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (розроблення проекту землеустрою);

- при вирішенні даного спору має бути застосовано принцип "належного урядування", відповідно до якого ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися саме на державу і такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони не стосуються;

- прокурором не доведено того, що оспорювані рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки та за наслідками задоволення позовних вимог будуть поновлені права останньої;

- враховуючи, що право оренди 2-м відповідачем набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, відповідальність за які не може нести Харківська міська рада, яка розраховувала на їх належність та легітимність, рішення про надання земельної ділянки в оренду та укладення спірного договору відбулось в межах наданих відповідному органу повноважень;

- посилання прокурора на правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України у справах № 910/1356/13, у справах № 910/4528/15-г та у постанові Верховного Суду у справі № 910/9028/19 не може прийматися судом, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до справи № 922/1121/21, що розглядається.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 для розгляду справи №922/1121/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 зупинено провадження у справі №922/1121/21 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 до складення Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності повного тексту судового рішення у справі №925/1133/18; зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення апеляційного провадження у справі.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова подано клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№10186) з тієї підстави, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 для розгляду справи №922/1121/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21; встановлено учасникам справи строк до 10.09.2024 для подання пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №925/1133/18; призначено справу до розгляду.

Харківською обласною прокуратурою подано письмові пояснення у справі (вх.№11462), в яких, зокрема, зазначає, що у справі № 922/1121/21, що розглядається, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що Харківська міська рада не мала законних підстав, визначених ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, для надання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Автодент Метал", відповідно, допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. За таких обставин, з метою захисту інтересів держави до суду звертається саме прокурор.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 - залишити без змін.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судова колегія звертає увагу, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою сторін у справі повідомлено про час та місце розгляду справи, було направлено на юридичну адресу 2-го відповідача: м. Харків, вул. Клочківська, 341-З, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Кореспонденція суду, направлена вказаному учаснику справи, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про відсутність адресату за вказаною адресою (т.2, а.с. 206).

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17).

Отже, колегія суддів вважає, що права 2-го відповідача на участь у судовому розгляді справи не були порушені.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представника 2-го відповідача, який не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. "Е-1" загальною площею 57,3 кв. м, літ. "З-1" загальною площею 395,5 кв. м, літ. "Ж-1" загальною площею 30,3 кв. м, літ "И-1" загальною площею 38,1 кв.м на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу TОВ "Автодент Метал", серія та номер: б/н, виданий 13.02.2019, видавник: TOB "Тем Інжиніринг, TOB "Автодент Метал" протокол, серія та номер: 06, виданий 05.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Тем Інжиніринг", протокол, серія та номер: 2, виданий 13.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Автодент Метал" належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".

Згідно з п. 57 додатку 1 до рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" № 1612/19 від 19.06.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).

Пунктом 13 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).

Разом з тим, пунктом 12 додатку 4 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. 3-1, літ. И-1, літ. Е-1, літ. Ж-1 (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район)

На підставі вказаного рішення 05.06.2020 між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, яка розміщена м. Харків, вул. Клочківська, 341.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається ділянка загальною площею 0,5532 га, у тому числі ріллі ---- га, багаторічних насаджень ---- га, сіножатей ---- га, пасовищ ---- га, лісів ---- га, під забудовою ---- га, інших угідь 0,5532 га.

На земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1", а також інші об`єкти інфраструктури - немає (п. 3 договору).

Договір відповідно до п. 8 укладено строком до 01.05.2025.

В обґрунтування позову прокурор зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без проведення процедури земельних торгів, посилаючись на те, що на земельній ділянці, яку планується відвести, розташовуються нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул.Клочківській, 341, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Проте, такі торги не проводились та право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район) Харківською міською радою всупереч вищевказаним законодавчим вимогам. При цьому, прокурором зазначено, що за результатами вивчення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, об`єкти нерухомого майна літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) мають загальну площу забудови 0,05212 га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться становить 0,5532 га, а тому площа забудови нежитлових будівель становить 9,4 % від площі земельної ділянки, яка відводиться Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".

Прокурором у позові також наголошено на тому, що на підставі спірного рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.04.2020 за №2095/20, між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" укладено договір оренди землі від 05.06.2020, яким передбачено, що в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" передається земельна ділянка загальною площею 0,5532 га, у тому числі під забудовою --- га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади), інші об`єкти інфраструктури відсутні, а тому, за твердженням прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" отримало земельну ділянку, яка в 10,6 разів перевищує площу будівель.

Тобто, прокурором у позові вказано про можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. При цьому, площа такої земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна, а також може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування цих об`єктів, та повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Державних будівельних норм та Державних санітарних норм і правил.

У даному випадку, за твердженням прокурора, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" лише зазначено, що на земельній ділянці по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові розташовано нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1", що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Відсутність будь-яких документів або аналітичних матеріалів, з яких вбачається яка саме площа необхідна для обслуговування вказаних будівель, на думку прокурора, свідчить про те, що міська рада не могла з наданих матеріалів встановити, яка саме площа потрібна для обслуговування цих будівель, в тому числі з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому оскаржувані рішення прийняті без дотримання вимог ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а також правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах у справах №910/4528/15-г та №910/1356/13.

Вищенаведені обставини, стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Щодо права прокурора на звернення з даним позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В позовній чи іншій заяві, скарзі прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено, що не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У цій справі 1-й відповідач, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди землі). Отже, Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, проте в цій справі вона є відповідачем, оскільки вчинила дії, які порушують інтереси громади, а саме, прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду 2-му відповідачу без проведення земельних торгів.

Таким чином, у даній справі позов подано керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки, тобто, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 1-го відповідача, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справі, що розглядається, скаржник правомірно визначив Харківську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Харківської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Зацікавлена особа в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається на підставі ч. 2 ст. 123 ЗК України з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. За змістом ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, на підставі ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Такими випадками згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

В даному випадку судова колегія звертається до Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) - принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.

Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми частини 2 статті 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г; від 22.03.2018 у справі №910/13129/7; від 14.03.2019 у справі №915/182/17; від 06.11.2019 у справі №910/23595/17.

Крім цього, частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`язує надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №915/182/17.

Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином згідно чинного на той час законодавства, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Її формування, в тому числі визначення її площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалось в порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою, розробленим та затвердженим рішенням Харківської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася 12.06.2020, тобто після придбання ТОВ "Автодент Метал" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади), яка розташоване за адресою: вул. Клочківська, 341 (Шевченківській район) в м. Харкові, до статутного капіталу товариства від 01.03.2019 (т.1, а.с. 70).

Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:003:0094, яка розташована по вул. Клочківській, 341 (Шевченківській район) в м. Харкові, площею 0,5532 га, станом на час переходу права власності на зазначене вище нерухоме майно до 2-го відповідача не була сформована та не існувала як об`єкт цивільних прав. Її формування, в тому числі визначення її площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалось на підставі заяви ТОВ "Автодент Метал" в порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою, розробленим та затвердженим на підставі оспорюваних рішень Харківської міської ради (т.1, а.с. 37).

За таких підстав, суд вважає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19.

З огляду на зазначене, ТОВ "Автодент Метал" не набуло автоматичного права користування спірною земельною ділянкою в межах кадастрового номеру 6310136600:12:003:0094 та на позаконкурентних засадах мало право отримати земельну ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідного належного йому на праві власності об`єкту нерухомого майна та в межах, які необхідні для обслуговування такого майна.

З приводу розміру відведеної земельної ділянки слід зазначити, що згідно графічних матеріалів, які містяться в проекті землеустрою, об`єкт нерухомості площею 0,05212 кв.м знаходиться при межі в одній частині земельної ділянки, решта земельної ділянки вільна від забудови (т.1, а.с. 48-53).

Таким чином, площа земельної ділянки, яка передана товариству у користування оскаржуваними у даній справі рішенням та договором, майже у 10 рази перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", Державних будівельних норм "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005".

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19, від 04.10.2023 у справі №916/2319/22.

В той же час, в проекті землеустрою відсутнє будь-яке обґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм) необхідності виділення земельної ділянки площею 0,5532 га, відтак суд дійшов висновку, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного товариству нежитлового приміщення внаслідок придбання, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України порядку.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про невідповідність розміру отриманої ТОВ "Автодент Метал" земельної ділянки з площею належного товариству об`єкту нерухомого майна, що також свідчить про те, що для обслуговування нерухомого майна не потрібно отримувати земельну ділянку в такому розмірі, який у багато разів перевищує площу необхідну для обслуговування будівлі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Харківською міською радою внаслідок прийняття пункту 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", пункту 13 додатку 1 та пункту 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за № 2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", за наслідками яких ТОВ "Автодент Метал" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район), було порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності, на підставі проведених земельних торгів, які Харківською міською радою проведені не були.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо неефективності такого способу захисту прав власника, як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, який вже реалізований та вичерпав свою дію фактом виконання.

Так, відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19 правового висновку: договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.

Водночас вказані вище рішення Харківської міської ради вже були реалізовані та вичерпали дію розробленням відповідного проекту землеустрою та укладенням відповідного договору оренди. З огляду на зазначене, скасування вказаних рішень не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №916/2319/22, від 24.01.2024 у справі №916/1022/23.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасувати пункт 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", пункт 13 додатку 1 та пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за № 2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" необхідно відмовити.

Предметом договору оренди земельної ділянки від 05.06.2020 є земельна ділянка загальною площею 0,5532 га з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094 по вул.Клочківська, 341 в м. Харкові , щодо якої, як встановлено вище, першим відповідачем обрано незаконний спосіб передачі в оренду, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Оскільки"оспорюваний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Вінчіч та інші проти Сербії", заява № 44698/06). Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. (рішення ЄСПЛ у справі "Томіч та інші проти Чорногорії", заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з останньої позиції суду касаційної інстанції з відповідних питань, у зв`язку з чим застосовує до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, вказану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору оренди землі.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

При цьому, суд також зобов`язаний за власною ініціативою застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі №921/96/18.

В сувою чергу, з огляду на положення законодавства судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині повернення спірної земельної ділянки, як ефективного способу захисту, яке в повній мірі забезпечує захисту права власності на спірну земельну ділянку територіальної громади міста Харкова.

Слід також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

За вказаних обставин у кожному випадку при вирішенні такого спору, який розглядається у даній справі у наведеній частині позовних вимог, судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.

З цього приводу слід зазначити, що здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

В даному випадку, розумними та обачними діями власника нерухомого майна було б вивчення ситуації, за якої можливо отримання в оренду земельної ділянки з метою, пов`язаною з розміщенням на ній відповідної будівлі.

Разом з тим, встановлені судом обставини в своїй сукупності, за висновком суду апеляційної інстанції, безумовно вказують на наявність недобросовісної поведінки ТОВ "Автодент Метал", спрямованої на намагання унеможливити інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості отримати земельну ділянку в оренду на відкритому конкурсі, створили для 2-го відповідача несправедливо вигідніші умови отримання права користування земельною ділянкою комунальної власності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судова колегія звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішення господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суперечать наявним у матеріалах справи доказам, отже рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для її часткового задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 277 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частина 4 статті 277 ГПК України передбачає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

В частині відмови у вимогах про визнання незаконним та скасувати пункти 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", пункт 13 додатку 1 та пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за № 2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", визнання недійсним договору оренди землі від 05.06.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 підлягає зміні, шляхом викладення мотивів відмови у задоволенні цих вимог в редакції даної постанови.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Автодент Метал" повернути земельну ділянку підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для її часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, судові витрати прокурора за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. 129, п. 2, п. 3 ч. 1 статті 277, ч. 4 статті 277, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог:

- визнати незаконним та скасувати пункт 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким ТОВ "Автодент Метал" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати незаконним та скасувати пункт 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);

- визнати недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал"

змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні цих вимог в редакції даної постанови.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1121/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (код ЄДРПОУ 42809288) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовної вимоги.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

Позов заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (код ЄДРПОУ 42809288) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (м. Харків, вул. Клочківська, буд. 341-З, код ЄДРПОУ 42809288) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: повернення судового збору) 14 187,50 грн судового збору.

Стягнути з Харківської міської ради (м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: повернення судового збору) 14 187,50 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко