Ухвала

від 03.10.2024 по справі 911/640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" жовтня 2024 р. Справа № 911/640/24

За заявою (клопотанням) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/640/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діамант", 03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна", 08304, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Завокзальна, будинок 2

про стягнення 3 797 782, 09 грн за договором факторингу № 1/12-Ф/2020 від 21.12.2020

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін у залі суду:

від позивача: не прибув;

від відповідача (заявника): Шворак О.М.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діамант" (далі ТОВ "ФК "Діамант") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" (далі ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна") про стягнення заборгованості за договором факторингу № 01/12-Ф/2020 від 21.12.2020 у загальному розмірі 3 797 782, 09 грн, з яких 3 654 939, 42 грн сума основної заборгованості за договором факторингу № 01/12-Ф/2020 по оплаті за послуги по договору надання послуг № AdmO-AU-5-20/KIEV від 11.09.2020, укладеного між відповідачем та ТОВ "Анкор Персонал Україна" (акти здачі-приймання робіт від 31.01.2022 та від 28.02.2022, які були передані позивачу від ТОВ "Анкор Персонал Україна" по акту від 12.05.2023), а також нараховані за період прострочення 03.06.2023 27.02.2024 інфляційні втрати у розмірі 61 780, 66 грн та 3 % річних у розмірі 81 062, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір факторингу № 01/12-Ф/2020 від 21.12.2020, укладений між ТОВ "ФК "Діамант" та ТОВ "Анкор Персонал Україна", за яким позивач набув право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому, до відповідача за договором надання послуг № AdmO-AU-5-20/ KIEV від 11.09.2020, укладеним між відповідачем та ТОВ "Анкор Персонал Україна".

Господарський суд Київської області у судовому засіданні 19.09.2024, за участю представників позивача та відповідача, ухвалив рішенням, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Діамант".

25 вересня 2024 року канцелярією господарського суду в системі АС "ДСС" зареєстровано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи, та клопотання про залучення доказів на підтвердження понесених витрат, що сформована ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" 24.09.2024 в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд".

Звертаючись із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи, та клопотанням про залучення доказів на підтвердження понесених витрат, відповідач просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 428 040, 00 грн, та додає до означеної заяви такі копії документів:

договір про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021, укладений між ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" та Адвокатським об`єднанням "КМП";

додаткову угоду № 1 від 03.01.2023 до договору про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021;

додаткову угоду № 2 від 25.12.2023 до договору про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021;

акт про надання послуг № 50 від 13.05.2024, відповідно до якого відповідачу було надано послуги правової допомоги на суму 215 824, 00 грн;

рахунок-фактура № 50 від 13.05.2024 на суму 215 824, 00 грн;

банківську виписку за 05.08.2024 на підтвердження отримання АО "КМП" оплати за надані послуги по супроводу даної справи від відповідача на суму 215 824, 00 грн відповідно до акта про надання послуг від 13.05.2024 року та рахунку-фактури № 50 від 13.05.2024;

акт про надання послуг № 64 від 10.06.2024, відповідно до якого відповідачу було надано послуги правової допомоги на суму 44 608, 00 грн;

рахунок-фактура № 64 від 10.06.2024 на суму 44 608, 00 грн;

акт про надання послуг б/н від 05.09.2024 відповідно до якого відповідачу було надано послуги правової допомоги на суму 93 152, 00 грн;

рахунок-фактура № 102 від 05.09.2024 на суму 93 152, 00 грн;

акт про надання послуг № 114 від 24.09.2024 відповідно до якого відповідачу було надано послуги правової допомоги на суму 74 456, 00грн;

рахунок-фактура № 114 від 24.09.2024 на суму 74 456, 00 грн;

свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвокатів, витяги з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвокатів, залучених до надання послуг.

Водночас, як випливає з матеріалів справи, відповідач безпосередньо у відзиві заявляв, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 250 000, 00 грн, який є попереднім та орієнтовним, тому відповідач зауважив, що залишає за собою право доводити інший розмір понесених витрат. Також відповідач послався на положення частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та заявив, що докази на підтвердження понесених судових витрат не подані під час розгляду справи будуть подані протягом п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись нормами процесуального Закону Господарський суд Київської області ухвалою від 25.09.2024, зокрема, прийняв до розгляду заяву (клопотання) ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та призначив судове засідання для її розгляду на 03.10.2024.

01 жовтня 2024 року через в підсистему ЄСІКС "Електронний суд" ТОВ "ФК "Діамант" надіслало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 5 000, 00 грн, в якому позивач заявив про неспівмірність заявленої суми у розмірі 428 040, 00 грн зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значення справи для сторін, а також вказав на пропуск відповідачем строку на подання доказів понесених судових витрат, що є підставою для залишення заяви без розгляду. Також 01.10.2024 позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання, оскільки представник позивача зайнятий в іншій справі.

Розглянувши в судовому засіданні 03.10.2024 клопотання позивача про відкладення розгляду заяви, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, тоді як позивач скористався своїм правом та подав відповідні заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які судом долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору / заяви.

Отже розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже метою впровадження принципу відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначає частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи, зокрема є відзив на позовну заяву (відзив).

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.04.2024 у справі № 914/2230/23, ця норма (ч. 8 ст. 129) кореспондується з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Суд зазначає, що:

відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина третя, четверта статті 80 Господарського процесуального кодексу України);

докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України);

учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 10.01.2024 року по справі № 285/5547/21 колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Отже, за загальним правилом розподілу судових витрат, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до суду до закінчення судових дебатів у справі.

Як виняток, за наявності доведених стороною поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі та при умові, що в межах цього строку про це стороною було повідомлено суд, сторона може подати відповідні докази протягом п`ятиденного строку після чого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, ухваливши додаткове рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не надає визначення ознак та поняттю "поважна причина", однак за усталеною практикою поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджено належними доказами.

Виходячи із приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України у заяві про вирішення питання про судові витрати заявник має навести причини пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, і на підтвердження своїх доводів заявник має надати до заяви докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений процесуальним законом строк у заявника не було можливості.

Судом встановлено, що із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої додано відповідні докази, відповідач звернувся до суду 24.09.2024, згідно відмітки сформованої у підсистемі "Електронний суд" на самій заяві, та яка зареєстрована канцелярією суду 25.09.2024.

Тобто після ухвалення рішення суду від 19.09.2024 відповідач подав до суду копії договору про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021 разом із додатковою угодою № 1 від 03.01.2023 та додатковою угодою № 2 від 25.12.2023, які є невід`ємними частинами договору, а також акти про надання послуг, зокрема № 50 від 13.05.2024, № 64 від 10.06.2024 та б/н від 05.09.2024 разом з рахунками на їх оплату.

Судом з`ясовано, що згідно умов договору про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021, укладеного між ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "КМП" (об`єднання), об`єднання зобов`язується за запитом довірителя надати йому послуги з правової (професійної правничої) допомоги, зокрема, представництво інтересів під час здійснення господарського судочинства. Також договором погоджено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі рахунку, який виставляється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг.

Додатковими угодами визначено, зокрема, погодинні ставки оплати послуг.

Згідно актів про надання послуг, долучених до заяви, випливає що останні містять детальний опис дій учасників об`єднання виконаних в межах цієї справи.

Водночас судом встановлено, що на момент звернення до суду із відзивом на позовну заяву у розпорядженні відповідача були, зокрема, договір та додаткові угоди до договору, які датовані 2021 та 2023 роками, окрім того до ухвалення рішення у справі від 19.09.2024 у розпорядженні відповідача також були підписані між довірителем та об`єднанням акти про надання послуг, зокрема № 50 від 13.05.2024, № 64 від 10.06.2024 та б/н від 05.09.2024, однак такі докази не були подані у справу до закінчення судових дебатів. У поданій до суду заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач не навів суду жодних поважних причин неможливості подання ним таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

Отже як убачається з матеріалів справи, в процесі вирішення спору, до ухвалення остаточного судового рішення, відповідач не подав суду жодних, передбачених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважає, що з огляду на відсутність обґрунтування відповідачем поважності причин не подання ним до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, що прямо встановлено нормою статті 221 Господарського процесуального кодексу України, у відшкодуванні відповідних витрат слід відмовити.

Щодо акта про надання послуг б/н від 24.09.2024, який вочевидь складено після ухвалення рішення, то беручи до уваги, що такий акт складено відповідно до умов договору про надання правової допомоги № PGU-KM-2021 від 01.11.2021 та додаткових угод № 1 від 03.01.2023 та № 2 від 25.12.2023 до договору, які відповідачем подано без додержання вимог статі 221 Господарського процесуального кодексу України та відповідно визнаються судом недопустимими, суд зазначає, що сам по собі акт про надання послуг (без урахування умов договору) не може слугувати тим доказом, що підтверджує обсяг наданої правової допомоги.

З огляду на те, що відповідачем у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не наведено обґрунтувань поважності причин не подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, зважаючи на те, що на момент ухвалення рішення всі необхідні докази були наявні у його розпорядженні, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, що зумовлює висновки суду про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі № 911/640/24.

Аналогічне застосування норм права у подібних правовідносинах, викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 903/135/23 (903/134/23), від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 76, 77, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст ухвали складено та підписано: 07.10.2024