Рішення

від 26.09.2024 по справі 916/13/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Справа № 916/13/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Чорноморської окружної прокуратури Панченко М.О. прокурор Звенигородської окружної прокуратури,

від першого позивача представник не з`явився,

від другого позивача представник не з`явився,

від третього позивача представник не з`явився,

від відповідача Костенко В.В. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури, м. Чорноморськ,

Одеської області, в інтересах держави в особі:

1. Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

м. Чорноморськ, Одеської області,

2. Відділу комунального господарства та благоустрою

Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

м. Чорноморськ, Одеської області,

3. Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю

ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, м. Черкаси

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 413 752 грн. 24

коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Одеської області звернувся з позовом керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД про:

1.визнання недійсною додаткову угоду №3 від 22 лютого 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, укладеного між Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД;

2.визнання недійсною додаткову угоду №4 від 07 вересня 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, укладеного між Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД;

3.визнання недійсною додаткову угоду №5 від 25 жовтня 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, укладеного між Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД;

4.визнання недійсною додаткову угоду №6 від 02 грудня 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, укладеного між Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД;

5.стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД на користь Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надмірно сплачені кошти в сумі 413 752 грн. 24 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 06 лютого 2024 року.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 березня 2024 року матеріали справи було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України матеріали справи 05 квітня 2024 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 квітня 2024 року прийнято справу №916/13/24 до свого провадження.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 21 травня 2024 року.

21 травня 2024 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 13 червня 2024 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 13 червня 2024 року суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 09 липня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 09 липня 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 09 липня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 30 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 03 вересня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 03 вересня 2024 року, суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 26 вересня 2024 року.

16 травня та 11 червня 2024 року від відповідача надійшли заяви про залишення позову без розгляду.

26 червня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання рішенням законної сили у справі №916/2641/24.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03 вересня 2024 року, керуючись ч. 3 ст. 195, ст. 227, 228 ГПК України суд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишив без задоволення.

При цьому судом було враховано, що згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи міститься заява Південного офісу Держаудитслужби про розгляд справи за відсутності його представника.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав наведених у своєму відзиві.

Зокрема, відповідач зазначав, що Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради хоч і здійснює відповідні завдання та функції держави в освітній сфері, але не має державно-владних повноважень, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування та, відповідно, не є суб`єктом владних повноважень.

Пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, який є стороною у спірних правовідносинах, але не є органом державної влади прямо заборонено ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Прокуратурою в порушення ст. 23 Закону України Про прокуратуру не було обґрунтовано в чому полягає суть порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду, а саме прокуратурою не було доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також прокурором протиправно, без належних на те правових підстав, перебрав на себе повноваження Держаудитслужби.

У справі, що розглядається, Чорноморська міська рада не є стороною договору постачання електричної енергії. Позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, а не на користь органу місцевого самоврядування, що свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав юридичної особи публічного права, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.

Прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами порушень законодавства при укладенні спірних додаткових угод.

Усі доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях та даних взятих з мережі Інтернет, при цьому матеріали справи містять докази, надані відповідачем та позивачем, які вказують на законність укладених додаткових угод.

Прокурор зазначає, що однією із підстав обґрунтування недійсності додаткових угод до договору є відсутність або неналежне дотримання повідомлення споживача про намір здійснити перегляд істотних умов до договору, зокрема в частині зміни ціни за одиницю товару. Як доказ, прокурор посилається на п. 3.1.1 Постанови НКРЕКП від 14 квітня 2018 року Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила ПРРЕЕ).

Проте, вимога Правил ПРРЕЕ щодо інформування електропостачальником своїх споживачів про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір не є підставою для визнання недійсними додаткових угод до договору, оскільки саме по собі інформування споживача постачальником відноситься до сфери якості обслуговування споживачів, а не підставою визнання недійсними умов договору та додаткових угод до нього, в тому числі в частині фінансових зобов`язань.

Споживачу завчасно повідомлялось про намір здійснити зміни істотних умов договору (в переважній більшості більше ніж за тиждень), а тому на думку відповідача, споживач мав достатній розумний строк на пошук альтернативних варіантів і прийняття рішення щодо укладання чи не укладання додаткової угоди на зміну вартості товару.

Посилання прокуратури на те, що висновки торгово-промислової палати містить відомості про ціну електричної енергії на певний період, але не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію за аналогічний період, відповідач вважає необґрунтованим, оскільки ці доводи спростовуються безпосередньо інформацією із Довідок торгово-промислової палати, кожна з яких містить конкретні відсоткові значення росту ціни.

Жодним діючим нормативно-правовим актом чи офіційним роз`ясненням не передбачено яким чином дана інформація повинна бути викладена.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, а також форму/вигляд інформації щодо такого коливання та не встановлено застережень щодо можливості збільшення ціни лише 1 раз до 10% протягом дії договору та/або обмеження в просторі укладення додаткових угод щодо збільшення ціни.

Посилання прокурора на те, що документи, які підтверджують факт коливання ціни на ринку повинні містити відомості щодо аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, на думку відповідача, є помилковими.

Відсутність спірних питань між сторонами, що окремим чином підтверджена змістом додаткової угоди №6/1, а також стан виконання договору з урахуванням обсягів економії за договором свідчить про відсутність будь-яких збитків, що міг би понести споживач у випадку недобросовісного виконання умов договору постачальником.

Учасником/постачальником електричної енергії були надіслані на адресу споживача відповідні ініціативні листи з обґрунтуванням та описом факту коливання товару у бік збільшення, що підтверджувалось відповідним експертним висновком, в тому числі з посиланням на офіційний сайт АТ Оператор ринку https://www.oree.com.ua/ в розділі Середньозважені ціни ВДР та РДН.

З огляду на вказане, спірні додаткові угоди до договору укладено між сторонами в силу об`єктивно існуючих обставин на ринку, що їх зумовили.

При цьому, сторонами не було порушено вимоги статті 41 Закону.

Посилання прокурором на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року №927/491/19 є некоректним, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами даного спору регулювалися іншою редакцією Закону та виключно пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону.

19 жовтня 2022 року на виконання положень Закону №7163 від 14 березня 2022 року набули чинності Особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників у формі постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Серед іншого Особливостями виключено обмеження в частині зміни ціни до 10 відсотків від попередньо діючої ціни.

Оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, який не є суб`єктом владних повноважень, то такий позов прокуратури, на думку відповідача, підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

У відповіді на відзив прокурор зазначав, що при укладенні додаткових угод №№3-6 відповідачем було допущено порушення п.13.2 договору, п 3.1.1. постанови НКРЕКП від 14 квітня 2018 року №312.

Додаткові угоди укладено на підставі експертних висновків, які не підтверджують наявності факту коливання ціни на електричну енергію.

Оскільки договір укладено 18 грудня 2020 року, а воєнний стан запроваджено з 24 лютого 2022 року, то посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1178 від 12 жовтня 2022 року є необґрунтованим.

Враховуючи, що виконання оспорюваного правочину здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, то порушення допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Чорноморської міської ради, за рахунок якої останній і формується.

Чорноморська міська рада, яка є засновником Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та здійснює його фінансування, контролює фінансово-господарську діяльність закладу, та Відділ, укладаючи спірні додаткові угоди до договору про закупівлю, всупереч вимогам ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, самі сприяли порушенню цих інтересів держави, водночас є органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, однак не здійснюють їх захист.

Чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме: Державна аудиторська служба в Україні, зокрема в даних правовідносинах - Південний офіс Держаудитслужби.

Водночас, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Чорноморська міська рада, Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південний офіс Держаудитслужби не вживали заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладенні договору постачання енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.

Проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 (на яку посилається відповідач у відзиві) та Положення про відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області прокурор дійшов висновку, що останній правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, а тому доводи відповідача стосовно того, що Відділ є комунальним підприємством є хибним.

Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

У запереченні відповідач зазначав, що саме лише припущення прокуратури, що сторони порушили п. 3.1.1. ПРРЕЕ не є підставою для визнання додаткових угод до договору недійсними, оскільки це не випливає ні власне із змісту ПРРЕЕ, ні договору.

Кожного разу при укладанні спірних додаткових угод до основного договору збільшення ціни на товар відбувалось менше ніж на 10% порівняно з попередньою ціною, що узгоджується з приписами п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі.

Частина 5 статті 41 Закону України Про закупівлю для підтвердження наявності підстав збільшення ціни вимагає доведення обставин коливання ціни такого товару на ринку, а не доведення інших обставин, на яких наполягає прокурор, зокрема, щодо неможливості поставки товару за існуючими цінами чи відсутності прогнозованості такого підвищення.

Зазначені обставини могли б досліджуватися при існуванні спору щодо внесення відповідних змін до договору, тоді як в даному випадку мова йде про визнання недійсними вже укладених сторонами правочинів.

Також відповідач вказував, що постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року прийнята пізніше виникнення спірних правовідносин, тому її приписи не враховано та не могло бути враховано при укладанні договору UA-2020-11-13-001290-a та внесенню змін до нього.

Здійснюючи аналіз висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року зі справи №905/1907/21 ТОВ ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД наголошує, що справа №905/1907/21 та справа №916/13/24 є подібними за своїм складом учасників, позовними вимогами, предметом спору, фактичними обставинами спору.

Тому, враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21 позовну заяву слід залишити без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

У своїх письмових поясненнях третій позивач зазначав, що договір, укладений за результатами процедури закупівель UA-2020-11-13-001290-а, виконаний у повному обсязі, про що свідчить оприлюднений в системі Prozorro звіт про виконання договору про закупівлю, та відповідно відсутні правові підстави для проведення моніторингу вищезазначеної процедури закупівель.

У письмових поясненнях від 26 вересня 2024 року, відповідач вказував, що у справі №925/247/24, яка була на розгляді Господарського суду Черкаської області (рішення суду набрало законної сили) так і у даній справі №916/13/24, які є подібними, важливим є той факт, що в обох справах коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року доводиться одним і тим же доказом, а саме експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10 лютого 2021 року.

Таким чином, ТОВ ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД довело факт коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року у діапазоні 16,15% у бік збільшення, що зумовлює право сторін укласти додаткову угоду та збільшити ціну за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку, але на більше 10%.

Отже, ТОВ ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД переконане у відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди №3 від 22 лютого 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 вересня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №916/13/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що сторонами в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 653 ЦК України було укладено додаткові угоди №3 від 22 лютого 2021 року, №4 від 07 вересня 2021 року, №5 від 25 жовтня 2021 року, №6 від 02 грудня 2021 року до договору, підвищено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт*год. до 3,0768 грн. за 1 кВт*год., без належного обґрунтування підстав для такого підвищення та у порушення максимального ліміту для підвищення ціни на товар більш, ніж на 10%.

При цьому, обсяг електроенергії, що закуповується, зменшилася з 1 955 000 кВт*год. до 1 698 087 кВт*год.

Також прокурор зазначав, що при внесенні змін в договір сторонами не було дотримано положень п. 13.2 договору та п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14 квітня 2018 року №312.

Додаткові угоди укладено на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати, які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію.

Як наслідок, спірні додаткові угоди слід визнати недійсними в судовому порядку, а грошові кошти в сумі 413 752 грн. 24 коп. стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України на користь споживача - Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, за результатами переговорної процедури закупівлі UA-2020-11 -13-001290-а 18 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД (постачальник) та Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221.

Згідно п. 2.1 договору за цим договором постачальник зобов`язався продати електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Кількість 1 955 000 кВт./год.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1кВт./год. електричної енергії за цим договором становить 1,85 грн. без ПДВ, ПДВ 0,38 коп., разом з ПДВ 2,22 грн.

Загальна вартість договору складає 4 340 100 грн. з ПДВ (п. 5.2. договору).

Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.18 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики. ДП Держзовнішінформ, біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України Про ринок електричної енергії, з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14 серпня 2019 року №3304-04/33869-06 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії, сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені видавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Відповідно до п. 3.1.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 квітня 2018 року №312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Також, пунктом 13.7. договору встановлено, що усі повідомлення за цим договором вважається зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, а саме:

- додаткова угода від 22 лютого 2021 року №3, на підставі якої з 01 лютого 2021 року підвищено ціну на електричну енергію до 2,40 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 827 560 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №4 від 07 вересня 2021 року, на підставі якої з 01 вересня 2021 року підвищено ціну на електричну енергію до 2,60448 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 784 658,8323 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №5 від 25 жовтня 2021 року, на підставі якої з 01 жовтня 2021 року підвищено ціну на електричну енергію до 2,82942 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 758 247,0663 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №6 від 02 грудня 2021 року, на підставі якої з 01 листопада 2021 року підвищено ціну на електричну енергію до 3,0768 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 748 982,2864 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №6/1 від 29 грудня 2021 року, відповідно до якої сторони домовилися зменшити загальну вартість договору до 4 183 505,38 грн. з урахуванням ПДВ, а загальний обсяг споживання електричної енергії встановлено у розмірі 1 698 087 кВт*год.

Вищевказана додаткова угода №6/1 від 29 грудня 2021 року не є спірною.

Укладаючи спірні додаткові угоди №№3-6, сторони посилалися на ст. 631 ЦК України щодо застосування умов до відносин між сторонами, які виникли до їх укладення (п.5 вказаних додаткових угод).

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України Про публічні закупівлі, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі замовниками є органи державної влади (органи законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури за купівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

При цьому судом було враховано правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Підставою для укладення додаткової угоди №3 від 22 лютого 2021 року став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10 лютого 2021 року (а.с. 80, т. 1) в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України, за січень (в цілому) 2021 року складала 1 462,52 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 1 декаду лютого (01-10 лютого) 2021 року складала 1 698,79 грн. за МВт.год., тобто коливання ціни у бік зростання становить 16,15%.

Судом враховано, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

З вказаного вище експертного висновку вбачається, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось за січень (в цілому) 2021 року, та за 1 декаду лютого (01-10 лютого) 2021 року.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів, і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18 червня 2021 року у своїй постанові зазначав, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Також Верховним Судом у вищезазначеній постанові вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про публічні закупівлі, нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас, у вказаному вище висновку відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 18 грудня 2020 року (дата укладення договору) по 22 лютого 2021 року (дата укладення додаткової угоди за №3).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (постачальник) 10 лютого 2021 року (т.1 а.с. 78-79) звернувся до споживача з пропозицією внести зміни до договору починаючи з 01 лютого 2021 року, що суперечить ч.3 ст. 632 ЦК України.

Проте, прокурор у цій справі не стверджував про недійсність спірних додаткових угод, як таких, що були укладені з порушенням ч.3 ст. 632 ЦК України.

Водночас, у своїй пропозиції про збільшення ціни на товар постачальник лише послався на коливання цін на ринку та не обґрунтував, чому таке підвищення зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні.

Постачальник не навів причини, через які виконання уже укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Постачальник, на момент укладання спірної додаткової угоди, а також під час розгляду даного спору не довів належними та допустимими доказами факту того, що підвищення ціни було непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Сама пропозиція відбулася з порушенням п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14 квітня 2018 року № 312 та умов договору (п.13.2).

Як вже зазначалося вище, сторонами договору укладено додаткову угоду №3 умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт/год. до 2,40 грн. за 1 кВт/год., тобто на 8,11%.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що за спірною додатковою угодою №3 сторони хоча і збільшили ціну товару лише на 8,11% від первісної ціни, проте всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі внесли зміни в договір без належного документального підтвердження значного та непрогнозованого зростання ціни електроенергії на ринку у відповідний період, що в свою чергу робило для постачальника виконання договору за первісною ціною вочевидь невигідним, збитковим.

Доводи відповідача, які викладені в письмових поясненнях стосовно того, що ТОВ ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД з урахуванням обставин встановлених місцевим господарським судом під час розгляду справи №925/247/24 довело факт коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року у діапазоні 16,15% у бік збільшення, що зумовлює право сторін укласти додаткову угоду та збільшити ціну за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає позов в цій частині обґрунтованим, та визнає додаткову угоду №3 від 22 лютого 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року недійсною, як таку, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Щодо решти вимог про визнання додаткових угод недійсними судом враховано наступне:

З матеріалів справи вбачається, що підставою для укладення додаткової угоди №4 від 07 вересня 2021 року став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-745/01 від 10 серпня 2021 року (а.с. 88, т. 1), в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України: за 1 декаду серпня 2021 року відносно грудня 2020 року та січня - липня 2021 року в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП О)ператор ринку, по результатам торгів на РДН становить більш, ніж на 10%.

Постачальник звернувся до споживача про зміну умов договору 30 серпня 2021 року (лист №764-17).

Сторонами договору укладено додаткову угоду №4 умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт/год. (первісної ціни за договором) до 2,60448 грн. за 1 кВт/год., тобто на 17,32%.

Підставою для укладення додаткової угоди №5 від 25 жовтня 2021 року став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-987 від 04 жовтня 2021 року (а.с. 96, т. 1), в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України за вересень (в цілому) 2021 року складала 2 230,78 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 4 дні жовтня (01.10-04.10) 2021 року складала 2 484,60 грн. за МВт.год., тобто коливання ціни у бік зростання становить 11,38%.

Постачальник звернувся до споживача про зміну умов договору 19 жовтня 2021 року (лист №960-01).

Таким чином, сторонами було укладено додаткову угоду №5 умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт/год. до 2,82942 грн. за 1 кВт/год., тобто на 27,45%.

Підставою для укладення додаткової угоди №6 від 02 грудня 2021 року став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-1123 від 05 листопада 2021 року (а.с. 104, т. 1), в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України за жовтень (в цілому) 2021 року складала 2 793,44 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 5 днів листопада 2021 року складала 3 382,00 грн. за МВт.год., тобто коливання ціпи у бік зростання становить 21,07%.

Постачальник звернувся до споживача про зміну умов договору 05 листопада 2021 року (лист №1025-03).

З огляду на вказане, сторонами договору було укладено додаткову угоду №6 умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт/год. до 3,0768 грн. за 1 кВт/год., тобто на 38,60%.

Водночас, як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Пунктом 1 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №11781 визначено, що ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Оскільки договір постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 укладено 18 грудня 2020 року, спірні додаткові угоди було укладено між сторонами у 2021 році, а воєнний стан запроваджено Указом Президента №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року та продовжено Указом Президента від 23 липня 2024 року №469/2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні до 09 листопада 2024 року, то посилання відповідача на вищевказаний нормативний акт є безпідставним.

Встановлення судом факту того, що спірними додатковими угодами №4-6 сторони збільшили ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена в договорі за результатами процедури закупівлі є самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.

В зв`язку з чим інші доводи учасників справи судом до уваги не приймаються.

З урахуванням вищевикладеного, додаткові угоди №4-6, також підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

При цьому судом було враховано відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Оскільки додаткові угоди №3-6 є недійсними та не породжують правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором мали регулюватись умовами договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року.

У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

(Велика Палата Верховного Суду у справі №904/5726/19, постанова від 15 червня 2021 року).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином помилкове посилання прокурора на ч.1 ст.670 ЦК України, в частині вимог про стягнення грошових коштів, не впливає на результати розгляду даної справи.

Відповідно до Звіту про виконання договору №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року та згідно з актами приймання-передачі електричної енергії Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради сплатило відповідачу грошові кошти в розмірі 4 183 505,38 грн. за 1 698 087 кВт*год. спожитої електроенергії.

Оскільки додаткові угоди №3-6 є недійсними, то поставка електроенергії мала здійснюватися за ціною з урахуванням умов договору, а саме 2,22 грн. за 1 кВт/год. з урахуванням ПДВ.

Отже, за поставлену електричну енергію в обсязі 1 698 087 кВт/год. за ціною 2,22 грн. відповідачем мало бути сплачено 3 769 753 грн. 14 грн.

Різниця між фактично сплаченими коштами в розмірі 4 183 505 грн. 38 коп. та сумою, яка б мала бути сплачена згідно умов договору 3 769 753 грн. 14 коп. є безпідставно отриманими коштами на загальну суму 413 752 грн. 24 коп. (4 183 505 грн. 38 коп. - 3 769 753 грн. 14 коп.).

Факт сплати Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області відповідачу за постачання електричної енергії грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, грошові кошти в сумі 413 752 грн. 24 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала (у зв`язку з визнанням правочинів недійсними), а тому відповідач зобов`язаний їх повернути в даному випадку другому позивачу.

Водночас судом було також враховано, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 вересня 2024 року зі справи №918/1043/21 вказала, що застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Також Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність своїх висновків, викладених у пунктах 66-70 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, зокрема, про те, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину, однак вважає, що підхід до застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України), сформульований у пунктах 72 та 81.2 згаданої постанови, потребує узгодження з наведеним вище висновком про двосторонню реституцію як юридичний обов`язок сторін недійсного правочину.

Для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, та виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Ці висновки узгоджуються також з позицією Верховного Суду України, який постановою від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц скасував рішення суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_6 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання укладеного між ними 08.09.2014 договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд за АДРЕСА_1, у зв`язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції визнав вказаний договір купівлі-продажу недійсним, проте правила реституції за частиною першою статті 216 ЦК України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину - постановив рішення про зобов`язання ОСОБА_6 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором. При цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину - відповідачу ОСОБА_6 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору, у зв`язку з визнанням його недійсним.

Судом встановлено, що відповідач не поставив другому позивачу товар (електроенергію) в кількості 256 913 кВт*год (1 955 000 кВт*год. - 1 698 087 кВт/год.) на суму 413 752 грн. 24 коп., а тому підстав для зобов`язання споживача повернути цей обсяг товару постачальнику за недійсним правочином (правочинами) в порядку ст.216 ЦК України немає.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Судом враховано, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20.

Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2022 року у справі №420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Щодо повноважень у органу місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, судом враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1250/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 29.01.2019 у справі №913/176/18, від 28.03.2019 у справі №913/205/18, від 24.07.2018 у справі №905/794/17.

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.8 ч.1 ст.2 БК).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6 ч.1 ст.2 БК).

Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону Про публічні закупівлі є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Як вже зазначалося вище, наслідком порушення вимог Закону Про публічні закупівлі є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС).

Чорноморська міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Так, відповідно до п. 1.1 Положення про Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (у новій редакції), затвердженого рішенням Чорноморської міської ради від 11 грудня 2020 року №9-VІІІ, відділ створено Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, є її виконавчим органом, підзвітним та підконтрольним їй, підпорядкований виконавчому комітету міської ради та міському голові.

Згідно п. 1.3 Положення відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням та інші атрибути юридичної особи. Як юридична особа Відділ укладає договори, контракти, на підставі яких набуває юридичних прав та обов`язків. Відділ є позивачем та відповідачем у судових справах.

Пунктом 6 Положення передбачено, що відділ утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно з річним планом закупівлі UA-2020-11-13-001290-а джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Відтак, враховуючи, що виконання оспорюваного договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Чорноморської міської ради, за рахунок якої останній і формується.

Відповідно до Пояснювальної записки до рішення №13-VIII від 24 грудня 2020 року Чорноморської міської ради Про бюджет Чорноморської міської територіальної громади на 2021 рік, на виконання Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік в проекті бюджету Чорноморської міської територіальної громади на 2021 рік Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеської області визначені бюджетні призначення у сумі 76 705 400 грн., із яких за загальним фондом - 75 975 100 грн. та спеціальним фондом - 730 000 грн.

Відтак, враховуючи, що виконання оспорюваного договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Чорноморської міської ради, за рахунок якої останній і формується.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту а частини першої статті 27 вищевказаного Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Таким чином, саме на Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі про проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України Про прокуратуру.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Одночасно, ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно умов закупівлі розрахунок з виконавцем робіт за цією закупівлею здійснюватиметься в межах виділених бюджетних призначень.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема, шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впиває на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.

У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) про ведення скорочених закупівель та витрачання за їх результатами бюджетних коштів такому суспільному інтересу не відповідає.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підпиває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Чорноморська окружна прокуратура Одеської області листами №63- 4759ВИХ-23 від 18 липня 2023 року та №63-5909ВИХ-23 від 08 вересня 2023 року повідомила Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області про порушення законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-11-13-001290-а, укладання та виконання договору №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року та додаткових угод до вказаного договору.

Також аналогічні листи було направлено до Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради за №63-4758ВИХ-23 від 18 липня 2023 року та №63-5910ВИХ-23 від 08 жовтня 2023 року.

Згідно наданих відповідей Відділом комунального господарства та благоустрою при підписанні договору на постачання електричної енергії та додаткових угод до нього дотримано вимоги Закону України Про публічні закупівлі, додаткові угоди були підписані на вимогу постачальника, заходи щодо стягнення коштів, шляхом направлення претензій чи позовної заяви не вживалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 №43 (надалі - Положення).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п.п. 8, 10 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема, у сфері публічних закупівель.

У зв`язку з цим, орган Держаудитслужби може бути позивачем у справі про визнання недійсними договорів.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від 20.1 1.2019 у справі №912/2887/18, від 20.07.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 тощо.

З викладеною правовою позицією узгоджується постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/1237/17, у якій обґрунтовано констатується, що положення нормативно- правових актів не можуть визначати конкретні предмети та підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звертатись до суду, оскільки це було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Крім того, згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про закупівлі, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1,3, 13 Положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Підсумовуючи наведене, Південний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок щодо належності визначення прокурором офісу Державної аудиторської служби як позивачем у справі, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18).

З огляду на вказане, Чорноморська окружна прокуратура Одеської області листами №63-4761/ВИХ-23 від 18 липня 2023 року та №63-5908ВИХ-23 від 08 вересня 2023 року повідомила Південний офіс Держаудитслужби про порушення законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-11-13-001290-а, укладання та виконання договору №06-ЕГТ-21 /Е/221 від 18 грудня 2020 року та додаткових угод до вказаного договору.

Згідно відповіді №151531-17/3449-2023 від 28 липня 2023 року Південним офісом Держаудитслужби не проводилась перевірка фактів, викладених у листі оружної прокуратури, щодо процедури закупівлі, та, відповідно, не вживались заходи щодо усунення порушень, в тому числі у судовому порядку.

Отже, незважаючи на виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області, Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південний офісу Держаудитслужби з відповідним позовом до суду не зверталися.

Таким чином, враховуючи нездійснення Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південним офісом Держаудитслужби в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів громади, а також враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №3 від 22 лютого 2021 року, №4 від 07 вересня 2021 року, №5 від 25 жовтня 2021 року, №6 від 02 грудня 2021 року до договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18 грудня 2020 року, укладеного між Відділом комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, вул. Байди Вишневецького, 37, оф. 405, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43729979 на користь Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, пр. Миру, 33, м. Чорноморськ, Одеської області, ідентифікаційний код 33647570 надмірно сплачені кошти в сумі 413 752 грн. 24 коп.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, вул. Байди Вишневецького, 37, оф. 405, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43729979 на користь Одеської обласної прокуратури, вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, ідентифікаційний код 03528522, р/р UA808201720343100002000000564 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172 16 942 грн. 28 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович