Вирок

від 01.10.2024 по справі 484/2101/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024152110000308 за апеляційною скаргою прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

25.01.1985 Первомайським міським судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 206, 43 КК України (1963 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

19.09.1989 Вільшанським районним судом Кіровоградської області, за ч. 2 ст. 215-3 КК України (1963 р.), покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки;

15.05.1990 Первомайським міським судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України (1963 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнився 27.10.1994;

28.05.1998 Первомайським міським судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 101, ст. 42 КК України (1963 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільнився 04.03.2006;

12.07.2011 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

25.07.2012 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 72, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 2 місяці;

03.09.2020 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 4 місяці,

-обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ст. 126-1, ч.1 ст.122 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_6

В с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні кримінального закону, який не підлягав застосуванню, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст. 126-1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом складання покарань остаточно визначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду повторно дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , відомості щодо судимостей останнього.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання: за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом складання покарань остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого вважає, що зазначений вирок суду підлягає скасуванню в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні кримінального закону, який не підлягав застосуванню, тобто необґрунтованого застосування судом ст. 75 КК України, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що в оскаржуваному вироку суду першої інстанції відсутній обґрунтований та підтверджений належними доказами висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, як це передбачено ч. 1 ст. 75 КК України. Вирок суду не містить належного мотивування прийнятого рішення, оскільки одні і ті ж самі обставини враховано і при призначенні покарання, і при прийнятті рішення про звільнення від його відбування.

Зазначає, що суд хоча й послався, але недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого, які свідчать не на користь рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а саме те, що ОСОБА_6 вже 7 (сім) разів притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, в тому числі і пов`язані з домашнім насильством, за які відбував покарання в місцях позбавлення волі, тобто на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини у вказаній сфері. Окрім того, доводи суду щодо наявності щирого каяття у обвинуваченого ОСОБА_6 як обставини, що пом`якшує покарання, яка дає підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, на думку прокурора, є неправильними, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність такої обставини, а визнання вини обвинуваченим свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинення злочину.

Стверджує, що матеріали справи доводять стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого, адже попри кримінально-правові заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави, не призвели до позитивних змін у особистості обвинуваченого ОСОБА_6 і не створили у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві. ОСОБА_6 протягом тривалого часу продовжував вчиняти домашнє насильство, що свідчить про його нещирість та небажання ставати на шлях виправлення. Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, вчинене по відношенню до своєї співмешканки, що також вказує на відсутність щирого каяття обвинуваченого.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №360847 від 20.02.2024 року, 20.02.2024 року о 17.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи в п`яному вигляді вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 , а саме ображав словесно та вдарив по спині, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров`ю, тілесних ушкоджень завдано не було. ОСОБА_6 призначено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 (сорок) годин.

Крім того, встановлено, що 05.03.2024 року о 14.30 год. ОСОБА_6 знаходячись за адресою по АДРЕСА_1 , в п`яному вигляді вчинив сварку зі своє співмешканкою ОСОБА_8 і висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, вдарив рукою по обличчю (долонею по щоці), чим вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (повторно протягом року).

09.03.2024 року о 19.20 год. ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , порушив умови термінового заборонного припису НОМЕР_1 , складеним з 05.03.2024 р. по 15.03.2024 р., та прийшов до ОСОБА_8 , чим вчинив невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (повторно протягом року).

12.03.2024 року о 14.14 год. ОСОБА_6 за адресою по АДРЕСА_1 , не виконав зобов`язання термінового заборонного припису НОМЕР_1 щодо заборони на вхід та перебування у місці проживання потерпілої особи, а саме співмешканки ОСОБА_8 , чим вчинив невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (повторно протягом року). ОСОБА_6 призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. в дохід держави.

Разом з тим, ОСОБА_6 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, протягом тривалого часу умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, продовжує систематично вчиняти домашнє насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме щодо своєї співмешканки ОСОБА_8 , що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Так, 11.03.2024 близько о 18:00 год., ОСОБА_6 прийшов до місця свого мешкання, а саме по АДРЕСА_1 . В цей же час, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив конфлікт з останньою, в ході якого в грубій формі її словесно ображав, принижував, здійснював побиття в області голови та спини, незважаючи на те, що своїми протиправними діями може залякати її, викликати душевні переживання та спричинити психологічну та фізичну травму. В ході словесної сварки ОСОБА_6 викликав у своєї співмешканки ОСОБА_8 емоційну невпевненість, нездатність себе захистити та відчуття загрози своєму здоров`ю, що виявилося у формі спричинення їй легких тілесних ушкоджень у вигляді синця обличчя, тулуба, синця правого плеча.

Умисні, систематичні та протиправні дії ОСОБА_6 , направлені на вчинення домашнього насильства відносно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, викликали у ОСОБА_8 емоційну невпевненість через нездатність захистити себе, а також відчуття загрози своєму здоров`ю.

Крім того, 16.03.2024 близько 18:00 год. ОСОБА_6 , прийшов до місця свого мешкання, а саме по АДРЕСА_1 . В цей же час, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_8 , вчинив конфлікт з останньою, в ході якого в грубій формі її словесно ображав, принижував, здійснював побиття в області голови, незважаючи на те, що своїми протиправними діями може залякати її, викликати душевні переживання та спричинити психологічну та фізичну травму. В ході словесної сварки ОСОБА_6 викликав у своєї співмешканки ОСОБА_8 емоційну невпевненість, негативні переживання. нездатність себе захистити та відчуття загрози своєму здоров`ю, що виявилося у формі спричинення їй легких тілесних ушкоджень у вигляді синців на обличчі. Умисні, систематичні та протиправні дії ОСОБА_6 , направлені на вчинення домашнього насильства відносно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, викликали у ОСОБА_8 емоційну невпевненість через нездатність захистити себе, а також відчуття загрози своєму здоров`ю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , судом кваліфіковані ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізичних страждань потерпілої.

Крім того, 28.03.2024 близько 18:00 год. ОСОБА_6 , прийшов до місця свого мешкання, а саме по АДРЕСА_1 , де знаходилася його співмешканка ОСОБА_8 .. В цей момент ОСОБА_6 , не пояснюючи своїх дій та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийняв рішення про умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Виконуючи задумане, ОСОБА_6 , знаходячись з переду ОСОБА_8 , наніс останній правою рукою один удар зап`ястям руки в область обличчя. В результаті вказаних нанесених ударів, остання впала на землю. В подальшому ОСОБА_6 , користуючись тим, що ОСОБА_8 перебуває в положенні лежачи, наніс потерпілій ОСОБА_8 не менше двох ударів правою ногою в область тулуба.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, а саме: перелом 3-го ребра справа, синці голови, грудної клітки, множинні консолідовані переломи ребер. Переломи ребер відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як ті, що викликали тривалий розлад здоров`я. Синці відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Нанесення ОСОБА_6 ударів потерпілій ОСОБА_8 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими останньою легких та відповідно середньої тяжкості тілесного ушкодження, як той, що викликав тривалий розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.

Кваліфікація дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 126-1, ч. 1 ст.122 КК України, є правильною та апелянтом не оспорюється, а тому апеляційним судом вирок в цій частині переглядається.

Перевіривши у відповідності до вимог ст. 404 КПК України законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, в частині призначення покарання, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зверталась увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Судом першої інстанції дотримано зазначених вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_6 , та призначено покарання, яке відповідає ступені тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Судом першої інстанції враховано тяжкість кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, надано оцінку низці обставин, які мають значення для призначення законного та справедливого покарання, яке б відповідало вимогам ст.65 КК України.

Так, у якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував його щире каяття. Разом з тим, з обвинувального акта вбачається, що орган досудового розслідування також визнав обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України, судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку та у стані алкогольного сп`яніння.

Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо, думку потерпілої яка пробачила обвинуваченого - свого співмешканця, просила суворо його не карати.

З урахуванням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини справи, наслідки кримінальних правопорушень, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст.126-1, ч.1 ст.121 КК України, а також за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань, та обґрунтовано остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Суд першої інстанції також вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з призначеним покаранням ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Разом з тим, рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам закону.

Згідно положенням ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які пом`якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в абзаці 1 пункту 3 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочину (статті 12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Враховуючи наведене, застосування закріплених у ст. 75 КК України правил допустиме за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд послався на ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини справи, наслідки кримінальних правопорушень, особу винного, його відношення до вчиненого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, те що він раніше судимий, його характеристику, суд вважав що виправити ОСОБА_6 та запобігти скоєнню ним нового кримінального правопорушення можливо призначивши покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. ст. 70, 75, 76 КК України. Дане покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , та недопущення ним в подальшому вчиненні кримінальних правопорушень.

Проте, поза увагою суду залишились відомості що характеризують особу обвинуваченого, який раніше вже 7 разів притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, в тому числі і пов`язані з домашнім насильством, за які відбував покарання в місцях позбавлення волі, тобто обвинувачений на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини. Крім того, з матеріалів справи не вбачається наявності у ОСОБА_6 належної критично оцінки своєї протиправної поведінки, її осуду, бажання виправити ситуацію, яка склалася. Колегія суддів апеляційного суду також не побачила, що обвинувачений критично оцінив свою поведінку та осудив її, навпаки ОСОБА_6 зазначив, що все у них з потерпілою добре, ніяких сварок чи домашнього насилля з його боку не відбувалось.

Не звернув уваги суд першої інстанції і на те, що матеріали справи доводять стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого, адже попри кримінально-правові заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави, та які не призвели до позитивних змін у особистості обвинуваченого ОСОБА_6 і не створили у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві. ОСОБА_6 протягом тривалого часу продовжував вчиняти домашнє насильство, що свідчить про його нещирість та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні належно не зазначив, в чому ж полягає його висновок про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без відбуття покарання та доцільності застосування до останнього положень ст. 75 КК України.

З огляду на вищенаведене, рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на фактичні обставини вчинених ним злочинів та дані, що характеризують його особу, не можна вважати обґрунтованим і таким, що постановлене з дотриманням матеріального та процесуального закону. Оскільки, судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового вироку в порядку ст. 420 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року, в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України з призначенням покаранням у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ст. 126-1 КК України з призначенням покаранням у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом складання покарань остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту виконання вироку, тобто з дня затримання засудженого.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді