Рішення

від 07.10.2024 по справі 917/1339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 Справа № 917/1339/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал

про стягнення 24 000,00 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал (скорочена назва - Завод мінвод Реал) про стягнення 24 000,00 грн заборгованості за договором № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив за послуги з доставки відправлень, наданих позивачем у період червень 2018 лютий 2019 на умовах договору № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017.

Відповідач у відзиві на позов (вхід. № 12101 від 13.09.2024, а.с. 61-62) повідомив, що заборгованість за актом № НП-002005234 від 28.02.2019 на суму 172,00 грн сплачена 11.09.2024 за платіжною інструкцією № 2576, а вимоги позивача по іншим актам не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строки позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 12826 від 27.09.2024, а.с. 68-69) заперечує проти доводів відповідача про пропуск строку давності та підтримав позовні вимоги повністю.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли. Строк на їх подання закінчився.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1339/24 (а.с. 43).

Ухвалою від 15.08.2024 (а.с. 47-48) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.52-55).

Ухвалою від 27.08.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/1339/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 56-57).

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 27.08.2024, а.с. 58, 59, 60).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 27.08.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі позивач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Реал» (далі відповідач, Замовник) укладено договір № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017 (далі - Договір, а.с. 8-13).

За умовами п. 2.1 Договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а Замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

За п. 2.2. Договору Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими Експедитором.

Відповідно до п. 2.3 Договору за надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.

Тарифи можуть змінюватися Експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п.2.4 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора.

Відповідно до розділу 1 Договору відправлення це вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається Відправником Експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень (п. 1.5 Договору); замовлення повідомлення, що подає Замовник Експедитору засобами електронного або телефонного зв`язку (п. 1.6 Договору); оголошена вартість відправлення вартість відправлення, вказана Відправником у відповідній експрес-накладній (п. 1.9 Договору).

За умовами п. 3.3.2 Договору до обов`язків Замовника належить відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну Експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній.

Вартість послуг та порядок розрахунків визначені в розділі 5 Договору, зокрема:

- вільна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором протягом дії договору. Оплата послуг, наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури (п. 5.1 Договору);

- Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Замовником (п. 5.2 Договору);

- Замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору один примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання актів упродовж упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є актом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг (п. 5.3 Договору).

Позивач у позові вказує, що на виконання Договору в період червень 2018 року лютий 2019 року надав відповідачу послуги з організації перевезення відправлень за наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт № НП/0-0019204 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 на суму 85,00 грн (а.с. 15);

- акт № НП-000497667 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018 на суму 6 000,00 грн (а.с. 17);

- акт № НП-000561283 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2018 на суму 91,00 грн (а.с. 19);

- акт № НП-000668558 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.09.2018 на суму 12 000,00 грн (а.с. 21);

- акт № НП-000938262 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 на суму 434,26 грн (а.с. 23);

- акт № НП-001440358 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2018 на суму 6315,50 грн (а.с. 25);

- акт № НП-001734659 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 на суму 658,55 грн (а.с. 27);

- акт № НП-001886793 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2019 на суму 52,07 грн (а.с. 29);

- акт № НП-002005234 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 на суму 172,00 грн (а.с. 31).

Вказані акти складені та підписані одностороннє позивачем. Відповідач зазначені акти не підписав.

Вказані акти складені на загальну суму 25808,38 грн.

Позивач у позові вказує, що відповідач ухиляється від підписання зазначених актів, тому 04.08.2021 року направив їх на адресу Замовника цінним листом № 0505008039180, що підтверджується квитанцією, списком відправлень, накладною та описом вкладення у цінний лист (а.с. 33-37).

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні вказаний лист № 0505008039180 від 04.08.2021 Замовник отримав 05.08.2021 (а.с. 37).

Позивач у позові вказує, що відповідач порушив умови договору та не сплатив за послуги з організації перевезення відправлень, тому заявив до стягнення 24 000,00 грн.

Відповідно до наданої відповідачем до відзиву платіжної інструкції № 2576 від 11.09.2024 (а.с. 65) відповідач сплатив заборгованість за актом № НП-002005234 від 28.02.2019 на суму 172,00 грн, у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір перевезення та про експедиторську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, зокрема статтею 48, передбачено, що внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Правильно оформлена ТТН має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Згідно частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджених постановою КМУ від 25.02.2009 №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути ТТН. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб`єктами господарської діяльності є обов`язковим.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 від 14.10.1997 (далі Правила) зазначено, що товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

При перевезенні вантажів на договірних основах суб`єкт господарювання зобов`язаний оформити ТТН. При цьому заміна ТТН будь-яким іншим документом довільної форми не допускається.

Відповіднодо ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено обов`язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

У ч.2 ст. 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В позовній заяві позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості за Договором за послуги з організації перевезень посилається на сформовані одностороннє ТОВ «Нова пошта» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/0-0019204 від 30.06.2018 (а.с. 15), № НП-000497667 від 31.07.2018 (а.с. 17), № НП-000561283 від 31.08.2018 (а.с. 19), № НП-000668558 від 20.09.2018 (а.с. 21), № НП-000938262 від 30.09.2018 (а.с. 23), № НП-001440358 від 30.11. (а.с. 25), № НП-001734659 від 31.12.2018 (а.с. 27), № НП-001886793 від 31.01.2019 (а.с. 29).

Відповідач як замовник зазначені акти не підписав. Факт надання послуг іншими доказами не підтверджений.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.5 Договору прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора.

Відповідно до розділу 1 Договору відправлення це вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається Відправником Експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень (п. 1.5 Договору); замовлення повідомлення, що подає Замовник Експедитору засобами електронного або телефонного зв`язку (п. 1.6 Договору); оголошена вартість відправлення вартість відправлення, вказана Відправником у відповідній експрес-накладній (п. 1.9 Договору).

За умовами п. 3.3.2 Договору до обов`язків Замовника належить відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну Експедитору.

Таким чином умовами договору встановлено, що підтвердженням замовлення та надання послуг є відповідна експрес-накладна.

Саме експрес-накладні є первісними бухгалтерськими документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Надані позивачем акти не є належними доказами підтвердження надання послуг, оскільки не містять відомостей, визначених у договорі щодо ідентифікації відправлень та не містять підпису замовника, який замовляв послугу, ці акти складені позивачем одностороннє та не підписані відповідачем.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, зокрема статтею 48, передбачено, що внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Правильно оформлена ТТН має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

У ч. 3 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу.

Вказана інформація не зазначена у наданих до справи одностороннє складених актах.

У ч. 10 ч. 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, як законодавством, що регулює перевезення та надання експедиторських послуг, так і умовами Договору передбачено складання за участю замовника відповідних накладних (експрес-накладних) в підтвердження замовлення послуг та в підтвердження факту надання цих послуг.

Позивач не надав до матеріалів справи відповідних експрес-накладних, складених в підтвердження фактичного надання послуг у спірний період.

Позивач також не надав документів, що підтверджують фактичне надання послуг організації перевезення відправлень, складених згідно із вищенаведеними нормами законодавства, що регулює перевезення та надання експедиторських послуг.

Тим самим позивач не довів належними доказами факт замовлення відповідачем послуг, які зазначені у позові та у спірних односторонніх актах, факт прийняття Експедитором відправлення для надання послуг та наявність волевиявлення відповідача щодо надання позивачем послуг з організації перевезення відправлень у спірний період.

Посилання позивача у позові на те, що непідписані замовником акти є достатньою підставою для задоволення цього позову за п. 5.4 Договору, суд визнає необґрунтованими.

Згідно з п. 5.2 Договору Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг.

Отже у разі звернення до суду про стягнення вартості послуг за непідписаними актами позивач повинен довести первісними бухгалтерськими документами (у цьому випадку експрес-накладними) факти здійснення замовником замовлення послуг позивача та їх фактичне надання.

Позивач не довів належними доказами того, що відповідач замовляв послугу та надавав вантаж до перевезення.

Надані акти не підписані керівником відповідача та не посвідчені печаткою цього Товариства, тому вони не були визнані судом доказом набуття цивільних зобов`язань відповідачем. Зі змісту поданих позивачем актів неможливо встановити, хто саме від імені відповідача погодив таку істотну умову договору як вид послуг, їх кількість.

Отже, надані позивачем акти не підтверджують виникнення у відповідача зобов`язання спалити позивачу заявлену у позові суму 23828,00 грн.

Колегія суддів КГС ВС у постанові від 13.10.2020 №910/4050/17 зазначила, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

У справі № 910/4050/17 колегія суддів КГС ВС також звернула увагу на таке.

На особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.

Аналізуючи приписи цивільного, господарського законодавства та правову позицію КГС ВС у справі можна дійти висновку, що результат доведення наданих виконавцем послуг залежить від таких умов:

1. У разі відсутності у виконавця самої можливості надавати послуги, факт доведення надання послуг за договором на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати цих послуг є сумнівним та не доведеним.

Так у справі №910/4994/18 КГСВС у постанові від 05.07.2019 зазначив, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. До таких обставин слід віднести: коли особа, яка надає послуги не має фактичних можливостей надати такі послуги у зв`язку з відсутністю необхідної техніки, приладів, знань і т.п.; коли при укладанні самого договору є ознаки фіктивності; ознаки фіктивності притаманні суб`єкту господарської діяльності і т.п.

2. У доказах, які подає особа на підтвердження наданих замовнику послуг, зокрема первинних документах, необхідно чітко визначити вартість, зміст та обсяг фактично наданих послуг.

3. Об`єм вказаних послуг повинен відповідати об`єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт (первинних документах).

4. Обов`язково потрібно надати докази отримання відповідачем документів (первинних документів), в яких було вказано обсяг наданих послуг. У разі відсутності такого підтвердження, як наслідок, це може призвести до унеможливлення встановлення обставин надання таких послуг замовнику.

Враховуючи викладене можна зробити висновок, що оцінка господарських операцій з надання послуг повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих робіт чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин, покладає тягар доказування на сторони й не зобов`язує суд вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Обставина підлягає доказуванню так, щоб задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування обставини на підставі поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування; питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, будучи зобов`язаним оцінювати докази, щоб дійти висновку, що факти справи скоріше мали місце, аніж не були. (ВС 02.10.2018 №910/18036/17, 23.10.2019 №917/1307/18, 18.11.2019 №902/761/18, 04.12.2019 №917/2101/17, ВПВС від 18.03.2020 №129/1033/13-ц).

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з яким акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків (а.с.32) не підписаний відповідачем, тому він не підтверджує схвалення чи визнання відповідачем заявлених у ньому послуг та вказану вартість цих послуг.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У договорі сторони не встановили вартість послуг. У п. 2.3 договору вказано, що за надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.

Тарифи можуть змінюватися Експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п.2.4 Договору).

Позивач у позові посилається на те, що вартість його послуг визначена на підставі тарифів, розміщених на офіційному сайті novaposhta.ua.

Проте, позивач до матеріалів справи не надав тексту вказаних тарифів у редакції, що діяла протягом спірного періоду червень 2018 лютий 2019 року.

Суд оглянув сторінку офіційного сайту, на який посилається позивач у позові - novaposhta.ua та встановив, що там відсутні Тарифи за якими надавалися послуги станом на червень 2018 лютий 2019 року.

Суд враховує, що у кожному односторонньому акті позивач вказав один і той же вид послуги організація перевезення відправлень, кількість послуг 1, проте вартість кожної послуги позивачем зазначена від 43,39 грн до 10000,00 грн.

При цьому ні в актах, ні в наданих до справи рахунках не конкретизовано послуг, не зазначено пункту тарифів, за якими проводилося обрахування вказаної вартості, чи підстави для визначення різної вартості за один і той же вид послуги.

Таким чином позивач не підтвердив належними доказами вартість заявлених у позові послуг, а також що вона визначена на підставі тих тарифів, які діяли саме на дату надання цих послуг.

Позивачем не надано доказів замовлення відповідачем послуг у позивача у спірний період, доказів узгодження з відповідачем умов надання послуг як це передбачено договором.

Отже, позивач не довів належними доказами факту надання послуг відповідачу на спірну суму 23828,00 грн та прийняття цих послуг відповідачем, не доведено факту взяття відповідачем зобов`язань оплачувати вказані послуги на спірну суму 23828,00 грн, а отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на зазначену суму. Матеріалами справи не доведено обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги в сумі 23828,00 грн суд вважає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача в сумі 3006,30 грн. Оскільки провадження у даній справі в частині вимог на суму 172,00 грн було закрито в зв`язку з відсутністю предмету спору, позивач має право подати до суду заяву про повернення з Державного бюджету України 21,70 грн судового збору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 172,00 грн богу.

2. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 07.10.2024.

Суддя Т. М. Безрук