Постанова

від 01.10.2024 по справі 545/331/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 545/331/23

провадження № 51-2334 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду(далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Радивонівка Великобагачанського

району Полтавської області, який зареєстрований

та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця с. Тростянецьке Полтавського району

Полтавської області, який зареєстрований за

адресою:

АДРЕСА_2 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Полтавський районний суд Полтавської області вироком від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнав невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК, та виправдав їх на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в їхніх діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов залишив без розгляду та вирішив питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, арешту майна.

02 квітня 2024 року Полтавський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнав винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК та призначив кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на них обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнув із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 солідарно на користь Щербанівської сільської ради завдану шкоду в розмірі 250 173 грн.

На підставі ст. 96-2 КК застосував спеціальну конфіскацію деревини та бензопили «BauMASTER» GC-9952 ВЕ.

Скасував арешт, накладений на автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та повернув власникам (автомобіль - ОСОБА_9 , причіп - ОСОБА_10 ) або користувачу ОСОБА_7 .

Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

За вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнано винуватими у тому, що вони, за попередньою змовою між собою, не маючи відповідного дозволу, здійснили у лісі, на території природно-заповідного фонду, незаконну порубку дерев та їх перевезення, спричинивши цимшкоду довкіллю на суму 250 173 грн, що є тяжкими наслідками, за таких обставин.

У грудні 2022 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою, з метою незаконної порубки дерев у лісі, прибули на автомобілі «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 , до заповідного урочища «Вільшане» в с. Нижні Вільшани Полтавського району Полтавської області, що знаходиться на території виділу 4 кварталу 20 Розсошенського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство», та яке належить до об`єктів природно-заповідного фонду України, де незаконно, не маючи відповідного дозволу, за допомогою бензопили «ВаuMASTER» GС-9952 ВЕ здійснили незаконну порубку трьох дерев породи «дуб», які на вищевказаному транспортному засобі перевезли за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ).

Крім того, 29 грудня 2022року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прибули на автомобілі «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 , до заповідного урочища «Вільшане» в с. Нижні Вільшани Полтавського району Полтавської області, що знаходиться на території виділу 4 кварталу 20 Розсошенського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство», та яке належить до об`єктів природно-заповідного фонду України, де самовільно, за допомогою бензопили «ВаuMASTER» GС-9952 ВЕ здійснили незаконну порубку одного дерева породи «дуб», яке на вищевказаному транспортному засобі перевезли за межі заповідного урочища.

Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_6 , не погодившись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій спросить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно визнав ОСОБА_7 , ОСОБА_8 винними за ч. 4 ст. 246 КК, оскільки неправильно визначив суб`єктивну сторону складу інкримінованого кримінального правопорушення, а саме не встановив їхнього умислу на здійснення незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду;

- не надав оцінки показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та безпосередньо їх не допитав;

- не допитав представника потерпілого ДП «Полтавське лісове господарство» - ОСОБА_13 ;

- не врахував того, що органом досудового розслідування було неправильно визначено потерпілим ДП «Полтавське лісове господарство», оскільки йому не було завдано шкоди, так як власником землі, де відбулась вирубка дерев, є Полтавська обласна державна адміністрація;

- безпідставно врахував висновок економічної експертизи, який є недопустимим доказом.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Захисник у поданій касаційній скарзі посилається, зокрема, на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вимогами ст. 370 КПКвстановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Для постановлення такого судового рішення суд апеляційної інстанції з дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), яке також повною мірою відповідатиме вимогам статей 370, 419, 420 цього Кодексу.

При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази, що містяться у матеріалах кримінального провадженні, у порядку, встановленому ч. 3 ст. 404 КПК.

Разом із цим, якщо в суді апеляційної інстанції постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді з огляду на принцип безпосередності дослідження доказівповнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо.

Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дотримався не в повній мірі цих вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, допитавши обвинувачених, представника потерпілого - ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку у сукупності, дійшов висновку про відсутність однієї з ознак злочину за ч. 4 ст. 246 КК - суб`єктивної сторони, а саме про відсутність умислу у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на вчинення злочину на території природо-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, у зв`язку з чим ухвалив виправдувальний вирок.

Не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 винуватими за ч. 4 ст. 246 КК та призначити їм відповідне покарання. Також прокурор просив повторно дослідити письмові докази та допитати свідка ОСОБА_12 .

Відповідно до звукозапису судового засідання від 02 квітня 2024 року суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання прокурора - відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_12 , обмежився лише дослідженням письмових доказів, та за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи виправдувальний вирок та ухвалюючи новий обвинувальний вирок, тобто постановляючирішення, протилежне за змістом від рішення суду першої інстанції, не дослідив безпосередньо усіх доказів у кримінальному провадженні, а саме не допитав повторно свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_13 , показання яких були оцінені місцевого суду, у сукупності з іншими доказами, та на які послався суд при обґрунтуванні своїх висновків про недоведеність удіях ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК.

Тобто суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність такого висновку, не дослідив та не оцінив усі докази у сукупності, які дослідив суд першої інстанції.

Зазначене також відповідає практиці Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 748/509/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 183/3399/15, від 28 березня 2023 року у справі № 569/2806/17.

Також суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зробив висновок про наявність прямого умислу у діях ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , зазначивши про те, що обвинувачені вочевидь усвідомлювали, що вони не мають відповідних дозволів на спилювання та перевезення дерев, вчиняють ці дії незаконно та спричиняють таким чином шкоду довкіллю.

Проте колегія суддів уважає, що такий висновок, з огляду на використане формулювання («вочевидь»), не містить конкретної, чіткої для розуміння позиції, є неоднозначним та ґрунтується на припущеннях, що є категорично неприпустимим з огляду на вимоги ст. 373 КПК.

Враховуючи викладене, Суд уважає, що вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Через встановлені істотні порушення КПК колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника. Проте це можливо зробити при новому апеляційному розгляді, під час якого необхідно також урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3