Рішення

від 07.10.2024 по справі 400/6776/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 р. № 400/6776/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, вул. Юрія Іллєнка, 1, м. Київ, 04050,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаМіністерство юстиції України, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці, починаючи з 24.02.2022 по 18.10.2022, додаткової винагороди, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168);

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, з 24.02.2022 по 19.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, з 19.07.2022 по 18.10.2022 в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, з відрахуваннями податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.

29.07.2024 позивачка подала до суду уточнену позовну заяву, в якій змінила предмет позову і просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці, починаючи з 24.02.2022 по 18.07.2022, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, з 24.02.2022 по 19.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, з відрахуваннями податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.

Підстава позову залишилась незмінною.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в період з 24.02.2022 по 19.07.2022 вона проходила службу на території Миколаївської області на посаді старшого інспектора Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях. Відтак на переконання позивачки, за цей період відповідач зобов`язаний був виплачувати їй додаткову щомісячну винагороду в розмірі 30000,00 грн, установлену Постановою № 168. Разом з тим, внаслідок протиправних дій відповідача вказана додаткова винагорода не була їй нарахована і виплачена при її звільненні зі служби 28.02.2023.

У відзиві на позовну заяву від 14.08.2024 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні. Відзив умотивовано тим, що персонал пробації виконує завдання та функції, визначені Законом «Про пробацію» та не несе службу в розумінні нормативно-правових актів, що регулюють проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Право на додаткову винагороду, установлену Постановою № 168, мали особи, які здійснювали передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відтак персонал пробації не має право на вказану додаткову винагороду. Крім цього, позивачка не несла службу в установі виконання покарань, а проходила службу в уповноваженому органі з питань пробації. Позивачка не надала жодних доказів залучення її до складу оперативно-стратегічного угрупування відповідних груп військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони. Статус особи начальницького складу уповноваженого органу з питань пробації сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. На думку відповідача, позивачка безпідставно посилається на Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829 (далі Порядок № 925/5), оскільки він не передбачає виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

У поясненнях від 02.09.2024 № 47774/11.1-07 Міністерство юстиції України також заперечило проти позову, закцентувавши увагу на том, що позивачка як працівниця органу пробації проходила службу, а не несла. Оскільки Постановою № 168 передбачалась виплата додаткової винагороди саме за несення служби, тому вона не має права на її отримання. Крім цього, додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов. Ця виплата носить тимчасовий характер та зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України. Міністерство юстиції України додатково звернуло увагу на те, що у системі пробації, установ виконання покарань працює значна кількість працівників, відтак прийняте на користь позивачки судове рішення може призвести до значних безпідставних виплат коштів з Державного бюджету України.

Позивачка правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.08.2024 відповідач подав до суду клопотання:

про залишення позовної заяви без розгляду;

про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство юстиції України;

про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

16.08.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про:

відмову у задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без розгляду і про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін;

задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та про залучення до участі у справі № 400/6776/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства юстиції України.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до послужного списку позивачки вона з 04.08.2018 по 28.02.2023 обіймала посаду старшого інспектора Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (до 19.08.2022 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області).

Згідно із наказом Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023 № 167/к «Про особовий склад» позивачку звільнено з 28.02.2023 за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скорочення штатів або проведення організаційних заходів з посади старшого інспектора Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях розташований на території Веселинівської селищної територіальної громади Миколаївської області.

24.02.2022 російські війська здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до пунктів 1 і 5 Постанови № 168 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350) з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», установлено додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

23.05.2024 позивачка звернулась із заявою до відповідача, в якій просила, зокрема, повідомити про розмір нарахованої та виплаченої їй додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по день її звільнення, а також, якщо зазначена додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, повідомити причини відмови.

За результатами розгляду вказаного звернення позивачки відповідач листом від 10.06.2024 № 156/Т-146/11/Ян-24 повідомив їй, що накази про нарахування та виплату додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 стосовно неї не видавалися, підстави для виплати їй додаткової винагороди відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними щодо ненарахування і невиплати їй додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 18.10.2022 року в розмірі 30000,00 грн щомісячно, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи управління, уповноважені органи з питань пробації.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 4 статті 2 Закону України «Про пробацію» встановлено, що орган пробації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 655-р «Про утворення державної установи «Центр пробації» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства юстиції України про утворення з 1 січня 2018 р. державної установи «Центр пробації».

Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належать до сфери управління Мін`юсту (абзац перший пункту 1 Положення про державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 № 4242/5 (в редакції, чинній до 28.02.2024).

Таким чином, Державна установа «Центр пробації» входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України як установа, створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації.

Згідно з пунктами 1 і 2 Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 № 2649/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2017 за № 1030/30898 (в редакції, чинній до 28.02.2024), уповноважений орган з питань пробації (далі орган пробації) є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Орган пробації безпосередньо підпорядковується Державній установі «Центр пробації» (далі Центр пробації) та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 6 Положення про державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 № 4242/5 (втратив чинність відповідно до пункту 2 наказа Міністерства юстиції України від 02.06.2023 № 2110/5 «Про затвердження Положення про Державну установу «Центр пробації»), у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі Філії) до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації.

Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.

Отже, Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (до 19.08.2022 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області) є уповноваженим органом з питань пробації, що входить до складу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області.

Згідно з абзацом першим пункту 7 Положення про державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 № 4242/5 (у редакції, чинній до 01.06.2023), до складу Центру пробації входять працівники, як працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 5 статті 2 Закону України «Про пробацію» встановлено, що персонал органу пробації працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.

Суд встановив, що позивачка з 10.08.2007 по 28.02.2023 проходила службу в Державно-кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується записами №№ 1 і 2 трудової книжки позивачки НОМЕР_1 , заповненої 01.07.2018.

У преамбулі наказа Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023 № 167/к «Про особовий склад», відповідно до якого позивачку з 28.02.2023 звільнено з посади старшого інспектора Вознесенського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, підставою його видання вказано Закон України «Про Національну поліцію» та наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України».

З наведеного слідує, що у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 позивачка проходила службу на посадах рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктом 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».

Згідно з пунктом 2 вищевказаної постанови вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, законодавством встановлено з 24.02.2022 на період дії воєнного стану для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується такий щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, як додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168.

Відповідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма «єПідтримка» поширюється на Миколаївську область.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка набрала чинності 08.07.2022, внесено зміни до абзацу першого Постанови № 168, зокрема:

слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (у всіх редакціях) (втратив чинність 27.12.2022) Веселинівська територіальна громада не відносилась до громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, не віднесено територію Веселинівської селищної територіальної громади до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих.

Відтак на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, у тому числі уповноваженого органу з питань пробації, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, зокрема Державної установи «Центр пробації», що розташовувались на території Веселинівської селищної територіальної громади Миколаївської області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення у період з 24.02.2022 по 07.07.2022 включно за несення служби в органах і установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Особливості виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, встановлені Порядком і умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2022 № 5251/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2022 за № 1470/38806, який набрав чинності 09.12.2022.

Таким чином, до 09.12.2022 (у період дії спірних правовідносин) особливості виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не були встановлені.

У зв`язку з цим виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з 24.02.2022 по 09.12.2022 повинна була здійснюватись у загальному порядку та умовах, встановлених для виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, у тому числі, відповідного персоналу органу пробації.

Абзацом першим пункту 5 розділу І Порядку № 925/5 встановлено, що виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання особи рядового чи начальницького складу (пункт 6 розділу І Порядку № 925/5).

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 925/5 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.

Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно відпрацьованому часу.

Оскільки додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, відноситься до щомісячних видів грошового забезпечення, тому вона також підлягає виплаті пропорційно відпрацьованому відповідною особою часу в порядку, встановленому пунктом 8 розділу І Порядку № 925/5, а саме: розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць (30000,00 грн), на кількість календарних днів цього місяця.

Відтак позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 підлягають задоволенню, а за період з 08.07.2022 по 18.07.2022 ні.

Що стосується позовних вимог позивачки про відрахування із виплаченої їй суми додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, відрахувань податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів, суд зазначає таке.

Підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, як остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Таким чином, суддівська винагорода відноситься до об`єктів оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відтак відповідач є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб зокрема, на грошове забезпечення персоналу органу пробації.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 351 цього Кодексу (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Таким чином, нарахування та виплата позивачу недоплаченого грошового забезпечення має бути здійснена із одночасною сплатою передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Оскільки право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке виникає у суб`єкта лише в момент його порушення або оспорювання, тому захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Відтак суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо утримання з відповідних сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті є передчасними і задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також вона не понесла документально підтверджених інших судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Державної установи «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ: 41847154) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 07.07.2022.

3. Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ: 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 (Тридцять тисяч) гривень 00 копійок пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 07.07.2022.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 07 жовтня 2024 року