Рішення

від 26.09.2024 по справі 915/572/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Справа № 915/572/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника прокуратури: Бескровної І.І.,

представника позивача: не з`явився,

представників відповідачів: не з`явилися,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури,

в інтересах держави в особі: Чорноморської сільської ради,

до відповідача-1: ОСОБА_1 ,

до відповідача-2: ОСОБА_2 ,

до відповідача-3: ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів:

Миколаївська районна державна адміністрація,

про: витребування земельних ділянок,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - Миколаївська районна державна адміністрація, з такими вимогами:

- витребувати у ОСОБА_1 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2620, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області;

- витребувати у ОСОБА_2 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2621, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області;

- витребувати у ОСОБА_3 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2622, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області.

Разом з позовною заявою від прокурора до суду надійшла заява про забезпечення вказаного позову.

Ухвалою суду від 20.05.2024 задоволено заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури б/н від 17.05.2024 про забезпечення позову. Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620 площею 5,5 га, 4825183700:02:000:2621 площею 5,5 га та 4825183700:02:000:2622 площею 5,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4825183700:02:000:2620 площею 5,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області, дії, спрямовані на реєстрацію ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4825183700:02:000:2621 площею 5,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області, дії, спрямовані на реєстрацію ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4825183700:02:000:2622 площею 5,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області, дії, спрямовані на реєстрацію ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою суду від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.06.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Миколаївську районну державну адміністрацію.

В обґрунтування вимог прокурор вказує наступне:

- Очаківською РДА розпорядження №384 від 30.09.2008 про затвердження проекту землеустрою та передачу в власність відповідачів спірних земельних ділянок прийнято на підставі завідомо підроблених документів та в порушення вимог ст.32 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України «Про фермерське господарство», а тому є незаконним;

- Очаківською РДА під час прийняття розпорядження №384 від 30.09.2008 і передачі у приватну власність відповідачів спірних земельних ділянок безпідставно та неправомірно змінено вид їх використання із земель «для ведення фермерського господарства» на землі «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що суперечить встановленому ст.13 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.121 Земельного кодексу України порядку приватизації земель фермерського господарства;

- безоплатне надання Очаківською РДА громадянам земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, раніше наданих у постійне користування ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства (ФГ «Мехеда»), за процедурою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, не може оцінюватися як воля держави, тобто вибуття спірних земельних ділянок відбулось поза волею держави як її власника;

- державні акти серії ЯЗ №138203-138205 від 10.02.2009, видані на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі незаконного розпорядження Очаківської РДА на сьогодні чинні та є документами, що підтверджують право власності відповідачів на спірні земельні ділянки, та можуть стати в подальшому підставою для державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської РДА №384 від 30.09.2008, яке вже було реалізовано і вичерпало свою дію, чи скасування державних актів серії ЯЗ №138203-138205 від 10.02.2009 на право власності спірні на земельні ділянки, не призведе до захисту прав чи інтересів держави, а тому не є належним способом захисту прав територіальної громади;

- заявлення віндикаційного позову про витребування земельних ділянок від нинішніх власників на користь територіальної громади, на думку прокурора, є належним і ефективним способом захисту, що в повній мірі призведе до захисту порушеного інтересу громади, зокрема, та держави, загалом.

Відповідач-1 - ОСОБА_1 у відзиві не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо витребування спірних земельних ділянок та просить суд задовольнити такі вимоги з урахуванням наступних пояснень:

- заява від 10.12.2007 про дозвіл на приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не підписувалася і до Очаківської РДА не подавалася, також не подавалося жодних документів в якості додатків до неї;

- членом Фермерського господарства «Мехеда» ОСОБА_1 не була;

- відсутній підпис ОСОБА_1 і в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійною користування землею, договорів оренди у записі від 10.02.2009 у графі 18, що також свідчить про не звернення ОСОБА_1 із заявою про отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ №138203 та відповідно не отримання його ОСОБА_1 ;

- будь-яких доручень/довіреностей ОСОБА_1 не видавала та не уповноважувала будь-яких осіб діяти від її імені, представляти її інтереси в будь-яких органах і набувати на її ім`я права чи обов`язки;

- розпорядження Очаківської РДА №384 від 30.09.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам Фермерського господарства «Мехеда» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданих в постійне користування колишньому голові фермерського господарства ОСОБА_4 в межах території Рівенської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» ОСОБА_1 вважає протиправним, винесеним всупереч вимогам Земельного кодексу України, за відсутності будь-яких правових підстав для прийняття (винесення) такого розпорядження, та без її волевиявлення і відома;

- з метою уникнення тягаря утримання майна у вигляді власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 самостійно оскаржила розпорядження Очаківської РДА №384 від 30.09.2008 (в частині) у порядку адміністративного судочинства. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №400/1051/20 встановлено та матеріалами справи підтверджено, що земельну ділянку у власність передано ОСОБА_1 без її волевиявлення та без її відома, тобто без звернення ОСОБА_1 із відповідним клопотанням до Очаківської РДА, шо суперечить нормам Земельного кодексу України, що підтверджено і П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.10.2020, але позовні вимоги не задоволені у зв`язку із неналежною підсудністю.

Інші відповідачі не скористались наданим їм ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи прокурора не спростували.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Миколаївська районна державна адміністрація також не скористалось наданим їй ст.ст.161, 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень по суті позовної заяви, доводи прокурора не спростувала, в заяві 24.06.2024 просила провести розгляд справи без участі її представника за наявними в справі матеріалами.

25.06.2024 судом відкладено підготовче засідання на 23.07.2024 за відповідним клопотанням відповідача-1.

Ухвалою суду від 23.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2024.

12.08.2024 судом відкладено розгляд справи на 25.09.2024.

Учасники справи, окрім прокуратури, явку повноважних представників в ході розгляду справи та у судове засідання 25.09.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 25.09.2024 представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

У судовому засіданні 25.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно даних Національної кадастрової системи, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об`єдналися відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621 та 4825183700:02:000:2622 знаходяться в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади.

Згідно ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до приписів ст.ст.83, 122 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За такого, Чорноморська сільська рада мала право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення на даний час.

Разом із тим, сільською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо повернення земельних ділянок у комунальну власність не вжито.

Так, Миколаївською окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави на адресу Чорноморської сільської ради скеровано запит №50/2-1943вих-24 від 20.03.2024 про вжиті або заплановані радою заходи на усунення порушень інтересів держави.

Однак, у відповіді Чорноморської сільської ради №243/04.03 від 01.05.2024 зазначено, що сільська рада не вбачає підстав для звернення до суду з позовною заявою для відновлення порушеного інтересу громади.

Така позиція позивача засвідчила не тільки той факт, що заходи на захист інтересів держави відносно спірних земельних ділянок ним не вживаються, а й виклика цілком обґрунтований сумнів у тому, що вони взагалі заплановані та/або проводитимуться у майбутньому.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для представництва ним у даній справі інтересів держави в особі відповідної територіальної громади.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» (діючого до 19.06.2003) та Законом України «Про фермерське господарство», й іншими нормативно-правовими актами України.

Судом встановлено, що Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області 22.01.1993 зареєстровано Статут селянського (фермерського) господарства «Мехеда».

Державна реєстрація фермерського господарства «Мехеда» вчинена 14.02.1995, про що Очаківською районною радою народних депутатів видано свідоцтво про державну реєстрацію господарства за №28.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Статуту селянського (фермерського) господарства «Мехеда» засновником та єдиним учасником фермерського господарства є ОСОБА_4 .

В подальшому, на підставі рішення Очаківської районної ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області №7 від 19.05.1995 ОСОБА_4 видано державний акт серії ІІІ-МК №005668 від 13.12.1995 на право постійного користування земельною ділянкою площею 16,5 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №100.

За життя ОСОБА_4 зміни до Статуту селянського (фермерського) господарства «Мехеда» щодо включення нових членів господарства не вносилися.

Згідно актового запису в книзі реєстрації смертей №27 від 02.09.2005 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції станом на 07.10.2005, встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У роз`ясненнях, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

За приписами ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, спадкування права на участь у фермерському господарстві не входить до складу спадщини відповідно до положень ст.1219 Цивільного кодексу України (висновок Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 по справі №917/1887/17).

Тобто, успадкування фермерського господарства (в цілому або частини - у випадку наявності декількох спадкоємців) полягає у спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, а не права на участь у ньому.

Право постійного користування земельною ділянкою також не входить до складу спадщини, адже спадкувати можна майнові права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі №922/989/18 відповідно до якого, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Зі спадкової справи №38952775, заведеної 27.02.2006 Другою очаківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкове майно померлого ОСОБА_4 складалося лише з двох земельних ділянок площею 9,5 га кожна, право власності на які посвідчувалося державними актами на право приватної власності серії МК без номера, виданими 20.12.1994, які були успадковані синами померлого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом.

У той же час відомості про успадкування спадкоємцями ОСОБА_4 майнових прав на Фермерське господарство «Мехеда» відсутні у спадковій справі №38952775, відповідні свідоцтва не видавалися та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи про наявність спадкоємців фермерського господарства не вносилися.

За приписами п.4) ч.1 ст.35, п.б) ч.1 ст.36 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції станом на 07.10.2005, діяльність фермерського господарства припиняється у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. У такому разі рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 розділу XIV Статуту селянського (фермерського) господарства «Мехеда» встановлено, що припинення діяльності господарства здійснюється за рішенням загальних зборів членів господарства або рішенням районної, міської ради народних депутатів у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі його неплатоспроможності (банкрутства) - судом.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що оскільки майнові права на Фермерське господарство «Мехеда» не були успадковані спадкоємцями, останнє після закінчення строку на прийняття спадщини покійного ОСОБА_4 , підлягало припиненню за відповідним рішенням Очаківської районної ради, а земельна ділянка площею 16,5 га державної форми власності, надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі державного акту серії ІІІ-МК №005668 від 13.12.1995, підлягала поверненню у власність держави, як така що не підлягала спадкуванню.

Судом встановлено, що Фермерське господарство «Мехеда» не було припинено у визначеному законом порядку та відомості про це не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а земельна ділянка площею 16,5 га державної форми власності, надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі державного акту серії ІІІ-МК №005668 від 13.12.1995, не була прийнята до земель запасу державної власності.

Відповідно до наданого суду протоколу №1 від 22.11.2007, відбулись загальні збори членів Фермерського господарства «Мехеда» за участі ОСОБА_7 (дружина померлого ОСОБА_4 ), ОСОБА_8 (доньки померлого ОСОБА_4 ), ОСОБА_6 (сина померлого ОСОБА_4 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якими було вирішено вирішено обрати новим головою господарства ОСОБА_1 , а до складу його членів включити ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі вказаного протоколу 06.12.2007 Очаківською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Фермерського господарства «Мехеда» в новій редакції, за яким засновником господарства стала ОСОБА_1 , а членами - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В подальшому, на загальних зборах членів Фермерського господарства «Мехеда», оформлених протоколом №1 від 11.02.2008, зі складу членів фермерського господарства виключено ОСОБА_6 .

На підставі такого протоколу 22.02.2008 Очаківською районною державною адміністрацією зареєстровано вказані зміни до статуту Фермерського господарства «Мехеда».

10.12.2007 від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Очаківської районної державної адміністрації подано заяви про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) середньої по Рівненській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 згідно державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства.

Очаківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №725 від 27.12.2007 «Про надання членам Фермерського господарства «Мехеда» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 16,5 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства Мехеді Олександру Іллічу для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області».

На підставі такого розпорядження приватним підприємцем ОСОБА_9 у 2008 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам Фермерського господарства «Мехеда», відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запроектовано до відведення земельні ділянки площами 5,5 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації №384 від 30.09.2008 затверджено вказаний проект землеустрою та надано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,5 га кожна.

10.02.2009 ОСОБА_1 отримано державний акт серії ЯЗ №138203 на право власності на земельну ділянку площею 5,5 га з кадастровим номером 4825183700:02:000:2620, ОСОБА_2 отримано державний акт серії ЯЗ №138204 на право власності на земельну ділянку площею 5,5 га з кадастровим номером 4825183700:02:000:2621, ОСОБА_3 отримано державний акт серії ЯЗ №138205 на право власності на земельну ділянку площею 5,5 га з кадастровим номером 4825183700:02:000:2622, що підтверджується підписами цих осіб у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

У Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620 та 4825183700:02:000:2621 зареєстровані 10.02.2009, а земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:02:000:2622 зареєстрована 12.02.2009, що підтверджується відомостями з Національної кадастрової системи.

Відповідно до Даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621, 4825183700:02:000:2622 не зареєстровані у таких реєстрах.

На загальних зборах членів Фермерського господарства «Мехеда», оформлених протоколом №1 від 13.09.2013, прийнято рішення про припинення такого фермерського господарства шляхом його ліквідації, про що 24.01.2015 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено відповідний запис.

В подальшому, висновками почеркознавчих експертиз та показами свідків, отриманими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019151030000040, копії яких містяться в матеріалах даної справи, встановлені факти та обставини внесення до протоколів загальних зборів Фермерського господарства «Мехеда» від 22.11.2007 та 11.02.2008 та статуту Фермерського господарства «Мехеда» в редакції від 06.12.2007 (зі змінами і доповненнями в редакції від 22.02.2008) недостовірних даних про обрання нового голови такого фермерського господарства та включення нових членів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які до того ж не є членами сім`ї померлого ОСОБА_4 . Так, встановлено факти підроблення заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.12.2007 про надання дозволу на приватизацію спірних земельних ділянок з метою подальшого використання для неправомірного заволодіння земельною ділянкою державної форми власності розміром 16,5 га.

До того ж, судом приймається до уваги, що відповідач-1 - ОСОБА_1 у відзиві підтверджує, що заява від 10.12.2007 про дозвіл на приватизацію спірної земельної ділянки нею не підписувалася і до Очаківської райдержадміністрації не подавалася, також не подавалося жодних документів в якості додатків до неї; членом Фермерського господарства «Мехеда» вона не була; із заявою про отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ №138203 вона не зверталась та відповідно такий акт нею не отримувався; будь-яких доручень/довіреностей вона не видавала та не уповноважувала будь-яких осіб діяти від її імені, представляти її інтереси в будь-яких органах і набувати на її ім`я права чи обов`язки; розпорядження Очаківської райдержадміністрації №384 від 30.09.2008 вона вважає протиправним, винесеним всупереч вимогам Земельного кодексу України, за відсутності будь-яких правових підстав для прийняття (винесення) такого розпорядження, та без її волевиявлення і відома.

З огляду на таке, суд погоджується з доводами прокурора про те, що приватизація ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621 та 4825183700:02:000:2622 площею 5,5 га кожна відбулася на підставі завідомо підроблених документів та є незаконною.

До того ж, за приписами ч.1 ст.32 Земельного кодексу України, в редакції від 04.06.2008, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції від 07.10.2005, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За приписами ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч.ч.1, 6 ст.118 Земельного кодексу України, визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Тобто, для реалізації права на приватизацію землі, визначеного ст.32 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України «Про фермерське господарство», фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства.

Для отримання земельної ділянки у власність така особа має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

З огляду на наведене, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.

Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Отже член фермерського господарства, який не отримував ділянку для його створення, не має права на приватизацію ділянки, яка перебуває у користуванні фермерського господарства та отримана іншою особою - його засновником.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 та від 30.08.2023 у справі №633/409/18.

Тобто, безоплатне надання Очаківською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, раніше наданих у постійне користування ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, за процедурою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, не може оцінюватися як воля держави. Отже, вибуття спірних земельних ділянок відбулось поза волею держави як її власника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.08.2022 у справі №130/1017/20, від 01.09.2020 у справі №700/460/17 та від 04.11.2020 у справі №363/2301/17.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст.387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.52 Земельного кодексу України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі №338/180/17.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, згідно ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Вище судом встановлено, що відповідачі безоплатно отримали спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №384 від 30.09.2008 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, що прийняте на підставі підроблених документів та всупереч положенням ст.32 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України «Про фермерське господарство», а тому останнє є незаконним.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц та від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що визнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке вже було реалізовано і вичерпало свою дію, не призведе до захисту прав чи інтересів держави, та така вимога буде є неналежним способом захисту прав територіальної громади.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.02.2020 по справі №922/614/19, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18.

Судом вище встановлено, що на підставі незаконного розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №384 від 30.09.2008 кожним із відповідачів 10.02.2009 отримано державні акти на право власності на земельну ділянку, які зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла до на момент видачі відповідачам державних актів - 10.02.2009, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

Державний акт на право приватної власності на землю - документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина на земельну ділянку. Містить інформацію про власника земельної ділянки та підстави набуття права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.8) ч.1 ст.27, ч.1 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого до 01.01.2013, за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі, проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Державні акти серії ЯЗ №138203-138205 від 10.02.2009, видані на ім`я відповідачів на підставі незаконного розпорядження Очаківської районної державної адміністрації на сьогодні чинні та є документами, що підтверджують право власності відповідачів на спірні земельні ділянки, та можуть стати в подальшому підставою для державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, судом прийнято до уваги, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.09.2020 по справі №469/1044/17, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що скасування таких державних актів на право власності відповідачів на спірні земельні ділянки також не є належним способами захисту.

Судом прийнято до уваги, що в постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що у спірних правовідносинах заявлення віндикаційного позову про витребування земельних ділянок від нинішніх власників на користь територіальної громади є належним і ефективним способом захисту, що в повній мірі призведе до захисту порушеного інтересу територіальної громади, зокрема, та держави, загалом.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

На момент формування спірних земельних ділянок та їх незаконної передачі у власність відповідачів розпорядником таких земель в силу приписів п.а) ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, в редакції від 04.06.2008, була Очаківська районна державна адміністрація.

В подальшому, в силу законодавчих змін у сфері регулювання земельних відносин, в період часу з 01.01.2013 по 27.05.2021 за приписами ч.4 ст.122 Земельного кодексу України повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності у межах Миколаївської області було наділено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Разом з тим, 27.05.2021 набув чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким ряд змін внесено до Земельного кодексу України.

Зокрема, розділ Х «Перехідні положення» доповнено пунктом 24 наступного змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до приписів ст.ст.83, 122 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Обов`язок діяти в інтересах територіальної громади є запорукою державного регулювання на певній території.

Так, згідно даних Національної кадастрової системи, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об`єдналися відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621 та 4825183700:02:000:2622 знаходяться в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади.

За такого суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у власність Чорноморської об`єднаної територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради.

До того ж, судом прийнято до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 по справі №483/2263/19, що втручання держави у право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг земель, як національного багатства, та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти у межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля та знищення правового порядку у державі.

Отримання та користування приватними особами ділянками всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на однакові умови для набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У даній справі з огляду на характер спірних правовідносин немає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у це право, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

В даному випадку суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на ці ділянки, та у недопущенні отримання одними особами незаконних переваг порівняно з іншими громадянами.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, втручання держави у право власності відповідачів є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок, порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Тому загальний інтерес у контролі за наданням та використанням спірних земельних ділянок, попереджені свавілля та знищення правового порядку у державі, безумовно, переважає приватний інтерес особи у збереженні права власності на ділянку, отриману у незаконний спосіб та з метою, що прямо суперечить закону.

Також для розкриття критерію пропорційності втручання у право власності відповідачів на спірне нерухоме майно, вагоме значення має визначення добросовісності/недобросовісності набувача майна.

При цьому, ст.1 Першого протоколу до Конвенції гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність. Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Відповідачі не спростували вимоги та доводи прокурора, та не надали суду відповідні докази на спростування таких доводів, зокрема і добросовісності набуття спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на відміну від прокурора, який підтвердив заявлені ним вимоги належними та допустимими доказами.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених прокурором вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати у ОСОБА_1 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2620, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області.

3. Витребувати у ОСОБА_2 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2621, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області.

4. Витребувати у ОСОБА_3 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2622, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 2422,40 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури 2422,40 грн судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Миколаївської обласної прокуратури 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 07.10.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва