Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/142/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (03115, м. Київ, просп.Берестейський, буд. 118, код ЄДРПОУ 40392270)

до Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 30 380 грн попередньої оплати

Суддя Дичко В.О.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

На електронну пошту Господарського суду Дніпропетровської області 08.01.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни 30 380 грн попередньої оплати.

Витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідачку.

Позовна вимога обґрунтована невиконанням відповідачкою умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачкою рахунку-фактури № 260723-17 від 26.07.2023 на суму 30 380 грн, яка оплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 817 від 28.07.2023, щодо своєчасної та повної поставки товару, за який позивачем здійснена попередня оплата.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду письмові уточнення щодо місцезнаходження відповідачки, належні докази відправлення копії позовної заяви з додатками за місцезнаходженням відповідачки та доплати судового збору в сумі 344 гривні.

На електронну пошту Господарського суду Дніпропетровської області 18.01.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/142/24 31.01.2024 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Укрпошти від 27.01.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024 № 308 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 справу № 904/142/24 передано судді Дичко В.О. у зв`язку з тим, що суддю Бондарєва Е.М. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024 суддя Дичко В.О. прийняв справу № 904/142/24 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024 у справі №904/142/24 22.08.2024 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Укрпошти від 20.08.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни: АДРЕСА_1 , тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації відповідачки.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 указав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідачка вважається такою, що повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Крім того, з метою повідомлення відповідачки про розгляд справи вчинялись дії щодо повідомлення засобами телефонного зв`язку (телефонограмами) за номерами телефонів, які наявні в матеріалах справи № 904/142/24 та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак номер мобільного телефону НОМЕР_2 є недійсним, а абонент за номерами мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відсутній у мережі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тому строк подання відзиву на позов є таким, що настав.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.

З огляду на предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачки було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого відповідачкою не зроблено, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачкою суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені в п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» розділу III «Позовне провадження» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідачка не використала наданого законом права на подання відзиву на позовну заяву та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб, строк та порядок розрахунків, наявність оплат, наявність/відсутність заборгованості постачальника.

Позивач указує, що здійснив замовлення товару, у зв`язку з чим відповідачка виставила рахунок-фактуру на оплату товару № 260723-17 від 26.07.2023 (а.с. 6).

Зазначений рахунок-фактура виставлений на оплату таких товарів:

- тумба з шухлядами (дзеркальні) н/с 1500*700*900 мм, у кількості 2 штук, за ціною 8 000грн, на загальну суму 16 000 грн;

- тумба з мийкою 1-но секційною н/с 1500*700*900 мм, у кількості 1 штуки, за ціною 7880грн;

- стовпчик на ніжці (з кріпленням) н/с т/б 80*80*3*60 мм, у кількості 10 штук, за ціною 650грн, на загальну суму 6 500 гривень.

Загальна сума рахунку-фактури становить 30 380 гривень.

Судом установлено, що в рядку «Виписав(ла)» вказаного рахунку-фактури міститься підпис та відбиток печатки Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни.

При цьому в рахунку зазначено, що останній дійсний до сплати три банківських дні.

Відповідно до наявної у справі платіжної інструкції № 817 від 28.07.2023 позивач оплатив товар на суму 30 380 грн (а.с. 11).

Позивач указує, що відповідачкою товар не поставлений, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 30 380 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Також позивач зазначає, що ним направлено лист від 07.08.2023 № 125 (а.с. 10) на адресу Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни з проханням повернути кошти в сумі 30380грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 817 від 28.07.2023 року.

До матеріалів справи позивач надав фіскальний чек щодо направлення на адресу Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни рекомендованого листа з поштовим повідомленням про вручення № 4302102995997 від 07.08.2023 (а.с. 7).

Крім того, позивач повідомив, що ним до Головного управління поліції в Дніпропетровській області направлено заяву від 17.08.2023 № 127 (а.с. 9) щодо заволодіння Фізичною особою - підприємцем Лавецькою Яною Юріївною грошовими коштами в сумі 30 380 гривень.

Позивач, посилаючись на ст. 181 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та відповідачкою укладено договір поставки у спрощений спосіб, оскільки поставка товару мала відбутись на підставі рахунку-фактури, в якому погоджені всі істотні умови.

На підставі ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

На підставі ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою виставлено рахунок-фактуру, позивачем сплачено зазначений рахунок після його отримання.

Таким чином, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.

Доказів поставки товару, вказаного в рахунку-фактурі № 260723-17 від 26.07.2023, відповідачка не надала, позовні вимоги не спростувала.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцеві. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця (постачальника), або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця (постачальника). Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: або звернення до продавця (постачальника) з претензією, листом, телеграмою тощо, або подання до суду позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 30 380 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення 30 380 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» до Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни про стягнення 30 380 грн попередньої оплати - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лавецької Яни Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (03115, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 118, код ЄДРПОУ 40392270) 30 380 грн (тридцять тисяч триста вісімдесят гривень 00 копійок) попередньої оплати та 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 07.10.2024.

Суддя В.О. Дичко