Рішення

від 07.10.2024 по справі 140/7004/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7004/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (далі ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000150/2 від 10.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 07.06.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію 24UA205140037396U6 з описом товару «плитка для стін керамічна: ROBEN Plytka Klinkierowa GRANVILLE NF -18040 шт, ROBEN Plytka Klinkierowa BRISBANE NF - 11760 шт., ROBEN Plytka Klinkierowa STRADFORD NF - 6192 шт., ROBEN Naroznik 63 Klinkier GRANVILLE 3017 шт.», в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору/контракту).

При цьому, декларант подав митному органу документи, необхідні для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації 24UA205140037396U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а саме: інвойс (S)FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.06.2024 року; документ з навантаження № 2954; сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/AT 0264760 від 06.06.2024; Довідка про транспортні витрати від 07.06.2024р.; Контракт № PL2022/2 від 22.02.2022 року; Копія договору на надання митно-брокерських послуг № 74 від 22.04.2021р.; Копія договору на перевезення від 05.06.2024 року; митна декларація країни відправлення.

Позивач вважає, що митним органом не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів та незважаючи на наданий перелік документів, для підтвердження заявленої митної вартості, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000150/2 від 10.06.2024.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА з винесеним митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.69).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 22.07.2024 (а.с.85-98) позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022, передбачена 100% передоплата згідно фактури-проформи. Платіжний документ від 30.05.2024 №74 містить інформацію щодо оплати в сумі 46054,99 польських злотих, що не можливо ідентифікувати згідно даної поставки по інвойсу від 06/06/2024 № (S)FSE- 1/06/24/ZA - 47628,48 польських злотих;

- в гр.70 «Призначення платежу» платіжного документу від 30.05.2024 №74 зазначений контракт № PL/2022/2 від 22.02.2022, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата за товар.

Вважає, що розбіжності щодо ціни товарів фактично виявлено в документах, що підтверджують митну вартість, адже рахунок-фактура є таким документом у відповідності до ч. 2 ст.53 МК України, а експортна декларація є документом, що самостійно поданий декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та вказані в графі 44 МД.

Також, під час перевірки інших документів, поданих разом з МД №24UA20514037396U6 від 07.06.2024 року встановлено, зокрема, що вартість товару в інвойсі від 06/06/2024 № (S)FSE-1/06/24/ZA - вказана вартість 47628,48 польських злотих -не відповідає числовому розрахунку згідно декларації країни відправлення 24PL301010E0687693 від 06.06.2024 - 47629.

Крім того, відповідно до гр. 20 МД №24UA20514037396U6 від 07.06.2024 року товар поставлявся на умовах FCA, PL Замосць. Згідно з міжнародними правилами Інкотермс термін FCA «франко- перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 року, укладеного між DACHPOL Ireneusz Aronowski, Mariusz Bergiel Sp.j. (Продавець) та ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (Покупець) поставка товару здійснюється згідно рахунка-фактури та/або специфікації до даного контракту на умовах FCA Польща, 22-400, Замосць, вул. Кілінскего, 89. Згідно додаткової угоди №1 від 23.09.2023 року до загаданого вище контракту товар буде поставлений згідно Інкотермс 2020. Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному рахунку-фактурі та / або специфікації.

Документів, які б свідчили про те, що місто Замосць є площами продавця DACHPOL Ireneusz Aronowski, Mariusz Bergiel Sp.j. до митного контролю та оформлення разом з МД, під час застосування процедури, передбаченої ч.3 ст. 53 МК України, шляхом витребування додаткових документів, а також в подальшому в порядку ч.8 ст. 55 МК України подано не було. Вказане свідчить, що місто Замосць не є площами продавця, а тому, зважаючи на обумовлені сторонами умови поставки FCA, PL Замосць, товар вважається доставленим, а продавець таким, що виконав усі свої зобов`язання по його доставці, коли цей товар пред`явлений покупцю не розвантаженим на транспортному засобі продавця.

Також, згідно поданої довідки про транспортні витрати від 07.06.2024 року слідує, що навантажувально-розвантажувальні роботи входять до вартості товару, а страхування не проводилось. При цьому, згідно поданих пояснень наданих на вимогу митниці від 10.06.2024 року, декларантом вказано, що витрати на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт входять до вартості перевезення.

Жодних документальних підтверджень з приводу вказаного декларантом надано не було.

З огляду на зазначене, розбіжність у числових показниках складових митної вартості, викликала у митного органу обґрунтований сумнів щодо заявленої митної вартості товару.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) відомості про вартість страхування, вантажно - розвантажувальних робіт.

Згідно п. 6 ст. 53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларант надав наступні додаткові документи: Додаткову угоду № 1 від 12.09.2023; Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №б/н від 05.06.2024; Цінова пропозиція відправника для ТзОВ «ДАХ ПЛЮС Україна» б/н від 14.05.2024; Рахунок про транспортні витрати № 42 від 10.06.2024; Рахунок - Проформа №ZS-157/05/24/ZA від 24.05.2024; Платіжний документ від 30.05.2024 № 74; Лист. №б/н від 10.06.2024 стосовно поданих додаткових документів.

Вважає, що декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.180).

У відповіді на відзив від 26.07.2024 позивач заперечив доводи та аргументи представника відповідача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.184-187).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2022 р. між ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (Покупець) та Компанією «DACHPOL Spolka Jawna Ireneuzh Aronowski, Mariuzh Bergiel» (Продавець) укладено контракт № PL2022/2, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити і передати у власність товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього контракту. Предметом цього контракту є продаж виробів з листового металу, водостічних систем, покрівельних мембран, вати кам`яної, клінкерної цегли, керамічної черепиці, аксесуарів до усіх позицій, а також інших будівельних матеріалів (надалі «Товар»). Відповідно до п. 2.1 Контракту № PL2022/2 встановлено, що Ціна вказується в фактурі-проформі на кожну партію поставки Товару (а.с.31-33).

Відповідно до додаткової угоди №1 до контракту № PL2022/2 від 22.02.2022 визначено загальну вартість контракту 2000000,00 PLN (п.2.2), Оплата за окрему партію товару, що поставляється за контрактом, здійснюється у формі 100% попередньої оплати згідно фактури-проформи шляхом банківського переказу на рахунок продавця, зазначених в статті 11 Контракту. В разі досягнення домовленостей між сторонами, можлива після оплата вартості товарів протягом 90 календарних днів. За погодженням сторін оплата за поставлену партію товару може здійснюватися на інших умовах визначених в специфікації та/або фактурі-проформі до даного контракту (п.4.1), Товар буде поставлений згідно правим «Інкотермс-2020» (п.5.1).

Сторонами погоджено рахунок-фактура(інвойс) № (S)FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024 року, згідно з якою узгоджено сторонами вартість Товару - плитка для стін керамічна: ROBEN Plytka Klinkierowa GRANVILLE NF -18040 шт, ROBEN Plytka Klinkierowa BRISBANE NF - 11760 шт., ROBEN Plytka Klinkierowa STRADFORD NF - 6192 шт., ROBEN Naroznik 63 Klinkier GRANVILLE 3017 шт. 47628,48 польських злотих (а.с.24, 25-переклад).

Відповідно до платіжних інструкції в іноземній валюті №74 від 30.05.2024 та №75 від 10.06.2024 ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» сплатило компанії «DACHPOL Spolka Jawna Ireneuzh Aronowski, Mariuzh Bergiel» кошти згідно контракту № PL2022/2 від 22.02.2022 46054,99 PLN та 1573,49 PLN відповідно (усього 47628,48 PLN) (а.с.44-45).

07.06.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію №24UA205140037396U6 з описом товару «плитка для стін керамічна: ROBEN Plytka Klinkierowa GRANVILLE NF -18040 шт, ROBEN Plytka Klinkierowa BRISBANE NF - 11760 шт., ROBEN Plytka Klinkierowa STRADFORD NF - 6192 шт., ROBEN Naroznik 63 Klinkier GRANVILLE 3017 шт.», в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору/контракту). Вартість імпортованого товару становить 47628,48 PLN (злотих), що і є його митною вартістю за першим методом (а.с.20-21).

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: інвойс (S)FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.06.2024 року; документ з навантаження № 2954; сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/AT 0264760 від 06.06.2024; Довідка про транспортні витрати від 07.06.2024р.; Контракт № PL2022/2 від 22.02.2022 року; Копія договору на надання митно-брокерських послуг № 74 від 22.04.2021р.; Копія договору на перевезення від 05.06.2024 року; митна декларація країни відправлення.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні та у графі 33 оскаржуваного рішення декларанту зазначив:

- п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022, передбачена 100% передоплата згідно фактури-проформи. Платіжний документ від 30.05.2024 №74 містить інформацію щодо оплати в сумі 46054,99 польських злотих, що не можливо ідентифікувати згідно даної поставки по інвойсу від 06/06/2024 № (S)FSE- 1/06/24/ZA - 47628,48 польських злотих;

- в гр.70 «Призначення платежу» платіжного документу від 30.05.2024 №74 зазначений контракт № PL/2022/2 від 22.02.2022, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата за товар.

Запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) відомості про вартість страхування, вантажно -розвантажувальних робіт.6)платіжні документи, рахунок-проформу.

Декларантом на вимогу митного органу надав наступні додаткові документи: Додаткову угоду № 1 від 12.09.2023; Договір-заявка про надання транспортно-експедицшних послуг №б/н від 05.06.2024; Цінова пропозиція відправника для ТОВ «ДАХ ПЛЮС Україна» б/н від 14.05.2024; Рахунок про транспортні витрати № 42 від 10.06.2024; Рахунок-Проформа №ZS-157/05/24/ZA від 24.05.2024; Платіжний документ від 30.05.2024 №74. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено у листі від 10.06.2024 року (а.с.41).

Відтак на думку Волинської митниці, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: Товар 1 на рівні - 1,02 дол.США/кг за МД №UA100230/2024/510943 від 03.06.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару «ПЛИТКА З ГРУБОЇ КЕРАМІКИ ПРИЗНАЧЕНА ДЛЯ ПОКРИТТЯ СТІН, КЕРАМІЧНА ФАСАДНА... ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА - «ROBEN»,ВИРОБНИК -»ROBEN....» з врахуванням обсягу партії (5760 кг), ввезеного з врахуванням умов поставки (EXW) та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів та скориговано самостійно декларантом.

10.06.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000150/2 (а.с.17) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001514 (а.с.16).

ТОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА», не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт №PL/2022/2 від 22.02.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №(S) FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024.

Разом із цими документами на вимогу митного органу було надано: Додаткову угоду № 1 від 12.09.2023; Договір-заявка про надання транспортно-експедицшних послуг №б/н від 05.06.2024; Цінова пропозиція відправника для ТОВ «ДАХ ПЛЮС Україна» б/н від 14.05.2024; Рахунок про транспортні витрати № 42 від 10.06.2024; Рахунок-Проформа №ZS-157/05/24/ZA від 24.05.2024; Платіжний документ від 30.05.2024 №74.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом купівлі-продажу №PL/2022/2 від 22.02.2022 визначено обов`язок продавця поставляти товар, натомість покупець зобов`язувався прийняти та оплатити їх на умовах, контракту які є невід`ємною частиною контракту. Найменування кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором вимірюється в кілограмах, штуках, м2 і вказується в фактурі-профомі на кожну партію поставленого товару. Відповідно до додаткової угоди товар буде поставлений згідно правил «Іенкотермс 2020». Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному рахунку-фактурі (та/або специфікації).

Рахунком-фактури №(S) FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024 до контракту купівлі-продажу №PL/2022/2 від 22.02.2022 визначено предмет та умови поставки зокрема товар клінкерна плитка: ROBEN Plytka Klinkierowa GRANVILLE NF у кількості 18040 шт, ROBEN Plytka Klinkierowa BRISBANE NF у кількості 11760 шт., ROBEN Plytka Klinkierowa STRADFORD NF у кількості 6192 шт., ROBEN Naroznik 63 Klinkier GRANVILLE у кількості 3017 шт. Ціна усього товару становить 47628,48 PLN.

Ціна товару в рахунку-фактурі №(S) FSE-1/06/24/ZA від 06.06.2024 (47628,48 PLN) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140037396U6 (графа 22).

Відтак суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Разом з тим, зі спірного рішення слідує, що відповідно до п. 5.1 контракту, визначено умови поставки FCA Польща, а до митного оформлення заявлено EXW Замосць, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, до митного оформлення надано додаткову угоду №1 від 12.09.2023 (а.с.34-35) в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.1 контракту. Таким чином, товар поставляється згідно правил «Інкотермс-2020»; умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному рахунку-фактурі/специфікації. Як слідує з доданих до позовної заяви документів, а саме експортного рахунку фактури з ПДВ №(S)FSE-1/09/23/ZА та специфікації умови поставки визначено як EXW-Польща, 22-400, Замосць. Таким чином, суд вважає, що митний орган не довів обґрунтовано розбіжності щодо умов поставки, а тому таке твердження підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів у повідомленні, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання договорів із третіми особами, позивачем додатково надано митному органу та суду договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.06.2024 (а.с.37) та рахунок фактуру №42 від 10.06.2024 (а.с.46), яким підтверджено оплату наданих послуг. Інших договорів позивач не укладав. При цьому суд зазначає, що відсутність інших договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів.

Щодо вимоги надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то позивачем було надано рахунок фактуру №42 від 10.06.2024 (а.с.46), про що суд зазначав вище.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання виписки каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; транспортні (перевізні) документи; банківські відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: товар №1 на рівні 1,02 дол/США (МД №UA100230/2024/510943 від 03.06.2024).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації, а також зазначив що митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару «ПЛИТКА З ГРУБОЇ КЕРАМІКИ ПРИЗНАЧЕНА ДЛЯ ПОКРИТТЯ СТІН, КЕРАМІЧНА ФАСАДНА... ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА - «ROBEN»,ВИРОБНИК -»ROBEN....», на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, поряд з цим суду не додано копію самої МД №UA100230/2024/510943 від 03.06.2024, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205140/2024/000150/2 від 10.06.2024 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду (через систему Електронний суд) ТОВ «ДАХ ПЛЮС Україна» сплатило судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією №939 від 27.06.2024 (а.с.15).

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 422,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги №09/10-23 від 09.10.2023 (а.с.83-85), детальний опис робіт (наданих послуг), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1186 та ордер про надання правничої (правової допомоги) серії АС №1101091, акт наданих послуг №60 від 21.06.2024, рахунок на оплату №21 від 21.06.2024, платіжну інструкцію №937 від 27.06.2024 (а.с.57-62).

Як передбачено п 1.1 договору про надання правової допомоги №13/06-24 від 13.06.2024 Адвокатське об`єднання «Бона Фіде» приймає на себе доручення замовника про надання останньому комплексу юридичних послуг по оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000150/2 від 10.06.2024.

Пунктом 1.2. визначено перелік комплексу юридичних послуг передбачених договором, а саме: надання усної консультації з правових питань за результатами розгляду пакету документів наданих замовником; складання та оформлення позовної заяви, супровід адміністративної справи у адміністративному суді; юридичні послуги щодо реалізації судового рішення, яке прийняте на користь замовника; у разі необхідності підготовка та подача до відповідних осіб (фізичних та юридичних) запитів (в т.ч. адвокатських); здійснення інших дій передбачених законодавством щодо виконання умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. за надання комплексу послуг, передбачених договором, замовник сплачує гонорар. Розмір гонорару за надані послуги, становить фіксовану суму 3 500,00 грн. Гонорар сплачується замовником на підставі акту про надання правничої допомоги, впродовж 5 (п`яти) банківських днів, з моменту отримання остаточного рішення суду у справі щодо оскарження рішення комісії.

Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти розміру витрат на правничу допомогу та зазначив, що з урахуванням складності справи, вони є завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності.

В той же час Великою Палатою Верховного Суду вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи незначну складність справи, суд вважає завищеним розмір витрат за послуги з надання правової допомоги, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо витрат на переклади в сумі 2400,00 грн, суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так на підтвердження витрат пов`язаних із залученням перекладача до матеріалів справи надано рахунок №26.06.24 від 26.06.2024 на суму 2400,00 грн.; платіжну інструкцію №938 від 27.06.2024; акт виконаних робіт №27.06.24 від 27.06.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (замовник) (а.с.54-56).

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Представником відповідача у відзиві дані судові витрати понесені позивачем визнавалися вкрай завищеними та неспівмірними.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1 000,00 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн. та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 137, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Дружби, будинок 56, код ЄДРПОУ 43937370) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000150/2 від 10.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» судові витрати в загальній сумі 5 922,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський