Рішення

від 25.09.2024 по справі 927/179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/179/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури

код ЄДРПОУ 02910114; вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради

код ЄДРПОУ 25618741; пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до відповідача-1: Комунального підприємства "Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради

код ЄДРПОУ 03358162, просп. Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації"

код ЄДРПОУ 43400802; просп. Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

код ЄДРПОУ 33469166; просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно

За участю представників сторін:

від прокуратури: Рибалко Н.В.

від позивача: Кравченко Д.В.

від відповідача-1: Єрема В.І.

від відповідача-2: Сірий І.О.

від третьої особи: Кураш А.М.

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Комунального підприємства «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» про:

-визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області №1, укладеного 01.02.2023 між Комунальним підприємством «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації»;

-зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна повернути Чернігівській обласній раді нерухоме майно, а саме частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327») корисною площею 293,2 м2 загальною площею 383,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33.

Дії суду щодо розгляду справи.

У позовній заяві заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Ухвалою суду від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, підготовче засідання призначено на 26.03.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів прокурора, позивача та третьої особи в підсистемі «Електронний суд» 26.02.2024 22:59 та рекомендованими повідомленнями № 0600092999413, №0600092997135 про вручення 29.02.2024 відповідачам поштового відправлення.

15.03.2024, у встановлений судом строк, від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

20.03 2024 від третьої особи надійшли пояснення щодо відзиву.

22.03.2024 та 26.02.2024 від позивача та прокуратури надійшли відповіді на відзив.

Відзив на позов, відповіді на відзив та пояснення долучено судом до матеріалів справи.

26.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.04.2024.

01.04.2024 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.04.2024 від прокуратури надійшли пояснення по справі.

Заперечення та пояснення долучено судом до матеріалів справи.

23.04.2024 суд задовольнив клопотання відповідача-2 від 23.04.2024 про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2024.

21.05.2024 від відповідача-2 надійшли клопотання про поновлення строку для подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача-2, суд відмовив у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Щодо поновлення строку для подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста (п.8 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, вирішення судом питання щодо призначення експертизи здійснюється на стадії підготовчого провадження.

Враховуючи, що відповідачем-2 клопотання про призначення почеркознавчої експертизи подано на стадії підготовчого провадження, останнім не пропущено строк для подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а тому і відсутні підстави для поновлення такого строку.

Щодо призначення почеркознавчої експертизи.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За приписами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).

Слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову, відповідач-2 не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який би був оцінений судом при дослідженні доказів по справі.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

До того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).

З огляду на приписи ст.ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи, за оцінкою суду, відповідачем-2 не доведено підстав призначення судової почеркознавчої експертизи.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи у справі.

21.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2024.

19.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 06.08.2024.

06.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2024.

26.08.2024 від відповідача-2 надійшла заява про поновлення строку для подання документа та долучення доказу до матеріалів справи.

Розглянувши заяву відповідача-2, суд задовольнив її, поновив процесуальний строк для подання доказів та долучив докази до матеріалів справи, з огляду на наступне.

За приписами чч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пп.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту ст. 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї. При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Водночас, відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення... Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.

Дослідивши наведені у заяві причини пропуску строку для подання доказів по справі, враховуючи, що заявником наведено винятковість обставин для поновлення строку для подання доказів, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача-2, поновив відповідачу-2 строк для подачі доказів та долучив до справи письмові докази.

28.08.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2024.

До початку судового засідання від позивача надійшли пояснення по справі від 06.09.2024, в яких позивач просить долучити до матеріалів справи дані письмові пояснення з додатком.

09.09.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.

Прокурор у додаткових поясненнях по справі зазначає, що, з метою спростування доводів відповідача, необхідно долучити до матеріалів справи документи з кримінального провадження №12023275440001286, отримані від відповідача-1. З огляду на зазначене, прокурор просить суд повернутися до підготовчого провадження розгляду справи № 927/179/24; з урахуванням неможливості подання цих документів у визначений процесуальним Кодексом та судом строк з причин, що не залежали від прокурора, на підставі ст. 80 ГПК України прийняти їх до розгляду; долучити до матеріалів справи пояснення та долучені до нього докази, вирішити справу з їх урахуванням.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даному випадку судом встановлено наявність підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. Зазначені прокурором у клопотанні обставини є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження.

У зв`язку з наведеним, враховуючи вищевикладені мотиви клопотання прокурора, суд у судовому засіданні 10.09.2024 постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання прокурора та повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вирішення клопотання прокурора та позивача про прийняття додаткових документів до розгляду та приєднання їх до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання прокурора та позивача, заслухавши думку присутніх представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотань, поновлення строку для подання додаткових документів та долучення до матеріалів справи додаткових документів.

10.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

25.09.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області №1 від 01.02.2023 здійснено всупереч вимогам чинного законодавства, з порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що створило загрозу припинення діяльності одного з найприбутковіших підприємств обласної ради - Комунального підприємства «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, а тому правочин підлягає визнанню недійсним.

Третя особа у письмових поясненнях позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та зазначає, що при укладенні спірного Договору КП «ЧМБТІ» не дотриманий порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду в частині погодження Договору уповноваженим органом управління - органом, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, повноважний представник відповідача-1, присутній у судових засіданнях, проти позову не заперечив.

Відповідач-2 у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, вважає, що при укладенні оскаржуваного договору дотримані всі істотні умови договору необхідні за законом для договорів оренди тощо. Договір містив відкладальну обставину з настанням якої сторони пов`язали настання певних юридичних наслідків. Включення такої обставини, а саме: повернення єдиного майнового комплексу відокремленого підрозділу КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської облради, КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської облради, філія № 1 з орендного користування на підставі судового рішення, що набрало законної сили у справі № 927/286/22, не є порушенням вимог ЦК України, ГК України чи будь-якого іншого нормативно - правового акту.

Вказане майно перебувало з 2020 року на праві господарського відання в КП. Створення Філії не впливає на права юридичної особи на майно, яким наділяє філію. Власник майна в особі Чернігівської обласної ради рішення про припинення права господарського відання на майно закріплене за підприємством не приймав. Отже, за підприємством на момент проведення аукціону та укладення спірного договору зберігалися речові права на майно. Після повернення власнику майна по договору, який визнаний недійсним (справа № 927/286/22), останній повторно передав на праві господарського відання майно підприємству згідно договору № 1 про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, на праві господарського відання від 27.10.2023 на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Управління комунального майна Чернігівської області фактично надало дозвіл на передання майна в оренду в спосіб визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Щодо повноважень осіб на підписання спірного договору зі сторони підприємства відповідач-2 вказує, що договір підписаний уповноваженими на той час особами, а саме: в.о. начальника КП Мелашенко Б.В. та заступником начальника - Мучтою О.В.

Прокурор та позивач у відповідях на відзив посилаються на те, що станом на дату укладення спірного договору діяв договір оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства КП «Чернігівське МЕТІ» Чернігівської обласної ради № 255 від 22.07.2019, укладений між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації», предметом якого є одне і те ж саме нерухоме майно ЦМК підприємства обласної комунальної власності (справа № 927/286/22). Таким чином, КП «Чернігівське Міжміське БТІ» Чернігівської обласної ради безпідставно, не маючи права розпоряджатися майном територіальної громади області, яке входить до складу єдиного цілісного майнового комплексу КП «Чернігівське МЕТІ» Чернігівської обласної ради, передало його в орендне користування ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного БТІ».

Спірне нерухоме майно відповідно до оскаржуваного договору було передано відповідачем-1 в оренду без погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності - Чернігівською обласною радою та Управлінням комунального майна обласної ради. Звернення КП «Чернігівське МБТІ» від 14.02.2022 № 63 до Управління комунального майна про надання дозволу про передачу майна в оренду не є відповідним погодженням, оскільки воно не було погоджено органом управління. Крім того, дане звернення не містить підпису заявника, а тому є неналежним доказом у справі

Договір оренди підписано неуповноваженою особою Мелашенком Б.В., який на дату укладення оскаржуваного договору був увільнений від виконання обов`язків начальника КП «Чернігівського МБТІ» у зв`язку із призовом на військову службу. Ддоговір оренди підписано неуповноваженою особою заступником начальника КП «Чернігівське МБТІ» Мучтою О.В., основне місце якої є ТОВ «Трудовий колектив «Чернігівського обласного БТІ» та яка є засновником орендаря ТОВ «Трудовий колектив «Чернігівське обласне БТІ»;

Наказом Міністерства юстиції України від 23.02.2024 анульовано рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації від 29.09.2023 № 69527914 про державну реєстрацію права користування (найма (оренди) майна за спірним договором.

Відповідач-2 у запереченнях посилається, зокрема, на те, що відповідно до наказу від 28.12.2019 № 202 «Про затвердження переліку цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, які можуть бути передані в оренду», в силу приписів прикінцевих положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з 1 лютого 2020 року спірне майно було автоматично включено до Переліку першого типу. Таким чином, рішення про можливість оренди даного майна вважалося узгодженим уповноваженими органами та виникла публічна пропозиція щодо оренди цього майна усім зацікавленим особам. Отже, відповідач-1 набув права самостійно, без будь-якого додаткового узгодження з уповноваженими органами, вчиняти відповідні дії, пов`язані з передачею майна в оренду. Жодних рішень Чернігівською обласною радою та Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради щодо виключення спірного майна з Переліку першого тину не приймалося.

Обставини справи встановлені судом.

Відповідно до Статуту КП «ЧМБТІ» Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради (надалі - КП «ЧМБТІ») створене в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (надалі -Управління).

Засновником КП «ЧМБТІ» є Чернігівська обласна рада.

Підприємство створено для здійснення господарської комерційної діяльності, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними напрямками діяльності Підприємства є: технічна інвентаризація і оцінка нежитлових будівель, житлових будинків, квартир, споруд та інших об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності; технічна інвентаризація і переоцінка інженерних споруд і мереж водопроводу і каналізації, електричних станцій і мереж; технічна інвентаризація об`єктів зовнішнього благоустрою: шляхів, тротуарів, мостів, а також зелених насаджень (скверів, парків); проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна; виконання комплексу робіт з виготовлення технічної документації на житлові будинки та квартири, що підлягають приватизації; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та обтяжень; проведення землевпорядних робіт; проведення судових будівельно-технічних експертиз щодо дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій, відповідних документів, визначення порядку користування земельними ділянками та поділу нерухомості; проведення експертиз з питань, пов`язаних із матеріалами технічної інвентаризації; виконання робіт по створенню і використанню банку даних по операціях з нерухомістю і земельними ділянками; зберігання, оновлення і поповнення технічної документації на об`єкти нерухомого майна; статистична розробка і облік даних інвентаризації об`єктів нерухомого майна; грошова оцінка земель населених пунктів, земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів; установлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць (область, район, місто, район у місті, селище, село); проведення оцінки майна та майнових прав; укладення договорів з фізичними та юридичними особами щодо надання консультаційних послуг з питань інвентаризації нерухомого майна; надання платних послуг населенню по видачі матеріалів довідкового характеру з використанням архівних даних.

КП «ЧМБТІ» є юридичною особою, самостійним суб`єктом господарювання. Права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства, шо є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у Підприємства в господарському віданні. Реалізуючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, з обмеженнями розпоряджатися окремими видами майна, передбаченими законодавством, Статутом та рішеннями Засновника.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САВ № 586106 від 22.12.2008, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.12.2008 № 354 нежитлова будівля «А-3» загальною площею 1501,8 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VІІ «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» об`єкт нерухомості - нежитлова будівля «А-3» загальною площею 1501,8 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33, перебуває в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності області.

25.07.2022 КП «ЧМБТІ» проведено аукціон з передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду - частини нежитлової будівлі першого та третього поверхів загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 33, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» (ТОВ «ТКЧОБТІ») (протокол про результати електронного аукціону № LLЕОО1-UА-20220719-59010).

01.02.2023 між КП «ЧМБТІ», в особі. в.о. начальника Мелашенка Б.В. та заступника начальника Мучти О.В. та ТОВ «ТКЧОБТІ», в особі директора Обушного О.О., укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 4.1. Змінюваних умов Договору об`єктом оренди є частина нежитлової будівлі першого та третього поверхів (1 поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1- 116», « 1-120», « 1-123», 3 поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327» корисною площею 293, 3 кв.м, загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33) (далі - Майно).

Пунктом 12.1. Змінюваних умов Договору передбачено, строк дії договору 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців. Цей договір набуває чинності з моменту підписання. Майно вважається переданим в орендне користування з дня підписання акта (документа) про повернення єдиного майнового комплексу відокремленого підрозділу комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, філія №1 з орендного користування на підставі судового рішення, що набрало законної сили у справі № 927/286/22.

Згідно з п. 2.1. Незмінюваних умов Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день настання обставин, визначених п. 12.1. цього Договору.

Відповідно до п. 12.1. Незмінюваних умов Договору цей Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку Договору починається з дня набрання чинності цього Договору. Цей Договір набирає чинності в день його підписання Сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства Договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання Договору і закінчується датою припинення цього Договору.

Як зазначає прокурор, станом на дату укладання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 01 від 01.02.2023 діяв договір оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради № 255 від 22.07.2019, укладений між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації», предметом якого є одне і те ж саме нерухоме майно ЦМК підприємства обласної комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 по справі №927/286/22, яке набрало законної сили, задоволено позов Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної ради до Управління комунального майна обласної ради та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними наказів, договору оренди цілісного майнового комплексу:

-визнано недійсним наказ начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради Буніна А.Ю. №71 від 08.05.2019 "Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, філія №1".

-визнано недійсним наказ начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради Буніна А.Ю. №115 від 26.07.2019 "Про реорганізацію відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради "Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1".

-визнано недійсним договір оренди №225 цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства, укладений 22.07.2019 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації".

-зобов`язано ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" повернути Чернігівській обласній раді цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу, складеного станом на 03.04.2019, вартість якого за результатами незалежної оцінки становіть 2 403 309,65 грн, у тому числі будівлі та споруди у кількості 3 одиниць: перший поверх будівлі (246,2 кв.м), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (частина нежитлового приміщення: літ. " 1-104", літ. " 1-105", літ. " 1-107", літ " 1-112", літ. " 1-116", літ " 1-120", літ. " 1-123", крім того площі спільного користування); частина приміщень третього поверху, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (119,0 кв.м) (частина нежитлового приміщення: літ. " 1-313", літ. " 1-319", літ. " 1-321", літ. " 1-323", літ. " 1-327", літ. " 1-320", крім того, площі спільного користування); гараж цегляний, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Промислова, 2 (21,6 кв.м).

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 та постановою Верховного Суду від 19.09.2023.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 по справі №927/286/22 ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" повернуло Чернігівській обласній раді цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1".

27.09.2023 рішенням Чернігівської обласної ради №11-15/VІІІ, враховуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 по справі №927/286/22, що набрало законної сили, вирішено закріпити на праві господарського відання за КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» єдиний майновий комплекс, який зазначено в договорі оренди №255 від 22.07.2019 та повернуто із орендного користування ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації".

27.10.2023 між Управлінням комунального майна обласної ради та Комунальним підприємством "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради укладено договір про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на праві господарського відання та підписано акт приймання-передачі відповідного майна між сторонами.

Згідно з п.1 додатку №1 до вказаного договору про закріплення майна КП "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради в господарське відання передано частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги,33 (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327», загальною площею 383,2 м2).

Разом з цим, на підставі оспорюваного договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 01.02.2023 року № 1 відповідачами в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права користування майном, відповідно до рішення про державну реєстрацію права користування від 27.09.2023 індексний номер 69527914 (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327» корисною площею 293,2 м2, загальною площею 383,2 м2) за договором від 01.02.2023 між ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 43400802) та КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 03358162), державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

15.12.2023 Чернігівська обласна рада звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою, в якій просила визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації від 29.09.2023 № 69527914 про державну реєстрацію права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327» корисною площею 293,2 м2, загальною площею 383,2 м2) за оспорюваним договором від 01.02.2023, укладеним між відповідачами, оскільки Чернігівська обласна рада є власником будівлі і реєстрація проведена без згоди власника та перевірки повноважень особи, що діяла від імені КП «ЧМБТІ».

23.02.2024 наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 521/5 та Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.01.2024, скаргу Чернігівської обласної ради задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації від 29.09.2023 № 69527914 про державну реєстрацію права користування (найму (оренди) будівлею за спірним договором оренди, укладеним між відповідачами.

Керівник Чернігівської окружної прокуратури звернувся з позовом до суду, зазначаючи про факт незаконної передачі в оренду частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги,33 (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1-327», загальною площею 383,2 м2) та вчинення правочину всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки станом на дати укладення спірного договору оренди та здійснення реєстраційних дій вдповідач-1 не володів спірним майном на праві господарського відання і не міг виступати його орендодавцем, спірне нерухоме майно було передано в оренду без погодження із власником - Чернігівською обласною радою та спірний договір підписано неуповноваженою особою, що діяла від імені відповідача-1.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

У даній справі керівник Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією Україна, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до ч.2 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Чернігівською окружною прокуратурою 04.01.2024 скеровано листа до обласної ради щодо надання інформації про вжитті заходи, у тому числі судового характеру, з метою визнання недійсним договору №1 від 01.02.2023 недійсним та зобов`язання повернення майна.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Згідно з листом Чернігівської обласної ради від 12.01.2024 обласна рада позов до суду щодо визнання недійсним договору № 1 від 01.02.2023 та зобов`язання повернення майна не подавала, водночас, не заперечує проти подання окружною прокуратурою позовної заяви до суду з метою захисту інтересів територіальної громади.

Вказане свідчить, що Чернігівською обласною радою самостійне вжиття заходів з метою визнання недійсним договору № 1 від 01.02.2023 та зобов`язання повернення майна не планується та підтверджує її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив обласну раду позивачем, компетентним органом, втім, не звернулася до суду з позовом після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Комунального підприємства «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо визнання договору недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог є вимоги, зокрема, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 01 від 01.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації».

Прокурор стверджує, що відповідачем-1 безпідставно передано спірне майно в орендне користування відповідачу-2. Відповідач-1, не мав права розпоряджатися майном територіальної громади області, яке входить до складу єдиного цілісного майнового комплексу КП «Чернігівське МЕТІ» Чернігівської обласної ради, оскільки не володів спірним майном на праві господарського відання, а відтак і не міг бути його орендодавцем. Спірне нерухоме майно відповідно до оскаржуваного договору було передано відповідачем-1 в оренду без погодження з власником майна - Чернігівською обласною радою. Спірний договір підписано з боку орендаря неуповноваженою особою.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № Закону № 157-IX, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону (частина 2 статті 2 Закону № 157-IX).

Згідно з ч.2 ст.4 Закону № 157-IX орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:

нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;

іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Рішенням п`ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради четвертого скликання від 25.03.2005 було створено Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та затверджено Положення про нього. В подальшому, рішенням третьої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 12.02.2021 № 31-3/VІІІ Положення про Управління було затверджено в новій редакції.

Згідно приписів вказаного Положення Управління є уповноваженим органом обласної ради, який відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію повноважень обласної ради по управлінню та розпорядженню майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Основними завданнями Управління є, зокрема: реалізація регіональної політики у сфері управління та розпорядження майном комунальної власності області; забезпечення ефективного управління та використання об`єктів комунальної власності області; забезпечення надходжень до обласного бюджету коштів за рахунок передачі в оренду та відчуження майна комунальної власності області.

Управління відповідно до покладених на нього завдань у встановленому порядку виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств обласної ради, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин орендодавцем цілісного майнового комплексу комунального підприємства обласної ради могло виступати виключно Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Як встановлено судом, за результатами електронного аукціону, який відбувся 25.07.2022 (№LLЕОО1-UА-20220719-59010), між КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» 01.02.2023 підписано договір №01 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, яким передано в оренду частина нежитлової будівлі першого та третього поверхів загальною площею 383,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 33.

Водночас, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 по справі №927/286/22, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 та постановою Верховного Суду від 19.09.2023, задоволено позов Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної ради до Управління комунального майна обласної ради та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними наказів, договору оренди цілісного майнового комплексу та, зокрема, визнано недійсним договір оренди №225 цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства, укладений 22.07.2019 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" та зобов`язано ТОВ "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" повернути Чернігівській обласній раді цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1", у тому числі будівлі та споруди у кількості 3 одиниць, зокрема, перший поверх будівлі (246,2 кв.м), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (частина нежитлового приміщення: літ. "1-104", літ. "1-105", літ. "1-107", літ "1-112", літ. "1-116", літ "1-120", літ. "1-123", крім того площі спільного користування); частина приміщень третього поверху, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (119,0 кв.м) (частина нежитлового приміщення: літ. "1-313", літ. "1-319", літ. "1-321", літ. "1-323", літ. " 1-327", літ. "1-320", крім того, площі спільного користування); гараж цегляний, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Промислова, 2 (21,6 кв.м).

Таким чином, станом на дату укладання договору оренди від 01.02.2023 між КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» діяв Договір оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємству КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради № 255 від 22.07.2019, укладений між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації», предметом якого є одне і те ж саме нерухоме майно ЦМК підприємства обласної комунальної власності.

Після набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області 01.11.2022 у справі № 927/286/22 між ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміською бюро технічної інвентаризації» та Чернігівською обласною радою підписано акт приймання-передачі з оренди ЦМК.

Відповідно до вказаного рішення суду і акту про повернення єдиного майнового комплексу комунального підприємства з орендного користування майно поверталося не Комунальному підприємству «Чернігівське МБТІ», а безпосередньо Чернігівській обласній раді, про що зазначено у судовому рішенні.

27.10.2023, на виконання рішення Чернігівської обласної ради №11-15/VІІІ від 27.09.2023, Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради укладено договір №1 про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на праві господарського відання із КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради та підписано акт приймання-передачі відповідного майна між сторонами.

Відповідно до п.6.1, 6.2 Договору №1 від 27.10.2023 КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради (Користувач) має право використовувати майно на праві господарського відання для здійснення господарської діяльності. У порядку, визначеному законодавством та рішеннями обласної ради, здійснювати відчуження, списання, передачу в оренду, заставу чи іпотеку переданого в господарське відання майна.

Таким чином, судом встановлено, що КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради набуло права користування майном на праві господарського відання, у тому числі передавати майно в оренду, лише з 27.10.2023.

З огляду на зазначене, ні станом на дату укладення спірного договору №1 від 01.02.2023, який став підставою для проведення державної реєстрації, ні станом на дату здійснення реєстраційних дій 29.09.2023 КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради не володіло спірним майном на праві господарського відання, не мала права розпоряджатися майном територіальної громади, зокрема передавати його в оренду, а відтак і не могло бути його орендодавцем.

Таким чином, КП Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради безпідставно, не маючи права розпоряджатися майном територіальної громади області, яке входить до складу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради, філія №1», передало його в орендне користування ТОВ «Трудовий колектив ЧМБТІ».

Крім того, як вже було вказано вище, за твердженнями прокурора та позивача, КП Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради не мало права передавати нерухоме майно, що належить до комунальної власності у користування іншим особам без погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності - Чернігівською обласною радою та Управлінням комунального майна обласної ради.

Відповідачем-2 додано до матеріалів справи лист Управління від 23.02.2022 № 03-171, яким надавалася відповідь КП «Чернігівське МБТІ» на лист від 14.02.2022 № 63, згідно з яким Управління не заперечувало щодо передачі в оренду на конкурентних засадах через процедуру проведення аукціону нежитлових приміщень, зокрема, розташованих на першому та третьому поверхах нежитлової триповерхової будівлі, площею 383, 2 кв.м за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 та зверталася увага КП «Чернігівське МБТІ», що передача в оренду повинна бути здійснена з дотриманням вимог діючого законодавства з питань оренди.

Твердження представника відповідача-2, що Управління фактично погодило передачу спірного майна в оренду не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.

Відповідно до п.1. цей Порядок визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до положень пункту 20 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, балансоутримувач протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви потенційного орендаря приймає рішення про, зокрема, намір передачі майна в оренду та надсилає його на погодження уповноваженому органу управління.

Згідно зі Статутом КП «Чернігівське МБТІ» безпосереднє управління господарською діяльністю Підприємства здійснює начальник, який, зокрема видає накази в межах своєї компетенції, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, рішення про намір передачі майна в оренду мало бути викладене у формі наказу КП «Чернігівське МБТІ» погодженого уповноваженим органом.

Рішення (наказ) КП «Чернігівське МБТІ» про намір передачі майна в оренду Управлінню не надходило. Управління не погоджувало намір КП «Чернігівське МБТІ» на передачу в оренду частини нежитлового приміщення будівлі першого та третього поверхів площею 383, 2 кв.м по просп. Перемоги, 33 у м. Чернігові, що є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області 01.02.2023.

Пунктом 81. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна визначено, що протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об`єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистий кабінет.

Протокол про результати електронного аукціону № LLЕ001-UA-2022719-59010 сформований 24.07.2022 20:00:04, а спірний договір оренди укладено 01.02.2023, що свідчить про порушення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.

Положенням про порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 25.03.2011, зі змінами передбачено, що термін дії дозволу на передачу майна в оренду від Управління становить - три місяці від дати його надання.

Згідно з витягом з аукціону передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду, дата публікації аукціону № LLЕ001-UА-2022719-59010 19.07.2022, початок прийому пропозицій 21.07.2022, що свідчить про пропущення строку дії дозволу.

Враховуючи вищевикладене, лист Управління від 23.02.2022 №03-171 не прийматися судом до уваги, враховуючи, що строк дії погодження уповноваженого органу управління станом на 01.02.2023 (дату укладення спірного договору) пропущено.

Відповідно до Положення про Управління, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 № 16-13/VІІІ (надалі - Положення),

Управління наділено повноваженнями надавати дозволи (згоду) підприємствам, установам та закладам обласної ради на передачу майна комунальної власності області в оренду та погоджувати договори оренди. Аналогічні положення містилися у Положенні про управління комунального майна Чернігівської обласної ради, затвердженого у новій редакції рішенням Чернігівської обласної ради від 12.02.2021 № 31-3/VІІІ та діяли на час укладення спірного Договору.

Процедура погодження договорів оренди та змін до них передбачена і у діючому на теперішній час Положенні про порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 25 березня 2011 року, зі змінами. Договори оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області укладаються у порядку, визначеному законодавством України, з урахуванням вимог, передбаченим цим Положенням.

Відповідно до пункту 3.16. Положення, Управління здійснює контрольні функції у сфері оренди майна комунальної власності області.

Відповідно до Закону № 157-ІХ Управління, є уповноваженим органом управління - органом, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, є представником Власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених ГУ України та іншими законодавчими актами.

Згідно пункту 4.4. Статуту Підприємства, відчуження, списання основних фондів Підприємства, передача майна Підприємства в оренду або лізинг, а також використання коштів від відчуження і оренди майна (лізингу) здійснюється в порядку, визначеному законодавством та рішеннями Засновника.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до Регламенту Чернігівської обласної ради восьмого скликання рішення обласної ради, прийняті у межах її компетенції, є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями і установами незалежно від форм власності, розташованими або зареєстрованими на території області, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території області.

КП «Чернігівське МБТІ» є унітарним комунальним комерційним підприємством і здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до вимог законодавства, рішень Засновника, Органу управління та Статуту.

Отже, що при укладенні зазначеного Договору оренди, КG «Чернігівське МБТІ» не дотриманий порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора та позивача про те, що КП Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради не мало права передавати нерухоме майно, що належить до комунальної власності у користування іншим особам без погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності - Чернігівською обласною радою та Управлінням комунального майна обласної ради.

Щодо підписання спірного договору з боку орендаря неуповноваженою особою.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Письмовий правочин може бути вчинено від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судом встановлено, що спірний договір від імені КП «Чернігівське МБТІ» підписаний в.о. начальника Мелашенко Б.В. та заступником начальника Мучти О.В.

Відповідно до статуту КП «Чернігівське МБТІ» безпосереднє управління господарською діяльністю Підприємства здійснює начальник, який призначається на посаду за контрактом та звільняється з посади Засновником за поданням органу управління.

Начальник Підприємства вирішує питання діяльності Підприємства в порядку і на умовах, визначених цим Статутом, за винятком тих, що віднесені до повноважень Засновника та Органу управління.

Начальник Підприємства діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його у всіх підприємствах, установах та організаціях, видає накази в межах своєї компетенції, організовує та контролює їх виконання, укладає договори з дотриманням умов, передбачених Статутом.

Матеріали справи містять наказ КП «Чернігівське МБТІ» №10 від 01.03.2022 , згідно з яким в.о. начальника КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради Мелашенко Б.В. з 01.03.2022 був увільнений від виконання обов`язків начальника КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.03.2022.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в.о. начальника КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради Мелашенко Б.В. не мав права станом на 01.02.2023 (дата укладання спірного договору) підписувати будь-які документи підприємства.

Щодо підписання договору оренди №01 від 01.02.2023 заступником начальника ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу КП «Чернігівське МБТІ» №1/1-0 від 01.02.2022 «Про переведення» ОСОБА_1 переведено з 01.02.2022 на посаду заступника начальника.

Згідно з листом ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» від 26.05.2023 № 233 основним місцем роботи ОСОБА_1 починаючи з 05.08.2021 є вищевказане товариство.

Згідно абз. 5 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути орендарями працівники орендодавця - щодо майна, яке надається в оренду такими орендодавцями.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи увільненим від обов`язків начальника комунального підприємства та ОСОБА_1 , працюючи на посаді заступника начальника за сумісництвом, всупереч вимогам «Про оренду державного та комунального майна» було підписано договір оренди №01 від 01.02.2023.

З урахуванням вищевикладеного, аргументи відповідача-2 щодо підписання спірного договору уповноваженими відповідачем-1 особами є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області №1 від 01.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Чернігівське міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації».

Щодо позовних вимог про повернення майна.

Відповідно до частини статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

Як визначено статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання недійсним договору оренди є правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом, а позовні вимоги, в цій частині є похідними від вимог про визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене вище, вимога прокурора про зобов`язання ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 43400802) шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна повернути Чернігівській обласній раді (код ЄДРПОУ 25618741) нерухоме майно, а саме частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. « 1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1- 327») корисною площею 293,2 м2 загальною площею 383,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33., підлягає задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 17 728,60 грн з кожного.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області №1 від 01.02.2023, укладений між Комунальним підприємством «Чернігівське міжміського бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації».

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 43400802) шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна повернути Чернігівській обласній раді (код ЄДРПОУ 25618741) нерухоме майно, а саме частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. «1-104», « 1-105», « 1-107», з « 1-112» по « 1-116», « 1-120», « 1-123»; III поверх: « 1-313», « 1-319», « 1-321», « 1-323», « 1- 327») корисною площею 293,2 м2 загальною площею 383,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 03358162, просп. Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного,9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 17 728,60 грн судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 42113218, проспект Перемоги, 33, м. Чернігів, 14017) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 17 728,60 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор