Постанова

від 01.10.2024 по справі 747/137/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/137/24

Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/904/24, 22-ц/4823/1017/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року (проголошене о 11 год. 45 хв у смт Талалаївка, повний текст складено 19 квітня 2024 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» (далі ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь товариства 374 452,61 грн у відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 травня 2021 року о 16 год. 45 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» та виконуючи трудові обов`язки, керуючи автомобілем марки «DAIMLERCHRYSLER», р.н. НОМЕР_1 , при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться на вул. Шевченка м. Ніжин Чернігівської області, біля буд. № 101, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був i міг їх передбачити, проявив неуважність, та після початку зменшення швидкості руху перед пішохідним переходом автомобілем марки «ВАЗ 2131», р.н. НОМЕР_2 , який рухався попереду, у попутному напрямку та по сусідній смузі руху, не вжив своєчасних заходів до зупинки керованого ним автомобіля «DAIMLERCHRYSLER», р.н. НОМЕР_1 , перед пішохідним переходом та здійснив наїзд на пішохода малолітнього ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину вул. Шевченка по пішохідному переходу з права наліво відносно напрямку руху автомобіля «DAIMLERCHRYSLER», р.н. НОМЕР_1 .

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стягнуто з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 335 000 грн, процесуальні витрати в сумі 4 942,37 грн.

Позивач зазначав, що в порядку примусового виконання вироку суду з товариства стягнуто 374 452,61 грн. Оскільки цю шкоду завдано у період перебування ОСОБА_1 із ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» у трудових правовідносинах, позивач має право в порядку зворотної вимоги (регресу) відшкодувати з винної особи розмір виплаченого ним відшкодування.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 249 635,07 грн, а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2 995 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» судові витрати на правничу допомогу в сумі 7 322 грн.

Додатковим рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» судові витрати на правничу допомогу в сумі 6 079 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Талалаївське ТАП-17450» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інтенції і ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» зводяться до того, що обґрунтованим розміром відшкодування, на яке має право позивач, є майнова шкода у розмірі 374 452,61 грн.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність зменшення розміру шкоди до 249 635,07 грн, вважаючи, що судом безпідставно враховано майновий стан відповідача, відсутність у нього стабільного доходу, незадовільний матеріальний стан, наявність на утриманні непрацюючої дружини та матері пенсійного віку, вчинення злочину з необережності.

Товариство наголошує на тому, що незадовільний майновий стан у ОСОБА_1 виник внаслідок позбавлення відповідача права керувати транспортним засобом вироком суду. Проте наведене не завадило керуванню ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що зумовило його притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів перебування відповідача на обліку у центрі зайнятості і неможливості працевлаштування, що, на думку скаржника, свідчить про небажання офіційно працювати і відшкодовувати завдану шкоду.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 не може утримувати дружину, оскільки не працює. З аналогічних причин на його утриманні не може перебувати і матір пенсійного віку. Хоча злочин і вчинено з необережності ОСОБА_1 , але обставини, встановлені вироком свідчать, що останній вчинив його, проявивши кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» коштів, які складають процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 4 942,37 грн, а також витрати боржника у виконавчому провадженні в сумі 34 510,24 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовити. Просив змінити рішення про стягнення з нього на користь відповідача коштів, зменшивши визначений судом розмір моральної шкоди до 167 500 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що виконавчий збір та витрати у виконавчому провадженні в сумі 34 510,24 грн, понесені ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» в ході примусового виконання вироку суду, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦПК України, не є шкодою, заподіяною ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, тому не підлягають стягненню з винного за правилами зворотної вимоги в порядку ст. 130 КЗпП України та ст. 1191 ЦК України. Наведене стосується і стягнутих за вироком суду процесуальних витрат в сумі 4 942,37 грн.

Відповідач просить зменшити розмір стягнутої з нього моральної шкоди до 167 500 грн, указуючи на те, що сума позову у розмірі 374 452,61 грн є більшою, ніж сума заробітної плати, отриманої ним за весь час роботи у ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450». Зазначає, що після ухвалення вироку суду про позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік, втратив можливість працевлаштування за професією водія, тому має лише тимчасові заробітки, які дозволяють забезпечити мінімальні життєві потреби. Просить врахувати, що його дружина ОСОБА_4 також не працевлаштована, офіційних доходів не має, а мати ОСОБА_5 , 1953 року народження, є особою пенсійного віку, потребує лікування. Матеріали справи не містять відомостей про вчинення ним злочинних дій з корисливою метою.

Відзиви на апеляційні скарги у встановлений судом строк не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», ОСОБА_1 належить частково задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов`язків, позивачем відшкодовано законному представнику потерпілої особи шкоду, завдану його працівником, а отже, товариство має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Суд першої інстанції, пославшись на майновий стан ОСОБА_1 , відсутність у нього стабільного доходу, незадовільний матеріальний стан, наявність на утриманні непрацюючої дружини та матері пенсійного віку, вчинення злочину з необережності, дійшов висновку про зменшення суми відшкодування на третину, стягнувши з ОСОБА_1 завдану шкоду у розмірі 249 635,07 грн, тобто 2/3 частини розміру шкоди, заявленої до стягнення.

Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що на підставі наказу № 10 від 04 червня 2005 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу до ЗАТ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» водієм автобусів всіх марок (а.с. 18, 39).

19 травня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «DAIMLERCHRYSLER» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Шевченка м. Ніжин Чернігівської області від пл. Франка у напрямку вул. Прилуцької, рухаючись у вказаному напрямку, о 16 год 45 хв при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться на вул. Шевченка м. Ніжин Чернігівської області, біля буд. №101, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був i міг їх передбачити, проявив неуважність, та після початку зменшення швидкості руху перед пішохідним переходом автомобілем марки «ВАЗ 2131», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, у попутному напрямку та по сусідній смузі руху, не вжив своєчасних заходів до зупинки керованого ним автомобіля «DAIMLERCHRYSLER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед пішохідним переходом та здійснив наїзд на пішохода малолітнього ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину вул. Шевченка по пішохідному переходу з права наліво відносно напрямку руху автомобіля «DAIMLERCHRYSLER», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, рваної рани лівого вуха, закритого перелому 2-оi п`ясткової кістки правої кисті, саден кінцівок та спини, які в комплексі як наслідок одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

ОСОБА_1 на час вчинення кримінального правопорушення перебував у трудових відносинах з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» та 19 травня 2021 року о 16 год.45 хв. виконував трудові обов`язки.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 червня 2023 року у справі № 740/5541/21, провадження № 1-кп/740/72/23 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 2 059,44 грн. Позов прокурора в інтересах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» витрати у розмірі 7 772,46 грн. Цивільний позов законного представника ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ТОВ «Талалаївське ТАП-17450», ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 5 346,10 грн. Стягнуто з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 335 000 грн, процесуальні витрати в сумі 4 942,37 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с. 6-14).

26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія за угодою двох сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наказом ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» від 25 жовтня 2022 року № 7к (а.с. 17).

16 жовтня 2023 року постановою Срібнянського ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по ВП № 72882671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-кп/740/72/23, виданого Ніжинським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 335 000 грн, накладено арешт на майно боржника ТОВ «Талалаївське АТП 17450» (а.с.15 зворот - 16)

В примусовому порядку ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» по ВП № 72882671 сплатило:

- 32 278, 93 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 24 жовтня 2023 року (а.с. 24)

- 314,46 грн , що підтверджується копією платіжної інструкції від 24 жовтня 2023 року (а.с. 21)

- 42 920,51 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 14 листопада 2023 року (а.с. 25)

- 36 252,96 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11 грудня 2023 року (а.с. 26)

- 30 198,70 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 20 грудня 2023 року (а.с. 19)

- 85 889,45 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 16 січня 2024 року (а.с. 22)

- 27 500 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 26 лютого 2024 року (а.с. 23)

- 119 097,60 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 04 березня 2024 року (а.с. 20)

Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу шкоду, заподіяну товариству у зв`язку із вчиненням останнім кримінального правопорушення під час виконання трудових обов`язків в сумі 374 452,61 грн, з яких: 335 000 грн моральна шкода, 4 942,37 грн процесуальні витрати, 34 510,24 грн витрати виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» та ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 червня 2023 року у справі № 740/5541/21, провадження № 1-кп/740/72/23 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, стягнуто з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 335 000 грн та процесуальні витрати в сумі 4 942,37 грн.

Оскільки на час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої позивачу внаслідок скоєного кримінального правопорушення шкоди.

Позивачем вирок суду у добровільному порядку не виконано.

16 жовтня 2023 року постановою виконавчої служби по ВП № 72882671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-кп/740/72/23, виданого Ніжинським міськрайонним судом про стягнення з ТОВ «Талалаївське ТАП-17450» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 335 000 грн, накладено арешт на майно боржника ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450».

В порядку примусового виконання вироку ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» сплачено кошти в сумі 374 452,61 грн, з яких: 335 000 грн моральна шкода та 4 942,37 грн процесуальні витратиза судовим рішенням, 34 510,24 грн витрати виконавчого провадження.

Апеляційний суд погоджується частково з доводами відповідача та вважає прямою дійсною шкодою, завданою працівником при виконанні трудових обов`язків, кошти на загальну суму 339 942,37 грн, які складаються з відшкодованої позивачем моральної шкоди в сумі 335 000 грн та процесуальних витрат в сумі 4 942,37 грн, що визначені вироком суду. Колегія суддів вважає, що ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» набуло право зворотної вимоги до відповідача у розмірі наведеної суми.

Відхиляють доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що процесуальні витрати у розмірі 4 942,37 грн не підлягають стягненню з відповідача за правилами зворотної вимоги. Із змісту вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 червня 2023 року вбачається, що їх відшкодування покладено на позивача у зв`язку проведеним в межах кримінального провадження експертним дослідженням. Таким чином, вони також є прямою дійсною шкодою, визначеною вироком суду, яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідіність стягнення з ОСОБА_1 у порядку регресу понесені позивачем витрати в рамках виконавчого провадження в ході примусового виконання вироку суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є слушними, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 указаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 указаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 27 указаного Закону виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 42 указаного Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Апеляційний суд виходить з того, що у разі добровільного виконання ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» вироку суду, витрати на виконавче провадження у розмірі 34 510,24 грн позивачем не були б понесені. Отже, ця сплачена позивачем на користь держави сума, не пов`язана з виконанням працівником трудових обов`язків, не є прямою дійсною шкодою і не має відшкодовуватись ОСОБА_1 за правилами зворотної вимоги.

Отже вимоги позивача в наведеній частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності зменшення суми відшкодування до 167 500 грн.

За положеннями ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

За змістом п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», обставини, визначені ч. 2 ст. 137 КЗпП України, під час їх врахування при зменшенні розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов`язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується.

Таким чином, зменшення розміру покриття шкоди є правом, а не зобов`язком суду, а обставини, що враховуються зменшенні розміру шкоди, мють бути ретельно перевіреними.

У справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , 1982 року народження, є особою працездатного віку, у період з 08 листопада 2022 року по 05 лютого 2023 року отримував допомогу по безробіттю, після чого виплату припинено, що підтверджується записами із трудової книжки (а.с. 39 зворот), наразі офіційно не працює.

На думку колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про втрату можливості працевлаштуватися за професією водія після ухвалення вироку Ніжинського міськрайонного суду від 27 червня 2023 року про позбавлення його права керування транспортним засобом, не є підставою для зменшення суми відшкодування, оскільки вказане обмеження встановлено строком на 1 рік.

Проте після ухваленого судового вироку ОСОБА_1 постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2024 року, яка набрала законної сили 21 червня 2024 року (справа № 747/104/24), притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Як встановлено у постанові, 18 лютого 2024 року в 02 год. 29 хв в смт Талалаївка по вул. Молодіжна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем MERCEDES BENZ E320, р.н. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, що проявлялось запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, координації рухів, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на місці зупинки на приладі «Драгер» та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Указані обставини у сукупності свідчать, що неможливість відповідача працевлаштуватися за посадою водія зумовлена його ж протиправними діями, а не об`єктивними та незалежними обставинами.

На час вирішення цього спору відповідач не являється особою, що офіційно шукає працевлаштування.

Твердження ОСОБА_1 про обмеження у виборі роботи через стан здоров`я не знайшли підтвердження, оскільки у матеріалах цієї справи відсутні докази того, що відповідачу протипоказано фізичні навантаження або встановлено певну групу інвалідності, що обмежує його у праці/виборі роботи. Надана відповідачем довідка КНП «Талалаївський Центр первинної медико-санітарної допомоги» Талалаївської селищної ради від 05 квітня 2024 року № 34 (а.с. 40) підтверджує лише встановлений діагноз, необхідність стаціонарного лікування та не містить посилань на протипоказання за станом здоров`я до виконання ОСОБА_1 певної праці/роботи.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що його дружина ОСОБА_4 також не працевлаштована, офіційних доходів не має, а мати ОСОБА_5 , 1953 року народження, є особою пенсійного віку та потребує лікування, не є підставами для зменшення суми відшкодування, оскільки не суду надано доказів на підтвердження того, що указані особи перебували на утриманні відповідача до ухвалення вироку суду. Позивачем слушно зазначено у апеляційній скарзі, що оскільки ОСОБА_1 , як він сам стверджує, наразі не має доходу, отже ні дружина, ні мати не можуть перебути на його утриманні. При цьому, згідно з копією пенсійного посвідчення ОСОБА_5 , 1953 року народження, отримує пенсію за віком, тобто має власний постійний дохід (а.с. 43).

Посилання ОСОБА_1 на те, що заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 374 452,61 грн є більшою, ніж сума заробітної плати, отриманої ним за весь час його роботи у ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», сама по собі, як єдина підстава, не є безумовним винятком для зменшення суми відшкодування на підставі ст. 137 КЗпП України.

Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що за надання професійної правничої допомоги в ході розгляду цієї справи судом першої інстанції відповідач сплатив представнику 20 000 грн, а не скористався правом на надання безоплатної правової допомоги для осіб з низьким рівнем доходу.

Предметом цього спору є відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», тому відсутні підстави для врахування ступеню вини працівника і тієї конкретної обстановки, за якої шкоду було заподіяно.

Перевіривши всі докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що обставин, які згідно зі ст. 137 КЗпП України є підставою для зменшення розміру відшкодування, не встановлено.

За таких обставин, рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача у рахунок відшкодування шкоди 339 942,37 грн.

Колегія суддів зважає на те, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21. Тобто додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції від 12 квітня 2024 року, тому й додаткові рішення цього ж суду від 26 квітня 2024 року також слід скасувати.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Звернувшись з цим позовом, ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» сплатило 4 493,50 грн (а.с. 1) судового збору. Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 90,78%, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог, а саме: з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 4 079,19 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

При подачі апеляційної скарги ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» сплатило 8 425,18 грн (а.с. 157, 158) судового збору. У зв`язку з частковим задоволенням скарги товариства пропорційно розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 7 648,37 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 633,60 грн (а.с. 131, 141 зворот) судового збору. У зв`язку з частковим задоволенням його скарги з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 335,01 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Провівши взаємозалік, колегія суддів вважає за необхідне остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 7 313,36 грн (7 648,37 335,01 = 7 313,36) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи заяву представника позивача адвоката Фесика І.А. про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції у сумі 20 000 грн, колегія суддів враховує наступне.

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.

Представництво інтересів ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» у суді першої інстанції здійснював адвокат Фесик І.А. на підставі укладеного між ними договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2024 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1081932 від 18 березня 2024 року (а.с. 78, 79).

За умовами п. 1.1 укладеного між ТОВ «Талалаївське АТП 17450» та адвокатом Фесиком І.А. договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2024 року замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по справі за позовом ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Пунктами 5.2, 5.6 указаного договору передбачено, що факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Оплата правничої допомоги адвоката, передбаченої п. 2.1 договору, здійснюється замовником протягом 10 днів після набрання рішення законної сили.

Актом виконаних робіт та розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу, складеним 15 квітня 2024 року між ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» та адвокатом Фесиком І.А. підтверджено, що надано правничу допомогу наступного характеру (а.с. 81, 82):

- ознайомлення з документами ТОВ «Талалаївське АТП 17450» (40 хв) вартістю 1 000 грн;

- надання усної консультації замовнику (20 хв) вартістю 500 грн;

- підготовка позовної заяви в Талалаївський районний суд від імені замовника до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в порядку регресу (4 год.) вартістю 6 000 грн;

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву відповідача та вивчення документів, приєднаних до відзиву (1 год. 40 хв) вартісю 2 500 грн;

- представництво інтересів замовника в Талалаївському районному суді вартістю 10 000 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або тільки має бути сплачено.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» та надані докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції.

Водночас витрати в сумі 6 000 грн за підготовку позовної заяви в Талалаївський районний суд від імені замовника є завищеними, оскільки практика розгляду даних спорів є усталеною, отже її вивчення не потребує значного обсягу часу. Виходячи із конкретних обставин справи та її складності, колегія суддів вважає належним відшкодуванням витрат за підготовку позовної заяви в сумі 3 000 грн.

Представником позивача визначено оплату в сумі 10 000 грн за представництво інтересів замовника в Талалаївському районному суді. Разом з тим, суд бере до уваги, що адвокат Фесик І.А. брав участь в одному судовому засіданні суду першої інстанції в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, зокрема, 12 квітня 2024 року загальною тривалістю 50 хв (а.с. 64-67). Отже, об`єктивним розміром відшкодування цих послуг є 3 000 грн.

Витрати за ознайомлення з документами в сумі 1 000 грн, надання усної консультації в сумі 500 грн, ознайомлення з відзивом на позовну заяву відповідача та вивчення документів приєднаних до відзиву в сумі 2 500 грн, на думку апеляційного суду, належить відшкодувати повністю.

Апеляційний суд вважає, що, виходячи з конкретних обставин цієї справи та критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, доведено надання адвокатом Фесиком І.А. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції на загальну суму 10 000 грн.

Отже, ураховуючи пропорційність задоволених вимог і відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 9 078 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Менька Д.Д. про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн, колегія суддів виходить з такого.

Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснював адвокат Менько Д.Д. на підставі договору про надання правової допомоги від 04 квітня 2024 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04 квітня 2024 року серії ВМ № 1048569 (а.с. 50, 92).

За умовами п. 1 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Меньком Д.Д. договору про надання правничої допомоги від 04 квітня 2024 року клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу в справі № 747/137/24 за позовом ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Пунктом 5 указаного договору передбачено, що гонорар адвоката, з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути визначений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), визначається за домовленістю сторін у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн за участь в суді першої інстанції, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину надання адвокатом правничої допомоги, що становить 1 511,50 грн за годину робочого часу, тому можлива наступна зміна гонорару, визначеного у фіксованій сумі у зв`язку із суттєвим зростанням обсягу допомоги, що має бути надана.

Актом прийому-передачі наданих послуг, складеним 17 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Менько Д.Д., погоджено наступну правничу допомогу (а.с. 95):

1) ознайомлення з матеріалами справи, визначення правової позиції у справі та її узгодження з клієнтом, надання консультацій та роз`яснень 04-08 квітня 2024 року протягом 4 год. робочого часу;

2) визначення обсягу доказів у справі, їх отримання від клієнта, аналіз 04-08 квітня 2024 року протягом 1 год. робочого часу;

3) підготування проекту відзиву на позов, обговорення проекту відзиву на позов з клієнтом, внесення виправлень та доповнень до відзиву на позов за бажанням клієнта, підготування клопотання про участь у справі в режимі відео конференції 04-09 квітня 2024 року протягом 5 год. робочого часу;

4) копіювання документів, подання відзиву на позов з додатками, клопотання про участь в справі в режимі відеконференції через систему «Електронний суд» до Талалаївського районного суду, надсилання відзиву на позов, клопотання про участь в справі в режимі відеоконференції позивачу та представнику позивача через систему «Електронний суд» 08-09 квітня 2024 року протягом 1 год. робочого часу;

5) участь у судовому засіданні 12 квітня 2024 року протягом 2 год. робочого часу.

У пункті 3.4 указаного акту прийому-передачі наданих послуг зазначено, що на надання правничої допомоги адвокатом Меньком Д.Д. витрачено 13 годин робочого часу.

Факт оплати ОСОБА_1 правничої допомоги підтверджується фіскальним чеком від 04 квітня 2024 року про сплату 5 800 грн, платіжною інструкцією від 08 квітня 2024 року про сплату ОСОБА_1 4 200 грн, фіскальним чеком від 17 квітня 2024 року про сплату 10 000 грн (а.с. 51, 93, 94).

На думку апеляційного суду, ознайомлення з матеріалами справи, визначення правової позиції у справі та її узгодження з клієнтом, надання консультацій та роз`яснень 04-08 квітня 2024 року протягом 4 год. робочого часу, а також визначення обсягу доказів у справі, їх отримання від клієнта, аналіз 04-08 квітня 2024 року протягом 1 год. робочого часу за своєю суттю є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Адвокатом Меньком Д.Д. зазначено, що час, витрачений за наведені вище послуги, всього становить 5 год. робочого часу, що відповідно складає 7 557,5 грн (1511,50 грн х 5 год. = 7 557,5).

Водночас, виходячи із конкретних обставин справи та її складності, достатнім часом, необхідним адвокату для надання указаних вище послуг у справі, їх отримання від клієнта у цій справі, на думку суду, є 3 години, що відповідно становить 4 534,50 грн винагороди (1511,50 грн х 3 год. = 4 534,50).

Тривалість послуг за підготування проекту відзиву на позов, обговорення проекту відзиву на позов з клієнтом, внесення виправлень та доповнень до відзиву на позов за бажанням клієнта, підготування клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції 04-09 квітня 2024 року протягом 5 год. робочого часу також є завищеною, належним чином не обґрунтованою, що суперечить критерію розумності розміру таких витрат.

На думку колегії суддів, ураховуючи складність справи, обсяг і зміст поданого відзиву на позов та клопотання про участь у режимі відеоконференції, 2 години є достатнім часом для виконання такої роботи адвокатом, що відповідно становить 3 023 грн винагороди (1511,50 грн х 2 год. = 3 023).

Витрати за участь у судовому засіданні 12 квітня 2024 року протягом 2 годин робочого часу не можуть бути відшкодовані повністю, оскільки адвокат Менько Д.Д. брав участь в одному судовому засіданні суду першої інстанції в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, зокрема, 12 квітня 2024 року тривалістю 50 хв (а.с. 64-67), що відповідно становить 1 259,58 грн (1511,50 грн х 50 хв : 60 хв = 1 259,58).

Витрати за копіювання документів, подання відзиву на позов з додатками, клопотання про участь в справі в режимі відеконференції через систему «Електронний суд» до Талалаївського районного суду, надсилання відзиву на позов, клопотання про участь в справі в режимі відеоконференції позивачу та представнику позивача через систему «Електронний суд» 08-09 квітня 2024 року протягом 1 год. робочого часу, на думку апеляційного суду, належить відшкодувати повністю.

Апеляційний суд вважає, що, виходячи з конкретних обставин цієї справи та критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, доведено, що адвокатом Меньком Д.Д. на надання правничої допомоги витрачено 6 год. 50 хв робочого часу, що відповідно становить 10 328,58 грн.

Беручи до уваги пропорційність відшкодування понесених стороною витрат задоволеним вимогам на підставі ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 922 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450», ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року та додаткові рішення цього суду від 26 квітня 2024 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» (Чернігівська область, Прилуцький район, смт Талалаївка, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 21398455) у рахунок відшкодування шкоди 339 942 (триста тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 37 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» 4 079 (чотири тисячі сімдесят дев`ять) грн 19 коп. судового збору та 9 078 (дев`ять тисяч сімдесят вісім) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» на користь ОСОБА_1 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Талалаївське автотранспортне підприємство 17450» 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн 36 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко