Рішення
від 07.10.2024 по справі 320/22057/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Справа № 320/22057/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» (далі позивач, ТОВ «БК Девенстрой», товариство) із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0077670701 форми «Р», прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 40 198 734 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 32 158 987 грн., штрафними санкціями 8 039 747 грн.).

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0324920701 форми «Р», прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.

Позиції сторін

Позивач вказує про те, що є сумлінним платником податків, належним чином виконує свої обов`язки визначені ст. 67 Конституції України, сплачує податки і збори у порядку і розмірах, визначених законом. Під час перевірки, товариством було подано до контролюючого органу усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності взаємовідносин із контрагентами, які підтверджують реальність та обґрунтованість операцій з придбання будівельних робіт/послуг з будівництва нерухомості.

ТОВ «БК Девенстрой» вказуючи на положення пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, п. 52-2 підр. 10 розд. XX ПК України, в редакції на момент ухвалення наказу №9524-п від 26,11.2021 про перевірку, зауважує про установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. В період з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України було встановлено карантин відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 9 грудня 2020 року №1236. Тобто, на момент прийняття наказу №9524-п від 26.11.2021 начальником ГУ ДПС у м. Києві про проведення перевірки та безпосередньо в період її проведення Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину, а відтак діяв мораторій на проведення, зокрема, документальних планових виїзних перевірок платників податків. Додає, що відповідно до п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, але зауважив, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Позивач наполягає, що норму п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-ІХ, не визнано неконституційною, проте вона не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, а тому будь-який нормативно-правовий акт, окрім ПК України, у тому числі й інший закон, не може змінити правове регулювання податкових відносин, встановлене нормами ПК України. Покликаючись серед іншого, на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №200/3668/21 та у постанові від 15.04.2022 р. у справі № 160/5267/21 щодо чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. №89 на момент проведення перевірки, в період якої діяв мораторій, наполягає, на тому, що контролюючий орган не мав законних підстав для проведення перевірки позивача.

Відповідно, застосовуючи, серед іншого, висновки Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 р. у справі №560/3678/19, у постанові від 09.11.2023 у справі №160/13134/22, позивач відмічає, що процедурні порушення, допущені податковим органом під час призначення та/або проведення перевірки, можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо вони мають грубий характер і істотно порушують права платника податків.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень, позивач зазначає про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки та невідповідності Акту документальної виїзної перевірки вимогам ПК України та Порядку №727. Враховуючи наказ №9524-п від 26.11.2021 про перевірку, тривалість якої визначено 20 робочих днів, наказами від 14.01.2022 № 369-н та від 28.01.2022 №701-п, якими термін перевірки продовжувався, разом з тим, порядок проведення документальних планових перевірок встановлений ст. 77 ПК України, зокрема для позивача становить термін 20 робочих днів. Застосовуючи постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі №815/8539/13-а позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства документальна планова виїзна перевірка позивача тривала майже два роки, що свідчить про порушення контролюючим органом термінів, встановлених ПК України для проведення такої перевірки, отже правовим наслідком закінчення строку проведення податкової перевірки є втрата податковим органом права на проведення такої перевірки, таким чином рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є незаконними та протиправними.

Товариство зазначає про відсутність правових підстав проведення перевірки у період з 20.12.2021 по 13.12.2023 застосовуючи підпункт 1.2.6, підпункт 1.2.7 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470 зі змінами та доповненнями, пункт 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 ПК України, пункт 3 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків- юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727. Позивач зазначив, що у разі неможливості провести перевірку у встановлені законодавством строки, контролюючий орган повинен був видати відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки як такого, що нереалізований, проте всупереч зазначеним вимогам, продовжив проведення завідомо протиправної та незаконної перевірки позивача. Звертає увагу, що Акт перевірки містить інформацію лише про продовження термінів перевірки з 20.09.2023 до 02,02.2022 на 10 робочих днів на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 14.01.2022 № 369-н, та перенесення перевірки до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2022 №701-п., та всупереч зазначеним вимогам податкового законодавства, акт перевірки не містить будь якого логічного обґрунтування проведення даної перевірки поза встановленими чинним законодавством строками, в Акті відсутня інформація про зупинення, продовження або перенесення строків проведення перевірки, які б пояснювали та обґрунтовували такий тривалий період проведення перевірки позивача. Також, при складанні Акту перевірки відповідачем порушено п. 4 Порядку №727, в Акті не зазначено, зокрема: інформації щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків; не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; про наявність / відсутність первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення. Крім того, описова частина Акту перевірки ґрунтується лише на припущеннях та суб`єктивному аналізі власних інформаційних баз, контролюючим органом не було надано належної правової оцінки наданим первинним документам та не надано обґрунтованих висновків щодо наче б то вчинених позивачем правопорушень чинного законодавства. Покликаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 26.06.2023 по справі № 815/6819/14, в постанові від 25.04.2023 по справі № 520/3328/2020, від 22.09.2020 по справі №520/8836/18, складений із порушенням вимог до оформлення Акту перевірки, останній не може братись як допустимий доказ, а також встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Позивач також вказує на невідповідність змісту податкових повідомлень-рішень встановленим вимогам ст. 58 ПК України, щодо інформації, які вони мають в собі містити, а саме, відсутні нормативно обґрунтовані підстави для донарахування зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток та відсутній будь-який опис обставин вчинених правопорушень, розрахунки суми податкових зобов`язань, детальний розрахунок сум штрафних санкцій, а також посилання на відповідні норми законодавства, відповідно до яких такий розрахунок був здійснений.

Щодо висновків про господарські операції із контрагентами ТОВ «Благобуд Гарант» (ЄДРПОУ 41451420), ТОВ «Благобуд Стандарт» (ЄДРПОУ 38903622), ТОВ «Укрсіті Білдінг» (ЄДРПОУ 43273589), зазначає, що встановлені обставини будівництва житлових будинків та надані контролюючому органу в процесі перевірки первинні документи підтверджують фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер, та повністю відповідають вимогам законодавства, контролюючий орган безпідставно зробив висновки, що за будівельними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту, щоб отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді витрат та податкового кредиту з ПДВ. Відмітив, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується в Акті перевірки відповідачем, що було для позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відтак фактично відповідач притягнув позивача до відповідальності за дії/бездіяльність третіх осіб, тоді як сам позивач жодного порушення податкового законодавства не вчиняв.

ТОВ «БК Девенстрой» вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати.

Відповідач наполягає на законності спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 07 лютого 2024 року № 0077670701 та від 23 квітня 2024 року № 0324920701. Щодо мораторію на проведення перевірок в силу прийнятого Закону №533-ІХ від 17.03.2020, яким підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України доповнено п. 52-2, Закону №540-ІХ від 30.03.2020, відмітив зокрема, що відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» «на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може привести до обмеження конституційних прав чи свобод особи».

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» у відповідності пункту 4 розділу І «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» постановлено: «Скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, відповідно, - тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року, та не були завершеними.

ГУ ДПС не погоджується із тим, що норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України є нормою вище ніж постанова КМУ №89 від 03.02.2021, покликається на висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2468/19, у постанові від 25.01.2021 у справі №580/3469/19 щодо юридичної колізії, яка в даній справі відсутня, у зв`язку із чим підстави застосовувати п. 5.2 ст.5 ПК України та ст. 7 КАС України немає. Покликаючись на висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 25.01.2021 у справі №580/3469/19, зазначає, що нормами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України врегульовано питання проведення документальних та фактичних перевірок, що є частиною компетенції податкових органів щодо адміністрування податків, та є частиною підгалузі податкового права, яка в свою чергу є складовою частиною галузі Фінансового права. Вказані положення Податкового кодексу України є частиною податкового законодавства. За повнотою викладення норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є бланкетними, оскільки, у цьому пункті міститься посилання не на якесь конкретне нормативне розпорядження даного закону, а на інший нормативний акт, а саме нормативно- правовий акт Кабінету Міністрів України, яким встановлено на всій території України карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). При цьому, норми частини четвертої статті 29 Закону № 1645-11 регулюють питання пов`язані із встановленням та відміною карантину та його правовим режимом, а положення пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ регламентують аспект строку дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та можливість їх скорочення без прийняття рішення про відміну карантину. Таким чином, предметом правового регулювання вказаних вище норм права є сфера захисту населення від інфекційних хвороб, яка регулюється такою підгалуззю права, як Право громадського здоров`я, що входить до галузі Права охорони здоров`я, у зв`язку з чим, спірні правовідносини (пов`язані із дією мораторію на деякі види документальних та фактичних перевірок), одночасно регулюються різними підгалузями права, а саме податковим правом та правом громадського здоров`я. Отже, між нормами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та положеннями Постанови № 89 не може виникнути колізії, оскільки вони належать до різних галузей права, регулюють різні сторони одних і тих самих суспільних відносин.

Також, відповідач вказує про обґрунтованість висновків Акту перевірки, доведеність заниження податку на прибуток на суму 28 042 530,00 грн. та заниження податку на додану вартість на 32 158 987,00 грн. за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ «Благобуд Гарант» (ЄДРПОУ 41451420), ТОВ «Благобуд Стандарт» (ЄДРПОУ 38903622), ТОВ «Укрсіті Білдінг» (ЄДРПОУ 43273589), зустрічні звірки за якими не вдалось провести за відсутності адресатів за юридичними адресами. Перевіркою зафіксовано діяльність контрагентів позивача із підприємствами ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест», ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС», які є ризиковими, відносно них порушені кримінальні провадження за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, у останніх відсутні достатні професійні трудові ресурси та основні засоби на підприємствах для здійснення господарських операцій, що у сукупності унеможливлює операції з виконання будівельних робіт для замовників ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Укрсіті Білдінг». Відповідач вказує на нереальність придбання ТОВ «Девенстрой» будівельних послуг у контрагентів ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Укрсіті Білдінг» оскільки отримані контрагентами будівельні послуги від контрагентів ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест», ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» є нереальними, а підприємства створені та використовувались з метою оформлення документообігу за нереальними операціями та здійснення операцій із наданням вигоди третім особам.

Відповідач просить суд відмовити в позову.

Процесуальні дії та рішення у справі

16.06.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 15 липня 2024 року о 11:30 год.

05.07.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.07.2024 до суду прибули представники сторін, представник позивача у судовому засіданні подала відповідь на відзив.

Представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання останній часу ознайомитися з відповіддю на відзив, та підготувати заперечення.

Суд порадившись на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача, та відкласти розгляд справи на 06.08.2024 об 11:30 год, про що сторони повідомлені належним чином.

29.07.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

05.08.2024 представник позивача подала до суду клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, оскільки вважає, що відповідач пропустив строк подачі такого.

06.08.2024 у судовому засіданні заслухавши обґрунтування сторін щодо дотримання строків подання відзиву до справи, суд порадившись на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, поновити відповідачу строк на подачу відзиву.

Заперечення на відповідь на відзив не подано.

Ухвалою суду від 06.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 вересня 2024 року об 11:15 год.

25.09.2024 в судове засідання прибули представник позивача Кареліна І.О. та представник відповідача Юзюк В.В.

Представник позивача Кареліна І.О. в судовому засідання підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Юзюк В.В. проти позову заперечувала, наполягала на відсутності підстав для його задоволення, просила суд відмовити в задоволенні позову.

За відсутності заперечень від сторін, суд ухвалив на місці продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі отриманих письмових та заявлених суду в судовому засіданні правових позиції сторін та наявних у справі доказів.

Суд, виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлені судом обставини

На підставі наказу №9524-п від 26.11.2021 начальника Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.2 ч.1 ст.13 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальноообов`язкове державне соціальне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 20.12.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів.

Згідно до пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст.82 ПКУ, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2022 рік, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2021 №9524-п була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «БК Девенстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 відповідно затвердженого плану перевірки.

Наказом начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 14.01.2022 №369-п на підставі абз. 2 п. 82.1 ст. 82 ПК України продовжено строк документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 20.01.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 13.01.2022 №88/26-15-07-01-02-15.

Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2022 №701-п перенесено термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 28.01.2022 до дати відновлення та надання документів в межах термінів визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України.

За результатами перевірки складено Акт №84217/ж5/26-15-07-01-02/37000870 від 20.12.2023 (далі Акт перевірки).

В Акті зафіксовані наступні висновки контролюючого органу:

1 - п. 44.1, п. 44.2, п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 №2755- VI, із змінами та доповненнями, п. 5, п.6, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 4, п.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 28 042 530 грн., у тому числі за 2019рік - на 9 397 246 грн., за 2020 рік - на 12 513 686 грн., за 9 місяців 2021 року -6131 598 гривень.

2 - п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено податок на додану вартість у сумі 32 158 987 грн., в тому числі: 01.2019 -159606 грн., 02.2019- 191666 грн., 04.2019 - 2163659 грн., 06.2019 -104660 грн., 08.2019 - 2825991 грн., 09.2019- 1602797 грн., 10.2019- 1150138 грн., 11.2019 - 49747 грн., 12.2019- 2140663 грн., 01.2020- 2219318 грн., 03.2020- 1829008 грн., 04.2020 - 923077 грн., 05.2020- 1455041 грн., 07.2020 - 2605562 грн., 08.2020- 1261414 грн., 09.2020 - 2090752 грн., 10.2020- 1430057 грн., 11.2020- 1280175 грн., 12.2020 - 335082 грн. 04.2021- 15113 73 грн., 05.2021- 4174 грн., 06.2021 - 123276 грн. 07.2021 - 3836426 грн. 08.2021 - 865325 грн., та завищено суму від 'ємного значення об`єкта оподаткування за 09.2021 - 8008 гривень.

3 - п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 ПК України від 02.12.2010№ 2755-УІзі змінами та доповненнями, внаслідок несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене в податковій звітності за грудень 2020року.

4 - п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 N0 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасна реєстрація розрахунків коригувань.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов виходячи із перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «БК Девенстрой» із контрагентам ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобут Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Благобуд Гарант», Актом перевірки зафіксовано документальне оформлення та віднесення товариством до складу собівартості реалізації (рах. 90) операції з придбання послуг (Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівській, 15 м. Києва: оздоблювальні роботи ЖК та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівська 15, м. Києва; влаштування цегляної кладки стін та перегородок з цегли на об`єкті будівництва ЖК та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівські, 15 м. Києва) у ТОВ «Благобуд Гарант» в 2019 році у розмірі 20 406 246 грн, в 2020 році у розмірі 30 535 366 гри, за 9 місяців 2021 року у розмірі 19 919 847 грн, по яких на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації не підтверджено їх придбання.

ГУ ДПС у м. Києві було направлено запит № 481/1/26-15-07-01-02 від 13.01.2022 до ГУ ДПС у Київській області для проведення зустрічної звірки ТОВ «Благобуд Гарант». Зустрічна звірка не проведена у зв`язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.

Згідно, з ЄРПН встановлено, що за 2019 рік, 9 місяців 2021 року ТОВ «Благобуд Гарант» включено до складу податкового кредиту вищезазначені послуги від ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Благобут Стандарт», Актом перевірки зафіксовано документальне оформлення та віднесення товариством до складу собівартості реалізації (рах. 90) операції з придбання послуг (Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівській 15, м.Києва, влаштування моноліт з/б каркасу ГПП5 ж/х на об`єкті по вул. Саперне поле 5, м. Києва) у ТОВ «Благобуд Стандарт» в 2019 році у розмірі 31 800 680 грн, в 2020 році у розмірі 26 156.554 грн, за 9 місяців 2021 року у розмірі 5 816 184 грн, по яких на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації не підтверджено їх придбання.

ГУ ДПС, у м. Києві на юридичну адресу ТОВ «Благобуд Стандарт» було направлено запит № 488/1/26-15-07-01-02 від 13.01.2022 про надання інформації та її документального підтвердження для проведення зустрічної звірки. Однак, запит було повернуто у зв`язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. Контролюючий орган зазначає, що ТОВ «Благобуд Стандарт» було включено до національного плану перевірок на 2019 рік та у зв`язку з незнаходженням за адресою, підприємство було направлено в розшук.

Згідно з ЄРПН встановлено, що за 2019 рік, 9 місяців 2021 року ТОВ «Благобуд Стандарт» включено до складу податкового кредиту вищезазначені послуги від ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «БК Санвест».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Укрсіті Білдінг». Актом перевірки зафіксовано документальне оформлення та віднесення товариством до складу собівартості реалізації (рах. 90) операції з придбання послуг (влаштування монолітного з/б каркасу по ГП на об`єкті буд. ж/к за адресою Залізничне шоссе 47) у ТОВ «Укрсіті Білдінг» у 2020 році у розмірі 12 828 555 грн, за 9 місяців 2021 року у розмірі 8 328 406 грн, по яких на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, не підтверджено їх придбання.

ГУ ДПС у м. Києві було направлено запит № 479/1/26-15-07-01-02 від 13.01.2022 до ГУ ДПС у Житомирській області для проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсіті Білдінг». Однак, зустрічна звірка не проведена у зв`язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.

Згідно з ЄРПН встановлено, що за 2020 рік 9 місяців 2021 року ТОВ «Укрсіті Білдінг» включено до складу податкового кредиту вищезазначені послуги від ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ "БГ "БУДДЕКОРСЕРВІС".

За результатами перевірки було встановлено нереальність придбання контрагентами будівельних послуг з ідентичною номенклатурою у ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест», ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ "БГ "БУДДЕКОРСЕРВІС".

Відповідно до ЄРПН встановлено пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів/послуг ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест», ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ "БГ "БУДДЕКОРСЕРВІС".

Згідно з даними порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відсутні повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єктів до експлуатації поданих ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ "БГ "БУДДЕКОРСЕРВІС", ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Санвест» та відсутня інформація, щодо їх участі як підрядників.

Актом перевірки зафіксовано, що згідно з поданою ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ "БГ "БУДДЕКОРСЕРВІС", ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Санвест» податковою звітністю, було встановлено відсутність кваліфікованих трудових ресурсів та основних засобів на підприємстві, що призвело до унеможливлення здійснення фінансово господарських операцій щодо виконання будівельних робіт для ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобуд Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг». Крім того, по ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ "БІ "БУДДЕКОРСЕРВІС", ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Санвест» прийняті рішення про відповідність останніх критеріям ризиковості платника податку.

По ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС», ТОВ «БК ТИТАН» наявні кримінальні провадження за статтями ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно, контролюючий орган вказує про нереальність придбання ТОВ «БК «ДЕВЕНСТРОЙ» будівельних послуг у ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобут Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг», у зв`язку з тим, що отримані даними підприємствами будівельні послуги від вищезазначених контрагентів у другому ланцюгу є нереальними, а підприємства були створені та використовувались лише з метою оформлення документообігу по нереальних господарських операціях та здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач подавав до ГУ ДПС у м. Києві заперечення за вих. №16/01- 24 від 16.01.2024 (вх. Від 17.01.2024 №5374/6) на Акт перевірки.

ГУ ДПС у м. Києві надано відповідь від 31.01.2024 №1813/І/26-15-07-01-02, в якій зазначено про залишення без задоволення заперечень на Акт перевірки, висновки Акту перевірки залишені без змін.

07.02.2024 на підставі зазначеного Акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0077660701 (форми «Р»), яким ТОВ «БК Девенстрой» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», на суму 30 391 842 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 28 042 530 грн., штрафними санкціями 2 349 312 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0077670701 (форми «Р»), яким ТОВ «БК Девенстрой» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 40 198 734 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 32 158 987 грн., штрафними санкціями 8 039 747 грн.).

ТОВ «БК Девенстрой» оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги від 20.02.2024 вх. №5868/6 та доповнень до скарги від 09.04.2024 вх. 13847/6.

Рішенням Державної податкової служби України за №11204/6/99-00-06-01-01-06 від 18.04.2024, за результатами розгляду скарги ТОВ «БК «ДЕВЕНСТРОЙ» та доповнення до скарги, частково задоволено скаргу, скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 №0077660701 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2 349 312 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 №0077670701 залишено без змін.

ГУ ДПС у м. Києві прийнято, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0324920701 форми «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Відтак, предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0077670701 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та від 23 квітня 2024 року № 0324920701 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Згідно з статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення

від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату у вигляді різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду згідно національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України, як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій.

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15іП(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

За змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

В п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а`п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та положень вбачається, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, та у разі, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право платника податку на формування податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, відповідно, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина підлягає перевірці судом.

Та суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вище застосованого, суд зазначає, що наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди, та законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції але критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. Відтак, первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками сформованими та викладені Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №160/37/22, у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16, та у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.

За наслідками дослідження матеріалів справи, обставин у даній справі, суд зазначає, що ТОВ «БК «Девенстрой» на виконання Договору підряду №23/01-2013 від 23.01.2013 на капітальне будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 15 у Святошинському р-ні м. Києва», укладеного між ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Інвест- Будресурс»; Договору підряду №07/09-12 від 07.09.2012 на капітальне будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об`єктами соціально- громадського призначення за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5 в Печерському р-ні м. Києва, укладеного між ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Сервіс-Технобуд»; Договору підряду №12/03-15 від 12.03.2015 на капітальне будівництво житлового кварталу з об`єктами соціально- громадського призначення та підземними паркінгами по вул. Пр. Підвисоцького у Печерському районі м. Києва, укладеного між ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Будспецсервіс»; Договору підряду №28/12-18 від 28.12.2018 на капітальне будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 47 в Печерському р-ні м. Києва», укладеного між ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Шато-Інвест» відповідно до якого ТОВ «БК «Девенстрой» є генеральним підрядником будівництва, було уклало з контрагентами договори субпідряду для виконання будівельно- монтажних робіт на об`єкті будівництва.

Контрагентами позивача у перевіряємому періоді були ТОВ «Благобуд Гарант» (ЄДРПОУ 41451420), ТОВ «Благобуд Стандарт» (ЄДРПОУ 38903622) та ТОВ «Укрсіті Білдінг» (ЄДРПОУ 43273589).

Відповідно, із контрагентом ТОВ «Благобуд Гарант» (ЄДРПОУ 41451420) щодо виконання робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу житлових будинків та паркінгів, цегельна кладка, оздоблювальні роботи на об`єктах будівництва житлового комплексу по вул. Львівська, 15, а також інших додаткових робіт, що обумовлені в додаткових угодах до цих договорів та мали наслідки віднесення до складу собівартості по рах. 90 операції з придбання послуг з Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівській, 15 м. Києва: оздоблювальні роботи ЖК та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівська 15, м. Києва; влаштування цегляної кладки стін та перегородок з цегли на об`єкті будівництва ЖК та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівські, 15 м. Києва) в 2019 році сум у розмірі 20 406 246 грн., в 2020 році у розмірі 30 535 366 грн, за 9 місяців 2021 року у розмірі 19 919 847 грн.

З контрагентом ТОВ «Благобуд Стандарт» (ЄДРПОУ 38903622) виконання робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу житлових будинків та паркінгів на об`єктах будівництва житлового комплексу по вул. Львівська, 15, а також інших додаткових робіт, що обумовлені в додаткових угодах до цих договорів, які мали наслідки віднесення до складу собівартості по рах. 90 операції з придбання послуг з Будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівській 15, м.Києва, влаштування моноліт з/б каркасу ГПП5 ж/х на об`єкті по вул. Саперне поле 5, м. Києва, в 2019 році сум у розмірі 31 800 680 грн, в 2020 році у розмірі 26 156,554 грн, за 9 місяців 2021 року у розмірі 5 816 184 грн.

По контрагенту ТОВ «Укрсіті Білдінг» (ЄДРПОУ 43273589) з виконання робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу житлових будинків та паркінгів на об`єктах будівництва житлового комплексу за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 47 в Печерському р-ні м.Києва, а також інших додаткових робіт, що обумовлені в додаткових угодах до цих договорів, по рах. 90 віднесено до складу собівартості реалізації по операції з придбання послуг (влаштування монолітного з/б каркасу по ГП на об`єкті буд. ж/к за адресою Залізничне шоссе 47) у 2020 році суму у розмірі 12 828 555 грн, за 9 місяців 2021 року у розмірі 8 328 406 грн.

Суд враховує, що влаштування монолітного залізобетонного каркасу - це окрема технологія, а також основа каркасу/стін самого будівництва будинку, без якого неможливі подальші роботи.

Суд зазначає, що в ході перевірки та під час розгляду справи судом, у контролюючого органу та представника відповідача ГУ ДПС у м. Києві не виникало та не було заявлено зауважень до первинних бухгалтерських документів товариства, які були надані до перевірки та долучені до позовної заяви, складені як такі, за наслідками господарських операцій із вказаними вище контрагентами, у зв`язку з чим, суд приймає первинні документи позивача як належні та достатні докази на підтвердження вчинених господарських операцій із контрагентами та відмічає, що такі докази були у повній мірі та як такі, що достовірні, надані платником податку до перевірки.

Враховуючи відсутність зауважень зі сторони відповідача щодо первинних бухгалтерських документів ТОВ «БК Девенстрой», останні не підлягають більш детальному дослідженню судом.

Таким чином, обставини встановлені судом та надані контролюючому органу в процесі перевірки первинні документи підтверджують фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер, та повністю відповідають вимогам законодавства.

Суд зауважує, що контролюючий орган безпідставно зробив висновки про те, що за будівельними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту, щоб отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді витрат та податкового кредиту з ПДВ, на підставі інформації по другому ланцюгу постачання.

Зокрема, судом встановлено, до таких висновків контролюючий орган дійшов під час перевірки господарських операцій контрагентів позивача на предмет дотримання податкового та іншого законодавства із контрагентами у другому ланцюгу постачання, а саме по ТОВ «Благобуд Гарант» із контрагентами ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БК Санвест», по ТОВ «Благобуд Стандарт» із контрагентами ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Будівельний майданчик» і ТОВ «БК Санвест», по ТОВ «Урсіті Білдінг» із контрагентами ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БГ «БУДДЕКРСЕРВІС».

Як зазначено в Акті перевірки, зустрічні звірки по контрагентами позивача (за першим ланцюгом постачання) не проведені у зв`язку з відсутністю за юридичною адресою підприємств, та як наслідок зафіксовано про відсутність встановлення наявності у другому ланцюгу постачання ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Будівельний майданчик» і ТОВ «БК Санвест», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БГ «БУДДЕКРСЕРВІС» достатніх кваліфікованих трудових ресурсів та основних засобів на підприємствах, відсутність в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єктів до експлуатації, відсутність інформації щодо участі їх як підрядників, встановлено нереальність придбання в даних контрагентів будівельних робіт за ідентичною номенклатурою, пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів/послуг, що унеможливлювало здійснення фінансово-господарських операцій щодо виконання будівельних робіт замовникам, вказано про відповідність підприємств у другому ланцюгу критеріям ризиковості, наявність кримінальних проваджень за ст. 212 ч. 3, ст. 205-1 ч. 2 КК України.

Суд вважає необхідним застосувати та зазначити правові висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 08.08.2023 у справі № 821/1871/16:

- будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа і згідно зі ст. 44 ПКУ і ст. 9 Закону № 996-ХІУ підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також щодо сумніву в достовірності даних, унесених до відповідного документа своїм контрагентом, у т. ч. стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису й інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції;

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог Закону щодо формування витрат і податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента і злагодженості дій між ними;

- вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватись адміністративним судом разом із наданими первинними документами й обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності;

- помилки в оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Відповідно, на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання ТОВ «БК «Девенстрой» у названих контрагентів по першому ланцюгу спірних робіт (послуг) підприємством надавалися в ході перевірки Головного Управління ДПС у м. Києві договори, платіжні доручення/банківські виписки, акти приймання-передачі виконаних робіт (КБ-2, КБ-3), які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість поставлених робіт (послуг) та товарів, зауважень до яких в ході перевірки не виникло, як і до форми та правильності заповнення обов`язкових реквізитів наданих первинних документів.

Відтак, надані документи - договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт КБ- 2, КБ-3, акти приймання-передачі матеріалів та обладнання, якими оформлювалися факти виконання робіт, послуг (поставки товарів) ТОВ «БК «Девенстрой» при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Укрсіті Білдінг» та ТОВ «Благобуд Стандарт» містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: найменування поставлених товарів (наданих послуг), їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, порядковий номер, посади та підписи уповноважених сторін, відомості щодо місцезнаходження продавця/виконавця та покупця/замовника, номери свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість тощо.

Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 810/1577/17, слідує, що норми податкового законодавства не визначають обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника під час здійснення господарської діяльності як критерій правового статусу платника щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 11.08.2023 у справі 640/6374/21 сформував наступну правову позицію про те, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу); основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За правовими позиціями в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі №816/166/15а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28.09.2022 у справі №200/14542/19-а, від 01.12.2022 року у справі №320/5878/19, вбачається, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №380/9660/21 відмічено, що за відсутності відповідних доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції у своєму податковому обліку.

Суд вкотре відмічає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформовані у постановах від 17.11.2021 року у справі № 640/18105/18, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 23.12.2021 у справі № 814/322/16.

Верховний Суд в постанові від 08.02.2024 у справі № 400/962/19 зробив наступні висновки: «У зв`язку із наведеним та в аспекті висновків суду апеляційної інстанції слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю) й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання. ВП ВС зазначила, що сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також: мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Тобто, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності, у разі, коли іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати негативних наслідків, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце».

Таким чином, враховуючи вищезазначене та встановлене, на позицію суду позивач не має нести відповідальність за дії чи бездіяльність суб`єктів господарювання у першому, зокрема в другому ланцюгу постачання, навіть у разі відповідного доведення контролюючим органом нереальності господарських операцій в даному ланцюгу, фіктивність підприємств, наявності вироків суду щодо незаконного створення підприємств та ведення незаконної діяльності з метою отримання неправомірної вигоди, прибутку, тощо.

Така відповідальність можлива за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними і такі дії належними доказами доведені контролюючим органом. Та, такі факти мають бути підтверджені належними та достатніми доказами.

Суд зауважує, що з Акту перевірки та в ході розгляду справи відповідачем не наведено та не доведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів для висновків щодо діяльності контрагентів позивача як за першим так і за другим ланцюгом, враховуючи, що зустрічні звірки не були проведені за відсутності адресатів за юридичними адресами, відповідно первинна та бухгалтерська документація не перевірялась, оцінка такій не надавалась.

Суд враховує також, що у періоді з 01.01.2019 по 30.09.2021 замовниками будівництва було здано в експлуатацію об`єкти будівництва - житловий будинок ГП2 та паркінг по вул. Львівська, 15 у Святошинському р-ні м. Києва (замовник ТОВ «Інвест-Будресурс»); об`єкти будівництва ГП7, ГП2 та ГП32 багатофункціонального житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення за адресою: м.Київ, вул. Саперне поле, 5 в Печерському р-ні м.Києва (замовник ТОВ «Сервіс-Технобуд»); об`єкт будівництва ГП70 житлового кварталу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземними паркінгами по вул. Пр. Підвисоцького у Печерському районі м. Києва (замовник ТОВ «Будспецсервіс»), з обсягами робіт виконаними безпосередньо ТОВ «Благобуд Гарант» та ТОВ «Благобуд Стандарт», що свідчить про реальність вчинення господарських операцій позивача із контрагентами, що мали наслідками досягнення мети як отримання результату а предметом договором із будівництва та отримання прибутку підприємств, що були в цьому задіяні.

За висновками суду, вчинені між позивачем та його контрагентами господарські операції носять реальний характер, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операція між позивачем та його контрагентами врахована відповідно до її дійсного економічного змісту, обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідає меті здійснення господарської діяльності.

Суд вважає висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій із контрагентами помилковими, не підтвердженими доказами, такі, що ґрунтуються на припущеннях, та висновки Акту перевірки загалом базуються на податковій інформації за другим ланцюгом постачання, та такі не підтверджені належними та достатніми доказами, і останні не спростовують реальність господарських операцій позивача із його контрагентами у першому ланцюгу.

Долучені відповідачем до справи докази на підтвердження запитів щодо проведення зустрічної звірки по контрагенту ТОВ «Укрсіті білдінг» від 13.01.2022, лист до ТОВ «Благобуд Стандарт» від 13.01.2022 щодо надання документів для зустрічної звірки, запит від 13.01.2022 на проведення зустрічної звірки ТОВ «Благобуд-Гарант», акт неможливості вручення ТОВ «БК Девенстрой» акту планової перевірки від 20.12.2023 та протоколів про адміністративне правопорушення від 20.12.2023, копію акту від 20.12.2023 №84217/ж5/26-15-07-01-02/37000870, копії звітності на підтвердження трудових ресурсів за 11 місяць 2019 року ТОВ «БК ТИТАН», грудень 2019 року ТОВ`БК «Санвест», за грудень 2019 року ТОВ «Рассел Пром», грудень 2019 року ТОВ «БК Будівельний майданчик», за грудень 2019 року ТОВ «Буддекорсервіс», рішення про відповідність критеріям ризиковості від 05.02.2020 №20624 ТОВ «Компанія «Тотал-Стар», №57999 від 10.07.2020 ТОВ «БК «Санвест», № 897 від 05.01.2021 ТОВ «Рассел Пром», №40707 від 26.05.2021 ТОВ «Фаргостронг», №80402 від 03.06.2021 ТОВ «Буделектрогруп», не є належними та достатніми доказами, які спростовують висновки вказані вище судом, враховуючи також, що такі не були долучені до акту перевірки. Перевірки, окрім основних контрагентів, контрагентів за другими та третіми ланцюгами не підтверджують протиправність та нереальність укладених правочинів позивача із його безпосередніми контрагентами, незаконність вчинених ними господарських операцій, протиправний сформований податковий кредит, податку на прибуток, безпідставність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Враховуючи зазначене суд вважає необхідним також застосувати висновки Верховного Суду у п. 37 постанови від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу він би самостійно та довільно міг би змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Таким чином, суд приходить до висновків про недоведеність відповідачем заниження ТОВ «БК Девенстрой» у перевіряємому періоді по контрагентам ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобут Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг» податку на прибутку на загальну суму 28 042 530,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 32 158 987,00 грн.

Враховуючи обставини та підстави проведеної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

За ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідно до наказу №9524-п від 26.11.2021 начальника ГУ ДПС у м. Києві, з урахуванням постанови Кабінету міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 20.12.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів. Перевірка проводилась в період з 20.12.2021 по 13.12.2023. Наказом начальника ГУ ДПС у м. Києві від 14.01.2022 №369-п на підставі абз. 2 п. 82.1 ст. 82 ПК України було продовжено строк документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 20.01.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів та наказом в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві від 28.01.2022 №701-п перенесено термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Девенстрой» з 28.01.2022 до дати відновлення та надання документів в межах термінів визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України. Акт перевірки складено 20.12.2023.

Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент ухвалення наказу №9524-п від 26.11.2021 про проведення документальної планової виїзної перевірки) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (СОVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Відповідно, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVІD-19).

В період з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 9 грудня 2020 року №1236.

Згідно п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-ІХ визначено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

У свою чергу, відповідно до вказаної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.11.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в

частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Суд враховує, що чинна норма, а саме п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-ІХ, не визнана неконституційною, проте вона не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, а тому будь-який нормативно-правовий акт, окрім ПК України, у тому числі й інший закон, не може змінити правове регулювання податкових відносин, встановлене нормами ПК України.

За ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила ПК України.

Також, як наслідок, не може бути застосована у спірних правовідносинах постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі №640/18314/21 визнана протиправною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

Рішення суду набрало законної сили після його перегляду Шостим апеляційним адміністративним судом та прийняття за його результатами 05.07.2022 відповідної постанови.

За ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Факт зупинення такого рішення ухвалою Верховного Суду від 23.12.2022 не впливає на його законність та обов`язковість на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує та зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №200/3668/21: «...мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась».

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 р. у справі № 420/12859/21 зроблений висновок: «за загальним правилом, вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України».

Верховний Суд у постанові від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21 зазначив: «податковий орган, незважаючи на прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки.

Наведене вище вказує про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КАСУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. У справі, що розглядається, платник у позовній заяві визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі №560/3678/19 зробив висновок, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі №160/13134/22 зазначив, що задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку призначення та проведення документальної планової перевірки позивача здійснено посадовими особами контролюючого органу у період дії мораторію протиправно, тобто, без дотримання та з порушенням норм 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), які підлягають застосуванню у даних правовідносинах як правовий акт, що має вищу юридичну силу, ніж приписи постанови Кабінету Міністрів України №89, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Зокрема, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови КМУ №89 від 03.02.2021 всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним та зауважив, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірне податкове повідомлення- рішення, є достатнім для висновку про його протиправність.

Суд зазначає, що оскільки проведена перевірка відбулась усупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень і є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, призначеної наказом №9524-п від 26.11.2021, у зв`язку з чим відсутня необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства відповідачем при складання Акту перевірки, спірних рішень, відтак, щодо інших доводів позивача стосовно порушення щодо порядку перевірки, вимог до Акту перевірки, вимог до податкових повідомлень-рішень та заперечень відповідача, суд такі не розглядає та не надає їм оцінку в силу зазначених вище висновків суду.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 01.09.2022 у справі №640/16093/21.

У висновку суду встановлено порушення відповідачем вимог щодо проведення перевірки позивача в період дії мораторію на спірну перевірку, перевірка проведена безпідставно та протиправно, що є самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07 лютого 2024 року № 0077670701 та від 23 квітня 2024 року № 0324920701, оскільки такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Протилежного відповідачем суду не доведено, належних та достатніх доказів не надано.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 30 280,00 грн. за подання позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Інших витрат на час прийняття судом рішення позивачем по справі до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 07 лютого 2024 року № 0077670701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 40 198 734 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 32 158 987 грн., штрафними санкціями 8 039 747 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 23 квітня 2024 року № 0324920701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Девенстрой» (01103, Залізничне шосе, 47, м. Київ; код ЄДРПОУ 37000870) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.10.2024
Оприлюднено09.10.2024
Номер документу122129052
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних

Судовий реєстр по справі —320/22057/24

Ухвала від 20.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Рішення від 07.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 06.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 10.06.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні