Ухвала

від 02.10.2024 по справі 320/45534/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

02 жовтня 2024 року №320/45534/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра» (вул. Берегового Сергія, буд. 14, офіс 5, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 33704518) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві, що міститься в листі про ненадання статусу платника єдиного податку на 2024 рік та відмову у видачі відповідної довідки, вих. № 504/ЗПІ/26-15-04-10-10 від 01.08.2024;

-зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві поновити ТОВ «ФРІДОМ ФАРМ ТЕРРА» (ідентифікаційний код 33704518 місцезнаходження: вул. Сергія Берегового, буд. 14, офіс 5, м. Київ, 03186) в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України з дати виключення з реєстру та надати відповідну довідку.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/45534/24 передана 02.10.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

02.10.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі дії рішення, що міститься в листі про ненадання статусу платника єдиного податку на 2024 рік та відмову у видачі відповідної довідки вих. №504/ЗПІ/26-15-04-10-10 від 01.08.2024.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач до винесення судового рішення у справі має невизначений статус платника податків, документів на підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи відповідач не надає, що створює негативні наслідки для позивача, оскільки порядок та строки подання податкової звітності платників податків різних систем оподаткування має певні відмінності, також статус платника податків слід зазначати і в договорах з контрагентами і при оформленні інших господарських документів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2009 року позивач був зареєстрований як сільськогосподарське підприємство із спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість (платником фіксованого сільськогосподарського податку), а з 2015 року по 31 грудня 2023 року мав статус платника єдиного податку четвертої групи.

19 лютого 2024 року позивачем засобами електронного зв`язку до контролюючого органу була направлена наступна податкова звітність:

1. Загальна нова Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи; реєстраційний номер 9033974319.

2. Додаток 1 до загальної нової. Відомості про наявність земельних ділянок, подана код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ UA23080310000097001; реєстраційний номер 9033974319.

3. Додаток 1 до загальної нової. Відомості про наявність земельних ділянок, подана код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ UA23080250000043914; реєстраційний номер 9033974319.

4. Додаток 3 до загальної нової. Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання; реєстраційний номер 9033974319.

5. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, реєстраційний номер 9033178338.

6. Звітна нова податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи; реєстраційний номер 9033974346, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Мелітопольська ДПІ.

7. Додаток 1 до звітної нової. Відомості про наявність земельних ділянок, подана код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ UA23080250000043914; реєстраційний номер 9033974346, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Мелітопольська ДПІ.

8. Додаток 3 до загальної нової. Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання; реєстраційний номер 9033974346, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Мелітопольська ДПІ.

9. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, реєстраційний номер 9033178350, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Мелітопольська ДПІ.

10. Звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи; реєстраційний номер 9033178353, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Якимівська ДПІ.

11. Додаток 1 до звітної. Відомості про наявність земельних ділянок, подана код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ UA23080310000097001; реєстраційний номер 9033178353, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Якимівська ДПІ.

12. Додаток 3 до звітної. Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання; реєстраційний номер 9033178353, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Якимівська ДПІ.

13. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, реєстраційний номер 9033178343, до ГУ ДПС у Запорізькій області, Якимівська ДПІ.

Додатково разом з податковою звітністю позивачем засобами електронного зв`язку до контролюючого органу було направлено лист №4 від 22.02.2024, до якого додавався спільний лист Запорізької обласної військової адміністрації № 08-48/0979 від 21.02.2024 та Запорізької обласної ради № 01-26/0072 від 21.02.2024 про наявність на території Запорізької області обставин непереборної сили та затверджений перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин у 2023, до якого включено ТОВ «Фрідом Фарм Терра».

04 березня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ ФАРМ ТЕРРА» від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було отримано письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації від 21 лютого 2024 року №12624/6/26-15-04-10-08, надіслане 01.03.2024 року, в якому ГУ ДПС у м. Києві повідомив, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (п.49.8 ст.49 Кодексу) документа податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, який був поданий 19.02.2024 року за № 9033974319.

За результатом розгляду скарги ДПС прийнято рішення від 13.05.2024 №13977/6/99-00-06-03-03-06 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 14.05.2024 N? 6751/8), яким скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.02.2024 №12624/6/26- 15-04-10-08 про відмову у прийнятті звітності від 19.02.2024 №9033974319, а скаргу задоволено.

01.08.2024 відповідач прийняв рішення про ненадання статусу платника єдиного податку на 2024 рік та видачі відповідної довідки, яке надіслав у формі листа вих. № 504/ЗПІ/26-15-04-10-10. Підставою прийняття такого рішення є те, що позивач не виконав вимоги абз. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України. Фактично відповідач повідомив про відмову у включенні позивача до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.

Не погодившись з прийнятим рішенням про ненадання статусу платника єдиного податку на 2024 рік, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01.01.2015), фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Відповідно до пункту 291.2 статі 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статі 291 ПК України передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Водночас, як визначає підпункт 4 пункту 291.4 статі 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, можуть мати четверту групу платника єдиного податку: юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

За приписами пункту 299.2 статті 299 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

У свою чергу, відповідно до підпункту 288.8.4 пункту 288.8 статті 288 ПК України, у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Суд зазначає, що заявник фактично просить вирішити питання надання йому статусу платника єдиного податку 4 групи шляхом зупинення дії рішення про відмову у включенні позивача до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.

Визначений позивачем спосіб захисту шляхом звернення із заявою про забезпечення позову не відповідає меті забезпечення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.