Ухвала

від 04.10.2024 по справі 160/26484/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 жовтня 2024 р.Справа №160/26484/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного у справі №160/26484/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову Позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_2 на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом із позовною заявою представник позивача 03.10.2024 року подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за розглядом даного позову дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову Позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та наказу командира військової частини НОМЕР_1 , в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 шляхом заборони органам та посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 , та іншим органам та посадовим особам Збройних Сил України здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за розглядом даного позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що в порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, достеменно володіючи інформацією про наявність обставин, згідно яких ОСОБА_2 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є студентом денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного університету» та підставі даних, що містяться в єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою службовою особою, обіймаючи посаду пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків та виконуючи такі обов`язки за спеціальним дорученням командування, прийняв рішення про призов на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_2 . За отриманою інформацією ОСОБА_2 співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно доставили до військової частини НОМЕР_1 , де утримують його по даний час поза його волі та відповідних правових підстав. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_2 на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову Позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізація позивача може спричинити негативні наслідки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах даної справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1ст. 150КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2ст. 150 КАС Українипередбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1ст.151КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч.2ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Приписами п.5, 10 ч.3статті 151 КАС Українипередбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом:

-зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення,

-зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З системного аналізу приведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також враховує, що у відповідності до ч.6ст.154 КАС Українив ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначалось вище, у своїй заяві про забезпечення позову, позивач просить суд зупинити до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за розглядом цього позову дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову Позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та наказу командира військової частини НОМЕР_1 , в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , заборонити Військовій частині НОМЕР_1 здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за розглядом даного позову.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

В частині 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 було зараховано ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини, а отже позивач набув статусу військовослужбовця.

Оскільки, заявника було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набув нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможлює зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову позивача на військову службу, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.

Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженийЗаконом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV(надалі такожЗакон № 548-XIV).

За приписами статті 28Закону №548-XIVєдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30Закону № 548-XIVпередбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відтак забезпечення позову шляхом покладення на відповідачів обов`язку, який полягає у зупиненні виконання наказів (розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 , не відповідає вимогамКАС України, адже такі накази віддані в умовах воєнного стану.

Отже, оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно доЗакону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.

Запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень п. 5 ч. 3ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Позивачем до заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем прийнято наказ(и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру. Та він не вказує про намір оскарження саме таких наказів.

Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись с 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного у справі №160/26484/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець