Постанова

від 07.10.2024 по справі 904/3291/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3291/22 (904/1080/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024

у справі № 904/3291/22 (904/1080/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ"

до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про відшкодування майнової шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» (далі - ТОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» 400 000 000,00 грн заборгованості з відшкодування шкоди.

До позовної заяви позивач додав клопотання про забезпечення позову, в якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ; вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчуження наступних об`єктів нерухомості: реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2656670651100, однокімнатна квартира загальної площі 16,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1235980451247, земельна ділянка площею 2 (два) гектари земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с/рада Веселинодолинська, яка передана в оренду до 29.12.2029 з правом пролонгації Селянському (фермерському) господарству «КОЛОС» (код 21011485).

Клопотання обґрунтовано тим, що враховуючи значний загальний розмір вимог позивача до відповідача-1 та збитки, які може понести позивач, щодо якого порушено справу про банкрутство, внаслідок неможливості виконання рішення суду в майбутньому, застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача-1 є доцільним та співрозмірним заходом, що сприятиме належному виконанню рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024:

1. Клопотання ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" б/н від 05.03.2024 про забезпечення позову задоволено.

2. Вжито заходи забезпечення позову у справі №904/3291/22(904/1080/24) за позовною заявою ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме шляхом заборони ОСОБА_1 відчуження наступних об`єктів нерухомості:

- Реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2656670651100, однокімнатна квартира загальної площі 16,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1235980451247, земельна ділянка площею 2 (два) гектари земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с/рада Веселинодолинська, яка передана в оренду до 29.12.2029 з правом пролонгації Селянському (фермерському) господарству «КОЛОС» (код 21011485).

Стягувачем за даною ухвалою є: ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" (49000, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 41, код ЄДРПОУ 41739063)

- Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та вжиття заходів забезпечення позову до прийняття рішення у цій справі, спрямованих виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову. Також врахувавши обставини та характер правовідносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що забезпеченням даного позову відповідачам не буде спричинено жодних збитків.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1080/24).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/3291/22(904/1080/24) залишив без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1080/24) змінив, виклавши другий абзац резолютивної частини в наступній редакції:

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 904/3291/22(904/1080/24) за позовною заявою ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди шляхом накладення арешту на нерухоме майно в розмірі і межах ціни позову, а саме 400 000 000,00 грн, що належить ОСОБА_1 , а саме шляхом заборони ОСОБА_1 відчуження наступних об`єктів нерухомості:

- Реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2656670651100, однокімнатна квартира загальної площі 16,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1235980451247, земельна ділянка площею 2 (два) гектари земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с/рада Веселинодолинська, яка передана в оренду до 29.12.2029 з правом пролонгації Селянському (фермерському) господарству "КОЛОС" (код 21011485).

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1080/24) залишив без змін.

Апеляційний господарський суд погодившись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову, врахувавши, що суд першої інстанції не встановив обставин достатності/ недостатності грошових коштів на рахунках відповідача1, останній не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, за відсутності доказів достатності коштів на рахунках відповідача, дійшов висновку щодо доцільності накладення арешту на кошти та нерухоме майно в межах суми позову (400 000 000,00 грн), чого не було зроблено судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу відповідача1 на право звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову в порядку, передбаченому статтею 145 ГПК України, у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 14.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 904/3291/22(904/1080/24) скасувати; у задоволені клопотання ТОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог та положень статей 73, 74, 77, 79, 136, 137 ГПК України.

За доводами скаржника, суди при розгляді заяви про забезпечення позову, фактично прийняли рішення про задоволення позовних вимог, а зміст оскаржуваних рішень свідчить про повну та беззаперечну підтримку вимог позивача.

В даній справі, на думку скаржника, позивачем не було надано жодних доказів щодо обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а доводи позивача є лише припущеннями, тож в задоволені заяви про забезпечення позову слід було відмовити.

Скаржник посилається при цьому на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.04.2023 у справі № 908/2317/22, від 27.12.2022 у справі №905/255/22 щодо надання судами належної правової оцінки обставинам справи та доводам, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову та необхідності дотримання принципу співмірності заходу забезпечення позову та збалансованості інтересів сторін у справі, від 24.05.2022 у справі №911/2719/21 щодо необхідності надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20 щодо зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, на думку скаржника, про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а саме про порушення норм процесуального права, зокрема статей 74, 134, 236 ГПК України, свідчить той факт, що суд стаючи на позицію позивача відкриває провадження у справі без наявності оплаченого судового збору у розмірі понад 1 млн. грн.

Доводи інших учасників справи

ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , вважає, що будь-які законні підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з підстав, зазначених у відзиві, касаційну скаргу просить залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін в редакції постанови апеляційної інстанції.

Позивач стверджує, що обраний ним спосіб забезпечення позову, передбачений положеннями статті 137 ГПК України, не перешкоджає нормальній життєдіяльності відповідача-1, не позбавляє її права власності на нерухоме майно та є співрозмірним із заявленими позовними вимогами на суму 400 млн. грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 16.08.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі у справі №904/3291/22 (904/1080/24) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3291/22 (904/1080/24).

Оскільки з Господарського суду Дніпропетровської області надійшов 1т. м/о/у справи №904/3291/22 (904/1080/24), що не містить оригіналів ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024, Верховний Суд 12.09.2024 повторно витребував справу № 904/3291/22(904/1080/24) з оригіналами оскаржуваних судових рішень.

Матеріали справи №904/3291/22 (904/1080/24) на запит Верховного Суду надійшли з Господарського суду Дніпропетровської області 03.10.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Перевіривши судові рішення попередніх інстанцій у цій справі в межах доводів касаційної скарги, з урахуванням поданого відзиву на касаційну скаргу, та в межах своїх повноважень, Верховний Суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині 1 статті 137 ГПК України, а саме, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись, зокрема, у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Водночас забезпечення позову має бути спрямоване проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. В той час як виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, у справі № 905/448/22 Верховний Суд не погодився із висновками апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору та вказав, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 Верховний Суд звернув увагу, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Щодо застосування такого заходу забезпечення позовних вимог немайнового характеру як заборони відчуження майна, Верховний Суд звертається до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У цій справі, звертаючись з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову (про стягнення заборгованості з відшкодування шкоди, завданої передачею 32 векселів без достатніх повноважень), позивач вказував, що враховуючи значний загальний розмір вимог позивача до відповідача-1 та збитки, які може понести позивач щодо якого порушено справу про банкрутство, внаслідок неможливості виконання рішення суду в майбутньому, застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача-1 сприятиме належному виконанню рішення суду.

Позивач зазначав, що вказаного майна буде недостатньо для задоволення за рахунок нього позовних вимог ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕИДІНГ" на суму 400000 000,00 грн, що вказує на обмеженість активів відповідача-1 та можливість ускладнення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову.

В той же час, позивач вважає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, заборона відчуження нерухомого майна сприятиме забезпеченню фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, визнані попередніми судами обґрунтованими, що підтверджує про правомірність висновків про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, врахував, що місцевий суд не встановив обставин достатності/недостатності грошових на рахунках відповідача, останній не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а тому за відсутності доказів достатності коштів на рахунках відповідача, дійшов висновку щодо доцільності накладення арешту на кошти та нерухоме майно (у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів) в межах суми позову, чого не було зроблено судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що оцінивши наведені позивачем підстави та доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову, недоведеність відповідачем-1 недоцільності чи неспівмірність таких заходів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення клопотання позивача, а вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають критеріям співмірності, адекватності, розумності та обґрунтованості.

Змінивши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд правомірно визнав доцільним накласти арешт на майно відповідача1 саме у межах суми позову, чого не було зроблено судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

При цьому зазначив, що відповідач1 на не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищу розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому статтею 145 ГПК України.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає вірним застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статей 136, 137 ГПК України, а доводи касаційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у наведених скаржником постановах, оскільки висновки, що їх дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі їм не суперечать. Проте, встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що судами при розгляді клопотання про забезпечення позову, фактично прийнято рішення про задоволення позовних вимог, а оскаржувані рішення свідчать про повну та беззаперечну підтримку вимог позивача, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень та є безпідставними.

Аргумент скаржника про відкриття провадження у цій справі за відсутності сплаченого позивачем судового збору колегія суддів Верховного Суду до уваги не бере, оскільки такий не стосується предмету касаційного перегляду, а саме, вжиття заходів забезпечення позову.

За сукупності наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування судами положень статей 136, 137 ГПК України, а викладені в касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи зміну апеляційним судом ухвали суду першої інстанції щодо накладання арешту в межах ціни позову, залишенню без змін підлягає оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1080/24) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г.Пєсков