Рішення

від 24.09.2024 по справі 635/3430/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3430/24

Провадження №635/2871/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року смт.Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання Пальчук Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Роганської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м. та господарські будівлі - сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В», огорожі №№ 1,2,3, свердловину літ «К», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживав за адресою: АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем всього майна свого батька ОСОБА_5 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Євсєєвою О.І. 12.02.2014 року, реєстр № 156. Цей заповіт є чинним, на момент відкриття спадщини, він не скасований, не змінений, на цей час його ніхто не оспорив. У встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_5 позивач спадщину прийняв, оскільки 19.05.2014 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім нього заяви про відмову від прийняття спадщини подали дружина померлого, відповідно, мати позивача - ОСОБА_2 та доньки померлого, які є рідними сестрами позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Окрім цього, дружина спадкодавця ОСОБА_2 в своїй заяві нотаріусу зазначила, що від отримання свідоцтва про право власності вона відмовляється, на право власності у спірному майні вона не претендує.

Однак, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданою приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. від 23 лютого 2024 року за № 15/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно з підстав відсутності документів, які підтверджують право власності на зазначене спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього, тому позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Крім того, на обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області № 126 від 10 березня 1993 року ОСОБА_5 була передана в приватну власність земельна ділянка з фонду земель Роганської селищної ради площею 1200 кв.м в АДРЕСА_1 під будівництво індівідуального житлового будинку та дозволено будівництво житлового будинку по типовому проекту 184-84-10.86 на 5 житлових кімнат, житловою площею 66,14 кв.м, господарчих будівель загальною площею 48 кв.м, згідно проекту забудови, зобов`язано ОСОБА_5 оформити технічну документацію, завірити нотарільно договір на право забудови та закінчити будівництво за п`ять років.

На підставі цього рішення між Роганською селищною радою та ОСОБА_5 03 травня 1993 року був укладений договір про забудову земельної ділянки для будівництва житлового будинку, який був посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Поляковою Л.О. 29 червня 1994 року, реєстр № 3-2476.

Протягом 1995-2008 років батько позивача ОСОБА_5 за власний рахунок та власними зусиллями, без розробки та погодження проекту, отримання дозволу на початок будівельних робіт, здачі об`єкту до експлуатації, у межах земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований житловий будинок літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1» тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» та господарські будівлі сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В».

Після закінчення будівництва ним було замовлено технічну інвентаризацію домоволодіння з новозбудованими будівлями в цілому. Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ХРБТІ» станом на 16.06.2008 року, після здійснення самочинного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 складається: з будинку літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» та господарських будівель - сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», огорож №№ 1,2,3, свердловини літ «К». Технічним паспортом, виготовленим станом на 02.06.2023 року, та довідкою від 31.05.2023 року підтверджені ті ж технічні характеристики житлового будинку, його стан не змінився.

Згідно висновку обстеження стану забудови земельної ділянки КП «Архітектурне бюро Харківського району» від 02.02.2009 року, земельна ділянка розташована в межах населеного пункту сел. Рогань в зоні нової індивідуальної житлово-громадської забудови, будівництво зазначеного житлового будинку літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», житловою площею 88,0 кв.м, загальною площею 133,20 кв.м, виконано в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 , не порушує норми забудови, права та інтереси власників сусідніх садиб, основні конструкції будинку, його внутрішнє та зовнішнє оздоблення мають задовільний стан, будинок може бути збережений на земельній ділянці, сарай літ. «б» може бути збережений за умови надання на це письмової згоди на це власника сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_3 , надвірна вбиральня літ. «В» збудована без порушень норм забудови земельних ділянок та може бути збереженою. Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_6 було надано заяву, в якій він не заперечував проти визнання за ОСОБА_5 права власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області № 214 від 17.12.2012 року було надано дозвіл на збереження закінченого будівництвом шестикімнатного одноквартирного двоповерхового житлового будинку садибного типу літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», льохом літ. «ап», тамбуром літ. «а», житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м.,та господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», надвірної вбиральні літ. «В», збудованих з відхиленням від проектної та дозвільної документації, розташованої в АДРЕСА_1 та на оформлення права власності на житловий будинок на ім`я ОСОБА_5 ..

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року (справа № 635/10755/13-ц, провадження№ 2/635/4639/2013) за ОСОБА_5 було визнано право власності на шестикімнатний одноквартирний двоповерховий житловий будинок садибного типу літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», льохом літ. «ап», тамбуром літ. «а» житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м.,та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», надвірну вбиральню літ. «В», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Таке рішення суду набрало законної сили.

Після цього, ОСОБА_5 звернувся до Державної реєстраційної служби України з питання реєстрації права власності. Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. № 11534434 від 11.03.2014 року було відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_5 , податковий номер 1299624110, з тих підстав, що спірний житловий будинок не був прийнятий в експлуатацію, оскільки державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Однак, після цього батько позивача ОСОБА_5 за своє життя вже не встиг усунути такі недоліки для реєстрації свого права власності та прийняти житловий будинок в експлуатацію, зареєструвати своє право власності на вищезазначене нерухоме майно, бо на той час він вже важко хворів та невдовзі помер, 19 квітня 2014 року.

На цей час позивач намагався вирішити питання щодо прийняття в експлуатацію спірного житлового будинку, у зв`язку з чим звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України з Декларацією про готовність до експлуатації індивідуального (садибного) житлового будинку. Однак, як вбачається з Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 25.01.2024 року, його Декларацію було повернуто на доопрацювання, підставою відмови є відсутність відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, відсутність документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером.

Оскільки спірний житловий будинок є об`єктом спадкування (майном померлого) після смерті ОСОБА_5 , входить до складу спадщини згідно приписів ст. 1218 ЦК України (в ред. 2003 року), позивач вважає, що він має право претендувати на право власності на це майно в цілому в порядку спадкування за заповітом у разі прийняття ним спадщини при відсутності інших спадкоємців, що є підставою для звернення до суду з цим позовом, бо в позасудовому порядку він не може вирішити це питання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О., завірену належним чином копію спадкової справи № 11/2014, номер у Спадковому реєстрі: 56092888, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав в в АДРЕСА_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року підготовче провадження у даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі та участі позивача, на підставі наданих письмових доказів, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідачі також в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином, від усіх відповідачів до суду надійшли заяви про визнання позовних вимог і розгляд справи за їхньої відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області № 126 від 10 березня 1993 року батькові позивача ОСОБА_5 була передана в приватну власність земельна ділянка з фонду земель Роганської селищної ради площею 1200 кв.м в АДРЕСА_1 під будівництво індівідуального житлового будинку та дозволено будівництво житлового будинку по типовому проекту 184-84-10.86 на 5 житлових кімнат житловою площею 66,14 кв.м, господарчих будівель загальною площею 48 кв.м, згідно проекту забудови, зобов`язано ОСОБА_5 оформити технічну документацію, завірити нотарільно договір на право забудови та закінчити будівництво за п`ять років.

На підставі цього рішення між Роганською селищною радою та ОСОБА_5 03 травня 1993 року був укладений договір про забудову земельної ділянки для будівництва житлового будинку, який був посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Поляковою Л.О. 29 червня 1994 року, реєстр № 3-2476.

Протягом 1995-2008 років ОСОБА_5 за власний рахунок та власними зусиллями, без розробки та погодження проекту, отримання дозволу на початок будівельних робіт, здачі об`єкту до експлуатації, у межах земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований житловий будинок літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1» тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» та господарські будівлі сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В».

Після закінчення будівництва ним було замовлено технічну інвентаризацію домоволодіння з новозбудованими будівлями в цілому. Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ХРБТІ» станом на 16.06.2008 року, після здійснення самочинного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з будинку літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» та господарських будівель - сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», огорож №№ 1,2,3, свердловини літ «К». Технічним паспортом, виготовленим станом на 02.06.2023 року, та довідкою від 31.05.2023 року підтверджені ті ж технічні характеристики житлового будинку, його стан не змінився.

Згідно висновку обстеження стану забудови земельної ділянки КП «Архітектурне бюро Харківського району» від 02.02.2009 року, земельна ділянка розташована в межах населеного пункту сел. Рогань в зоні нової індивідуальної житлово-громадської забудови, будівництво зазначеного житлового будинку літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», житловою площею 88,0 кв.м, загальною площею 133,20 кв.м, виконано в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 не порушує норми забудови, права та інтереси власників сусідніх садиб, основні конструкції будинку, його внутрішнє та зовнішнє оздоблення мають задовільний стан, будинок може бути збережений на земельній ділянці, сарай літ. «б» за умови надання на це письмової згоди власника сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_3 , надвірна вбиральня літ. «В» збудована без порушень норм забудови земельних ділянок та може бути збереженою. Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_6 було надано заяву, в якій він не заперечував проти визнання за ОСОБА_5 права власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області № 214 від 17.12.2012 року було надано дозвіл на збереження закінченого будівництвом шестикімнатного одноквартирного двоповерхового житлового будинку садибного типу літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», льохом літ. «ап», тамбуром літ. «а», житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м.,та господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», надвірної вбиральні літ. «В», збудованих з відхиленням від проектної та дозвільної документації, розташованої в АДРЕСА_1 та на оформлення права власності на житловий будинок на ім`я ОСОБА_5 ..

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року (справа № 635/10755/13-ц, провадження№ 2/635/4639/2013) за ОСОБА_5 було визнано право власності на шестикімнатний одноквартирний двоповерховий житловий будинок садибного типу літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», льохом літ. «ап», тамбуром літ. «а» житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м.,та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», надвірну вбиральню літ. «В», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Таке рішення суду набрало законної сили.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. № 11534434 від 11.03.2014 року ОСОБА_5 було відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_5 , податковий номер НОМЕР_1 , з тих підстав, що спірний житловий будинок не був прийнятий в експлуатацію, оскільки державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і за своє життя не встиг усунути такі недоліки для реєстрації свого права власності та прийняти житловий будинок в експлуатацію, зареєструвати своє право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Отже, суд приходить до висновку, що житловий будинок літ. «А-2» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», льохом літ. «ап» житловою площею 88,0 кв.м., загальною площею 133,20 кв.м. та господарські будівлі - сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», огорожі №№ 1,2,3, свердловина літ «К». що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були збудовані протягом 1995-2008 років ОСОБА_5 за власні кошти, особистою працею, повинні вважатися об`єктом його приватної власності.

Час будівництва цього нерухомого майна та його технічні характеристики підтверджується відомостями, зазначеними в технічних паспортах на цей житловий будинок, виготовлених станом на 16.06.2008 року та на 02.06.2023 року, висновком обстеження стану забудови земельної ділянки КП «Архітектурне бюро Харківського району» від 02 лютого 2009 року, рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області № 214 від 17.12.2012 року, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року (справа № 635/10755/13-ц).

Оскільки будівництво спірного нерухомого майна було здійснено в 1995-2008 роках, то правовідносини щодо виникнення права власності на таке нерухоме майно повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час виникнення цих правовідносин.

Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року, а саме ст. 12 були встановлені підстави виникнення права приватної власності, де зазначено, що праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Згідно вимог ст. 13 Закону України «Про власність» об`єктами права приватної власності є жилі будинки.

За приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України (в ред. 2003 року), який почав діяти з 01.01.2004 року, правом власності є право особи наріч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами встановленими ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК Україниправо власностіна новуріч, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановленодоговоромабо законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієїречі. Право власності на новостворененерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершеннябудівництва(створення майна). Якщодоговоромабо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягаєдержавній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі вищевказаних правових норм рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року у справі № 635/10755/13-ц за ОСОБА_5 було визнано право власності на спірний житловий будинок.

Однак, за своє життя ОСОБА_5 не встиг провести державну реєстрацію свого права власності. На цей час після смерті ОСОБА_5 за ним вже не може в будь-якому випадку бути зареєстровано право власності на спірний житловий будинок.

Згідно положень п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що повинні прийматися в експлуатацію за результатами технічного обстеження об`єкти будівництва, збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року - індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 кв. метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 кв. метрів. Зазначені положення стосуються спірного житлового будинку, всі складові якого були збудовані у період 1995-2008 років.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживав за адресою: АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області 24 квітня 2014 року.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Все належне спадкодавцю майно, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входить до складу спадщини, є об`єктом спадкування після його смерті.

За своє життя ОСОБА_5 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Євсєєвою О.І. 12.02.2014 року, реєстр № 156, згідно якого все своє майно він заповів своєму синові, ОСОБА_1 .. Цей заповіт є чинним, на момент відкриття спадщини він не скасований, не змінений, на цей час його ніхто не оспорив. Зазначені обставини підтверджуються копією вказаного заповіту ОСОБА_5 та Витягом про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі за № 36603357 від 12.02.2014 року.

За таких обставин спадкування після його смерті повинно відбуватися за заповітом, за приписами ст.ст. 1223, 1233-1236 ЦК України (в ред. 2003 року). Особою, яка б могла претендувати на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України, є непрацездатна за віком дружина спадкодавця та мати позивача ОСОБА_2 .

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина першастатті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті1268, статті1269 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3ст.1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

У встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_5 позивач спадщину прийняв, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, оскільки в шестимісячний строк, а саме 19.05.2014 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи за № 11/2014, номер в Спадковому реєстрі 56092888.

Також судом встановлено, що крім позивача до цього ж нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини подали дружина померлого ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Окрім цього, дружина спадкодавця ОСОБА_2 в своїй заяві нотаріусу зазначила, що від отримання свідоцтва про право власності вона відмовляється, на право власності у спірному майні вона не претендує.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 за заповітом, який прийняв спадщину після його смерті, такі обставини підтверджені матеріалами спадкової справи за № 11/2014, номер в Спадковому реєстрі 56092888.

Однак, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданою приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. від 23 лютого 2024 року за № 15/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно з підстав відсутності документів, які підтверджують право власності на зазначене спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього, з посиланням вимоги ст.ст. 49, 69 Закону України «Про нотаріат», п/п 4.15, 4.18, 4.19 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, через неможливість виконання приписів цих нормативних актів, що було підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на це майно.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За частиною першоюстатті 1297 ЦК України(в редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України). Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Так, згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом МЮ України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22.02.2012 року за N 282/20595,видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п. 45 рішення від 10.04.2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно якої засіб юридичного захисту, якого вимагаєст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Слід також вказати, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями сформувала позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь-якими засобами, передбаченими національним законодавством. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Відповідно дост.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зіст.3зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до листа МЮ України № 19-32/319 від 21.02.2005 року «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» у разі смерті власника нерухомого майна, реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові в позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року), ратифікованоїЗаконом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР(далі Конвенція), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, існує негативний обов`язок з боку держави не втручатись у мирне володіння майном, шляхом визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень чинного законодавства, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Суд приймає до уваги також і ту обставину, що позивач на цей час намагався вирішити питання щодо прийняття в експлуатацію спірного житлового будинку, у зв`язку з чим звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України з Декларацією про готовність до експлуатації індивідуального (садибного) житлового будинку. Однак, як вбачається з Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 25.01.2024 року, його Декларацію було повернуто на доопрацювання, підставою відмови є відсутність відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, відсутність документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером.

Оскільки спірний житловий будинок є об`єктом спадкування (майном померлого) після смерті ОСОБА_5 , входить до складу спадщини згідно приписів ст. 1218 ЦК України (в ред. 2003 року), відповідно позивач має право претендувати на право власності на це майно в цілому в порядку спадкування за заповітом у разі прийняття ним спадщини при відсутності інших спадкоємців, які її також прийняли.

Частиною 1 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання позову відповідачами , суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,76-80,141,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. "А-2" з прибудовою літ."А1-1", тамбуром літ."а", льохом літ."ап", житловою площею 88.0 кв.м, загальною площею 133,20 кв.м, та господарські будівлі -сарай літ. "Б", вбиральню літ."В2, огорожі №№1,2,3, свердловину літ."К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцятиднів здня проголошеннярішення абоз дняскладення повногосудового рішенняу разіоголошення вступноїта резолютивноїчастини рішенняабо розглядусправи безповідомлення (виклику)учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_3 ,зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ,

Відповідач: ОСОБА_2 реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_4 ,зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ,

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_5 ,зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ,

Відповідач: ОСОБА_4 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_6 ,зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 ,

Відповідач:Роганська селищна рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 41054026, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт.Рогань, вул.1 Травня 1.

Повний текст рішення виготовлений 04.10.2024 року

Суддя С.А.Лук`яненко