Рішення

від 02.10.2024 по справі 926/1602/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

02 жовтня 2024 року Справа № 926/1602/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/1602/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагруп» (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Лісові Гринівці, вул.Центральна, 1/1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карфума» (58003, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул.Герцена Олександра, 2А, офіс 8)

про стягнення заборгованості в сумі 3824098,82 грн

За участю представників:

Від позивача: Валігура О.О. адвокат (дов.№18/06-24 від 18.06.2024 року)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку ЄСІТС

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтагруп» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карфума» про стягнення заборгованості за договором поставки №280623-ХМ від 28.06.2023 року в сумі 4343720,10 грн з яких: сума основного боргу складає 2635817,83 грн, пеня в сумі 278818,96 грн, додатковий штраф в сумі 1061431,31 грн, відсотки за користування коштами в сумі 341212,03 грн та індекс інфляції в сумі 26439,97 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 28.06.2023 року укладено договір поставки №280623-ХМ, згідно якого сторони визначили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість. Проте, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та в неповному обсязі оплатив поставлений йому товар за видатковими накладними №Т00000077 від 15.01.2024 року, №Т00000132 від 22.01.2024 року та №Т00000188 від 26.01.2024, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 2635817,83 грн.

За порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 278818,96 грн за період з 31.01.2024 року по 14.03.2024 року, додатковий штраф в сумі 1061431,31 грн 35 % річних в сумі 341212,03 грн за період з 21.01.2024 року по 13.06.2024 року та інфляційні в сумі 26439,97 грн за період з 01.02.2024 року по 30.04.2024 року, які і просить стягнути у судовому порядку.

14.06.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1602.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 року позовну заяву за вх.№1602 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2024 року.

19.06.2024 року, ухвалою суду, задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№1634 від 18.06.2024 року.

Ухвалою суду від 09.07.2024 року відкладено підготовче засідання на 23.07.2024 року.

15.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2047).

Ухвалою суду від 23.07.2024 року відкладено підготовче засідання на 28.08.2024 року.

29.07.2024 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судового збору (вх.№1973).

Ухвалою суду від 28.08.2024 року задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог та визначено, що подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням такої заяви, а саме: про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3824098,82 грн, з яких: сума основного боргу - 2635817,83 грн, пеня - 278818,96 грн, додатковий штраф - 541810,03 грн, 35% річних - 341212,03 грн та інфляційних - 26439,97 грн, цією ж ухвалою повернуто позивачу надмірно сплачену суму судового збору та відкладено підготовче засідання на 16.09.2024 року.

13.09.2024 року від представника позивача надійшла заява про долучення матеріалів до справи (вх.№2755), а саме додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 19.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 02.10.2024 року.

У судовому засіданні 02.10.2024 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, причину неявки суд не повідомив.

Суд зазначає про належне ним виконання обов`язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду від 17.06.2024 року, 19.06.2024 року, 09.07.2024 року, 23.07.2024 року, 28.08.2024 на його юридичну адресу: 58003, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул.Герцена Олександра, 2А, офіс 8, та в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала суду від 17.06.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 17.06.2024 о 14:55 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; ухвала суду від 19.06.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 19.06.2024 року о 14:57 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; ухвала суду від 09.07.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 09.07.2024 року о 15:35 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; ухвала суду від 23.07.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 23.07.2024 року о 14:00 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; ухвала суду від 28.07.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 28.07.2024 року о 17:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та ухвала суду про від 16.09.2024 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 16.09.2024 року о 19:10 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст.ст.120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Слід зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і набула чинності в Україні 11.09.1997р. 3 прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Справа розглянута судом в межах розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

В С Т А Н О В И В :

28.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтагруп» (далі позивач, постачальник, ТОВ «Нафтагруп») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карфума» (далі відповідач, покупець, ТОВ «Карфума») укладено договір поставки №280623-ХМ (далі договір), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання (а.с.16-19).

Пунктом 1.1 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях та/або видаткових накладних, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного договору. Кожна специфікація та/або видаткова накладна є невід`ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація та/або видаткова накладна не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій та видаткових накладних ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставка товару здійснюється в строк, що не перевищує 3 календарні дні, або у строки, передбачені специфікацією, у разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару або іншого документа, що посвідчує повноваження довіреної особи, яка наділена повноваженнями від покупця на отримання (перевезення, поставку) товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання специфікації та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної. Строк поставки товару починає рахуватись з моменту підписання специфікації на конкретну поставку та/або видаткової накладної або з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання специфікації та/або видаткової накладної, та зазначається у самій специфікації та/або видатковій накладній. Ціна даного договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за даним правочином протягом терміну його дії (п.3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно до виставленого продавцем рахунку протягом терміну його дії на підставі заявленої специфікацією та/або видатковою накладною кількості товару. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати товару покупцем до отримання рахунку або не у строк його дії, або з порушенням інших умов даного договору, постачальник має право повернути грошову суму, сплачену наперед, протягом 5 банківських днів на умовах даного правочину за письмовою вимогою покупця або іншої особи, яка перерахувала кошти.

Відповідно до пункту 3.3 договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язане оплатити такий товар у термін, що не перевищує 3-х банківських днів та/або протягом строку, передбаченого у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця.

У відповідності до п.7.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання сторонами до договору відповідної специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання такої специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період червня 2023 року по лютий 2024 року було поставлено відповідачу паливо-мастильних матеріалів (товар) на загальну суму 42061096,27 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с.22-23, 89-117).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахунок провів частково на загальну суму 39245278,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за поставлений позивачем товар за період з січня по лютий 2024 року в сумі 2635817,83 грн (а.с.23а-61).

05.06.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 про сплату у 7-дений строк вартість поставленого товару, однак вказана вимога залишена без відповіді (а.с.14).

У зв`язку з порушенням умов договору поставки №280623-ХМ від 28.06.2023 року, ТОВ «Нафтагруп» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 3824098,82 грн, з яких: 2635817,83 грн основний борг, 278818,96 грн пеня, 541810,03 грн додатковий штраф, 341212,03 35 % річних та 26439,97 грн інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу за договором, яка становить 2635817,83 грн, підтверджена видатковими накладними товар №Т00000077 від 15.01.2024 року, №Т00000132 від 22.01.2024 року та №Т00000188 від 26.01.2024 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленої продукції, позивач нарахував 35% річних у розмірі 341212,03 грн за період з 31.01.2024 року по 13.06.2024 року та 26439,97 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2024 року по 30.04.2024 року, які просить стягнути.

Згідно положень частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сторони у пункті 4.10 договору передбачили інший розмір процентів річних, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, а тому до даних правовідносин сторін підлягають застосуванню 35% річних (а.с.17а).

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 35% річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, а заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до вимог п.4.10 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 278818,96 грн пені за період з 31.01.2024 року по 14.03.2024 року та 541810,03 грн штрафу.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у пункті 3.3 даного договору, з урахуванням частини 2 статті 551 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець - зобов`язується сплатити останньому, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 4.4.4 договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов пунктів 3.2., 3.3., 3.8. даного правочину чи умов, визначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку, позивач має право нарахувати, а відповідач - зобов`язується сплатити останньому, додатковий штраф у розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф у розумінні пункту 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівняні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки заявлені ТОВ «Нафтагруп» до стягнення розміри вищезазначених штрафних санкцій є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також враховуючи те, що відповідач не заперечував проти наданого позивачем розрахунку та не надав власного контррозрахунку, позов у частині стягнення з ТОВ «Карфума» пені та штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагруп» (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Лісові Гринівці, вул.Центральна, 1/1, код 40949912) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карфума» (58003, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул.Герцена Олександра, 2А, офіс 8, код 44820607) про стягнення заборгованості в сумі 3824098,82 грн, з яких: з яких: сума основного боргу 2635817,83 грн, пеня в сумі 278818,96 грн, додатковий штраф в сумі 541810,03 грн, 35% річних в сумі 341212,03 грн та індекс інфляції в сумі 26439,97 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карфума» (58003, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул.Герцена Олександра, 2А, офіс 8, код 44820607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагруп» (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Лісові Гринівці, вул.Центральна, 1/1, код 40949912) суму основного боргу в розмірі 2635817,83 грн, пеню в сумі 278818,96 грн, додатковий штраф в сумі 541810,03 грн, 35% річних в сумі 341212,03 грн, індекс інфляції в сумі 26439,97 грн та 57361,49 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024 року

Суддя С.М. Гушилик