Рішення

від 15.10.2024 по справі 914/2780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 914/2780/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Львівської митниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

про визнання повідомлення недійсним, договору дійсним

за участю представників:

від позивача: Бернюга А.В.

від відповідача: Симбірцев Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року Львівська митниця звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 року з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 задоволено клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю та передано справу №914/2780/23 за позовом Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу та відновлення дії договору, за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 прийнято справу №914/2780/23 до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2023.

У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 провадження у справі закрито, відмовлено у прийнятті заяви Львівської митниці про забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2024 року у справі № 914/2780/23 апеляційну скаргу Львівської митниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №914/2780/23 скасовано, справу №914/2780/23 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

У результаті повторного автоматизованого розподілу, вище справа передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 суд прийняв справу № 914/2780/23 до провадження та призначив підготовче засідання у справі №914/2780/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у позові Львівської митниці відмовлено повністю.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та у такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України (ч. 2, ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про ухвалення додаткового рішення призначено на 15.10.2024.

04.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу.

У судове засідання 15.10.2024 представник позивача надав пояснення по суті заяви, в яких заперечував стягнення витрат на професійну допомогу, просив суд зменшити розмір судових витрат.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник відповідача надав пояснення по суті заяви, підтримав заяву про стягнення з позивача витрат на професійну допомогу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21.

У судовому засіданні 18.09.2024 під час розгляду справи по суті №914/2780/23 представник відповідача зазначив, що докази понесення витрат на адвокатські послуги будуть надані в строк встановлений законом.

У заяві відповідачем заявлено до стягнення з позивача, понесені у зв`язку з розглядом справи №914/2780/23, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано договір про надання правової допомоги № 21/09/2023 від 21.09.2023, укладений між Адвокатським бюро Євгена Симбірцева та ТОВ "Енергум", акт прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги №1 від 20.09.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6171/10 від 30.08.2017, довіреність № б/н від 22.12.2023.

Відповідно до пункту 1.1. договору клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідні послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництво інтересів клієнта у справі № 914/2780/23 за позовом Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу від 08.02.2023 з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.

За надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 30 000,00 грн. за позитивне рішення кожної інстанції, в строк протягом 10 календарних днів з дня підписання акту прийняття виконаних послуг (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 5.2. договору крім гонорару клієнт сплачує адвокатському бюро участь адвоката у кожному судовому засіданні (в незалежності від того чи було за результатами такого засідання прийнято судове рішення) по 2 000,00 грн.

Згідно п. 5.3. договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро електронною або звичайною поштою.

Відповідно до Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги № 1 від 20.09.2024 загальна вартість адвокатських послуг за представлення інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області, Північному апеляційному господарському суді та Господарському суді м. Києва при розгляді справи № 914/2780/23 становить 40 000,00 грн, з яких гонорар відповідно до п. 5.1. складає 30 000,00 грн. та участь у судових засіданнях, відповідно до п. 5.2. складає 10 000,00 грн.

Під час розгляду справи № 914/2780/23 адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу за договором згідно п. 5.1. договору:

1. Здійснено аналіз правовідносин ТОВ «ЕНЕРГУМ» з Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України;

2. Досліджено первинну документацію, на підставі якої сформовано позовні вимоги;

3. Проведено обговорення з клієнтом щодо обставин, які передували припиненню правовідносин та можливості вирішення спору шляхом мирного врегулювання;

4. Обговорено перспективи судового протистояння та узгоджено правову позицію з клієнтом;

5. Проведено аналіз актуальної судової практики в аналогічних спорах зокрема щодо можливості одностороннього припинення договору про постачання електричної енергії;

6. Підготовлено та подано відзив на позовну заяву;

7. Підготовлено та подано заперечення проти застосування заходів забезпечення позову (після розгляду судом в задоволенні клопотання відмовлено);

8. Підготовлено та подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, щодо закриття провадження у справі;

9. Проведено переговори з клієнтом щодо збільшення Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України позовних вимог.

Крім послуг визначених вище адвокатським бюро відповідно до п. 5.2. договору представлено інтереси клієнта у судових засіданнях у справі № 914/2780/23 в кількості 5 (п`ять) засідань (02.10.2023 р, 22.11.2023 р., 13.02.2024 р, 27.02.2024 р., 18.09.2024 р.)

Поряд з тим, відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи викладене, дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №914/2780/23, відповідачем та адвокатським бюро визначено фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 30 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатом.

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначено судом вище, позивачем подано клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу не є співмірними з предметом позову та є суттєво завищеними порівняно з реальними витратами адвоката на підготовку до даної справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, обсяг підготовлених адвокатом документів.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення з Львівської митниці витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки, відтак надмірне стягнення витрат на правову допомогу призведе до безпідставних витрат бюджетних коштів.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, а також враховуючи, що спір у даній справі є немайнового характеру, беручи до уваги доводи позивача в частині опрацювання незначної кількість документів, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської митниці (79000, місто Львів, вулиця КОСТЮШКА, 1, ідентифікаційний код 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, місто Київ, вулиця АВІАКОНСТРУКТОРА АНТОНОВА, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531) витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 21.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець