Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/3297/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3297/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРМІНХІМ",м. Суми

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ",м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення попередньої оплати за договором поставки

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРМІНХІМ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (далі - відповідач) суму боргу у загальному розмірі 271 410,00 грн.

Ухвалою від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.08.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

26.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

07.10.2024 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №155988 від 14.04.2022р. в частині повної та своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, підтвердив, що на виконання умов Договору Покупцем 15.04.2022р. було здійснено попередню оплату на користь Постачальника за поставку Хімічної продукції на повну суму 3 760 500,00 грн., Постачальником в цей період було здійснено поставку Покупцю частини хімічної продукції за цим Договором в кількості 106,7 тон на суму 3 489 090,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач зазначив, що залишок попередньої оплати, на яку не відбулося постачання хімічної продукції за Договором, складає 271 410,00 грн.

Крім того, відповідач вказав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України АТ «ДНІПРОАЗОТ» позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами та відновлення такого забезпечення найближчим часом дуже ускладнено.

Враховуючи виниклі негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, беручи до уваги наявні факти обстрілів та ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпеку заподіяння при продовженні виробничих процесів в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ «ДНІПРОАЗОТ» видано наказ від 25.02.2022 № 198 «Про простій в АТ «ДНІПРОАЗОТ», яким затверджено Акт про простій у структурних підрозділах АТ «ДНІПРОАЗОТ» від 25.02.2022 (Додаток № 1 до цього наказу) з 8:00 год. 25.02.2022.

Відповідач зазначив, що повідомляв Позивача про те, що з початком військової агресії рф проти України АТ «ДНІПРОАЗОТ» призупинив свою роботу і ця вимушена зупинка може призвести до неможливості своєчасної поставки всього обсягу хімічної продукції за Договором, тому в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин підприємство відвантажить недопоставлену продукцію одразу після закінчення цих обставин і повернення АТ «ДНІПРОАЗОТ» до роботи.

Відповідач стверджує, що, враховуючи умови п. 6.5 Договору, строк виконання Відповідачем обов`язку щодо поставки Хімічної продукції Позивачу продовжено на весь час дії таких обставин, тому вважає, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми залишку попередньої оплати за Договором в розмірі 271410,00 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню.

Також відповідач зазначив, що, в порушення умов п.5.15 Договору з боку Позивача не було вжито належних дій досудового порядку врегулювання даного спору і належні документи про це не були додані ним до позовної заяви.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що настання обставин, на які посилається Відповідач, зафіксоване 28.02.2022 р., а Договір укладено 14.04.2022 р., тобто вже за наявності обставин.

Крім того, Лист ТПП України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України і на який посилається відповідач, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".»

Також позивач зазначив, що, відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Позивач вказує, що посилання Відповідача на наказ про простій також позбавлене усілякого сенсу, адже наказ датований 25.02.2022 р., а Договір укладено 14.04.2022 р. Тобто Відповідач знав про обмежені можливості у виробництві товару і свідомо ставив строки поставки у Договорі, враховуючи наявність цих обставин.

Позивач, посилаючись на п. 6.5. договору, зазначив, що, надсилаючи Відповідачеві вимогу (вих. №27/02-1 від 27.02.2024 р.) Позивач фактично відмовився від Договору і зажадав повернення сплачених коштів без застосування будь-яких санкцій і притягнення Позивача до відповідальності.

На думку позивача, безпідставним є його твердження про недотримання Позивачем вимог п. 5.15 Договору, оскільки Позивачем було направлено Відповідачеві вимогу, що за своєю суттю є спробою досудового врегулювання спору.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із обставинами укладання договору, встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості зі своєчасної поставки товару на обумовлену суму.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРМІНХІМ" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки хімічної продукції № 155988 від 14.04.2022 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставляти (передавати у власність) покупцю визначену договором та невід`ємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець - зобов`язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість у порядку і в строки, передбачені договором та невід`ємними додаткам до нього.

Згідно з пунктом 1.2. договору предметом поставок за договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення карбамід марки Б (далі - хімічна продукція).

Відповідно до пункту 1.3. договору кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за договором, узгоджується сторонами у специфікаціях на поставку хімічної продукції (далі - специфікації на поставку хімічної продукції). Специфікації на поставку хімічної продукції підписуються повноважними представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін (зі їх наявності) та є невід`ємними частинами (додатками) до договору.

За умовами пункту 2.1. договору загальна сума договору обчислюється як вартість всієї хімічної продукції, що зазначена у всіх підписаних сторонами специфікаціях на поставку хімічної продукції за договором.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору оплата хімічної продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його укладання та призначення платежу.

Відповідно до пункту 2.3. договору, хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати. Попередня оплата вартості хімічної продукції здійснюється покупцем лише після погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції. Здійснення покупцем повної сплати попередньої оплати за хімічну продукцію є необхідною умовою виконання постачальником своїх зобов`язань по поставці хімічної продукції покупцю.

За умовами пункту 2.4. договору, перерахування покупцем грошових коштів до погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції не вважається сплатою попередньої оплати за хімічну продукцію і не створює у постачальника зобов`язань по поставці хімічної продукції покупцю. У даному випадку хімічна продукція залишається неоплаченою, а грошові кошти повертаються покупцю на його письмову вимогу.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що постачання хімічної продукції покупцеві здійснюється постачальником на умові (базисі) поставки СРТ - перевезення залізничним транспортом, оплачене до залізничної станції на території України, вказаної у письмовій заявці на поставку (відвантаження) хімічної продукції, згідно з Правилами Міжнародної Торгової Палати (ІСС) з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 року (далі - Інкотермс 2010). Хімічна продукція постачається покупцеві окремими партіями.

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2022. Вся передплачена покупцем згідно з умовами договору хімічна продукція має бути поставлена у строк не пізніше останнього дня строку дії договору.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Сторонами також була підписана Специфікація № 1 від 14.04.2022, відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити товар Карбамід марки Б у обсязі 115,00 тонн по ціні 27 250,00грн. загальна вартість 3 760 500,00 грн. Строк постачання карбаміду марки Б згідно з специфікацією - з 14.04.2022 по 30.04.2022.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивачем була здійснена попередня оплата за договором в сумі 3 760 500,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 22).

Відповідач частково поставив позивачу товар загальною вартістю 3 489 090,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 4202 ві 15.04.2022 на суму 1 863 900,00 грн. та № 4205 від 15.04.2022 на суму 1 625 190,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 27/02-1 від 27.02.2024, в якому просив повернути залишок попередньої оплати по договору в сумі 271 410,00 грн. (а.с.29-30).

Відповідач відповіді на вимогу не надав попередню оплату в розмірі 271 410,00 грн. не повернув.

Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.

Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №201/13756/16-ц (провадження № 61-6896св19), від 18.09.2019 у справі № 183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Тим більше, позивач направляв відповідачу вимогу № 27/02-1 від 27.02.2024, яка є способом досудового врегулювання спору.

Зважаючи на умови специфікації та п. 8.1. договору, граничним строком поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 271 410,00 грн. є 31.12.2022.

Отже, після 31.12.2022 у відповідача перестав існувати обов`язок з поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, та виник обов`язок з повернення одержаної від позивача попередньої оплати (зобов`язання поставити товар на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України трансформувалося у грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження поставки позивачу товару на суму здійсненої ним попередньої оплати у сумі 271 410,00 грн. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Більше того, у відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 271 410,00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 271 410,00 грн.

Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 271 410,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, суд зазначає таке.

У розділі 6 договору сторонами були визначені умови щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань (форс-мажор), зокрема:

- сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили (пункт 6.1. договору);

- сторона, що внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили позбавлена можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 20-ти календарних днів від дня виникнення у неї неможливості виконання зобов`язань за договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами (як-от: документами, що видаються центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Торгово-промислової палати України та її територіальними органами; актами, листами, телеграмами, будь-якими іншими офіційними письмовими записами, що містять в собі відомості про настання відповідних обставин тощо) (пункт 6.3. договору);

- сторони, відповідно до статті 219 Господарського кодексу України, погодили, що окрім випадку та дії обставин непереборної сили підставою для звільнення постачальника від відповідальності за порушення зобов`язань по договору є наступні обставини надзвичайного характеру, за умови, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість належного виконання постачальником своїх зобов`язань і виникли без його умислу: зупинка роботи всіх або окремих виробництв (цехів) постачальника, пов`язаних з виробництвом хімічної продукції; припинення, перерви чи обмеження урядом України або газопостачальними організаціями постачання чи транспортування природного газу постачальникові. Факт виникнення таких обставин засвідчується постачальником в тому ж самому порядку, що передбачений пунктом 6.3. договору (пункт 6.4. договору);

- при настанні зазначених у пунктах 6.2., 6.4. договору обставин, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість виконання стороною своїх зобов`язань за договором, строк виконання зобов`язань для сторони продовжується на весь час дії таких обставин. Якщо зазначені у пунктах 6.2., 6.4. договору обставини діятимуть протягом 3-х місяців поспіль і не виявлять ознак припинення, кожна зі сторін має право відмовитися на майбутнє від виконання своїх зобов`язань і від договору шляхом направлення іншій стороні повідомлення про таку відмову. При цьому, жодна зі сторін не має права на відшкодування їй збитків, спричинених відмовою іншої сторони від виконання зобов`язань від договору (пункт 6.5. договору).

Слід відзначити, що доказів здійснення відповідачем повідомлення позивача у порядку, визначеного пунктом 6.3. договору, матеріали справи не місять.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов`язаний із запровадженням воєнного стану та простою.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір поставки хімічної продукції №155988 від 14.04.2022, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи попередню оплату від позивача, усвідомлювало необхідність поставки товару у передбачені договором строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Більше того, місцезнаходженням відповідача є місто, в якому з моменту запровадження воєнного стану не велися активні бойові дій.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки хімічної продукції № 155988 від 14.04.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (271 410,00грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 256,92грн. (271 410,00 грн. х 1,5% = 4071,15 грн х 0,8 = 3 256,92 грн.). За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 4071,15грн., про що свідчить платіжна інструкція № 2274 від 26.07.2024.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 814,23 грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3 256,92 грн..

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРМІНХІМ" до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про стягнення попередньої оплати за договором поставки задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909; ідентифікаційний код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРМІНХІМ" (вулиця Ковпака, будинок 4, м. Суми, 40020; ідентифікаційний код 14013532) суму попередньої оплати в розмірі 271 410,00 грн. та 3 256,92 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко