Рішення

від 30.09.2024 по справі 127/21826/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/21826/23

Провадження № 2/127/2715/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Мельник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до ОСОБА_2 за участю служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Солдаткіна О. С. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 за участю служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Позов мотивує тим, що 05.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначила про те, що одразу після початку активних бойових дій на території України ОСОБА_1 , будучи вагітною, виїхала за кордон з малолітньою дочкою ОСОБА_4 . ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Гюнцбург (Федеративна Республіка Німеччина). Наразі малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із матір?ю у Німеччині та перебувають на повному її утриманні. Повернутися з дітьми на територію України позивач фізично не може, оскільки ще під час спільного проживання з чоловіком були постійні сварки. ОСОБА_1 потерпала від домашнього насильства. Відповідач завжди намагався якимось чином нашкодити дружині, каже, що забере дітей як тільки знайде, де вони проживають. Наразі є значні ризики, що відповідач може намагатися забрати дітей у позивача, як тільки позивач приїде на кілька днів до України (приїзд обумовлений відвідуванням окремих лікарів позивачем, оформлення документів тощо).

Позивач не довіряє піклування за дітьми відповідачу, оскільки ОСОБА_2 неодноразово наносив тілесні ушкодження дружині, навіть коли дружина вже була на значному терміні вагітності та знаходилася у безпорадному стані. Відтак, наявні загрози і для дітей. За весь період перебування позивача з дітьми за кордоном, ОСОБА_2 жодного разу не надав кошти для дітей, не потурбувався станом здоров`я маленьких дітей як і станом здоров`я матері своїх дітей.

А тому, враховуючи вищезазначене, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження в справі, відзиву на позов не подав.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити .

Належними чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі .

Представник служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

05.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одразу після початку активних бойових дій на території України ОСОБА_1 , будучи вагітною, виїхала за кордон з малолітньою дочкою ОСОБА_4 . ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Гюнцбург (Федеративна Республіка Німеччина).

Наразі малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із матір?ю, переїхали з Німеччини до АДРЕСА_2 та перебувають на повному її утриманні.

Позивач не довіряє піклування за дітьми Відповідачу, оскільки ОСОБА_2 неодноразово наносив тілесні ушкодження дружині, навіть коли дружина вже була на значному терміні вагітності та знаходилася у безпорадному стані. Відтак, наявні загрози і для дітей.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області визначено за доцільне встановити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 270 від 14.08.2024 року.

25.06.2021 ОСОБА_2 вчинив сімейну сварку, намагався нанести тілесні ушкодження, погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лексикою, тому вчинив домашнє насильство, у зв`язку з чим постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2021 по справі №127/29847/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М.С. проти України» від 11.07.2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08.09.2023 року в справі №639/3862/20 зазначив, що судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Орган опіки та піклування висловив свою позицію щодо дотримання прав та забезпечення інтересів дітей під час розгляду цієї справи та відповідно до висновку служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 14.08.2024 № 270 року встановлено за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому враховано якнайкращі інтереси та висловлене бажання дітей.

На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, беручи до уваги характер спірних правовідносин, враховуючи, що наразі малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із матір?ю в АДРЕСА_2 та перебувають на повному її утриманні, повернутися до м. Вінниці з дітьми позивач не може, оскільки ще під час спільного проживання з чоловіком були постійні сварки. ОСОБА_1 потерпала від домашнього насильства, мати створила сприятливі умови для проживання дітей, їхнього гармонійного фізичного і психологічного розвитку, беручи до уваги те, що відповідач у свою чергу долею дітей не цікавиться, не проявив зацікавленості у розгляді цієї справи, з урахуванням висновку органу опіки і піклування у сукупності з іншими доказами, суд приходить до висновку, що місце проживання неповнолітніх дітей належить визначити з матір`ю, що відповідатиме забезпеченню їхніх найкращих інтересів.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Судові витрати в справі складаються із сплаченого судового збору 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 18, 19, 160, 161 СК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат із сплати судового збору 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, 60300, Україна, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Центральна , 37 код ЄДРПОУ 44949214.

Суддя