Рішення

від 07.10.2024 по справі 188/1945/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1945/23

Провадження № 2/188/343/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

188/1945/23

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Другий воєнізований гірничорятувальний загін

про захист трудових прав(стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні)

ВСТАНОВИВ:

Позивач згідно наказу Другого воєнізованого гірничорятувального загону № 150-к від 23.12.2019 року, був звільнений за ст. 39 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Після звільненні позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги , у зв`язку з чим він звернувся з позовом до Лисичанського міського суду Луганської області, та рішенням від 23 жовтня 2021 року по Справі № 415/4315/20 Провадження № 2/415/422/2І, залишеним без змін відповідним апеляційним судом, прийняте рішення про стягнення з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь (відповідача) на його користь невиплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 33712,56 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять) 86 копійок, (зазначених рішень суду ОСОБА_1 не має та дана справа не передавалася на підконтрольну територію тому він не може надати ці рішення для суду, але дані рішення містяться в єдиному державному реєстрі судових рішень.

Присуджені кошти відповідач перерахував лише 15 лютого 2022 року , що підтверджено роздруківкою з банку та не заперечуються відповідачем.

У, зв`язку чим позивач зазначив, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення по момент остаточного розрахунку.

Підставою для виплати середнього заробітку є не виплати належних звільненому працівникові сум. Тобто не виключно заробітної плати, а всіх належних сум. Тому, в даному випадку не важливо чи входить вихідна допомога до поняття заробітної плати, (хоча верховний суд зазначає що входить) а вирішальне значення має, факт того що при звільненні з позивачем повністю не розрахувалися та не виплатили всі належні суми. А тому відповідач повинний виплатити середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Згідно довідки відповідача від 26 листопада 2020 року середня заробітна плата за два останніх календарних місяці роботи (з 01.10.2019 року 15.02.2022 року ) складає 11 237 гривень 52 копійки.

У жовтні 2019 року було 22 робочих днів, листопад 2019 року - 21 робочих дні. Всього у даний час було (з 01.10.2019 року по 30.11.2019 року ) 43 робочих дня.

Тобто середньоденний заробіток складає 261 гривня 33 копійки (11237,52грн /43 дні).

З моменту звільнення - 23.12.2019 року, по час остаточного розрахунку (15.02.2022 року) затримка розрахунку при звільненні склала 269 робчих днів.

Позивач звертався з аналогічним позовом 22 лютого 2022 року до Лисичанського міського суду Луганської області до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав , в якому просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Справі був присвоєний єдиний унікальний номер 415/1714/22 , провадження 2/415/1061/22. Але, провадження до даного часу не відкрите, та матеріали справи втрачені. Після початку бойових дій будівля Лисичанського міського суду Луганської області знищена повністю. Та, вищезазначена справа не була передана до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, що, не позбавляє позивача в даному випадку подавати аналогічний позов.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Позивачем надано до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому він просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування зазначено, рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 жовтня 2021 року по справі 415/4315/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав та ухвалено стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 33712,56 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять грн.) 56 копійок.

Постановою Луганського апеляційного суду від 11 січня 2022 року рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 жовтня 2021 року залишено без змін.

Відповідач належним чином виконав рішення суду та перерахував позивачу 15 лютого 2022 року одноразову допомогу при звільненні.

25.09.2023 року позивач звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно статті 117 КЗпП України на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Позивач підтверджує, що одноразову допомогу при звільненні він отримав 15 лютого 2022 року, А отже, перебіг строку звернення до суду розпочинається з 16 лютого 2022 року.

Позовна заява датована позивачем: 25.09,2023 року, тобто подана через півтора року з дня. коли відповідач фактично розрахувався з позивачем. Таким чином на момент подачі позовної заяви строк звернення до суду сплинув.

Пояснення позивача, що він звертався до суду з аналогічним позовом раніше відповідач відхилив.

Відповідач вважає, що навіть, якщо рахувати час звернення до суду з моменту отримання листа Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про відсутність матеріалів справи №415/1714/22 датований 18.04.2023 року, тримісячний строк звернення до суду минув.

Позивачем подано до суду заперечення на відзив, ОСОБА_1 вважає, що відповідач намагається ввести суд в оману по факту його звернення до Лисичанського міського суду з позовом 2202.2022 року.

Крім, того він вважає, що відповідач вчиняв, перешкоди, що до отримання позивачем довідки про середньоденний заробіток, без якої позивач не міг закінчити складання позову та визначення його ціни, так листом від 02.06.2023 року № 142 відповідач фактично відмовив йому у видачі довідки про заробітну плату. Копії довідки про заробітну плату з окупованої території відповідач так і не видав, дану довідку позивачу змогли передати його знайомі з окупованої території лише на початку жовтня 2023 року і в цей же день він звернувся з позовом до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Крім того, позивачем 03.11.2023 року подано до суду клопотання про поновлення строку звернення з позовом про захист трудових прав, а 19.12.2023 року письмові пояснення до нього.

Сторонами надано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Вивчивши позовну заяву, надані докази, відзив, заперечення та заяви, суд приходить до висновку, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права .

Відповідно до Правової позиції викладеній у Постанові ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Також відповідно до Правової позиції Постанови ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним, застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів",враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Згідно ст..117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ст..234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Суд бере до уваги, що відповідач дійсно звертався до Лисичанського міського суду Луганської області 23.02.2022 року з аналогічним позовом, про те що справа втрачена він дізнався з листа в.о. голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №3135/23 від 18.04.2023 року.

До суду звернувся з позовом 04.10.2023 року.

Тому початок перебіг строку для повторної подачі позову починається з наступного дня, після отримання позивачем відповіді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №3135/23 від 18.04.2023 року.

Відповідно до наданого відзиву, відповідач вважає розрахунок виплат щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зроблено невірно, крім того зазначає що позивачем пропущено тримісчний строк, встановлений ст..233 КЗпП України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до Правової позиції Постанови КЦС ВС від 24.04.2019 у справі № 653/656/18 судам слід мати на увазі, що відповідно до ч.1ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні діє тримісячний строк звернення із заявою до комісії по трудових спорах або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП України), і, відповідно, з`ясувати дату початку перебігу цього строку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Враховуючи зазначене вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2019 року по 15.02.2022 року в сумі 70297 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до Правової позиції Постанови ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 а вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється.

Керуючись ст.117, 234 КЗпПУ, ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2019 року по 15.02.2022 року в сумі 70297 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна