Рішення
від 01.10.2024 по справі 905/584/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2024 Справа №905/584/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро

до відповідача: Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", м.Покровськ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м.Слов`янськ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, м.Костянтинівка

про стягнення 72082,69 грн

Представники учасників справи:

від позивача (в режимі відеоконференції): Балдинюк М.Ю. - на підставі довіреності;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Гончарова Ж.В. - на підставі довіреності; Самаріна А.М. - на підставі довіреності;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», м.Покровськ про стягнення 72082,69 грн, з яких 53956,84 грн - основний борг, 12345,73 грн - пеня, 1133,94 грн - 3% річних, 4646,18 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електроенергію за період з червня 2022 року по липень 2022 року в розмірі 53956,84 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, пені та процентів річних.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/584/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.06.2023 до суду від відповідача, Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", м.Покровськ надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, для повного та всебічного встановлення обставин справи, у тому числі фактичного споживання електроенергії відповідачем у спірний період, вважає за необхідне проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» просить відмовити у повному обсязі. Відповідач наполягає, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №420 від 09.05.2022 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» змінив своє фактичне місце розташування, працівники відповідача з травня 2022 року на території закладу не перебували, електроенергія споживалась сторонніми особами. Відповідач вказує, що звертався до позивача з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022. Відповідачем проводилась робота по укладанню договору на відшкодування витрат за спожиту електроенергію. Водночас, відповідач наголошує, що його численні звернення до відповідача та третіх осіб не принесли результатів.

Також 07.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розгляд справи №905/584/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення 72082,69 грн проводити з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 14.06.2023 призначено справу №905/584/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження; розгляд справи почато зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 04.07.2023 о 13:10 год.

03.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 02.07.2023, за змістом якого останній просить задовольнити позовні вимоги та вказує, що доказів подання відповідачем заяви про припинення (розірвання) дії договору №595 від 31.01.2022 сторонами не надано, отже договір є діючим. Водночас, позивач зазначає, що факт споживання електричної енергії підтверджений належними та допустимими доказами, а також наголошує на тому, що спірний договір не встановлює, що обов`язок з оплати за спожиту електричну енергію покладається на третіх осіб та не створює такого обов`язку для третьої особи, а навпаки передбачає, що зобов`язання за договором щодо оплати здійснюється відповідачем за договором особисто.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкладено підготовче засідання на 25.07.2023 о 13:30год.

13.07.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №155 від 12.07.2023 про залучення до участі у справі третьої особи, яке не скріплено електронним цифровим підписом.

19.07.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, просить провести підготовче засідання, призначене на 25.07.2023, без участі представника позивача.

25.07.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.07.2023 про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, м.Слов`янськ (не скріплено ЕЦП).

25.07.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 25.07.2023 проти позову, не скріплені електронним цифровим підписом.

Ухвалою суду від 25.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/584/23 на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче засідання на 22.08.2023 о 14:00год.

02.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення проти позову б/н від 25.07.2023, за змістом яких останній зазначає, що адміністрацією коледжу вживалися заходи щодо укладення угоди на компенсацію витрат за фактично спожиті комунальні послуги; у запереченнях наголошується на тому, що відповідач звертався до позивача та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з проханням призупинити виконання зобов`язань за договорами та припинити постачання електричної енергії; навчальний заклад з травня 2022 року розміщено за новою адресою.

02.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.07.2023 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, м.Слов`янськ.

07.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.08.2023 про долучення до матеріалів справи доказів, а також клопотання б/н від 01.08.2023 про залучення третьої особи. В означеному клопотанні відповідач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Костянтинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, м. Костянтинівка.

Ухвалою суду від 22.08.2023 клопотання №155 від 12.07.2023 та клопотання б/н від 25.07.2023 відповідача повернуто без розгляду; відкладено підготовче засідання на 06.09.2023 о 12:30год.; задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та Костянтинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.

30.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення проти позову б/н від 30.08.2023 з додатками (скріплено ЕЦП), за змістом яких останній вказує, що електричну енергію за спірний період навчальний заклад не споживав, заборгованості за розрахунковий період червень, липень 2022 року не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

31.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов електронний лист з підтвердженням направлення заперечення третій особі (скріплено ЕЦП).

01.09.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення по суті спору третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м.Слов`янськ, згідно змісту яких зазначено, що останній не має жодних зобов`язань перед позивачем щодо суті спору, заявок про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію не надходило.

04.09.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення документів по справі третім особам.

04.09.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" від позивача прийшли додаткові пояснення по справі, в яких останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також наголошує, що доказів припинення дії договору матеріали справи не містять, твердження відповідача, що на його території перебувають сторонні особи не доведені.

Ухвалою суду від 06.09.2023 задоволено усне клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 20.09.2023 об 11:30 год. в межах розумного строку розгляду справи.

19.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача двічі надійшли заперечення б/н від 15.09.2023 на додаткові пояснення позивача у справі №905/584/23 з додатками, аналогічні за своїм змістом (заперечення скріплено ЕЦП, додатки не скріплено ЕЦП). За змістом заперечень на додаткові пояснення відповідачем вказується, що неодноразово останній звертався до позивача для припинення постачання електричної енергії за договором, однак саме позивач залишив звернення відповідача без реагування. Окрім того, приміщення коледжу займали у спірний період сторонні особи, а не працівники відповідача, оскільки останні були евакуйовані на інше місце розташування навчального закладу. Водночас, відповідач зазначає, що про наявність форс-мажорних обставин позивач був повідомлений своєчасно в телефонному режимі, листами, що підтверджується заявами свідків. Лист відповідача від 06.06.2022 є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором, адже позивач мав врахувати пояснення наведені в означеному листі та прийняти їх як факт настання форс-мажорних обставин. При цьому, відповідач наголошує, що у позивача були наявні підстави для припинення постачання електроенергії передбачені чинними нормами.

19.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області надійшли пояснення щодо позову або відзиву з додатками, за змістом яких зазначено, що з урахуванням повноважень в сфері управління комунальною власністю, Костянтинівська міська військова адміністрація може сприяти щодо об`єктів, які перебувають у комунальній власності.

20.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло підтвердження розсилки заперечень учасникам справи (скріплено ЕЦП).

Ухвалою суду від 20.09.2024 зупинено провадження у справі №905/584/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №911/1359/22.

26.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача у справі №905/584/23 з додатками, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (аналогічні за змістом тим запереченням, що надійшли на електронну адресу суду 19.09.2023).

06.10.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на пояснення третьої особи 2 у справі №905/584/23 б/н від 02.10.2023 з додатками, за змістом яких останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що вини відповідача в утворенні боргу немає, а не сприяння третьої особи 2 у вирішенні питання використання сторонніми особами приміщення закладу зумовило утворення заборгованості за використану електричну енергію (скріплено ЕЦП).

10.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшли аналогічні за своїм змістом заперечення на пояснення третьої особи 2 у справі №905/584/23 б/н від 02.10.2023 з додатками.

27.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів №3 від 20.11.2023 з додатками.

Ухвалою суду від 10.06.2024 поновлено провадження у справі №905/584/23, підготовче засідання призначено на 02.07.2024 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 02.07.2024 відкладено підготовче засідання на 23.07.2024 об 11:00год. Запропоновано учасникам справи до 19.07.2024 надати суду актуальну правову позицію щодо позову з наданням відповідних доказів.

17.07.2024 на електрону адресу суду від відповідача надійшли листи (не скріплені ЕЦП).

17.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 17.07.2024 про долучення доказів.

18.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 18.07.2024, за змістом яких останній зазначає, що доказів припинення договірних відносин до матеріалів справи не надано; відсутність підписаних зі сторони відповідача актів прийняття-передавання товарної продукції жодним чином не впливає на обов`язок відповідача здійснювати оплату за договором; факт перебування на території об`єкту відповідача сторонніх осіб не доведений; форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором, окрім того, введення на території України воєнного стану не свідчить про існування форс-мажору для конкретних правовідносин.

18.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 18.07.2024, за змістом яких останній повідомляє, що договірні відносини між відповідачем та третьою особою 1 виникли лише з 01.07.2023, факт та об`єми споживання електричної енергії не відповідачем за спірний період не доведено, таким чином підстави для відшкодування за споживання електричної енергії у червні, липні 2022 року у третьої особи 1 відсутні.

23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.07.2024 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.07.2024 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 20.08.2024 о 12:30 год.

12.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.08.2024 про відкладення розгляду справи.

20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.08.2024 про долучення доказів.

Ухвалою суду від 20.08.2024 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 об 11:40 год.

27.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 27.08.2024, за змістом яких останній зазначає, що Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-24-1498 від 07.08.2024 не є належним і допустимим доказом по справі.

03.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 02.09.2024, за змістом якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 03.09.2024 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів №3 від 20.11.2023 відмовлено; у клопотанні позивача б/н від 02.09.2024 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату відмовлено; закрито підготовче провадження по справі №905/584/23; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.10.2024 о 14:00 год.

01.10.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 01.10.2024 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва (надійшло два аналогічних за своїм змістом клопотання, які зареєстровано судом о 14:32 год. та о 15:18 год. відповідно).

В судове засідання 01.10.2024 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В судове засідання 01.10.2024 представники відповідача в режимі відеоконференції, надали пояснення по суті справи, у задоволенні позову просили відмовити, заявили клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В судове засідання 01.10.2024 представники третіх осіб не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Щодо клопотання відповідача б/н від 01.10.2024 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач наполягає, що підставою для передачі справи до Господарського суду міста Києва є відмова суду у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів на тій підставі, що у Господарського суду Донецької області, відповідно до положень законодавства, відсутні повноваження щодо доступу до відомостей, що належать до державної таємниці.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Однак, матеріали справи № 905/584/23 не містять відомостей, що належать до державної таємниці, отже підстав для передачі справи до Господарського суду міста Києва не має, таким чином суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду був тимчасово обмежений, а наразі запроваджено роботу суду в змішаному режимі (в приміщенні суду та дистанційно).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет» (відповідач, споживач) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 (договір) на умовах комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (додаток №2 до договору).

Відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору).

Згідно з умовами п.1.1. договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 1.2. договору, найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.02.2022 до 31.12.2022 становить 70000 кВт*год та відповідає очікуваному обсяг закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2. договору, строк (термін) поставки товару: з 01.02.2022 до 31.12.2022; місце поставки (передачі) товару: згідно заяви-приєднання.

Згідно з пунктом 4.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 3,70 грн з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікувано вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3. цього договору, та становить 259000,00 грн в тому числі ПДВ: 43166,67 грн (загальний фонд) (п. 4.3. договору).

Згідно п. 4.4. договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 4.5. договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюються споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему та в інший, не заборонений чинним законодавством, спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 4.6. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором здійснюється споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути менше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до умов п. 4.7. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у передбачені договором строки або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше 10 робочих днів до дня відключення у порядку, визначеному ПРРЕЕ та/або ініціювати в односторонньому порядку дострокове припинення дії договору повідомивши про це споживача за 20 днів до очікуваної дати припинення. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.5. договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи та проінформувати постачальника.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).

Пунктами 11.1. та 11.4. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1. договору).

Відповідачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору №595 від 31.01.2022) відповідно до змісту якої початок постачання визначено з лютого 2022 року.

Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

З 31.01.2022 споживач, Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет", м.Покровськ, приєднався до умов комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

Пунктом 1.1 комерційної пропозиції визначено, що на момент укладення договору ціна становить 3,70000 грн з ПДВ (3,08333 грн без ПДВ).

Згідно змісту розділу 2 комерційної пропозиції встановлено, що комерційна пропозиція застосовується на території операторів системи за переліком площадок вимірювання, вказаних в тендерній документації, до мереж яких такі площадки приєднані.

Відповідно до п. 3.1 комерційної пропозиції, розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату (акті прийняття-передавання товарної продукції) та на сайті постачальника.

Умовами пункту 4.2. розділу «Порядок оплати» комерційної пропозиції встановлено, що оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції, споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Відповідно до п. 5.2 комерційної пропозиції, у випадку не отримання споживачем акта прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акта прийняття-передавання протягом 10 днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.

Відповідно до п. 7.1. комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання, та укладається на строк до 31.12.2022, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є додатком до договору (п.10.1. комерційної пропозиції).

Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи нарахування та оплату штрафних санкцій (п. 10.3. комерційної пропозиції).

Дія цього договору також припиняється зокрема у разі зміни власника (користувача) об`єкта споживача, з моменту зміни власника (користувача) (п.10.5. комерційної пропозиції).

Комерційна пропозиція підписана та скріплена печатками сторін.

Позивач наполягає, що на виконання умов договору №595 від 31.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії у період за червень-липень 2022 року ним було поставлено, а відповідачем спожиту електричну енергію в обсязі 15285 кВт*год на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

На підтвердження вищезазначеного позивачем до матеріалів справи додано акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022, а саме:

- акт за червень 2022 року, кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії - 14339 кВт*год на суму 50252,46 грн, у тому числі ПДВ 8375,41 грн;

- акт за липень 2022 року, кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії - 946 кВт*год на суму 3704,38 грн, у тому числі ПДВ 617,40 грн.

Усі вищезазначені акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписані позивачем.

Також позивачем до матеріалів справи надано рахунки за спожиту електроенергію, а саме:

- №595 за червень 2022 року від 06.07.2022 на суму 50252,46 грн з ПДВ, кінцева дата сплати - 13.07.2022;

- №595 за липень 2022 року від 05.08.2022 на суму 3704,38 грн з ПДВ, кінцева дата сплати - 12.08.2022.

Акти та рахунки за спірний період направлялися 08.11.2022 відповідачу на його електронну адресу (роздруківка з електронної пошти наявна в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявний лист АТ «ДТЕК Високовольтні мережі» №67/3467-вих від 14.03.2023, яким повідомлено, що фактичний обсяг розподіленої електричної енергії згідно спірного договору за червень, липень 2022 року становить 14339 кВт*год та 946кВт*год відповідно.

Також, в матеріалах справи наявна претензія №24/381 від 24.01.2023 ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53956,84 грн з доказами її направлення на електронну адресу відповідача 17.02.2023.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплати за вищевказаними рахунками.

Водночас, відповідачем заперечується наявність обов`язку зі сплати означеної суми заборгованості, оскільки з травня 2022 року заклад освіти був переміщений до м. Луцьк; електроенергію відповідач не споживав, неодноразово звертався до позивача з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022, у спірний період приміщення коледжу займали сторонні особи.

На підтвердження зазначеного до матеріалів справи відповідачем надані наступні документи.

Копія наказу Міністерства освіти та науки України № 420 від 09.05.2022 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» згідно змісту якого Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» змінив своє фактичне місце розташування та розмістився на базі Луцького національного технічного університету в місті Луцьк.

Лист-звернення відповідача №8 від 06.06.2022, в якому адміністрація коледжу просила ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022, відповідно до п.11.1 спірного договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Лист-звернення відповідача №6 від 06.06.2022 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором № 595 від 01.01.2019 та не нараховувати плату за послуги з розподілу електричної енергії.

04.07.2022 на адресу закладу освіти надійшов лист № 2/2264 від ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за змістом якого рекомендовано відповідачу звернутись до оператора системи розподілу з відповідною заявою для припинення дії договору.

Лист-звернення відповідача №19 від 07.07.2022 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області в якому викладено прохання надати підтвердження розміщення сторонніх осіб в навчальних корпусах коледжу.

Також в матеріалах справи наявні листи-звернення відповідача спрямовані Костянтинівській міської військовій адміністрації Краматорського району Донецької області за період з липня 2022 року по червень 2023 року, а саме: лист №32 від 29.07.2022; лист №93 від 16.11.2022; лист №89 від 07.04.2023; лист №113 від 17.05.2023, №128 від 15.06.2023. Також наявний лист відповідь №1383/30-64-30-1611 від 06.07.2023 від Костянтинівської МВА Краматорського району Донецької області на останній лист відповідача.

Водночас, до матеріалів справи відповідачем надано: лист відповідача №33 від 29.07.2022 спрямований начальнику Квартирно-експлуатаційного відділу про намір укладення договору на відшкодування витрат за комунальні послуги, лист відповідача №120 від 26.12.2022; лист-відповідь на звернення відповідача №120 від 26.12.2022; лист №0.42/03.02-04/350/0/100-23 від 17.04.2023 Донецької обласної державної адміністрації Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи; лист №04/06-1130вих-23 від 24.07.2023 Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону.

22.02.2023 відповідач звертався до позивача з листом №42 за змістом якого просив надати йому копії актів та рахунків за спірний період для з`ясування всіх обставин.

27.02.2023 позивач надсилав відповідачу на його нову адресу розміщення примірники актів та рахунків за спірний період разом із супровідним листом № 1/1090.

При цьому, відповідач листами №50 від 27.02.2023 та №60 від 09.03.2023 повідомив позивача, що адміністрація коледжу відмовляється підписувати акти за червень-липень 2022 року, оскільки відповідач фактично не користується послугами за договором з травня 2022 року.

В матеріалах справи також наявна копія листа Державної казначейської служби України ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області УДКСУ у м.Костянтинівка Донецької області, спрямована відповідачу за № 02-34-06/116 від 14.04.2023 про повернення пакету документів, у зв`язку з порушення законодавства.

Відповідачем до матеріалів справи також надано:

- лист №33 від 17.02.2023 адресований АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за змістом якого відповідачем викладено прохання розірвати договір №595 від 01.01.2019 та призупинити постачання електричної енергії на об`єкт;

- лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» вих.№64/3352 від 10.03.2023, в якому повідомлено відповідача про способи врегулювання правовідносин, які склалися, та наголошено про обов`язок виконання зобов`язань за укладеними договорами;

- лист відповідача №65 від 15.03.2023 адресований АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за змістом якого відповідач повідомляє, що заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії виникла не з його вини.

Матеріали справи містять: заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 13.09.2023, посвідчені приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Ігнатенко В.Л., за змістом яких повідомлено, що у спірний період на території коледжу перебували сторонні особи; копії договору б/н від 24.05.2022 про передачу ЛНТУ у строкове безоплатне користування відповідачу нежитлового приміщення; копії договору та додаткових угод про відшкодування витрат на утримання приміщень та відшкодування витрат на комунальні послуги № 38-7В від 27.02.2023 (укладено з ЛНТУ); копії договору №1/2271 від 30.09.2022 про відшкодування витрат за спожиті послуги теплової енергії та додаткових угод до нього (укладено з ЛНТУ).

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень також надано до матеріалів справи: лист Костянтинівської МВА Краматорського району Донецької області № 1874/30-вх.30-2152 від 01.09.2023 за змістом якого повідомлено, що договір про користування нерухомим майном та компенсацію за спожиту комунальні послуги було укладено згідно вимог законодавства, також листи запити № 125 та №126 від 05.07.2024 адресовані позивачу та третій особі 1 про надання інформації на підтвердження укладення відповідних угод про відшкодування витрат за спожиті послуги.

Водночас, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі майна від 01.07.2023 на безоплатне користування нерухомим майном, підписаний зокрема Відокремленим структурним підрозділом «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

Окрім того, в матеріалах справи наявний сертифікат №1400-24-1498 від 07.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022, починаючи з 09.05.2022 та які тривають станом на 07.08.2024. Відповідно до змісту сертифікату №1400-24-1498 від 07.08.2024 засвідчені форс-мажорні обставини щодо обов`язку (зобов`язання) використовувати електричну енергію для власного споживання відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором №595 від 31.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії на умовах комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію за червень-липень 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», м.Покровськ про стягнення 72082,69 грн, з яких 53956,84 грн - основний борг, 12345,73 грн - пеня, 1133,94 грн - 3% річних, 4646,18 грн - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №311, і безпосередньо договором.

У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як вище встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі щодо постачання електроенергії у червні-липні 2022 року виникли на підставі договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022.

На виконання умов договору позивачем складено акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договору №595 за червень та липень 2022 року, згідно з якими кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії за показниками приладів обліку - 15285 кВт*год на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

Також, на виконання умов договору позивачем виставлено рахунки відповідачу за спірний період на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

Означені вище акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки не підписані відповідачем та направлялися на електронну адресу відповідача та на адресу тимчасового місця розташування закладу, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та роздруківками з електронної пошти позивача.

Водночас, згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції, споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, споживач відповідно до умов комерційної пропозиції має обов`язок та змогу самостійно формувати розрахункові документи. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було втрачено доступ до свого особистого кабінету, що зумовило неможливість особистого формування розрахункових документів.

Згідно з матеріалами справи, відповідачем листами №50 від 27.02.2023, № 60 від 09.03.2023 надані заперечення щодо підписання актів прийняття-передавання товарної продукції за спірний період на тих підставах, що він не споживав електроенергію, тобто з пропуском 10 денного строку з дня їх формування, крім того строк оплати послуг згідно умов договору не залежить від підписання відповідачем відповідних актів.

Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії в редакції, що діяла на момент виникнення спірний правовідносин).

Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.

При здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

У додатку №1 до договору №595 від 31.01.2022 визначено оператора системи, з яким відповідач уклав договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, а саме, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».

Доказів вимірювання відповідачем контрольних лічильників та надання відповідних даних позивачу матеріали справи не місять, як і не місять доказів того, що спожитий обсяг електричної енергії за спірний період є іншим (меншим/більшим).

Процедура оскарження даних ОСР та ППКО щодо обсягів споживання електричної енергії передбачена кодексом комерційного обліку електричної енергії, однак відповідач не надав до суду доказів оскарження зазначених відомостей.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що обсяг спожитої електричної енергії за спірні періоди відповідачем не спростований. Належних та допустимих доказів на спростування обсягів поставленої позивачем електроенергії на об`єкт відповідача та її вартості відповідно до умов договору №595 від 31.01.2022, відповідачем суду не представлено.

Згідно листа №8 від 06.06.2022 відповідача, останній просив позивача призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022 відповідно до п.11.1 спірного договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. В означеному листі зазначено, що в приміщенні коледжу знаходяться сторонні особи, з квітня 2022 року коледж тимчасово переміщено до м.Луцьк.

Водночас, згідно листа-звернення відповідача №6 від 06.06.2022 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», відповідач звернувся до останнього з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 01.01.2019 та не нараховувати плату за послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно пункту 4.27. розділу ІV Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Доказів направлення відповідачем повідомлення електропостачальнику та оператору системи розподілу про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надання заяви щодо розірвання договорів у цей самий термін матеріали справи не містять.

Також, судом враховано, що відповідачем не надано доказів направлення листа №6 від 06.06.2022 на адресу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».

Зі змісту листів №6 від 06.06.2022, №8 від 06.06.2022 не вбачається, що відповідач просив саме розірвати договори №595 від 31.01.2022 та №595 від 01.01.2019, водночас належних доказів зміни користувача об`єкта споживача разом з листами №6 від 06.06.2022, №8 від 06.06.2022 АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та позивачу не надано.

Доказів здійснення повної оплати спожитої електричної енергії матеріали справи також не містять.

Отже, відповідачем не доведено, що на момент постачання електроенергії у червні-липні 2022 року договір №595 від 31.01.2022 був розірваний.

Як зазначалось вище, відповідач наполягає, що фактично електроенергія за об`єктом споживалася сторонніми особами.

З поданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідачем було надано в користування належну йому будівлю, однак згідно акту приймання-передачі майна від 01.07.2023 та пояснень третьої особи 1 судом встановлено, що договірні відносини щодо передачі нерухомого майна виникли лише 01.07.2023.

Стаття 527 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Договір про постачання електричної енергії споживачу №595 від 31.01.2022, укладений між позивачем та відповідачем не встановлює, що обов`язок з оплати за спожиту електричну енергію покладається на третіх осіб та не створює такого обов`язку для третьої особи, а навпаки, передбачає, що зобов`язання за договором щодо оплати здійснюється споживачем за договором особисто.

Водночас, виконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за поставлену електричну енергію, не позбавляє відповідача права зворотної вимоги (регресу) до третьої особи у відповідному розмірі.

Відповідач наполягає, що настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) є причиною неможливості виконання зобов`язань за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В обґрунтування наявності цих обставин відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та на сертифікат № 1400-24-1498 від 07.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відтак, ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з позивачем.

Водночас, сертифікат ТПП теж не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 зазначено:

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, оцінюючи відповідний сертифікат № 1400-24-1498 від 07.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), судом було враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, у відповідності до яких зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до змісту сертифікату №1400-24-1498 від 07.08.2024 Донецької торгово-промислової палати засвідчені форс-мажорні обставини за договором №595 від 31.01.2022, починаючи з 09.05.2022 та які тривають станом на 07.08.2024 щодо обов`язку (зобов`язання) використовувати електричну енергію для власного споживання відповідачем, а не стосовно обов`язку забезпечувати оплату електроенергії.

При цьому, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов`язання у вигляді сплати суми основного боргу.

Також, суд не може залишити поза увагою те, що відповідач звернувся до Донецької торгово-промислової палати лише в липні 2024 року для отримання сертифікату, та всупереч п. 11.4 договору №595 від 31.01.2022 з листом №8 від 06.06.2022 відповідач не направив позивачу належний документ, що підтверджує настання форс-мажорних обставин.

На підставі вищевикладеного, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та сертифікатом №1400-24-1498 від 07.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, - відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи умови договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 строк оплати відповідачем спожитої електроенергії за червень-липень 2022 року є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 53956,84 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховані, сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором в розмірі 4646,18грн за період з 01.08.2022 по 28.02.2023 та розрахунок 3% річних в розмірі 1133,94грн за період з 17.07.2022 по 22.03.2023.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останній здійснив розрахунок відповідних сум інфляційних втрат, 3% річних за кожним актом (періодом) окремо.

Відповідачем неодноразово вказувалось на те, що споживач не повинен сплачувати суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних нарахованих на суму заборгованості, у зв`язку з відсутністю вини у виникненні простроченої заборгованості за договором №595 від 31.01.2022, оскільки ним фактично не споживалися послуги за договором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підставою для застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 суд зазначив, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних нарахувань за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга.Закон", суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4646,18 грн.

Водночас, здійснивши перерахунок суми 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга.Закон", суд зазначає, що він є арифметично невірним, у зв`язку з допущенням позивачем при розрахунку помилки при визначенні початкової дати прострочення виконання зобов`язань (не пізніше ніж 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду), а тому задоволенню підлягає сума 3% річних у розмірі 1042,22 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12345,73грн.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховується наступним чином: на суму 50252,46 грн за період з 17.07.2022 по 13.01.2023; на суму 3704,38 грн за період з 16.08.2022 по 12.02.2023.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору та комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений та станом на сьогодні ще триває.

При цьому, правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Наведені вище положення свідчать про те, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та які є обов`язковими до виконання.

Пунктом 5 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Отже, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 встановлює заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Доводи позивача, стосовно того, що Постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 не має імперативного характеру та має рекомендаційний характер, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що прямо суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Враховуючи викладене, при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені, суд застосовує положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 та відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 12345,73 грн.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 74, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», м.Покровськ, про стягнення 72082,69 грн, з яких 53956,84 грн - основний борг, 12345,73 грн - пеня, 1133,94 грн - 3% річних, 4646,18 грн - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (85300, Донецька обл., м.Покровськ, площа Шибанкова, буд.2, код ЄДРПОУ 02070826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Січових стрільців, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 42086719) заборгованість у розмірі 53956,84 грн, 3% річних у розмірі 1042,22 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4646,18 грн, а також судовий збір у розмірі 1776,71 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 01.10.2024 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Суддя Г.Є. Курило


Суд	Господарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення	01.10.2024
Оприлюднено	09.10.2024
Номер документу	122113377
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Курило Ганна Євгеніївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.10.2024 по справі 905/584/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —905/584/23

Рішення від 01.10.2024

Рішення
від 01.10.2024 по справі 905/584/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ