Постанова

від 20.12.2024 по справі 905/584/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Харків Справа №905/584/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (вх.№2583Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.10.2024 року у справі №905/584/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро,

до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», м.Покровськ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м.Слов`янськ,

2. Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, м.Костянтинівка,

про стягнення 72082,69 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення 72082,69 грн, з яких 53956,84 грн основний борг, 12345,73 грн пеня, 1133,94 грн 3% річних, 4646,18 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електроенергію за період з червня 2022 року по липень 2022 року в розмірі 53956,84 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, пені та процентів річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.10.2024 року у справі №905/584/23 (повний текст складено 07.10.2024 року, суддя Курило Г.Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (85300, Донецька обл., м.Покровськ, площа Шибанкова, буд.2, код ЄДРПОУ 02070826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Січових стрільців, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 42086719) заборгованість у розмірі 53956,84 грн, 3% річних у розмірі 1042,22 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4646,18 грн, а також судовий збір у розмірі 1776,71 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.10.2024 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заперечує наявність обов`язку зі сплати суми заборгованості, оскільки з травня 2022 року заклад освіти був переміщений до м.Луцьк; електроенергію відповідач не споживав, неодноразово звертався до позивача з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022 року, у спірний період приміщення коледжу займали сторонні особи.

Звертає увагу, що складені акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договору №595 за червень та липень 2022 року, згідно з якими кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії за показниками приладів обліку 15285 кВт*год на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ не підписані з боку відповідача.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції неправильно досліджено та оцінено як доказ сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-24-1498 від 07.08.2024 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз`яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв`язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/584/23.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 08.11.2024 року.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

13.11.2024 року матеріали справи №905/584/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача 02.12.2024 року надійшов відзив (вх.№15397), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Россолова В.В. та судді Склярук О.І., для розгляду справи №905/584/23 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

31.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник, позивач у справі) та Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет» (споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 (договір) на умовах комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (додаток №2 до договору).

Відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору).

Згідно з умовами п.1.1. договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 1.2. договору, найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.02.2022 року до 31.12.2022 року становить 70000 кВт*год та відповідає очікуваному обсяг закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2. договору, строк (термін) поставки товару: з 01.02.2022 року до 31.12.2022 року; місце поставки (передачі) товару: згідно заяви-приєднання.

Згідно з пунктом 4.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 3,70 грн з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікувано вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3. цього договору, та становить 259000,00 грн в тому числі ПДВ: 43166,67 грн (загальний фонд) (п. 4.3. договору).

Згідно п. 4.4. договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 4.5. договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюються споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему та в інший, не заборонений чинним законодавством, спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 4.6. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором здійснюється споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути менше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до умов п. 4.7. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у передбачені договором строки або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше 10 робочих днів до дня відключення у порядку, визначеному ПРРЕЕ та/або ініціювати в односторонньому порядку дострокове припинення дії договору повідомивши про це споживача за 20 днів до очікуваної дати припинення. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.5. договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи та проінформувати постачальника.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).

Пунктами 11.1. та 11.4. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1. договору).

Відповідачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору №595 від 31.01.2022 року) відповідно до змісту якої початок постачання визначено з лютого 2022 року.

Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

З 31.01.2022 року споживач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», приєднався до умов комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

Пунктом 1.1 комерційної пропозиції визначено, що на момент укладення договору ціна становить 3,70000 грн з ПДВ (3,08333 грн без ПДВ).

Згідно змісту розділу 2 комерційної пропозиції встановлено, що комерційна пропозиція застосовується на території операторів системи за переліком площадок вимірювання, вказаних в тендерній документації, до мереж яких такі площадки приєднані.

Відповідно до п. 3.1 комерційної пропозиції, розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату (акті прийняття-передавання товарної продукції) та на сайті постачальника.

Умовами пункту 4.2. розділу «Порядок оплати» комерційної пропозиції встановлено, що оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції, споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Відповідно до п. 5.2 комерційної пропозиції, у випадку не отримання споживачем акта прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акта прийняття-передавання протягом 10 днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.

Відповідно до п. 7.1. комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання, та укладається на строк до 31.12.2022 року, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є додатком до договору (п.10.1. комерційної пропозиції).

Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи нарахування та оплату штрафних санкцій (п. 10.3. комерційної пропозиції).

Дія цього договору також припиняється зокрема у разі зміни власника (користувача) об`єкта споживача, з моменту зміни власника (користувача) (п.10.5. комерційної пропозиції).

Комерційна пропозиція підписана та скріплена печатками сторін.

Позивач наполягає, що на виконання умов договору №595 від 31.01.2022 року про постачання (закупівлю) електричної енергії у період за червень-липень 2022 року ним було поставлено, а відповідачем спожиту електричну енергію в обсязі 15285 кВт*год на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

На підтвердження вищезазначеного позивачем до матеріалів справи додано акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року, а саме:

- акт за червень 2022 року, кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії 14339 кВт*год на суму 50252,46 грн, у тому числі ПДВ 8375,41 грн;

- акт за липень 2022 року, кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії 946 кВт*год на суму 3704,38 грн, у тому числі ПДВ 617,40 грн.

Усі вищезазначені акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписані позивачем.

Також позивачем до матеріалів справи надано рахунки за спожиту електроенергію, а саме:

- №595 за червень 2022 року від 06.07.2022 року на суму 50252,46 грн з ПДВ, кінцева дата сплати 13.07.2022 року;

- №595 за липень 2022 року від 05.08.2022 року на суму 3704,38 грн з ПДВ, кінцева дата сплати 12.08.2022 року.

Акти та рахунки за спірний період направлялися 08.11.2022 року відповідачу на його електронну адресу (роздруківка з електронної пошти наявна в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявний лист АТ «ДТЕК Високовольтні мережі» №67/3467-вих від 14.03.2023 року, яким повідомлено, що фактичний обсяг розподіленої електричної енергії згідно спірного договору за червень, липень 2022 року становить 14339 кВт*год та 946кВт*год відповідно.

Також, в матеріалах справи наявна претензія №24/381 від 24.01.2023 року ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53956,84 грн з доказами її направлення на електронну адресу відповідача 17.02.2023 року.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплати за вищевказаними рахунками.

Відповідач заперечує наявність обов`язку зі сплати означеної суми заборгованості, оскільки з травня 2022 року заклад освіти був переміщений до м.Луцьк; електроенергію не споживав; неодноразово звертався до позивача з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022 року; у спірний період приміщення коледжу займали сторонні особи.

До матеріалів справи відповідачем надані наступні документи.

Копія наказу Міністерства освіти та науки України №420 від 09.05.2022 року «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» згідно змісту якого Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» змінив своє фактичне місце розташування та розмістився на базі Луцького національного технічного університету в місті Луцьк.

Лист-звернення відповідача №8 від 06.06.2022 року, в якому адміністрація коледжу просила ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022 року, відповідно до п.11.1 спірного договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Лист-звернення відповідача №6 від 06.06.2022 року до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 01.01.2019 року та не нараховувати плату за послуги з розподілу електричної енергії.

Лист №2/2264 від ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за змістом якого рекомендовано відповідачу звернутись до оператора системи розподілу з відповідною заявою для припинення дії договору.

Лист-звернення відповідача №19 від 07.07.2022 року до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області в якому викладено прохання надати підтвердження розміщення сторонніх осіб в навчальних корпусах коледжу.

Також в матеріалах справи наявні листи-звернення відповідача спрямовані Костянтинівській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області за період з липня 2022 року по червень 2023 року, а саме: лист №32 від 29.07.2022; лист №93 від 16.11.2022; лист №89 від 07.04.2023; лист №113 від 17.05.2023, №128 від 15.06.2023. Також наявний лист відповідь №1383/30-64-30-1611 від 06.07.2023 року від Костянтинівської МВА Краматорського району Донецької області на останній лист відповідача.

Водночас, до матеріалів справи відповідачем надано: лист відповідача №33 від 29.07.2022 року спрямований начальнику Квартирно-експлуатаційного відділу про намір укладення договору на відшкодування витрат за комунальні послуги, лист відповідача №120 від 26.12.2022 року; лист-відповідь на звернення відповідача №120 від 26.12.2022 року; лист №0.42/03.02-04/350/0/100-23 від 17.04.2023 року Донецької обласної державної адміністрації Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи; лист №04/06-1130вих-23 від 24.07.2023 року Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону.

22.02.2023 року відповідач звертався до позивача з листом №42 за змістом якого просив надати йому копії актів та рахунків за спірний період для з`ясування всіх обставин.

27.02.2023 року позивач надсилав відповідачу на його нову адресу розміщення примірники актів та рахунків за спірний період разом із супровідним листом №1/1090.

При цьому, відповідач листами №50 від 27.02.2023 року та №60 від 09.03.2023 року повідомив позивача, що адміністрація коледжу відмовляється підписувати акти за червень-липень 2022 року, оскільки відповідач фактично не користується послугами за договором з травня 2022 року.

В матеріалах справи також наявна копія листа Державної казначейської служби України ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області УДКСУ у м.Костянтинівка Донецької області, спрямована відповідачу за №02-34-06/116 від 14.04.2023 року про повернення пакету документів, у зв`язку з порушення законодавства.

Відповідачем до матеріалів справи також надано:

- лист №33 від 17.02.2023 року адресований АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за змістом якого відповідачем викладено прохання розірвати договір №595 від 01.01.2019 року та призупинити постачання електричної енергії на об`єкт;

- лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» вих.№64/3352 від 10.03.2023 року, в якому повідомлено відповідача про способи врегулювання правовідносин, які склалися, та наголошено про обов`язок виконання зобов`язань за укладеними договорами;

- лист відповідача №65 від 15.03.2023 року адресований АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за змістом якого відповідач повідомляє, що заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії виникла не з його вини.

Матеріали справи містять: заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 13.09.2023 року, посвідчені приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Ігнатенко В.Л., за змістом яких повідомлено, що у спірний період на території коледжу перебували сторонні особи; копії договору б/н від 24.05.2022 року про передачу ЛНТУ у строкове безоплатне користування відповідачу нежитлового приміщення; копії договору та додаткових угод про відшкодування витрат на утримання приміщень та відшкодування витрат на комунальні послуги №38-7В від 27.02.2023 року (укладено з ЛНТУ); копії договору №1/2271 від 30.09.2022 року про відшкодування витрат за спожиті послуги теплової енергії та додаткових угод до нього (укладено з ЛНТУ).

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень також надано до матеріалів справи: лист Костянтинівської МВА Краматорського району Донецької області №1874/30-вх.30-2152 від 01.09.2023 року за змістом якого повідомлено, що договір про користування нерухомим майном та компенсацію за спожиту комунальні послуги було укладено згідно вимог законодавства, також листи запити №125 та №126 від 05.07.2024 року адресовані позивачу та третій особі про надання інформації на підтвердження укладення відповідних угод про відшкодування витрат за спожиті послуги.

У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі майна від 01.07.2023 року на безоплатне користування нерухомим майном, підписаний зокрема Відокремленим структурним підрозділом «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

Окрім того, в матеріалах справи наявний сертифікат №1400-24-1498 від 07.08.2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року, починаючи з 09.05.2022 року та які тривають станом на 07.08.2024 року. Відповідно до змісту сертифікату №1400-24-1498 від 07.08.2024 року засвідчено форс-мажорні обставини щодо обов`язку (зобов`язання) використовувати електричну енергію для власного споживання відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором №595 від 31.01.2022 року про постачання (закупівлю) електричної енергії на умовах комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію за червень-липень 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення 72082,69 грн, з яких 53956,84 грн основний борг, 12345,73 грн пеня, 1133,94 грн 3% річних, 4646,18 грн інфляційні втрати.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за №311, і безпосередньо договором.

У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як було встановлено вище, правовідносини між сторонами у справі щодо постачання електроенергії у червні-липні 2022 року виникли на підставі договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року.

На виконання умов договору позивачем складено акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договору №595 за червень та липень 2022 року, згідно з якими кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії за показниками приладів обліку 15285 кВт*год на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

Також, на виконання умов договору позивачем виставлено рахунки відповідачу за спірний період на загальну суму 53956,84 грн з ПДВ.

Означені вище акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки не підписані відповідачем та направлялися на електронну адресу відповідача та на адресу тимчасового місця розташування закладу, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та роздруківками з електронної пошти позивача.

Водночас, згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції, споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, споживач відповідно до умов комерційної пропозиції має обов`язок та змогу самостійно формувати розрахункові документи. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було втрачено доступ до свого особистого кабінету, що зумовило неможливість особистого формування розрахункових документів.

Відповідно до п. 5.2 комерційної пропозиції, у випадку не отримання споживачем акта прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акта прийняття-передавання протягом 10 днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.

Згідно з матеріалами справи, відповідачем листами №50 від 27.02.2023 року, №60 від 09.03.2023 року надані заперечення щодо підписання актів прийняття-передавання товарної продукції за спірний період на тих підставах, що він не споживав електроенергію. Проте, заперечення надані з пропуском 10-денного строку з дня їх формування. При цьому, істотною обставиною є те, що строк оплати послуг згідно умов договору не залежить від підписання відповідачем відповідних актів.

Відповідно до п.38 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії в редакції, що діяла на момент виникнення спірний правовідносин).

Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.

При здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

У додатку №1 до договору №595 від 31.01.2022 року визначено оператора системи, з яким відповідач уклав договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, а саме, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».

В матеріалах справи наявний лист АТ «ДТЕК Високовольтні мережі» №67/3467-вих від 14.03.2023 року, яким повідомлено, що фактичний обсяг розподіленої електричної енергії згідно спірного договору за червень, липень 2022 року становить 14339 кВт*год та 946кВт*год відповідно.

Доказів вимірювання відповідачем контрольних лічильників та надання відповідних даних позивачу матеріали справи не місять, як і не місять доказів того, що спожитий обсяг електричної енергії за спірний період є іншим (меншим/більшим).

Процедура оскарження даних ОСР та ППКО щодо обсягів споживання електричної енергії передбачена кодексом комерційного обліку електричної енергії, однак відповідач не надав до суду доказів оскарження зазначених відомостей.

Обсяг поставленої (спожитої) електричної енергії за спірні періоди відповідачем не спростований. Належних та допустимих доказів на спростування обсягів поставленої позивачем електроенергії на об`єкт відповідача та її вартості відповідно до умов договору №595 від 31.01.2022 року, відповідачем суду не представлено.

Згідно листа відповідача №8 від 06.06.2022 року, останній просив позивача призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 31.01.2022 року відповідно до п.11.1 спірного договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. В означеному листі зазначено, що в приміщенні коледжу знаходяться сторонні особи, з квітня 2022 року коледж тимчасово переміщено до м.Луцьк.

Водночас, згідно листа-звернення відповідача №6 від 06.06.2022 року до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», відповідач звернувся до останнього з проханням призупинити виконання зобов`язань за договором №595 від 01.01.2019 року та не нараховувати плату за послуги з розподілу електричної енергії.

Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи нарахування та оплату штрафних санкцій (п. 10.3. комерційної пропозиції).

Дія цього договору також припиняється зокрема у разі зміни власника (користувача) об`єкта споживача, з моменту зміни власника (користувача) (п.10.5. комерційної пропозиції).

Згідно пункту 4.27. розділу ІV Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Доказів направлення відповідачем повідомлення електропостачальнику та оператору системи розподілу про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надання заяви щодо розірвання договорів у цей самий термін матеріали справи не містять.

Зі змісту листів №6 від 06.06.2022 року, №8 від 06.06.2022 року не вбачається, що відповідач просив саме розірвати договори №595 від 31.01.2022 року та №595 від 01.01.2019 року. Належних доказів зміни користувача об`єкта споживача разом з листами №6 від 06.06.2022 року, №8 від 06.06.2022 року АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та позивачу не надано.

Доказів здійснення повної оплати спожитої електричної енергії матеріали справи також не містять.

Отже, відповідачем не доведено, що на момент постачання електроенергії у червні-липні 2022 року договір №595 від 31.01.2022 року був розірваний.

Відповідач вказує, що приміщення фактично використовували сторонні особи та електроенергія за об`єктом споживалася сторонніми особами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано в користування належну йому будівлю, однак згідно акту приймання-передачі майна від 01.07.2023 року, договірні відносини щодо передачі нерухомого майна виникли лише 01.07.2023 року.

Стаття 527 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Договір про постачання електричної енергії споживачу №595 від 31.01.2022 року, укладений між позивачем та відповідачем не встановлює, що обов`язок з оплати за спожиту електричну енергію покладається на третіх осіб та не створює такого обов`язку для третьої особи, а навпаки, передбачає, що зобов`язання за договором щодо оплати здійснюється споживачем за договором особисто.

Водночас, виконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за поставлену електричну енергію, не позбавляє відповідача права зворотної вимоги (регресу) до третьої особи у відповідному розмірі.

Щодо настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану), що є причиною неможливості виконання зобов`язань за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року, слід вказати наступне.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В обґрунтування наявності цих обставин відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 та на сертифікат №1400-24-1498 від 07.08.2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відтак, ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан.

Пунктами 11.1. та 11.4. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 року у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з позивачем.

Водночас, сертифікат ТПП теж не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 року у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 року у справі №905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 року у справі №922/999/22 зазначено:

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, оцінюючи відповідний сертифікат №1400-24-1498 від 07.08.2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), судом враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17, у відповідності до яких, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до змісту сертифікату №1400-24-1498 від 07.08.2024 року Донецької торгово-промислової палати засвідчені форс-мажорні обставини за договором №595 від 31.01.2022 року, починаючи з 09.05.2022 року та які тривають станом на 07.08.2024 року щодо обов`язку (зобов`язання) використовувати електричну енергію для власного споживання відповідачем, а не стосовно обов`язку забезпечувати оплату електроенергії.

При цьому, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов`язання у вигляді сплати суми основного боргу.

Також, істотним є те, що відповідач звернувся до Донецької торгово-промислової палати лише в липні 2024 року для отримання сертифікату, та всупереч п. 11.4 договору №595 від 31.01.2022 року не надав з листом №8 від 06.06.2022 року належний документ, що підтверджує настання форс-мажорних обставин.

Отже, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року та сертифікатом №1400-24-1498 від 07.08.2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати, не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, - відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.2. розділу «Порядок оплати» комерційної пропозиції встановлено, що оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Отже, враховуючи умови договору постачання (закупівлю) електричної енергії №595 від 31.01.2022 року строк оплати відповідачем спожитої електроенергії за червень-липень 2022 року є таким, що настав, а відповідачем не надано доказів виконання свого обов`язку по сплаті.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 53956,84 грн є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Відповідно до п. 7.1. комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором в розмірі 4646,18 грн за період з 01.08.2022 року по 28.02.2023 року та 3% річних в розмірі 1133,94 грн за період з 17.07.2022 року по 22.03.2023 року.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин (строків оплат і розміру заборгованості), дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог частково і стягнення з відповідача на користь позивача 4646,18 грн інфляційних втрат та 1042,22 грн 3% річних.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 12345,73 грн, яка нарахована на суму 50252,46 грн за період з 17.07.2022 року по 13.01.2023 року та на суму 3704,38 грн за період з 16.08.2022 року по 12.02.2023 року.

Умовами договору та комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений та станом на сьогодні ще триває.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Наведені вище положення свідчать про те, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та які є обов`язковими до виконання.

Пунктом 5 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 року) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 року (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року №413) надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Отже, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року встановлює заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Незважаючи на те, що постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22.

Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені, застосував положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 12345,73 грн.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 01.10.2024 року у справі №905/584/24, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 01.10.2024 року у справі №905/584/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Плахов

Суддя П.В. Тихий