Рішення

від 18.09.2024 по справі 914/2780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 914/2780/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Львівської митниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

про визнання повідомлення недійсним, договору дійсним

за участю представників:

від позивача: Стецюренко І.С.

від відповідача: Симбірцев Є.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У вересні 2023 року Львівська митниця звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 року з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.

Процесуальні дії у справі

Разом з позовною заявою Львівська митниця подала заяву про застосування у справі заходів забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (викладеного в листах ТОВ «Енергум» № 18/08/23-400 від 18.08.2023, від 15.08.2023 № 15/08/23-396 та № 15/08/23-395) про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 року з 05.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 задоволено клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю та передано справу №914/2780/23 за позовом Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу та відновлення дії договору, за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 прийнято справу №914/2780/23 до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2023.

У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 провадження у справі закрито, відмовлено у прийнятті заяви Львівської митниці про забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2024 року у справі № 914/2780/23 апеляційну скаргу Львівської митниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 скасовано, справу №914/2780/23 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

У результаті повторного автоматизованого розподілу, справа №914/2780/23 передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.05.2024 у задоволенні заяви Львівської митниці про забезпечення позову відмовив.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.05.2024 прийняв справу № 914/2780/23 до провадження, призначив підготовче засідання у справі №914/2780/23 на 02.07.2024.

У зв`язку із перебуванням 02.07.2024 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи №914/2780/23 не відбувся.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.07.2024 призначив підготовче засідання по справі № 914/2780/23 на 16.07.2024.

16.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 797 605,96 грн. передплати, з них 195 782,57 грн. в межах договору № 24-23 від 08.02.2023 та 601 823,39 грн. внаслідок припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії від 08.02.2023 року з 05.09.2023.

У судовому засіданні 16.07.2024 розглянувши заяву позивача про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що у поданій заяві позивачем заявлено нову (додаткову) вимогу майнового характеру, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 797 605,96 грн. передплати, з них 195 782,57 грн. в межах договору № 24-23 від 08.02.2023 та 601 823,39 грн. внаслідок припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії від 08.02.2023 року з 05.09.2023.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Звертаючись до суду з заявою про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, позивач заявив вимоги про стягнення 797 605,96 грн передплати, які фактично не були заявлені в позовній заяві.

Тобто, в даному випадку подана позивачем заява не є заявою про позову збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, а фактично є іншим позовом.

З огляду на викладене, суд відмовляє у заяві позивача про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснюється згідно первісно заявлених вимог. Окрім того, суд звертає увагу позивача про його право на подання відповідної позовної заяви у загальному порядку.

У судовому засіданні 16.07.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2024.

22.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, з огляду на наступне.

Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Неможливість забезпечити явку в судове засідання представника позивача, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, не є достатньою підставою для відкладення судового засідання чи оголошення перерви.

За таких обставин, оскільки поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.08.2024 призначив підготовче засідання по справі № 914/2780/23 на 18.09.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2024 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову, повідомив, що докази на понесення витрат правничої допомоги будуть надані в строк встановлений законом.

У судовому засіданні 18.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

У позовній заяві позивач вказує, що Львівською митницею за результатами проведених тендерних процедур в порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 24-23 від 08 лютого 2023 року з постачальником ТОВ «Енергум», відповідно до якого встановлено тариф на постачання електричної енергії в розмірі 4,58 грн/ 1 кВт.год. (12 402 434 грн/2708000 кВт год.).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач звертався до позивача з листами від 18.07.2023 №18/07-17, від 10.08.2023 № 10/08/23- 395 щодо зміни регульованих цін (тарифів) на постачання електричної енергії та внесенням змін до договору № 24-23 від 08 лютого 2023 року.

Львівська митниця не погодилась з пропозицією ТОВ «Енергум» та листами від 02.08.2023 № 7.4-1-21/13/19607, від 15.08.2023 № 7.4-1-21/20868 повідомила відповідача про відсутність підстав для зміни тарифу.

Також позивач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, при цьому жодних документів на підтвердження зміни ціни за одиницю товару з моменту укладення договору відповідачем надано не було.

Листами від 15.08.2023 №15/08/23-395 та №15/08/23-396 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023.

Листом від 17.08.2023 № 7.4-1-21/21180 позивач не погодилася з припиненням договору в односторонньому порядку.

Листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.

Позивач вважає, що одностороння відмова відповідача від договору не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору і є протиправною та безпідставною, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не прийнято тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи, що почав діяти від 01 липня 2023 року у розмірі 485,10 грн/МВт·год, про що повідомлено в листі від 17.08.2023 №7.4-1-21/21180, відтак ТОВ «ЕНЕРГУМ» має право розірвати договір на підставі п. 13.4 договору.

Відповідач зазначає про неоднозначний підхід позивача до своєї позиції, посилаючись на те, що позивач намагався отримати середньозважену ціну за липень 2023 року, а отримавши вказану інформацію, заявив про відсутність підстав щодо фіксування у договорі коливання ціни на ринку електричної енергії та зміни у договорі тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

За результатами процедури закупівлі № UA-2023-01-17-007633-а, 08.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" (відповідачем, постачальником) та Державною митною службою України в особі Львівської митниці (позивачем, споживачем) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 24-23 (далі - договір), згідно із яким постачальник продає товар: електрична енергія згідно коду ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія", споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у Додатку 2 до цього договору.

Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення вартості електричної енергії (п. 5.2. договору).

У пункті 5.3 договору сторонами погоджено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 5.6 договору постачальник до 11 (одинадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та Акт купівлі-продажу електричної енергії.

Оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 робочих днів від дня отримання Акту купівлі-продажу електричної енергії від постачальника.

Відповідно до Додатку № 1 до договору, сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії на 2023 рік.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 грудня 2022 р. № 1788 було установлено ПрАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії):

1) на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);

2) на період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) - 430,25 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);

3) на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) - 485,10 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

Додатком № 2 до договору сторони визначили механізм визначення вартості електричної енергії, зазначивши, що тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджений регулятором для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 - 0,38028 за 1 кВт/год без ПДВ.

Згідно з технічною специфікацією, що є Додатком № 3 до договору, планові обсяги постачання електроенергії - 2708000 кВт, термін постачання електричної енергії: лютий - грудень 2023 року.

Згідно п. 7.1 договору постачальник має право, зокрема ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та укладається на строк до 31.12.2023, а в частині здійснення розрахунків договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 13.1 договору).

Відповідно до п. 13.2. договору крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством, цей договір припиняється у разі: закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії постачальником або її анулювання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальника; зміни власника об`єкта споживача; зміни електропостачальника.

У пункті 13.3. договору сторони домовились, що істотні умови договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому статтею 188 ГК України та у випадках, визначених у пункті 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин.

У разі прийняття нових, внесення змін у чинні, набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому, що впливають на відносини сторін, що регулюються цим договором, сторони зобов`язуються у відповідності до застосованих положень чинного законодавства України внести відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткових угод до нього, в іншому випадку - сторони вправі розірвати договір (п. 13.4. договору).

Згідно з п. 13.5. договору внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього (крім повідомлень про зміну реквізитів).

Як підтверджено сторонами, ТОВ «ЕНЕРГУМ» листом за вих. № 18/07-17 від 18.07.2023 повідомило Львівську митницю про зміну тарифу у розмірі 0,48510 грн з 01.07.2023.

У відповідь на лист за вих. № 18/07-17 від 18.07.2023 позивач не погодився щодо зміни тарифу, про що листом від 02.08.2023 № 7.4-1-21/13/19607 повідомив відповідача.

Листом від 01.08.2023 №01/08/23-363 ТОВ «Енергум» просив змінити умови договору в частині збільшення ціни за 1 кВт*год по договору посилаючись зростання закупівельної ціни на ринку електричної енергії та на висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-772/3 від 01.08.2023. Відповідачем до листа від 01.08.2023 №01/08/23-363 додано проект додаткової угоди про внесення змін до договору.

Листом від 15.08.2023 № 7.4-1-21/20868 позивачем було повідомлено про відсутність підстав для зміни тарифу за договором.

Листами від 15.08.2023 №15/08/23-395 та №15/08/23-396 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4. договору.

Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист від 17.08.2023 № 7.4-1-21/21180 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору № 24-23 від 08.02.2023.

Листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що повідомлення ТОВ «Енергум» №15/08/23-396 від 15.08.2023 не містить посилання на конкретне порушення, що спричинило за собою відмову ТОВ «Енергум» від договору в односторонньому порядку.

Позивач зазначив, що набрання чинності 01 січня 2023 року Постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» відбулось до укладення договору - 08.02.2023, відтак встановлені тарифи Постановою НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 не можуть бути підставою для розірвання договору.

Оскільки, позивач вважає, що одностороння відмова відповідача від договору № 24-23 від 08.02.2023 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору та є протиправною і безпідставною, позивач просить у судовому порядку: визнати недійсним повідомлення (викладеного в листах ТОВ «Енергум» від 18.08.2023 №18/08/23-400, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395) про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 року з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Спір у справі виник у зв`язку із відмовою відповідача від договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4. договору внаслідок відсутність погодження позивачем змін тарифу за договором.

Як встановлено судом, позивач отримав від відповідача листи від 15.08.2023 №15/08/23-395 та №15/08/23-396, №18/08/23-400 від 18.08.2023 про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023. Обґрунтовуючи розірвання договору в односторонньому порядку, відповідач посилається на пункт 13.4 договору.

Проаналізувавши зміст листів ТОВ «Енергум» від 18.08.2023 №18/08/23-400, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395, суд дійшов висновку, що викладене у вказаних листах рішення відповідача про припинення дії договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист від 17.08.2023 № 7.4-1-21/21180 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору № 24-23 від 08.02.2023.

Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четвертої статті 188 ГК України).

Пунктом 13.4. договору № 24-23 від 08 лютого 2023 року сторони погодили, що у разі прийняття нових, внесення змін у чинні, набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому, що впливають на відносини сторін, що регулюються цим договором, сторони зобов`язуються у відповідності до застосованих положень чинного законодавства України внести відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткових угод до нього, в іншому випадку - сторони вправі розірвати договір.

Таким чином, сторони договору врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статті 188 ГК України.

У постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови від договору у односторонньому порядку постачальник у листах зазначив про відсутність згоди позивача на зміну умов договору в частині збільшення ціни, з огляду на зростання закупівельної ціни на ринку електричної енергії.

Судом встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 затверджено Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (надалі - Особливості).

Відповідно до підпунктів 2 та 7 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, внесення змін до договору є правомірним у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення). При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

На підтвердження коливання (зміни) середньозваженої ціни електричної енергії відповідачем надано Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 01.08.2023 № Ц-772/3, згідно з яким підтверджується коливання середньозваженої ціни на РДН, ОЕС України, липень 2023 року в порівнянні з лютим 2023 року на +14,2 %.

Отже, Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 01.08.2023 № Ц-772/3 є належним та допустимим доказом коливання ціни на ринку електричної енергії у розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Як встановлено судом, відповідач направив Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 01.08.2023 № Ц-772/3 разом з листом від 01.08.2023 №01/08/23-363 та проектом додаткової угоди.

При цьому, судом враховано, що позивачем у листі від 02.08.2023 № 7.4-1-21/13/19607 повідомлялось про можливе внесення змін в додаток 2 до договору можливе після оприлюднення на сайті «Оператор ринку» середньозважених цін за липень 2023 року та перерахунку тарифу на електричну енергію, починаючи з лютого місяця 2023 року, в залежності від пропорційного коливання цін на ринку.

ТОВ «ЕНЕРГУМ» листом від 10.08.2023 № 10/08/23-395 надав позивачу дані з сайту «Оператор ринку» щодо коливання середньозваженої ціни.

Однак, позивач листом від 15.08.2023 № 7.4-1-21/20868 повідомив, що встановлений тариф електричної енергії враховує коливання цін на ринку.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджена зміна складові ціни електричної енергії внаслідок коливання ціни на ринку, що відбулося з моменту укладення договору, а позивачем не погоджено внесення змін до умов договору в частині тарифу, суд вважає, що відповідач обґрунтовано скористався своїм правом на односторонню відмову від договору № 24-23 від 08.02.2023 визначену у пункті 13.4.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем повідомлення (викладеного в листах ТОВ «Енергум» від 18.08.2023 №18/08/23-400, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395) про дострокове припинення договору №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 узгоджується з Особливостями, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Враховуючи встановлені судом обставини, позов Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 задоволенню не підлягає.

Оскільки судом визнано необґрунтованими та відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023, у суду відсутні підстави для відновлення дії договору з 05.09.2023, у зв`язку з чим суд відмовляє у позові повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вище наведене, суд відмовляє у задоволенні позову Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець