Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/4814/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 910/4814/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» (08004, Київська обл., Бучанський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 194)

про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені), а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2024 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р., разом з доданими до неї матеріалами, було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 р. було відкрито провадження у справі № 910/4814/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 24.06.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та 01.07.2024 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600935178271, а також відповідачем 24.06.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

09.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.07.2024 р. (вх. № 7344/24 від 09.07.2024 р.), за змістом якого відповідач зазначає, що за правилом першої події згідно з Податковим кодексом України, в дату поставки відповідачем як продавцем було оформлено податкову накладну № 45 від 29.12.2023 р., яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заперечень від позивача щодо коригування дати видаткової та податкової накладних не надходило, у зв`язку з чим відповідач вважає датою поставки товару саме 29.12.2023 р., а не 05.01.2024 р., як про це стверджує позивач. Поряд з цим, незначна прострочка поставки товару була обумовлена форс-мажорними обставинами, про які позивач знав або міг знати, та які у подальшому були підтверджені сертифікатом органу Торгово-промислової палати України. За твердженням відповідача, прострочка поставки товару була обумовлена затримкою надходження до виробника імпортних комплектуючих через блокування польсько-українського кордону внаслідок страйку польських перевізників у грудні 2023 р., а отже з об`єктивних причин, які не залежали від продавця. Інформація про тривале і неодноразове блокування польсько-українського кордону протягом листопада-грудня 2023 р. широко висвітлювалася у ЗМІ, про що позивач знав або міг знати. Саме через пункт перетину на польсько-українському кордоні прямував контейнер з імпортною складовою товару (автогідропідйомником) на транспортному засобі перевізника, який майже два тижні простояв в багатокілометровій черзі на кордоні. Зазначені форс-мажорні обставини, які існували в період з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р., підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-0938 від 08.05.2024 р. Про підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовили затримку поставки товару, та пропозицію позасудового врегулювання спору позивачу було надіслано лист від 16.05.2024 р., який, за твердженням відповідача, було залишено позивачем без відповіді. Окрім того, відповідач зазначає, що в порушення строку оплати товару, визначеного п. 5.1 договору, оплата за товар від позивача надійшла відповідачу 06.03.2024 р. з простроченням на 9 календарних днів. При цьому, відповідач наголошує, що він обізнаний з цивільно-правовим принципом диспозитивності та свободи договору, однак зауважує, що договір укладався за результатами публічної закупівлі UA-2023-09-27-009920-a в редакції позивача як замовника тендеру, а тому до останнього позивачем було включено непаритетні умови. На думку відповідача, такі умови свідчать про зловживання позивачем правами сильної сторони договору. Реалізація позивачем договірного права на стягнення з відповідача пені за незначне прострочення поставки товару (13 днів), за наявності власного порушення позивачем строку оплати товару (9 днів), при наявності засвідчених форс-мажорних обставин, враховуючи відсутність можливості нарахування пені до покупця за прострочку оплати товару, на переконання відповідача, є проявом недобросовісної поведінки, що має на меті отримання необгрунтованого збагачення. З метою дотримання принципів добросовісності та розумності відповідач просить суд позов задовольнити частково та зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені (169260,00 грн.) до 5000,00 грн., який, на думку відповідача, є співмірним із цілями захисту прав позивача у сукупності з іншими обставинами справи, які мають істотне значення, а саме нетривалості прострочки поставки товару, наявності форс-мажорних обставин, порушення позивачем строку оплати товару, непаритетності (економічної незбалансованості) умов договору для сторони відповідача.

Будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору сторонами до справи подано не було.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (код 24584661) (на даний час Акціонерне товариство «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, то з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: автогідропідйомник Код ДК 424100000-3 (ДК 021:2015 підіймально-транспортувальне обладнання).

У відповідності з п. 3.1 договору строк поставки товару до 15.12.2023 р.

За умовами п. 3.2 договору поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок продавця на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад № 10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару становить 8463000,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією(ями).

Сторони погодили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що продавець зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені податковим кодексом України.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).

За умовами пп. 6.1.1 п. 6.1 договору покупець зобов`язаний приймати поставлений товар у відповідності до умов договору, а за умовами пп. 6.3.1 п. 6.3 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

У відповідності з п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 11.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2024 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором до спливу гарантійних строків (зазначається при наявності гарантій).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 11.3 договору).

30.10.2023 р. сторони підписали специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити автопідйомник гідравлічний TK-HD-AGP 32 (на шасі Hyundai EX10) вартістю 8463000,00 грн.

Також 30.10.2023 р. сторони підписали технічну специфікацію, яка є додатком № 2 до договору купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р.

Як вбачається з видаткової накладної № 135 від 29.12.2023 р., відповідач поставив позивачу товар вартістю 8463000,00 грн., однак з порушенням обумовленого договором строку поставки. За фактом поставки товару, з урахуванням вимог п. 3.5 договору позивач 05.01.2024 р. здійснив відповідний запис на вказаній видатковій накладній, чим засвідчив факт прийняття товару.

26.01.2024 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 45-30-159/1873, в якій просив відповідача сплатити передбачену п. 8.2 договору пеню в сумі 169260,00 грн. у зв`язку з порушенням строку поставки товару. Також позивач зазначив, що у разі незадоволення вимог цієї претензії та ненадання письмової відповіді на цю претензію, філія «ВП ХАЕС» буде змушена звернутись до господарського суду із позовною заявою про стягнення з ТОВ «ТД Техкомплект» штрафних санкцій за договором.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не сплатив позивачу пеню в сумі 169260,00 грн., останній і звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що незначна прострочка поставки товару була обумовлена форс-мажорними обставинами, про які позивач знав або міг знати, та які у подальшому були підтверджені сертифікатом органу Торгово-промислової палати України. За твердженням відповідача, прострочка поставки товару була обумовлена затримкою надходження до виробника імпортних комплектуючих через блокування польсько-українського кордону внаслідок страйку польських перевізників у грудні 2023 р., а отже з об`єктивних причин, які не залежали від продавця. Інформація про тривале і неодноразове блокування польсько-українського кордону протягом листопада-грудня 2023 р. широко висвітлювалася у ЗМІ, про що позивач знав або міг знати. Саме через пункт перетину на польсько-українському кордоні прямував контейнер з імпортною складовою товару (автогідропідйомником) на транспортному засобі перевізника, який майже два тижні простояв в багатокілометровій черзі на кордоні. Зазначені форс-мажорні обставини, які існували в період з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р., було підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-0938 від 08.05.2024 р. Про підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовили затримку поставки товару, та пропозицію позасудового врегулювання спору позивачу було надіслано лист від 16.05.2024 р., який, за твердженням відповідача, було залишено позивачем без відповіді.

Судом встановлено, що відповідач у відповідь на претензію позивача № 45-30-159/1873 від 26.01.2024 р. листом № 09/02/2024 від 09.02.2024 р. повідомив, що затримка у постачанні товару відбулася у зв`язку з блокуванням польсько-українського кордону (пункт перетину Ягодин-Дорогуськ) протягом листопада-грудня 2023 р., що, в свою чергу, є форс-мажорними обставинами.

Слід зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22).

З матеріалів справи слідує, що 16.05.2024 р. відповідач направив позивачу лист № 16/05 разом з сертифікатом № 3200-24-0938 про форс-мажорні обставини, виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою 08.05.2024 р., в якому було засвідчено період дії обставин непереборної сили, а саме з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р. У вказаному листі відповідач просив позивача врегулювати питання пені в договірному (позасудовому) порядку шляхом укладення відповідної угоди та вчинити дії щодо відкликання позовної заяви.

Згідно з п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в України», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану указом Президента України № 64 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною.

Відповідно до п. 7.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно із законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

За змістом п. 7.3 договору сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання стороною умов п. 7.3 договору, остання втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/неналежне виконання при вирішення спору, що виник при виконанні договору.

З урахуванням наведеного та наявних матеріалів справи суд констатує, що відповідачем не було дотримано порядку, встановленого п. 7.3 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим ТОВ «ТД Техкомплект» згідно з п. 7.4 договору втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки повідомлення позивача про обставини непереборної сили було здійснено відповідачем лише 16.05.2024 р., в той час як зазначені обставини існували в період з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що договір № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. укладався за результатами публічної закупівлі UA-2023-09-27-009920-a в редакції позивача як замовника тендеру, а тому до останнього позивачем було включено непаритетні умови. На думку відповідача, такі умови свідчать про зловживання позивачем правами сильної сторони договору. Реалізація позивачем договірного права на стягнення з відповідача пені за незначне прострочення поставки товару, за наявності власного порушення позивачем строку оплати товару, при наявності засвідчених форс-мажорних обставин, враховуючи відсутність можливості нарахування пені до покупця за прострочку оплати товару, на переконання відповідача, є проявом недобросовісної поведінки, що має на меті отримання необгрунтованого збагачення.

Суд відзначає, що положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі згаданої вище ст. 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 р. у справі № 922/3289/21.

Поряд з цим, за приписами ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поряд з цим, згідно з приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що відповідачем 30.10.2023 р. було підписано договір купівлі-продажу 53-124-01-23-21450 без жодних заперечень щодо його умов, твердження ТОВ «ТД Техкомплект» про включення позивачем до договору непаритетних умов та зловживання правом відхиляються судом.

Як було зазначено раніше, у відповідності з п. 3.1 договору строк поставки товару до 15.12.2023 р.

Разом з тим, з видаткової накладної № 135 від 29.12.2023 р. вбачається, що відповідач поставив позивачу товар вартістю 8463000,00 грн. з порушенням обумовленого договором строку поставки. За фактом поставки товару, з урахуванням вимог п. 3.5 договору, в якому зазначено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем, позивач 05.01.2024 р. здійснив відповідний запис на вказаній видатковій накладній, чим засвідчив факт прийняття товару.

Таким чином, датою поставки товару є 05.01.2024 р., а не 29.12.2023 р. як про це зазначає відповідач.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару, позивач нарахував та просить суд стягнути з ТОВ «Торговий дім Техкомплект» пеню в сумі 169260,00 грн., передбачену умовами договору.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів продавець додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 169260,00 грн., нарахованій за період з 16.12.2023 р. по 04.01.2024 р. на суму 8463000,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру пені до 5000,00 грн., суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

Заперечуючи щодо заявленої позивачем до стягнення пені, відповідач зазначає, що з метою дотримання принципів добросовісності та розумності необхідно зменшити розмір пені (169260,00 грн.) до 5000,00 грн., який, на думку відповідача, є співмірним із цілями захисту прав позивача у сукупності з іншими обставинами справи, які мають істотне значення, а саме нетривалості прострочки поставки товару, наявності форс-мажорних обставин, порушення позивачем строку оплати товару, непаритетності (економічної незбалансованості) умов договору для сторони відповідача.

Оцінивши надані до справи докази та дослідивши обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності виняткових обставин для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження його майнового стану, складної фінансової ситуації, збитковості підприємства чи відсутності в нього коштів на рахунках, майна тощо, які мають досліджуватися судом та можуть бути враховані для зменшення розміру пені.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Техкомплект» (08004, Київська обл., Бучанський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 194, код 34558382) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код 21313677) 169260 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. пені, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.10.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна