Постанова

від 12.09.2024 по справі 388/1485/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2024 року м. Кропивницький

справа № 388/1485/23

провадження № 22-ц/4809/929/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року (суддя Кнуров В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино Власівське» про визнання недійсною додаткової угодидо договору оренди земельної ділянки,-

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Фермерського господарства «Вершино Власівське», в якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.02.2011 до договору оренди землі від 12.12.2006 на земельну ділянку площею 7,47 га за кадастровим номером 3521984400:02:000:0550, укладену між ним та ФГ «Вершино-Власівське».

Позов обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 7,47 га з кадастровим номером 3521984400:02:000:0550. 05.10.2006 між ним та ФГ «Вершино-Власівське» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. 01.02.2011 між ними було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору оренди землі, за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 12.12.2031 та поряд із іншими змінами, у п. 2.1. визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2550, 00 гривень, орендна плата не може бути менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації, однак у додатковій угоді відсутній розмір, яким визначено нормативно грошову оцінку землі. Крім того, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а не коефіцієнтів індексації. Отже, визначений розмір орендної плати «не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнту індексації» є незрозумілим та не чітко визначеним. При цьому відповідач платить різні суми орендної плати кожного разу визначаючи розмір орендної плати на свій розсуд, що порушує його законні права та інтереси. Разом з тим, вказав, що суміжні орендарі виплачують орендодавцям орендну плату не менше 20% - 30% від нормативної грошової оцінки землі, тому вважає, що з урахуванням нормативно грошової оцінки його земельної ділянки він повинен отримувати 34178,78 - 51268, 17 гривень.

Вважає, додаткова угода до договору є недійсною, оскільки в ній відсутня істотна умова, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» - нормативно грошова оцінка та не визначено чіткого відсоткового розміру орендної плати, що унеможливлює проведення індексації.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,47 га з кадастровим номером 3521984400:02:000:0550, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія КР № 3521984400:02:00:550.

05.10.2006 між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди землі щодо зазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 151 від 12.12.2006.

За умовами договору його укладено на 10 років.

01.02.2011 між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 12.12.2006, якою розділ «Орендна плата» викладено у новій редакції, зокрема п. 2.2 такого змісту: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2550,00 гривень. Орендна плата не може бути менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації. На вказану суму можливе отримання продукції або надання інших послуг по ринкових цінах».

Крім того, цією угодою продовжено дію договору на 15 років до 12.12.2031.

Суд першої інстанції встановивши, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» договір оренди землі від 05.10.2006, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 01.02.2011, містить обов`язкову істотну умову у вигляді зазначення у п. 2.2 розміру орендної плати у фіксованому грошовому виразі із передбаченням умов збільшення її розміру та можливість виплати орендної плати у натуральному виразі, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди недійсною. Разом з тим, звернув увагу на те, що позивач фактично не погоджується з розміром орендної плати, який він отримує, тому визнання додаткової угоди недійсною до договору оренди земельної ділянки не є ефективним засобом відновлення можливо порушеного права позивача на належне визначення розміру орендної плати.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Так,статтею 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язанез позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четвертастатті 124 ЗК України).

За вимогами частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

ТакимзакономєЗакон№161-XIV.

Згідно зістаттею 13 зазначеного Законудоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 15 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За вимогами частини першоїстатті 638 ЦК Україниу редакції, чинній на час укладення додаткової угоди) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Орендодавець та орендар врегулювали у спірній угоді свої відносини на власний розсуд, як це передбаченостаттею 6 ЦК України, виклавши істотні умови щодо строку договору оренди, визначення порядку і умов передачі земельної ділянки в оренду та розміру орендної плати.

Як убачається з матеріалів справи, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» договір оренди землі від 05.10.2006, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.02.2011, містить обов`язкову істотну умову у вигляді зазначення у п. 2.2 розміру орендної плати у фіксованому грошовому виразі із передбаченням умов збільшення її розміру та можливість виплати орендної плати у натуральному виразі. Незгода позивача з розміром орендної плати не є підставою для визнання додаткової угоди недійсною.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський О.І. Чельник