Рішення

від 07.10.2024 по справі 642/4862/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"07" жовтня 2024 р.

Справа № 642/4862/24

Провадження № 2-о/642/102/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Гойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Холодногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із даною заявою про встановлення факту смерті її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Бєлгородській області, рф. Встановлення факту смерті необхідно для отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка держави України та реалізації спадкових прав, а також з вирішенням інших питань, пов`язаних з правами родичів та спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року у справі відкрито провадження.

У судове засідання заявниця не з`явилася, надала до суду заяву 05.09.2024р. про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи Холодногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень на заяву не надав. Судова повістка про виклик до судового засідання була доставленого 06.09.2024р. згідно довідки про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи, також у заінтересованої особи наявний зареєстрований електроний кабінет в системі "Електронний суд".

Заінтересована особа ОСОБА_2 , колишня дружина ОСОБА_3 , надала заяву до суду про розгляд справи без її участі та без участі їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Поштовий конверт з заявою та додатками, який був направлений ОСОБА_2 17.09.2024р., повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 посилалась на те, що за відсутності можливості отримати документ встановленого державного зразка про смерть сина, оскільки факт смерті підтверджується документами рф та відбувся на тимчасово окупованій території України, заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть, та оформити спадщину. Однак, жодного факту на підтвердження тієї обставини, що смерть ОСОБА_1 відбулася на тимчасово окупованій території України матеріали справи не містять, та у резолютивній частині заяви, просить встановити факт, що місцем смерті ОСОБА_1 є Бєлгородська область, рф, чим протирічить мотивувальній частині своєї ж заяви.

Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження від 20 лютого 1987 року НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце народження: м. Харків) є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Таким чином, заявницею підтверджено, що вона є матір`ю ОСОБА_3 .

Як вбачається з ксерокопії паспорта громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Цей факт також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Харкова від 16.02.2023р., вихідний номер №10-02038-2023р. Згідно до якого, ОСОБА_3 , був знятий з реєстрації 05.04.2022р. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про смерть, актовий запис № 170229310002200492007.

ОСОБА_1 у свої заяві зазначає, що загибель ОСОБА_3 мала місце на початку військової агресії рф проти України, коли він разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , їхав на автомобілі по трасі Білгородське шосе в напрямку с. Козача Лопань за родичкою ОСОБА_6 , автомобіль потрапив під обстріл, в результаті чого ОСОБА_3 отримав тяжке вогнепальне поранення голови. Заявниця зазначає, що не обізнана щодо усіх подій, які відбувалися з її сином після обстрілу, але він у тяжкому стані залишився у с. Козача Лопань, а у подальшому помер.

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у Бєлгородській області, рф, про що 05 квітня 2022 року було складено запис акту про смерть № 170229310002200492007, органом 93100022 Управління запису актів цивільного стану адміністрації міста Бєлгорода Бєлгородської області. Тобто, дане свідоцтво видане на території рф, місцем смерті є територія рф - Бєлгородська область.

Вказаний документ на підтвердження факту смерті був перекладено на українську мову перекладачем ОСОБА_7 , а справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Цигіповою О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №964.

Також факт смерті ОСОБА_3 підтверджується довідкою про смерть № С-0208 від 05 квітня 2022 року, яка була видана також Управлінням запису актів цивільного стану адміністрації міста Бєлгорода Бєлгородської області, в якій причиною смерті вказані, зокрема, перелом та відкрита рана черепу.

06 квітня 2022 року тіло ОСОБА_3 було кремовано у м. Воронеж, рф, що підтверджується Актом №8216, виданим Воронежським бюро поховання, від 06 квітня 2022 року та довідкою про кремацію №8216 від 06 квітня 2022 року.

Обставини, які пов`язані з загибеллю ОСОБА_3 , викладені також у Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 квітня 2023 року, тому що ОСОБА_6 18 липня 2022 року звернулась з заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, після чого 19 липня 2022 року були внесені відповідні відомості до ЄРДР та зареєстроване кримінальне провадження № 12022221230000571.

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду для встановлення факту смерті свого сина для отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразку та реалізації спадкових прав, а також вирішенням інших питань, пов`язаних з правами родичів та спадкоємців після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на території країни-агресора, а саме на території Бєлгородської області, російської федерації, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21, провадження № 61-1370св22.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено у частині 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Статтею 317 ЦПК України, встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Подія смерті сина заявниці - ОСОБА_3 , відбулася на території іноземної держави, яка не відноситься до території на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або до тимчасово окупованої території України, а тому в даному випадку Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не може бути застосований.

За пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

В силу статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 наведеної Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

В силу вимог статей 4, 5 Конвенції передбачений статтею 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (ConventiondelaHayedu 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року зупинено дію Мінської конвенції 1993 року.

Отже, наразі у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України передбачено застосування положень Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та їх засвідчення апостилем згідно з Конвенцією.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 просить встановити факт смерті її сина ОСОБА_3 , який помер на території рф, в Бєлгородській області, про що вказаною державою видано відповідні документи.

Оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_3 видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої помер син заявниці, то до неї підлягають застосуванню положення Конвенції 1961 року, а тому підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_3 в порядку окремого провадження та видачі повторного свідоцтва відсутні.

Заявниця не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть свого сина, видане компетентними органами іноземної держави при вирішенні питань щодо оформлення спадщини та здійсненні інших юридично значущих дій тощо.

Зважаючи, що заявником не надано доказів неможливості відновити свої права у інший спосіб, ніж встановлення факту смерті, у задоволенні заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.4, 76-81, 263-265, 268, 294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: Холодногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРОПОУ: 33292144, офіційна адреса: 61052, м. Харків, вул. Зброярська, буд. 10/14;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.Г. Проценко