Рішення
від 25.09.2024 по справі 260/1783/21
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/1783/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.М.

учасники справи:

позивач Дочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" представник не з`явився;

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Дочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (89313, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02649977) в особі представника Олійника Романа Богдановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17.11.2020 року винесений щодо ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття"; 2. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року було закінчено підготовче провадження i призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року було зупинено провадження у адміністративній справі та надано час учасникам справи для можливого врегулювання спору шляхом примирення до 24 червня 2022 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року було поновлено провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року було зупинено провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року було поновлено провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року було зупинено провадження в даній адміністративній справі, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 260/2790/21, що перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року було поновлено провадження у адміністративній справі

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Позов мотивовано тим, що обставини, що встановлені в акті перевірки не відповідають дійсності, відтак оскаржуваний припис Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області складений безпідставно, незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства та без належної перевірки всіх обставин дотримання земельного законодавства, а відтак підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, про що свідчать договори оренди, перевірка дотримання вимог земельного законодавства проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що земельна ділянка земель оздоровчого призначення, що надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на якій знаходяться будівлі товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна" та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води, не відповідає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням та використовуються в промислових цілях. Також вказано, що позивачем у зв`язку із здійсненням спільної діяльності по розливу мінеральної води в промислових цілях порушуються вимоги статті 96 пункту "а" Земельного кодексу України, відповідно до якої землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Повістку про виклик до суду було надіслано позивачу та його представнику з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 28 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.а.с. 254, 255).

Повістку про виклик до суду було надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 28 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 253).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Воловецькому, Міжгірському, Мукачівському, Свалявському районах та м. Мукачеве управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Гриб С.І. була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства директором ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ОСОБА_1 під час використання земельної ділянки площею 9,8517 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності в с. Поляна, вул. Курортна, 1А, Свалявського району, Закарпатської області за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, наданої для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17 листопада 2020 року за висновками якого встановлено, що земельна ділянка, площею 9,8518 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності с. Поляна, вул. Курортна, 1А, Свалявського району. Закарпатської області за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, яка надана в користування на праві оренди ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 05 листопада 2020 року, використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку всупереч статям 125, 126 Земельного кодексу України, а також, частина земельної ділянки, площею 0,2895 га, на якій знаходяться цехи по розливу мінеральної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, використовується не за цільовим призначенням всупереч статей 20, 21 Земельного кодексу України (а.с.а.с. 11-15).

Як вбачається із вказаного акту, перевіркою, зокрема встановлено, що ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2008 року користується земельними ділянками комунальної власності оздоровчого призначення загальною площею 11,3070 га, які надано ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" згідно рішення 30-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 08 серпня 2008 року терміном на 2 роки в с. Поляна Свалявського району за кадастровими номерами: 2124084401:06:001:0409 - площею 9,8518 га для обслуговування цілісного майнового комплексу Санаторію "Сонячне Закарпаття"; 2124084401:06:001:0410- площею 0,0852 га; 2124084401:06:001:0411 - площею 0,04 га; 2124084401:06:001:0412 - площею 1,2 га; 2124084401:06:001:0413 площею 0,02 га; 2124084401:06:001:0414 - площею 0,11 га. Договір оренди зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124084401-0409070700002 від 04 лютого 2009 року (а.с.а.с. 18-21).

Додатковою угодою від 28 лютого 2017 року продовжено термін дії договору строком до 05 лютого 2018 року (а.с. 22).

Саном на момент проведення перевірки, на підставі інформації з Державного земельного кадастру та наданих для перевірки матеріалів, встановлено, що державна реєстрація права користування в Державному земельному кадастрі відсутня, що порушує вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

При обстеженні вищенаведеної земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс Санаторію "Сонячне Закарпаття", що належить ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Полянською сільською радою від 01 грудня 2005 року.

При проведенні перевірки позивачем також надано Договір про спільну діяльність від 02 січня 2020 року між ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця та ТзОВ "Рекреаційні технології" для організації спільної діяльності з використанням відповідно до пункту 4 вищевказаного договору, яким передбачено використання будівель та споруд сумарною площею 538,7 кв.м, що є власністю ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" та знаходяться вул Курортна, 1, в с. Поляна, Закарпатської області а саме: приміщення цеху по розливу мінеральної води (літ.Р) площею 279,6 кв.м, та цеху по розливу мінеральної води (літ.С) площею 181,3 кв.м. та приміщення складу (літ.Т) площею 77,8 кв.м. (а.с.а.с. 40-45).

Відповідно до топографогеодезичної зйомки, наданої Полянською сільською радою листом від 12.11.2020 № 1201/02-20, розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 ЗРФ ДП "УкрДАГП" на земельну ділянку за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 вул. Курортна, 1 "а", в с. Поляна, яка знаходиться в користуванні ДП "Санаторій "Сонячне Закарпраття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", площа частини земельної ділянки, на якій розміщені цехи по розливу мінеральної води, та здійснюється діяльність в промислових цілях, становить 0,2895 гектара.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" використовується земельна ділянка площею 0,2895 га не за цільовим призначенням. За вищевказане правопорушення відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, вищевказаному землекористувачу нараховано шкоду, нанесену внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, в сумі 29375 (двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 60 коп. та керівника ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП.

За результатами вказаної перевірки було складено припис від 17 листопада 2020 року у відповідності до якого встановлено, що земельна ділянка, площею 9,8518 га земель оздоровчого призначення, комунальної власності с. Поляна, вул. Курортна, 1 А, Свалявського району, Закарпатської області за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409, що надана в користування на правах оренди ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 05 листопада 2020 року, використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку всупереч статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також, частина земельної ділянки, площею 0,2895 га, на якій знаходяться цехи по розливу міняльної води та здійснюється діяльність по розливу мінеральної води в промислових цілях, використовується не за цільовим призначенням всупереч статей 20, 21 Земельного кодексу України. Зобов`язано позивача у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства (а.с.а.с. 16, 17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (у редакції, чинній на час правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі), визначено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення). Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Правові основи організації і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та проведенням моніторингу ґрунтів визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19 червня 2003 року(далі по тексту Закон України № 963-IV) (у редакції, чинній на час правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі), проте він не визначає порядку проведення перевірок під час здійснення такого контролю у сфері земельних відносин.

Згідно із статтею 2 частиною 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05 квітня 2007 року (далі по тексту Закон України № 877-V) (у редакції, чинній на час правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі) дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до статті 8 частини 1 Закону України № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Статтею 7 частиною 6 Закону України № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що припис обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до статті 10 Закону України № 963-IV до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.

Таким чином, припис це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а отже, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

При цьому суд наголошує на тому, що вимоги припису, які за своєю правовою природою є обов`язковими для виконання, мають бути конкретними, чіткими та зрозумілими, а можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), який слід вжити суб`єкту господарювання для усунення порушень.

Із огляду на правову природу припису такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а отже, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься) і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому законність припису передбачає його обґрунтованість.

Позивач у позовній заяві посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, згідно з яким, зазначивши у приписі про необхідність "усунути порушення вимог земельного законодавства", відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі зазначених положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушень вимог законодавства, тому припис є неконкретизованим і таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Водночас у справі, що розглядається, оскаржуваний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, які необхідно усунути. З його змісту чітко зрозуміло, які порушення допустив позивач, та визначено правові норми, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд зазначає, що у справі № 806/1723/18 підставою для скасування припису було те, що позивач у цій справі не був ані власником земельної ділянки, ані її користувачем, а якісне викладення вимог припису досліджувалось в контексті конкретних обставин справи.

Оцінюючи сутнісний зміст порушень земельного законодавства, встановлених під час проведення перевірки позивача, суд зазначає таке.

В акті про перевірку та оскаржуваному приписі вказано, що частину наданої в користування земельної ділянки площею 0,2895 га позивач використовує не за цільовим призначенням, що не відповідає вимогам статті 20 пункту 1 ЗК України в частині використання земельної ділянки відповідно до рішення органу місцевого самоврядування при наданні вищевказаної земельної ділянки в користування та статті 1 Закону України № 963-IV.

Відповідно до статті 96 частини 1 пункту "а" Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Стаття 20 Земельного Кодексу України регулює питання встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 частиною 1 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до статті 1 Закону України № 963-IV під невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням розуміється, зокрема, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка земель комунальної власності площею 9,8518 га за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів в с. Поляна на вул. Курортна, 1 "а" та використовується ДП "Санаторій "Сонячне Закарпраття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2008 року та за цільовим призначенням відноситься до категорії земель оздоровчого призначення.

Відповідно до статті 47 Земельного Кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Згідно зі статтею 48 Земельного Кодексу України на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Будівництво об`єктів житлового, громадського призначення та інших об`єктів, інша господарська діяльність на землях оздоровчого призначення здійснюється виключно за умови дотримання режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, якщо така діяльність сумісна з охороною природних лікувальних ресурсів і відпочинком населення.

Статтею 49 Земельного Кодексу України передбачено, що порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про курорт" № 2026-III від 05 жовтня 2000 року (далі по тексту Закон України № 2026-III) лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курорт це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, тоді як на лікувально-оздоровчих місцевостях такі об`єкти відсутні. Законодавство про землі оздоровчого призначення складається з нормативно-правових актів земельного законодавства та нормативно-правових актів законодавства про діяльність курортів.

Спірна земельна ділянка знаходиться на території села Поляна Закарпатської області, що було віднесене до курортів згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 490 від 12 жовтня 1982 року "Про затвердження положення про курорти Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород, Ворзель", а також постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1576, якою затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до курортних.

Відповідно до статті 6 Закону України № 2026-III до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об`єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Відповідно до статті 15 Закону України № 2026-III з метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Статтею 19 частинами 1, 2, 4 Закону України № 2026-III розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України.

Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.

Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр квотами.

Відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний № 2699 від 03 червня 2002 року власнику ліцензії ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" відповідно до мети ліцензії (робіт) надано право на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ), а саме для видобування вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу. Строк дії дозволу до 03 червня 2032 року (а.с.а.с. 37-39).

Суд зауважує, що підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. При цьому порядок надання в користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України.

Водночас ключовим питанням у цій справі є можливість здійснення промислового розливу лікувальних мінеральних вод, тобто промислового виробництва на землях оздоровчого призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 "Землі оздоровчого призначення" (землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) поділяються на: 06.01 для будівництва і обслуговування санітарно-оздоровчих закладів, 06.02 для розробки родовищ природних лікувальних ресурсів, 06.03 для інших оздоровчих цілей, 06.04 для цілей підрозділів 06.01 06.03 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка земель комунальної власності площею 9,8518 га за кадастровим номером 2124084401:06:001:0409 надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів в с. Поляна на вул. Курортна, 1 "а" та використовується ДП "Санаторій "Сонячне Закарпраття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2008 року та за цільовим призначенням відноситься до категорії земель оздоровчого призначення (а.с.а.с. 18-21).

Суд зазначає, що надання земель оздоровчого призначення для використання за їх цільовим призначенням громадянам і юридичним особам необхідно відрізняти від створення курортів і оголошення тих або інших територій курортними. Підставою для ухвалення рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, а також необхідної інфраструктури для їх експлуатації й організації лікування людей. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються Держкурортом і Міністерством охорони здоров`я України з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Водночас крім категорії земель оздоровчого призначення слід виділяти інше цільове призначення земельних ділянок у межах курортів. Так у межах курортів можуть перебувати не тільки земельні ділянки, надані у власність чи користування лікувальним та санаторно-курортним закладам, установам та їх об`єднанням, а й земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об`єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв`язку тощо.

Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Будівництво на землях курортів нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних безпосередньо з задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, чи таких, що можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори, забороняється (стаття 12 Закону України № 2026-III)

Згідно із статтею 13 частиною 2 Закону України № 2026-III земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей 31, 32 і 33 цього Закону, які встановлюють правила та обмеження першої, другої та третьої санітарно-захисних зон.

Отже, суд вважає помилковим твердження позивача, що на землях оздоровчого призначення дозволяється здійснення і таких видів діяльності, які характерні для цільового призначення інших категорій земель.

Відповідно до статті 25 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендар зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель оздоровчого призначення.

Отже, наявність природно-лікувальних властивостей, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей дає можливість зазначити про необхідність особливої уваги з боку держави до охорони та використання таких земель. Отже, такі земельні ділянки не можна надавати у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, яка є несумісною з охороною природних ресурсів, що мають лікувальні властивості та відпочинком населення.

Таким чином, використання земельної ділянки земель оздоровчого призначення, що надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, на якій здійснюється промислова діяльність з розливу лікувальної мінеральної води, не відповідає її цільовому призначенню, а використовується в промислових цілях.

У межах спірних правовідносин та на час їх виникнення, суд вважає за необхідне сформувати висновок, що діяльність з розливу природної лікувальної мінеральної води в промислових цілях на земельній ділянці земель оздоровчого призначення є використанням останньої з порушенням цільового призначення.

На підставі викладеного суд вважає, що оскаржуваний припис винесений на підставі та у спосіб, передбачений законом, у межах повноважень, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, даний позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (89313, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02649977) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) про визнання протиправним та скасування припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 вересня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 07 жовтня 2024 року.

СуддяС.Є. Гаврилко

СудЗакарпатський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.09.2024
Оприлюднено09.10.2024
Номер документу122128482
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

Судовий реєстр по справі —260/1783/21

Рішення від 25.09.2024

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 28.08.2024

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 28.11.2022

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 18.11.2022

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 26.07.2022

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 30.06.2022

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 22.05.2022

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 12.08.2021

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

Ухвала від 21.05.2021

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Гаврилко С.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні