Постанова від 12.09.2024 по справі 759/25337/23

Справа №759/25337/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/12680/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «ЖИЛОІНВЕСТБУД-УКБ» про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «ЖИЛОІНВЕСТБУД-УКБ» про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач (замовник завершення будівництва будинків та інженерних мереж на АДРЕСА_1 ) відмовляє у видачі довідки про належність померлому ОСОБА_3 майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , що позбавляє позивачів (спадкоємців) оформити майнові права на квартиру за собою в порядку спадкування.

На підставі викладеного, просили суд встановити факт належності ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнових прав на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у відкритті провадження за вказаною позовною про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 29 травня 2024 року позивачі подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що оскаржувану ухвалу вважають незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказують на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянти просили апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження по справі.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання, призначене на 12.09.2024 року, з`явилися апелянт та представник апелянтів.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, зазначив, що предметом спору є право позивачів на спадщину, отже наявний спір про право. Позивачами не заявлено матеріально-правової вимоги на вирішення існуючого спору, і тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що твердження суду першої інстанції є хибним, так як встановлення належності способу захисту порушеного права вирішується під час розгляду справи по суті, та не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з матеріалів справи, позов обґрунтовано тим, що відповідач відмовляє у видачі довідки про належність померлому майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , що позбавляє позивачів (спадкоємців) оформити майнові права на квартиру за собою, в порядку спадкування.

Тобто, подання позивачами заяви фактично спрямоване на подальшу реалізацію ним своїх спадкових прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з положеннями частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Зазначені положення кореспондуються також із положеннями частини четвертої статті 315 ЦПК України, згідно яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено правовий висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.

Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист справ у справах, де предметом спору є право позивачів на спадщину, а є лише підставою для вирішення такої справи.

Суд першої інстанції правильно встановив, що дійсно виник та існує спір про право та дійшов обґрунтованого висновку про відмову відкритті провадження за позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки така вимога за своєю суттю є вимогою окремого провадження, відтак не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження. Жодної ж вимоги, яка могла би бути розглянутою в порядку позовного провадження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявляли. Саме це (а не встановлення належності способу захисту порушеного права, як про те стверджував апелянт) й стало підставою для ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько